Вирок № 93163537, 30.11.2020, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/755/19

Провадження № 1-кп/496/236/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Галич О.П.

за участю:

секретарів - Кузьміной О.В., Ткаченко В.М.,

прокурора - Бабіна О.Д.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

цивільного позивача - ОСОБА_8.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка Одеської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Роздільна, Одеської області, громадянина України, маючого середню-спеціальну освіту, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

09.11.2018 року близько 14 год. 00 хв. на 461км + 220м автошляху «Київ - Одеса» Біляївського району Одеської області, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «Аudi А6», державний номерний знак НОМЕР_1 (реєстрація республіка Литва), та рухаючись з боку м. Києва у напрямку м. Одеса, на прямій ділянці дороги, не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не контролюючи в повному обсязі рух транспортного засобу, не дотримуючись необхідної дистанції та бічного інтервалу, не переконався в безпеці виконуючого маневру перестроювання з крайньої лівої смуги у середню смугу для руху, не впорався з керуванням автомобіля, в результаті чого допустив виїзд в подальшому керованого ним автомобіля «Аudi А6», державний номерний знак НОМЕР_1 (реєстрація республіка Литва) на середню смугу руху, чим порушив вимоги п.п. 1.5., 2.3. «б», 10.1., 12.1., 13.1., 13.3. «Правил дорожнього руху» України, якими передбачено: п.1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п. 12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»; п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»; п. 13.1 «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу»; п. 13.3. «Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху» - в результаті чого допустив зіткнення передньою правою частиною керованого ним автомобіля з задньою лівою частиною автомобіля «Chevrolet Aveo» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку по середній смузі руху, від чого останнього відкинуло на смуху розгону, де сталося зіткнення передньою правою боковою частиною автомобіля «Chevrolet Aveo» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з задньою боковою лівою частиною автомобіля «Opel Astra» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по смузі розгону в попутному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Chevrolet Aveo» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому тіла правої п`яткової кістки, які згідно дослідження, спричинені від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини салону рухомого автомобіля, у момент зіткнення транспортних засобів при дорожньо-транспортній пригоді 09.11.2018 року, та відповідно п. 2.2.2. і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до пошкоджень середньої тяжкості, по критерію тривалого розладу здоров`я строком понад трьох тижнів (більш ніж 21 день).

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що він керував автомобілем «Аudi А6», державний номерний знак НОМЕР_1 (реєстрація республіка Литва), рухаючись по дорозі Київ-Одеса в напрямку м. Одеси. В автомобілі він перебував один. Стверджував, що знав про несправність свого автомобілю, та планував завести його до ремонту, однак не встиг. Швидкість з якою він рухався була приблизно 100 км/г, усі машини рухалися у потоці приблизно 110-115 км/г. Він був уважним, контролював рух свого автомобіля, однак різко з`явився автомобіль марки «Chevrolet Aveo», він почав гальмувати та вдарив автомобіль «Chevrolet Aveo» в наслідок чого автомобіль «Chevrolet Aveo» зіткнувся з автомобілем «Opel Astra». Вважає, що ДТП сталося через неправомірні дії водія автомобіля «Chevrolet Aveo», який з`їхав на його смугу руху. Вину не визнав і вважає, що ДТП сталося не з його вини. Розуміє, що керував несправним автомобілем, але на його думку навіть при несправних гальмах можливо було їхати зі швидкістю 100 км/год . Цивільний позов не визнає так як суми зависокі і він не має таких коштів.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав, його вина у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні потерпілого, свідків, безпосередньо досліджених під час судового розгляду письмових доказів, висновків експертиз, з урахуванням наступного.

Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, документи, висновки експертів.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 , пояснив що у листопаді 2018 року, зустрів товариша, який попросив завезти його до вокзалу. Так як він себе погано почував за кермо сів товариш, та рухаючись біля «Клеверного мосту» траса Київ-Одеса, його товариш керував автомобілем «Chevrolet Aveo», рухаючись приблизно 40-50 км/г. Під час перестроювання відчули сильний удар з заду в наслідок чого вони вдарили автомобіль, який рухався попереду. Автомобіль «Аudi А6» під керуванням ОСОБА_1 бачив, він їхав в крайній лівій смузі руху, дуже швидко. Претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має.

Свідок ОСОБА_3 (цивільний позивач), у судовому засідання пояснив, що він рухався в автомобілі «Opel Astra» під «Клеверним» мостом в крайній правій смузі, в сторону м Одеси, попереду інших автомобілів не було. Автомобіль «Аudi А6» під керуванням ОСОБА_1 він не бачив до моменту зіткнення. Автомобіль «Chevrolet Aveo» рухався приблизно 40-50 км/г. Розігнатися та мати велику швидкість руху на вказаному відрізку траси не можливо, бо там з`їзд. Обвинувачений відмовився відшкодовувати завдані збитки.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що була пасажиром у автомобілі «Opel Astra» і швидкість їх автомобіля була не більше 40-50 км/г. Позаду їхав автомобіль «Ауді», який вдарив автомобіль «Шевролет», а він вже вдарив їх автомобіль. Вона відчула лише момент зіткнення під час якого вдарилася потилицею і після ДТП побачивши розташування автомобілів, вважає, що в автомобіля «Ауді» була велика швидкість.

Свідок ОСОБА_6 допитаний у судовому засіданні пояснив, що у листопада 2018 р., в сонячний день, рухаючись по трасі Київ-Одеса в бік м. Одеса керував автомобілем «Мерседес» (болгарська реєстрація), який рухався приблизно зі швидкістю 100 км/г і у дзеркалі заднього виду побачив автомобіль марки «Ауді» який рухався приблизно 120 км/г, який різко змінив напрямок руху і почав перестроюватися на іншу смугу, жодних сигналів про перестроювання він не вмикав та навіть не гальмував. По переду рухався автомобіль «Chevrolet Aveo» і автомобіль «Ауді» здійснив з ним зіткнення та здійнялася велика хмара пилу. Після ДТП він зупинився і почав допомагати потерпілим.

Крім того, вина ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, зокрема:

-повідомленням до ч/ч Усатівського ВП про ДТП з постраждалими від 09.11.2018 року, відповідно до якого ДТП відбулося на «Клеверному» мості за участю трьох автомобілів;

-схемою до протоколу огляду місця події від 09.11.2018 року, з якої вбачається гальмівний шлях автомобіля «Аudi А6» - 17,8 м. та розташування вказаного автомобіля від інших автомобілів на відстані 16,9 м.;

- протокол огляду місця події від 09.11.2018 року з фото таблицею до нього, з якого вбачається що 09.11.2018 р., погода була ясна, без опадів, асфальтне покриття сухе та ДТП відбулося на автошляху Київ-Одеса 461 км.- 220 м.;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2018 р. №001427, відповідно до якого у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено;

-висновком експерта №396 від 13.12.2018 року, відповідно до якого на підставі даних судово-медичної експертизи за фактом спричинення громадянину ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, з урахуванням даних з представленої медичної документації на нього ж, та у відповідності з поставленими питаннями, експерт прийшов до наступних підсумків: 1) у громадянина ОСОБА_4 виявлене ушкодження у вигляді: закритого перелому тіла правої п`яткової кістки. 2) вищевказане пошкодження утворилось від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючи частини салону рухомого автомобіля, у момент зіткнення транспортних засобів , як це встановлено матеріалами справи. Наявне пошкодження спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад трьох тижнів(більш ніж 21 день)та згідно з п. 2.2.2. і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до пошкоджень середньої тяжкості. Не виключено, що вищезгадане тілесне ушкодження утворилось при дорожньо-транспортній пригоді, в термін вказаний в постанові, а саме 09.11.2018 року.

- висновком № 18-4991-4993 від 22.12.2018 р. судової автотехнічної експертизи по дослідженню систем керування та ходової частини автомобіля Chevrolet Aveo р/н НОМЕР_2 , відповідно до якого, ходова частина, рульове керування й гальмова система автомобіля Chevrolet Aveo р/н НОМЕР_2 до моменту настання ДТП перебували в працездатному стані й забезпечували водієві технічну можливість рухатися й утримувати автомобіль у будь-якому обраному ним напрямку, здійснювати гальмування з відомої йому ефективністю. При цьому в цих системах не було несправностей, які могли б обумовити раптове для водія відведення автомобіля від обраного напрямку руху або відмову систем.

- висновком № 18-5002-5004 від 22.12.2018 р., судової автотехнічної експертизи по дослідженню систем керування та ходової частини Audi А6 р/н НОМЕР_4, відповідно до якого ходова частина, рульове керування й гальмова система автомобіля Audi А6 р/н НОМЕР_4 до моменту настання ДТП перебували в працездатному стані її забезпечували водієві технічну можливість рухатися її утримувати автомобіль у будь-якому обраному ним напрямку, здійснювати гальмування з відомої йому ефективністю. При цьому в цих системах не було несправностей, які могли б обумовити раптове для водія відведення автомобіля від обраного напрямку руху або відмову систем.

- висновком № 18-4994-4996 від 30.11.2018 р., судової автотехнічної експертизи по дослідженню систем керування та ходової частини автомобіля Opel Astra р/н НОМЕР_3 , відповідно до якого, ходова частина, рульове керування й гальмова система автомобіля Opel Astra р/н НОМЕР_3 до моменту настання ДТП перебували в працездатному стані й забезпечували водієві технічну можливість рухатися й утримувати автомобіль у будь-якому обраному ним напрямку, здійснювати гальмування з відомої йому ефективністю. При цьому в цих системах не було несправностей, які могли б обумовити раптове для водія відведення автомобіля від обраного напрямку руху або відмову систем.

- висновком № 18-4997-5001, від 18.12.2018 р., судової транспортно-трасологічної експертизи по дослідженню механізму зіткнення автомобілів Audi А6 р/н НОМЕР_5 , Chevrolet Aveo р/н НОМЕР_2 та Opel Astra р/н НОМЕР_3 , відповідно до якого: встановити розташування автомобілів Audi та Chevrolet відносно меж проїзної частини не представляється можливим з причин викладених в дослідницькій частині. Встановити розташування автомобілів Chevrolet та Opel відносно меж проїзної частини не представляється можливим з причин викладених в дослідницькій частині. Кут між подовжніми осями автомобілів Audi та Chevrolet у момент первинного контакту складав близько 0° який відлічується в плані проти ходу годинникової стрілки від подовжньої осі автомобіля Audi до подовжньої осі автомобіля Chevrolet. Зразкове взаємне положення автомобілів Audi та Chevrolet у момент первинного контакту показане на масштабній схемі №4. Кут між поздовжніми осями автомобілів міг складати приблизно 5 градусів, який швидкоплинно змінювався внаслідок руху автомобіля Chevrolet в заносі з елементами обертання задньої частини навколо своєї осі по ходу годинникової стрілки. Зразкове взаємне положення автомобілів Chevrolet та Opel у момент первинного контакту показане на масштабній схемі №5. Встановити стояв чи рухався автомобіль Chevrolet в момент зіткнення з автомобілем Audi не представляється можливим з причин викладених в дослідницькій частині. В момент контактування автомобілів Chevrolet та Opel обидва автомобіля знаходилися в русі. Встановити координати місць зіткнень автомобілів учасників пригоди експертним шляхом не представляється можливим з причин викладених в дослідницькій частині.

Дії обвинувачуваного ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до ст.ст. 66,67 КК України не встановив обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Згідно висновку досудової доповіді, зазначено, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_1 , його спосіб життя, «Низький» рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та «Середній» рівень ризику небезпеки для суспільства, історію кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого допустиме без застосування покарань, пов`язаних з ізоляцією від суспільства.

Обираючи ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який не визнав себе винним у вчиненому, по місцю проживання характеризується посередньо, як особа яка може бути схильна до зловживання алкогольними напоями, раніше не судимий, обставини які пом`якшують покарання та які обтяжують покарання, судом не встановлено, також враховує думку потерпілого, який не мав жодних претензій до обвинуваченого та призначає покарання у межах, встановлених санкцією ч.1 ст.286 КК України, у виді штрафу.

Розглядаючи питання щодо призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує його значення для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень ОСОБА_1 , характер допущених ним порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення кримінального правопорушення та вважає за необхідне застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того, до провадження суду в порядку ст. 128 КПК України, надійшов цивільний позов від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, відповідно до якого він просить суд стягнути на його користь із відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 100000 гривень, із відповідача ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 48940,48 гривень, моральну шкоду в розмірі 50000 гривень та стягнути з відповідачів судові витрати. Посилаючи на те що, Автомобіль «Opel Astra» реєстраційний номер НОМЕР_3 на праві власності, на час дорожньо-транспортної пригоди належав цивільному позивачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 від 18.10.2017 року. Для визначення вартості матеріальної шкоди нанесеного, яка була завдана цивільному позивачу в зв`язку пошкодженням автомобіля «Opel Astra» реєстраційний номер НОМЕР_3 , він звернувся з заявою до судового експерта Крутих Є.О. та отримав висновок №145-18 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу «Opel Astra» реєстраційний номер НОМЕР_3 від 17.12.2018 року. За складання вище вказаного висновку експерта цивільний позивач сплатив суму розмірі 3000 гривень. Відповідно до висновку експерта №145-18 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Opel Astra» реєстраційний номер НОМЕР_3 , пошкодженого в наслідок ДТП яка відбулася 09.11.2018 року визначається рівною 249421,45 грн. Як вбачається, вищевказаного висновку експерта, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля позивача склала 307039,25 гривень, а вартість самого автомобіля «Opel» реєстраційний номер НОМЕР_3 склала 249421,45 грн. В даному випадку позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди, яка з різниці між вартістю його автомобілю до ДТП та вартістю автомобіля після ДТП у пошкодженому стані. В зв`язку з чим, для визначення ринкової вартості пошкодженого автомобіля «Opel» реєстраційний номер НОМЕР_3 , цивільний позивач звернувся до судового експерта для проведення оцінки з визначення ринкової вартості пошкодженого автомобіля та отримав висновок експерта № 100-19 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу «Opel Astra» реєстраційний номер НОМЕР_3 від 20.06.2019 року. За складання висновку експерта № 100-19 позивач сплатив суму у розмірі 1000 гривень. Відповідно до висновку експерта - ринкова вартість пошкодженого автомобіля «Opel Astra» реєстраційний номер НОМЕР_3 , з урахуванням аварійних пошкоджень після ДТП, яка відбулася 09.11.2018 р. визначається рівною 103300,97 грн. Таким чином, позивачу повинна бути відшкодована матеріально шкода в наступному розмірі 146 120 гривень 48 копійок = 249421 гривень 45 копійок (ринкова вартість автомобіля до ДТП) - 103300 гривень, 97 копійок (ринкова вартість пошкодженого автомобіля). На момент ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця відповідача була застрахована в ПрАТ «СК Еталон», відповідно до поліса серії AM № 4207760, який був діючим на момент ДТП Відповідно до вказаного полісу ліміт страховика, за шкоду, заподіяну майну складає 100000 гривень. Тобто, в межах цього ліміту страховик відшкодовує завдану майнову шкоду. Оскільки розмір матеріальної шкоди спричинений позивачу перевищує ліміт страховика ПрАТ «СК «Еталон» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ № 4207760, то обов`язок по виплаті різниці між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди лежить на цивільного відповідача та яка складає 46120 гривень 48 копійок = 146120 гривень 48 копійок (матеріальна шкода) - 100000 гривень (страхове відшкодування). Крім того ОСОБА_3 вважає, що йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює 50000 гривень, яка полягає у тому, що останній в наслідок пошкодження транспортного засобу зазнав значних страждань і хвилювань. Він втратив можливість вільно пересуватися на своєму автомобілі, що призвело до зміни його звичайного робочого дня, оскільки він витрачав час на поїздки на СТО, експертів, страхових компаній, слідчих органів з метою встановлення вартості відновлювальних робіт.

19.08.2020 року на адресу Біляївського районного суду Одеської області надійшов відзив ПАТ «Страхова компанія «Еталон» на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому представник ПАТ «Страхова компанія «Еталон» просить відмовити у задоволені позову, посилаюсь на те, що автомобіль «Audi A6» номер НОМЕР_1 до моменту ДТП був застрахований за двома Полісами, згідно з базою МТСБУ: 1.поліс серії AM № 4207760 застрахований ПрАТ «СК Еталон» від 25.07.2018 року 2.поліс серії AM № 003818428 застрахований ПрАТ ТДВ «СК`Альфа-Гарант». Натомість Поліс серії AM № 003818428 застрахований ПрАТ ТДВ«СК`Альфа-Гарант» діяв й раніше й станом на 01.07.2018 року був дійсним, а саме, чотири місяці до ДТП, а тому Поліс серії AM № 4207760 був укладений з ПрАТ «СК Еталон» та мав вступити в дію 25.07.2018 року. Отже, чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування одного об`єкта з різними страховиками. У разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об`єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов`язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов`язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування. Відповідно до положень статті 20-1 Закону у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов`язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність. Тобто, при зміні власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування, укладений з попереднім власником залишається чинним для нового власника, який набуває прав та обов`язків страхувальника. А тому, представник ПАТ «Страхова компанія «Еталон» просить відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову.

09.12.2019 року на адресу Біляївського районного суду Одеської області від представника цивільного позивача Колесника О.В., надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне, з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/3818428 від 03.06.2018 року було укладено між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_7 . Тобто страхувальником за Полісом АМ №3818428 від 03.06.2018 р. є ОСОБА_7 , а не ОСОБА_1 . З огляду на це, у ОСОБА_1 не виникло обв`язку щодо повідомлення ПрАТ «СК Еталон», оскільки інших договорів страхування з іншими страховиками він не укладав. Тому жодних підстав вважати, що ОСОБА_1 повинен був повідомив ПрАТ «СК «Еталон» про інші договори страхування та поліс АМ/4207760 укладений між ним та ПрАТ «СК «Еталон» є нікчемним - немає. Крім того цивільний відповідач посилається на ст.20-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» де вказує, що у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов`язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність. При цьому жодних доказів про те що чи відбулася зміна власника забезпеченого транспортного засобу шляхом відчуження забезпеченого транспортного засобу не надав.

16.12.2019 року на адресу Біляївського районного суду Одеської області від голови правління приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» не є відповідальною особою за відшкодування майнової та моральної шкоди, адже поліс серії АМ № 4207760 є нікчемним, відповідальність повинне нести ПрАТ ТДВ «СК» Альфа-Гарант» так як поліс серії АМ №003818428 був чинним як і на момент ДТП так і за чотири місяці до цього, та чинність даного полісу підтверджується й самим ТДВ «СК`Альфа-Гарант». Тому відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог до ПрАТ «СК «Еталон» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП адже поліс серії АМ № 4207760 - нікчемний.

Відповідно до ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як роз`яснено в п. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.92 р., розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ - особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Очевидно, що ОСОБА_1 в момент вчинення ДТП володів та керував транспортним засобом «Аudi А6», державний номерний знак НОМЕР_1 (реєстрація республіка Литва), на правовій підставі, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію EUROPOS

НОМЕР_7 відповідача-користувача транспортного засобу був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з страховою компанією ПрАТ «СК «Еталон» поліс АМ №4207760.

При розгляді позову до страхової компанії про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд враховує, що відповідно до п.22.1. ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Суд не погоджується з позицією відповідача ПрАТ «СК «Еталон», щодо відсутності підстав стягнення саме з них страхового відшкодування, так як ОСОБА_1 не мав права власності на автомобіль вказаний у полісі і тому не повинен був повідомляти страхову компанію «СК Еталон» про наявність іншого полісу укладеного з ОСОБА_7 , (поліс АМ/3818428 від 03.06.2018), який на момент ДТП не був користувачем або власником транспортного засобу.

Згідно ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч.ч.2,5 названої статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Позивачем були понесені додаткові витрати на проведення евакуації автомобіля, які підтверджуються товарними чеками від 09.11.2018 р. і від 26.11.2018 р. на загальну суму 1600 грн. та витрати по зберіганню транспортного засобу на транспортному майданчику на суму 1220 грн. відповідно до квитанції №19180848 від 26.11.2019 р.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, у тому числі, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 вказаного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Висновком №145-18 експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу «Opel Astra» реєстраційний номер НОМЕР_3 від 17.12.2018 року встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Opel Astra» реєстраційний номер НОМЕР_3 , пошкодженого в наслідок ДТП, яка відбулася 09.11.2018 року визначається рівною 249421,45 грн. В свою чергу висновком автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу «Opel Astra» реєстраційний номер НОМЕР_3 від 20.06.2019 р. встановлено, що ринкова вартість автомобіля «Opel» реєстраційний номер НОМЕР_3 з урахуванням аварійних пошкоджень після ДТП. яка відбулася 09.11.2018 р., визначається рівною 103300,97 грн. В даному випадку позивач має право на відшкодування матеріальної шкоди, яка з різниці між вартістю його автомобілю до ДТП та вартістю автомобіля після ДТП у пошкодженому стані. Таким чином, позивачу повинна бути відшкодована матеріально шкода в наступному розмірі 146120,48 грн. = 249421,45 грн. (ринкова вартість автомобіля до ДТП) - 103300,97 грн. (ринкова вартість пошкодженого автомобіля). Тобто, відповідно до поліса серії AM № 4207760, який був діючим на момент ДТП, ліміт страховика, за шкоду, заподіяну майну складає 100000 гривень. Тобто, в межах цього ліміту страховик відшкодовує завдану майнову шкоду. Оскільки розмір матеріальної шкоди спричинений позивачу перевищує ліміт страховика ПрАТ «СК «Еталон» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ № 4207760, то обов`язок по виплаті різниці між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди покладається на цивільного відповідача ОСОБА_1 та яка складає 46120,48 = 146120,48 грн. (матеріальна шкода) - 100000 гривень (страхове відшкодування).

Відповідно до п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний компенсувати власнику знищеного майна збитки у вигляді різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди та витрат на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, відповідно до ст.12 Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно Полісу №АМ №4207760 розмір франшизи становить 2000 грн.

Розмір страхового відшкодування в даному випадку становить 99600 грн. (страхова сума 100000 грн. - сума франшизи 2000 грн. + витрат та евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди 1600 грн.), що не перевищує страхову суму.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення завданої матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведених розрахунків.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд вважає такими що підлягають частковому задоволенню, з слідуючи підстав.

Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно цивільного позову ОСОБА_3 вказує на те, що моральна шкода, складає 50000 грн., яку він просить стягнути з цивільного відповідача - обвинуваченого ОСОБА_1 .

У той же час, як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Як роз`яснено в п.п. 3,5 Постанови, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За таких обставин суд, враховуючи думку учасників процесу в частині наявності моральної (немайнової) шкоди у цивільного позивача ОСОБА_3 , яка була завдана кримінальним правопорушення, визначає розмір такої шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, також суд враховує характер та глибину перенесених ними душевних страждань, характер протиправних дій обвинуваченого та ступінь його вини виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає достатнім розміром моральної шкоди позивачу ОСОБА_3 10000 (десять тисяч) гривень, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Крім того, представник позивача, просив суд стягнути з цивільних відповідачів судові витрати пропорційнно задоволених вимог відповідно до попереднього розрахунку.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК). Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК). Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то ч. 4 ст. 137 ЦПК передбачає, що він має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Якщо стороною заявлено суму витрат, яка не є співмірною з наведеними вище критеріями, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК). При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК). Частина 3 ст. 137 ЦПК України, передбачає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. В такому описі слід зазначати перелік конкретних послуг та вартість кожної послуги, або, в разі погодинної тарифікації послуг адвоката - кількість годин, витрачених на надання кожної послуги. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

В постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 року, суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суду, представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 21.06.2019 р., але жодних доказів (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) - не надано. У судовому засіданні на стадії закінчення з`ясування обставин справи, а ні позивач, а ні його представник не надали клопотання, заяву щодо розрахунків або квитанцій про понесенні судових витрат, зокрема і витрати на правничу допомогу.

Цивільним позивачем були понесені судові витрати на проведення експертним досліджень, у розмірі 4000 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера від 05.12.2018 р. та від 18.06.2019 р.

Вищевказані витрати підлягають стягненню з відповідачів у рівних частинах.

Питання про речові докази вирішується судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови у цивільному позові.

Враховуючи, що арештоване майно не підлягає конфіскації за вироком, суд вважає за можливе накладений арешт скасувати. Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту накладеного ухвалами суду - підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 371-373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень, що складає 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Речові докази по справі: автомобіль марки Аudi A6 реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки Opel Astra реєстраційний номер НОМЕР_3 , автомобіль марки «Chevrolet Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути за належністю власникам (користувачам).

Арешт накладений ухвалою слідчого судді від 13.11.2018 року на автомобіль марки Аudi A6 реєстраційний номер НОМЕР_1 - скасувати.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді від 13.11.2018 року на автомобіль марки Opel Astra реєстраційний номер НОМЕР_3 - скасувати.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді від 13.11.2018 року автомобіль марки «Chevrolet Aveo» реєстраційний номер НОМЕР_2 - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз на загальну суму у розмірі 14300 гривень.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (ЄДРПОУ 20080515) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_8 ) відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 99600 (дев`яносто дев`ять тисяч шістсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_8 ) відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 46120,48 грн.(сорок шість тисяч сто двадцять гривень сорок вісім копійок)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_8 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (ЄДРПОУ 20080515) та ОСОБА_1 в рівних частинах на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_8 ) понесені судові витрати у загальному розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

В іншій частині цивільний позов залишити без задоволення.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.П. Галич