Рішення № 93164218, 30.11.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 р. № 520/11614/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (м. Харків, вул. Космічна, 21, 8-9 пов.), треті особи - ОСОБА_2 (64010, Харківська область, Кегичівський район, с. Власівка); ОСОБА_3 (64010, Харківська область, Кегичівський район, с. Власівка); ОСОБА_4 (64010, Харківська область, Кегичівський район, с. Власівка) про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 18 серпня 2020 року №630-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (Ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03, яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

Відповідно до положень ст.ст.12, 171, 257, 262 КАС України розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням від 05.09.2019 року про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323180800:01:000:0162.

Листом від 02.10.2019 року №Д-12592/0-6106/0/95-19 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило позивачів про відсутність підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки земельні ділянки, які зазначені на доданих до клопотань графічних матеріалах, частково перебувають у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею та у приватній власності згідно з державними актами на право приватної власності землею.

Не погодившись з такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2020, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_5 та ОСОБА_1 дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВІДПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323180800:01:000:0162, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

На виконння рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 по справі №520/14362/19 Головним управлінням поторно розглянуто заяву ОСОБА_6 , яка діє за довіреністю від ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

За результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області 18.08.2020 видано наказ №631-УБД про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

В обґрунтування наказу від 18.08.2020 №631-УБД відповідачем зазначено, що за інформацією Відділу у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, згідно з доданими до заяви графічними матеріалами, зазначена земельна ділянка має накладання на земельні ділянки, яка перебуває у постійному користуванні гр. ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ХР-15-00-000838 акта на право постійного користування землею серії ХР-15-00-000838 від 24.06.1997, гр. ОСОБА_4 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ХР-15-00-000839 від 24.06.1997 та гр. ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ХР-15-00-000775 від 09.12.1996. Також на частину земельної ділянки, яку бажає отримати у власність гр. ОСОБА_1 розпорядженням голови Кегичівської районної державної адміністрації від 28.12.2012 №424 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_7 .

Не погодившись із вказаним наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 18.08.2020 №631-УБД, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 було задоволено клопотання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про залучення третіх осіб до участі у справі. Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пп.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зі змісту наказу від 18.08.2020 №631-УБД вбачається, що підставою для відмови позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою слугувало те, що земельні ділянки, на думку відповідача, використовуються третіми особами згідно з державними актами на право постійного користування землею та перебувають у приватній власності згідно з державними актами на право приватної власності. Проте, суд зазначає, що надані до відзиву державні акти на право постійного користування жодним чином не підтверджуються наявність прав третіх осіб на земельні ділянки, які відображені у графічних матеріалах доданих до заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим, відповідачем 01.10.2020 до суду було подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 сь.238 КАС України, в обґрунтування якого зазначено, що за інформацією Відділу у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, згідно з доданими до заяви графічними матеріалами, зазначена земельна ділянка має накладення на земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею. Також на частину земельної ділянки, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 розпорядженням голови Кегичівської районної державної адміністрації від 28.12.2012 №424 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_7 .

Суд вважає за необхідне зазначити, що правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333(далі - Положення № 333) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Як зазначалося, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Як убачається зі спірного наказу від 18.08.2020 №631-УБД, підставою для відмови позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою слугувало те, що земельні ділянки використовуються третіми особами згідно з державними актами на право постійного користування землею та перебувають у приватній власності згідно з державними актами на право приватної власності. Проте, суд зазначає, що надані до відзиву державні акти на право постійного користування жодним чином не підтверджуються наявність прав третіх осіб на земельні ділянки, які відображені у графічних матеріалах доданих до заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".

За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Предметом розгляду у цій справі є протиправна, на думку позивача, відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Суд зазначає, що у даній справі спір не пов`язаний з реалізацією права позивача на володіння, користування та розпорядження майном, тобто з цивільним правом, що зумовлює розгляд такого спору за правилами цивільного судочинства.

У справі, що розглядається, спір обмежується оскарженням рішення суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, клопотання відповідача щодо закриття провадження у справі не може бути визнано обґрунтованим, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. ч. 9-10 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а у разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно із ч. 13 ст. 123 Земельного кодексу України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є завершальною стадією процедури відведення земельної ділянки.

Як встановлено судом, на виконння рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 по справі №520/14362/19 Головним управлінням поторно розглянуто заяву ОСОБА_6 , яка діє за довіреністю від ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки, площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

За результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області 18.08.2020 видано наказ №631-УБД про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

В обґрунтування наказу від 18.08.2020 №631-УБД відповідачем зазначено, що за інформацією Відділу у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, згідно з доданими до заяви графічними матеріалами, зазначена земельна ділянка має накладання на земельні ділянки, яка перебуває у постійному користуванні гр. ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ХР-15-00-000838 акта на право постійного користування землею серії ХР-15-00-000838 від 24.06.1997, гр. ОСОБА_4 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ХР-15-00-000839 від 24.06.1997 та гр. ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ХР-15-00-000775 від 09.12.1996. Також на частину земельної ділянки, яку бажає отримати у власність гр. ОСОБА_1 розпорядженням голови Кегичівської районної державної адміністрації від 28.12.2012 №424 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_7 .

За інформацією Відділу у Кегичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельна ділянка, яку бажає отримати у власність гр. ОСОБА_1 - площею 2,00 га, - знаходиться на сформованій земельній ділянці кадастровий номер 6323180800:01:000:0162 загальною площею 16,7192 га. Земельна ділянка 6323180800:01:000:0162 сформована під час здійснення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення у 2013 році. Використовується громадянами мешканцями с. Власівка для ведення особистого підсобного господарства відповідно Державних актів на право постійного користування землею. Відповідно до НКС зазначена земельна ділянка державної форми власності, сільськогосподарські угідння - рілля, цільове призначення -16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Земельна ділянка, яку бажає отримати гр. ОСОБА_1 , місце розташування якої зазначено у наданому графічному матеріалі розташовані земельні ділянки, які використовуються громадянами мешканцями с. Власівка для ведення особистого підсобного господарства згідно Державних актів на право Постійного користування землею, а саме: ХР-15-00-000-838 на ім`я ОСОБА_2 житель с. Власівка, ХР-15-00-000839 на ім`я ОСОБА_4 житель с. Власівка, ХР- НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 житель с. Власівка. А також на 1 ділянку надано розпорядження Кегичівською райдержадміністрацією №424 від 28.12.2012 р. «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» гр. ОСОБА_7 . Земельна ділянка сформована єдиним масивом, речові права на зазначену земельну ділянку не зареєстровано, відповідно відомостей ДЗК.

У Відділі відсутні відомості щодо припинення права користування або визнання не чинними зазначених Державних актів на право постійного користування або визнання не чинними зазначених Державних актів на право постійного користування землею.

На виконання Доручення Держгеокадастру № 22-80-0.21-2941/20-19 від 22.11.2019 виправлено код цільового призначення інвентаризованої земельної ділянки 6323180800:01:000:0162, відповідно Класифікації видів цільового призначення земель з 01 на 16.00.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Як встановлено судом, в Головному управлінні Держгеокадастру у Харківській області відсутні відомості щодо припинення права користування (з підстав передбачених статтею 141 Земельного кодексу України) або визнання не чинними вищевказаних Державних актів на право постійного користування землею.

Отже, надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок позивачам по справі може призвести до порушення прав третіх осіб.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем відмовлено у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства про що було видано відповідний наказ від 18.08.2020 №631-УБД.

Частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Пунктом 10.3 Постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз`яснено, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з декількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає кращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення; яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Зокрема, подібне питання досліджувалось в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.04.2017 у справі № 820/4897/16 (К/800/10211/17), в якій суд погодився з позицією судів першої та апеляційної інстанції з приводу того, що позовна вимога про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою за своєю правовою природою є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин визначені Главою 3 ЗК України.

У відповідності до пункту «є-1» статті 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 р. № 308 Головне управління розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної власності в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Харківської області.

Передача земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації врегульована ст. ст. 116, 118, 121, 122 ЗК України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що ними встановлені виключні підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації та органи, уповноважені розглядати ці питання і приймати рішення.

Вказані статті Земельного кодексу України надають Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області дискреційне (самостійне) право на вирішення кола питань в межах закону. Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення.

Враховуючи наведені вище норми, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в порядку безоплатної приватизації, відповідно до вимог статей 15-1, 116, 118, 121, 122 ЗК України, віднесено до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Верховний Суд України (далі - ВСУ) у постанові від 07.06.2016 по справі № 806/2256/15 дійшов висновку, що суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання, які віднесені до виключної компетенції державного органу, перебирати на себе відповідні повноваження.

Крім того, подібна правова позиція міститься в постанові ВСУ від 18.03.2014 року № 21-11а14.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу Головне управління діяло в порядку, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх виконання, а також в межах строків, визначених ст. 118 ЗК, отже підстави для визнання неправомірним такого рішення, а також визнання у зв`язку із цим протиправною бездіяльності Головного управління відсутні.

Отже, заявлені позовні вимоги є безпідставними, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (м. Харків, вул. Космічна, 21, 8-9 пов.), треті особи - ОСОБА_2 (64010, Харківська область, Кегичівський район, с. Власівка); ОСОБА_3 (64010, Харківська область, Кегичівський район, с. Власівка); ОСОБА_4 (64010, Харківська область, Кегичівський район, с. Власівка) про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко