Ухвала суду № 93163890, 27.11.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 листопада 2020 р. Справа № 480/7151/20

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Шаповал М.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про захист прав шляхом скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

22.10.2020 ОСОБА_1 звернувся в Сумський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), в якій просить суд про скасування Постанови ВП, Постанови СВЗ, Постанови ВВП.

Ухвалою суду від 27.10.2020 позовна заява залишена без руху як така, що подана з порушенням ст. 160, 161 КАС України, та запропоновано усунути недоліки позовної заяви, що вказані в ухвалі. Роз`яснено, що у разі не усунення зазначених недоліків позовної заяви, відповідно до ст. 169 КАС України позовна заява буде повернута позивачу.

23.11.2020 позивач надав заяву про усунення недоліків, в якій вказав постанови відповідача, що скасуванню: "Постанова про відкриття виконавчого провадження" від 06.07.2020 ВП № 62473655; "Постанова про стягнення виконавчого збору" від 06.07.2020 ВП № 62473655; "Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження" від 06.07.2020 № 62473655.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суд вважає, що не всі недоліки позовної заяви було усунено, а саме позивачем не надано доказів сплати судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, щодо сплати судового збору позивач зазначає, що звернення з позовною заявою по даній справі є зверненням з метою захисту порушених відповідачем конституційних прав безпосередньо на підставі норм ст. 55 Конституції України, а отже суд не повинен відмовляти в прийнятті та розгляді позовної заяви з підстав, передбачених законом, який це прав обмежує, зокрема Закон України "Про судовий збір". Крім того у разі належності відповідача до органів державної влади в абз. 2 п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз`яснено, що суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

З приводу цих аргументів позивача, викладених у заяві про усунення недоліків, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 1, 2 діючого Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

В силу положень ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що "гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: "У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).

Із вищевикладеного слідує висновок, що необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному законом розмірі.

Оскільки доказів сплати судового збору або документів, що підтверджують підстави звільнення від його сплати позивач суду не надав, суд вважає, що зазначені в ухвалі від 27.10.2020 недоліки позовної заяви позивачем усунуто не в повному обсязі у зв`язку з чим, вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви.

Таким чином, керуючись ст. 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Продовжити позивачу - ОСОБА_1 до 08 грудня 2020 року строк для усунення недоліків поданого позову.

У разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Шаповал