Рішення № 93164250, 30.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 р. № 520/11994/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (м. Харків, вул. Римарська, 24) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України №219-20 від 15.06.2020р. про відмову у визнанні громадянина Федеративної республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина Федеративної республіки Нігерія ОСОБА_1 та оформити відповідні документи для вирішення питання про визначення ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до положень ст.ст.12, 171, 262 КАС України розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що громадянин Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 19.02.2020 звернувся до ГУДМС в Харківській області із заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

В липні 2020 року позивач отримав повідомлення Головного управління ДМС України в Харківській області № 63 від 22.06.2020 про відмову у визнанні біженцем або собою, яка потребує додаткового захисту на підставі рішення Державної міграційної служби України від 15.06.2020 №219-20.

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

П.13 ч.1 ст.1 цього Закону передбачає, що особа, яка потребує додаткового захисту - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання.

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Згідно з ч.1 та ч.7 ст.7 цього Закону оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за місцем тимчасового перебування заявника. До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин.

Відповідно до Директиви Європейського Союзу «Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації і статусу громадян третьої країни та осіб без громадянств як біженців або як осіб, які потребують міжнародного захисту з інших причин, а також змісту цього захисту», які використовуються у практиці Європейського Суду з прав людини, заяви є обґрунтованими, якщо виконуються такі умови: заявник зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву; усі важливі факти, що були в його розпорядженні, були надані, і було надано задовільне пояснення відносно будь-якої відсутності інших важливих фактів; твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними, не протирічать конкретній та загальній інформації за його справою; заявник подав свою заяву про міжнародний захист як можливо раніше, якщо заявник не зможе довести відсутність поважної причини для подання такої заяви; встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.

Згідно з п.п. 45,66 Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженця Управління Верховного комісара Організації Об`єднаних Націй у справах біженців (далі - Керівництво), особа яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатись біженцем, особа повинна надати свідоцтва повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.

Відповідно до п.195 цього Керівництва у кожному окремому випадку всі необхідні факти повинні бути надані в першу чергу самим заявником, і тільки після цього особа, уповноважена здійснювати процедуру надання статусу біженця, повинна оцінити всі твердження і достовірність переконань заявника.

Згідно з Позицією Управління Верховного комісара Організації Об`єднаних Націй (далі - УВКБ ООН) у справах біженців «Про обов`язки та стандарти доказів у заявах біженців» (1998 року) факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного. Докази можуть бути як усні, так і документальні.

Загальними правовими принципами доказового права обов`язок доказу покладається на особу, яка висловлює це твердження. Таким чином, у заяві про надання статусу біженця позивач повинен довести достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується його заява. Обов`язок доказу покладається на позивача, який повинен надавати правдиві обґрунтування фактів, викладених у заяві, щоб на підставі цих фактів могло бути прийнято належне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особа, яка звернулася за наданням статусу біженця чи додаткового захисту і стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов`язана подати відповідному органу міграційної служби відомості, необхідні для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Таким чином, проаналізувавши наведені вище правові норми, суд вважає, що у заяві про надання статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту заявник повинен довести достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується його заява. Заявник повинен переконати посадову особу органу міграційної служби в правдивості своїх фактичних тверджень. Разом з тим, при розгляді зазначених справ необхідно враховувати, що обґрунтоване побоювання стати жертвою переслідувань є визначальним у переліку критеріїв щодо визначення біженця.

Побоювання особи є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї в її країні. Ситуація у країні походження є доказом того, що суб`єктивні побоювання стати жертвою переслідування є цілком обґрунтованими, тобто підкріплюються об`єктивним положенням у країні та історією, яка відбулася особисто із заявником.

Побоювання можуть ґрунтуватися не тільки на тому, що особа постраждала особисто від дій, які змусили її покинути країну, тобто ці побоювання можуть випливати не з власного досвіду біженця, а з досвіду інших людей (рідних, друзів та інших членів тієї ж расової, соціальної чи політично групи тощо).

Об`єктивна сторона пов`язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними.

Оцінка таким побоюванням обов`язково повинна була надаватися з урахуванням аналізу інформації про країну походження особи, яка шукає притулку. Факти обґрунтованості побоювань переслідування можуть отримуватись від біженця, та незалежно від нього - з різних достовірних джерел інформації, наприклад, з публікацій у засобах масової інформації, з повідомлень національних чи міжнародних неурядових правозахисних організацій, зі звітів Міністерства закордонних справ України тощо.

Ситуація в країні походження при визнанні статусу біженця чи особою, яка потребує додаткового захисту є доказом того, що суб`єктивні побоювання стати жертвою переслідування є цілком обґрунтованими, тобто підкріплюються об`єктивним положенням у країні.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник зазначає, що народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у штаті Кадуна Федеративної Республіки Нігерія, нігерієць за національністю, християнин - п`ятидесятник - за віросповіданням, неодружений, має середню освіту.

Заявник повідомив, що народився у м. Заріа, штат Кадуна, Федеративна Республіка Нігерія та проживав у цьому районі з моменту народження разом з батьками. У 2010 році заявник почав навчання в Exclusive MustardCollege, Лагос, Нігерія та провчився у зазначеному закладі до 2013 року. У 2011 році заявник отримав атестат про повну середню загальну освіту. ОСОБА_1 вказав, що після закінчення школи він намагався вступити до університету в Нігерії, однак не мав необхідної кількості балів для зарахування.

Під час спроб вступити до університету в Нігерії, заявник дізнався про можливість отримання освіти в Україні за необхідною заявникові спеціальністю, саме тому він разом з батьками прийняв рішення про оформленням документів для виїзду в Україну з метою отримання вищої освіти. Через мережу Інтернет, заявник обрав університет, де мав намір навчатись та знайшов агента, який мав допомогти заявникові з оформленням документів для виїзду закордон на навчання та вступу до університету. Так, 08.12.2017 року, заявник авіасполучення виїхав з Федеративної Республіки Нігерія, та 09.12.2017 перетнув державний кордон України прибувши до аеропорту м. Харків. Після прибуття, заявник у 2017 році вступив до факультету навчання іноземних громадян (далі - ФНІГ) Харківського національного університету радіоелектроніки. У зв`язку з навчання, заявник був документований посвідкою на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 терміном дії до 13.12.2018. Наказом №907 від 27.07.2018 року ОСОБА_1 був відрахований з Харківського національного університету радіоелектроніки за порушення умов контракту, а саме за несплату за навчання. Після цього, заявник намагався продовжити навчання у Харківському національному економічному університеті імені Семена Кузнеця, проте заявникові було відмовлено у зарахуванні до вказаного університету, у зв`язку з порушенням строків подачі документів. Заявник повідомив, що він шукав шляхи продовжити своє навчання в Україні, однак не мав необхідних коштів для цього, у зв`язку з чим, заявник не повернувшись до країни громадянської належності почав перебувати на території України нелегально. Саме ця обставина завадила заявникові вступити у минулому навчальному році до університету. Відносно заявника Київським РВ було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МХК № 000276від 12.12.2019, у зв`язку з порушенням правил перебування в Україні, а саме проживання без документів на право проживання в Україні, за що передбачена відповідальність відповідно до частини 1 статті 203 КУпАП. Особисто з заявою-анкетою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту звернувся до ЕУ 19.02.2020 року, заява, якого була прийнята до попереднього розгляду та заявник був документований довідкою про звернення за захистом в Україні №010764 від 19.02.2020 року.

Позивач побоюється повертатися до країни своєї громадянської належності, оскільки побоюється постраждати від терористичної групи «БокоХарам» та угрупування Фулані . У підтвердження своїх побоювань, заявник долучив до своєї заяви-анкети про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту інформацію стосовно ситуації по країні його громадянської належності, а саме: річний звіт міжнародної організації Amnesty International, Нігерія 2017/2018 роки; та роздруковану інформацію з відкритих джерел Інтернету, щодо ситуації в Федеративній Республіці Нігерія станом на 2015 та 2019 роки. У своїй заяві-анкеті від 19.02.2020 року позивач зазначив, що він при поверненні до країни громадянської належності може переслідуватися, оскільки він сповідує християнство. За інформацією по країні походження: ««БокоХарам» пропогандує версію ісламу, яка забороняє мусульманам «харам» брати участь в будь-якій політичній або суспільній діяльності, пов`язаної із західним суспільством. Це включає в себе голосування на виборах, носити сорочки і штани або здобувати світську освіту. На тлі зростаючої заклопотаності з приводу ескалації насильства уряд оголосив надзвичайний стан в травні 2013 року в трьох північних штатах, де « Боко Харам » був найсильнішим - Борно , Йобе і Адамава . Він залучає своїх бійців в основному з етнічної групи канури, яка є найбільшою в трьох штатах. У більшості канури є відмінні лицьові шрами, і коли вони додаються до їх важким акцентів Хауса, їх легко ідентифікувати з іншими Нігерією ». За інформацією з Refworld , терористичне угрупування «БокоХарам» діє на північному сході та північному заході Нігерії: «Основним напрямком діяльності BokoHaram є північно-східна Нігерія, зокрема, штати Борно, Адамава і Юбе, де вона контролює приблизно 20 міст. Найбільшими містами, які потрапили під контроль «БокоХарам» в 2014 році, є Бама з 200 000 чоловік, а Мубі - 150 000 осіб.».

За інформацією по країні походження на теперішній час більшість території півночі Нігерії звільнено, армією Нігерії, від бойовиків «БокоХарам»: «Нігерійська армія витіснила бойовиків «БокоХарам» з одного з останніх опорних пунктів ісламістського угруповання, повідомив президент Мохаммад Бухарі . За його словами, військові захопили останній табір бойовиків в лісі Самбіса на північному сході країни. Джихадисти бігли, і їм більше ніде ховатися, додав президент». Інформаційний центр Китаю повідомляє: «Основні лідери угруповання «БокоХарам» були нещодавно вбиті після численних авіаційних ударів нігерійських військових в північно-східному регіоні країни, заявив в понеділок штаб захисту в Абуджі .У заяві, зробленій для Синьхуа, штаб захисту заявив, що операція відбулася 17 квітня в місті Дурбада в північно-східному штаті Борно. Деякі структури, які служили притулками для групи «БокоХарам», були також зруйновані під час повітряної операції, йдеться в повідомленні штабу оборони.В офіційній заяві не вказувалося точну кількість лідерів «БокоХарам», убитих під час авіаударів, але повідомлялося, що винищувачі, відправлені на операцію, зробили «точні удари в цільовій зоні, в результаті яких загинули деякі терористи».Інші, які намагалися втекти з цього району, були вбиті в наступних атаках», - додав штаб захисту.» Британська компанія суспільного телерадіомовлення BBC повідомляє : «Розвідувальне агентство Нігерії повідомляє, що з липня в Лагосі були заарештовані 12 членів групи бойовиків- ісламістів. Влада заарештувала інших членів «БокоХарам» в південно-східному місті Енугу, а також в інших частинах центральної і північної Нігерії, йдеться в заяві Департаменту державних послуг.

У результаті повітряної атаки на табір терористичної організації "Ансар" на північному заході Нігерії, що відноситься до "БокоХарам", нейтралізовані 250 терористів. Прес-секретар поліцейських підрозділів особливого призначення Нігерії, ОСОБА_2 заявив, що на табір терористичної організації "Ансар" в лісі кудуру в БірнінГварі провінції Кадуна було здійснено повітряний напад. За словами ОСОБА_2 , в результаті операції нейтралізовані 250 терористів, багато було захоплено живцем, був знищений табір організації. ОСОБА_2 зазначив, що в ході операції було захоплено велику кількість зброї і боєприпасів. Двоє поліцейських в ході операції постраждали. Деякі джерела повідомляють, що в ході операції терористи намагалися збити поліцейський літак, обстрілявши його. Літак був змушений зробити екстрену посадку, під час якої і постраждали двоє поліцейських». Отже, вказане угрупування діє на півночі країни, та впродовж останніх пів року уряд Нігерії проводить активну компанію з протидії цього угрупування, зокрема у місті постійного проживання заявника-штаті Кадуна , зазначене угрупування не має впливу на політичну ситуацію та безпеку в регіоні. Відповідно до інформації, наданої заявником у ході співбесіди від 27.03.2020, родина заявника належить до етнічної групи «Хауса». Також, відповідно до заяви анкети від 19.02.2020 рідна мова заявника це мова «хауса». Згідно з World Culture Encyclopedia : «Хауса, що налічують більше 20 мільйонів чоловік, є найбільшою етнічною групою в Західній Африці. Більшість хауса - набожні мусульмани, які вірять в Аллаха і Мухаммеда як свого пророка. Вони моляться п`ять разів на день, читають Коран (священні писання), підтримують Рамадан , роздають милостиню бідним і прагнуть здійснити паломництво (хадж) в мусульманську святу землю в Мецці. Іслам зачіпає майже всі аспекти поведінки хауса, включаючи одяг, мистецтво, житло, обряди проходження і закони. У сільській місцевості є спільноти людей, які не дотримуються Ісламу. Ці люди називаються Магузава. Вони поклоняються духам природи.».

У заяві- анкеті від 19.02.2020 позивач також вказує, що побоюється постраждати від нападів та атак Фулані : «Ці не задокументовані не оголошені вбивства в штаті Кадуна , де я живу вони всі являють собою поєднання релігійної кризи та нападів, атак Фулані.... » (заява-анкета від 19.02.2020).

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що існують загальновідомі офіційні документи, які підтверджують обґрунтованість існування серйозної та не вибіркової загрози позивачу зазнати поводження, яке заборонене статтею 2 і 3 Конвенції в країні походження, в якій триває військовий конфлікт та існує ситуація загальнопоширеного насильства.

Вищенаведені обставини свідчать про можливість існування реальних загроз, з якими може зіштовхнутися позивач у разі його повернення в Республіку Нігерія.

Разом з тим, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, належним чином не дослідив та не проаналізував інформацію повідомлену позивачем у заяві про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, анкеті та протоколі співбесіди, а також не врахував поточної та актуальної інформації по ситуації в Республіці Нігерія й не спростував можливість загрози життю позивача, його безпеці чи свободі в країні походження в разі повернення, що не відповідає вимогам ст.3 Європейської конвенції про права людини, яка забороняє вислання осіб у країну, де вони можуть зазнати переслідувань, тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що відповідач не проаналізував належним чином у сукупності усі наведені вище обставини, а тому оскаржуване рішення про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, є протиправним та підлягає скасуванню, при цьому, відповідачу необхідно повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Щодо вимог адміністративного позову про зобов`язання відповідача оформити відповідні документи для вирішення питання про визначення ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, суд зазначає, що розгляд даного питання відноситься до функціональних обов`язків відповідача, а тому судовий орган не може підмінювати собою орган до компетенції якого відноситься вирішення цього питання, тобто перевищувати свої дискреційні повноваження, а тому адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (м. Харків, вул. Римарська, 24) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України №219-20 від 15.06.2020р. про відмову у визнанні громадянина Федеративної республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянина Федеративної республіки Нігерія ОСОБА_1 .

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко