Ухвала суду № 93163358, 30.11.2020, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 491/1030/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Ананьїв

Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков Олег Олександрович розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.187, ст.443 Кодексу України про адміністративні правопорушення гр-на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровськ, мешканця с. Коханівка Ананьївського району Одеської області, особу встановлено за копією довідки про звільнення серії ОДС №15900, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , не працює, протягом року до адміністративної відповідальності притягувався за ст.187 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2020 року на адресу Ананьївського районного суду Одеської області з Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали справ про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.187 ч.2, ст.443 Кодексу України про адміністративні правопорушення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначені матеріли були зареєстровані в Автоматизованій системі документообігу суду та їм було присвоєно єдині унікальні номери судових справ 491/1030/20, 491/1031/20.

За результатами автоматизованого розподілу судових справ справи №№491/1030/20, 491/1031/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.187, ст.443 КУпАП було передано для розгляду судді Ананьївського районного суду Одеської області Желяскову О.О.

З наведеного вбачається, що особою, щодо якої складені вище вказані протоколи, відповідно, зареєстровано судові справи №№491/1030/20, 491/1031/20, є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому всі зазначені вище справи №№491/1030/20, 491/1031/20 перебувають на розгляді в судді Ананьївського районного суду Одеської області Желяскова О.О..

Частиною 2 статті 36 КУпАП визначено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Відповідно до розділу ІІІ п.6 «Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України», затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 № 814, в редакції від 05 серпня 2020 року, у разі об`єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об`єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою.

Відповідно до постанови (ухвали) суду вноситься інформація в АСДС під номером об`єднаної справи (матеріалів кримінального провадження) та відмітки про об`єднання справ (матеріалів кримінального провадження) із зазначенням номера нової судової справи (матеріалів кримінального провадження).

Аналізуючи положення розділу ІІІ п.6 «Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України», затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 № 814, є підстави для об`єднання вище вказаних матеріалів.

Враховуючи викладене, з метою дотримання вимог ч.2 ст.36 КУпАП суд на місці постановляє об`єднати справи №№491/1030/20, 491/1031/20 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.187, 443 КУпАП в одне провадження, присвоївши об`єднаній справі єдиний унікальний номер 491/1030/20, оскільки вказана справа зареєстрована в АБД Д3 першою.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що постановою Малиновського районного суду м.Одеса від 04 січня 2019 року відносно ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд строком на 24 (двадцять чотири) місяці, з застосуванням обмежень, визначених ст.10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», серед яких, зокрема, обов`язок явки на реєстрацію до територіального органу поліції за місцем постійного мешкання чотири рази на місяць та заборона виходу з будинку за місцем проживання з 22 години 00 хвилин вечора до 06 години 00 хвилин ранку.

Водночас, громадянин ОСОБА_1 достеменно знаючи про те, що відносно нього встановлено адміністративний нагляд, ознайомлений з його умовами, та будучи протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за порушення умов адміністративного нагляду, 06 листопада 2020 року не з`явився на реєстрацію до Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області, чим порушив умови встановленого відносно нього адміністративного нагляду.

За вказаним фактом працівником Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 12 листопада 2020 року серії АПР18 №755537 за ч.2 ст.187 КУпАП.

Крім того, 06 листопада 2020 року близько 10 години 15 хвилин громадянин ОСОБА_1 перебував на вулиці Центральній с.Кохівка Ананьївського району Одеської області без документів, що посвідчують особу, чим порушив п.3 п.2 Постанови Кабінету міністрів України №392 від 20 травня 2020 року.

За вказаним фактом працівником Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 06 листопада 2020 року серії АПР18 №755688 за ст.443 КУпАП.

Гр-н ОСОБА_1 з`явився на виклик до суду та у судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень визнав в повному обсязі.

Водночас при розгляді справи встановлено, що дії ОСОБА_1 відповідно до протоколу серії АПР18 №755688 від 06 листопада 2020 року кваліфіковано за ст.443 КУпАП, як порушення правил щодо карантину людей.

Так, відповідно до відомостей, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 №755688 06 листопада 2020 року близько 10 години 15 хвилин громадянин ОСОБА_1 перебував на вулиці Центральній с. Кохівка Ананьївського району Одеської області без документів, що посвідчують особу, чим порушив п.3 п.2 Постанови Кабінету міністрів України №392 від 20 травня 2020 року.

У відповідності до положень статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Однак суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку, що провадження у справі за протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 №755688 від 06 листопада 2020 року, складеним відносно ОСОБА_1 за ст.443 КУпАП, має бути закрите виходячи з наступного.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення, першочергово підлягає з`ясуванню питання «чи було вчинено адміністративне правопорушення», що передбачено статтею 280 КУпАП.

Ставлячи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.443 КУпАП суд виходить з того, що частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Першочергово слід зазначити, що згідно пункту 1 частини 1 Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» статтю 44-3 КУпАП доповнено 2 частиною, наступного змісту «Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно».

Проте, згідно статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» набрав чинності 21 листопада 2020 року.

При цьому, дії, які інкримінуються ОСОБА_1 , як правопорушення, передбачене ст.44-3 КУпАП були вчинені 6 листопада 2020 року, у зв`язку з чим суд вважає, що в даному випадку застосуванню підлягає редакція статті 44-3 КУпАП, яка була чинна на вказану дату.

Зі змісту частини 1 статті 9 явно вбачається, що дії, які можуть стати підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності в будь-якому випадку мають бути протиправними.

Кодекс України про адміністративну відповідальність визначення поняття протиправності не має, проте за загальновідомим визначенням, та логічним тлумаченням, протиправною є така поведінка особи, яка порушує встановлені норми суспільної поведінки, що кореспондує іншому визначенню адміністративного правопорушення, а саме тому, що протиправна поведінка має посягати на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління.

Аналізуючи положення спеціальної частини Кодексу України про адміністративні правопорушення можливо дійти висновку, що законодавець, встановлюючи для особи відповідальність за протиправну поведінку визначив, як прямо дії, які є протиправними так і опосередковано.

Так, Кодекс України про адміністративні правопорушення містить в собі статті якими передбачено відповідальність за діяння, карність яких прямо не вбачається, так звані бланкетні норми, диспозиції яких не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки.

Однією з таких норм є стаття 44-3 КУпАП, оскільки вона не містить будь-яких визначень конкретних діянь, за вчинення яких особу може бути притягнуто до відповідальності.

У зв`язку з чим для встановлення наявності в діях або бездіяльності особи ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 44-3 КУпАП слід звернутися до інших актів законодавства.

Так, статтею 44-3 КУпАП (в редакції чинній станом на 6 листопада 2020 року) було визначено, що відповідальності підлягають особи за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, зокрема, що Кабінет Міністрів України у сфері захисту населення від інфекційних хвороб: розробляє і здійснює відповідні державні цільові програми; координує та спрямовує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.

Статтею 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

При цьому, статтею 57 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Аналізуючи зазначені норми у співвідношенні можливо дійти висновку, що особа може нести відповідальність за невиконання певних норм, якщо існує одночасно декілька обставин, серед яких зокрема, умова про те, що норма за якою особу може бути притягнуто до відповідальності є чинною, на момент вчинення особою певних дій, які підпадають під ознаки адміністративного правопорушення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи, свій професійний обов`язок обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

При цьому, у рішенні від 9 грудня 2010 року справі (Заява № 20792/05) «Жупнік проти України» Європейський суд з прав людини зазначив (пункт 37 рішення) суд зазначає, що межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. У цьому зв`язку необхідно зазначити, що підпункт «а» пункту 3 статті 6 Конвенції не накладає жодних формальних вимог щодо способу, у який обвинувачений має бути проінформований про характер і причини висунутих щодо нього обвинувачень. Суд також зазначає, що підпункти «a» і «b» пункту 3 статті 6 Конвенції взаємопов`язані та що право бути поінформованим про характер і причини висунутих обвинувачень слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту (див. вищезазначене рішення у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France), пункти 52-54).

Зі змісту наведеного рішення вбачається, що суд не вправі самостійно вийти за межі висунутого особі обвинувачення.

При цьому, співробітник поліції, ініціюючи шляхом складення протоколу про адміністративне правопорушення від 06 листопада 2020 року серії АПР18 №755688 вважав, що суть порушення, вчиненого ОСОБА_1 полягає у порушенні вимог пунктів 2 та 3 Постанови Кабінету міністрів України від 20 серпня 2020 року №392, про що безпосередньо зазначено в протоколі.

Саме з таким змістом адміністративного правопорушення був ознайомлений ОСОБА_1 та саме з цього приводу він надав письмові пояснення.

Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, на думку співробітника поліції ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2 та 3 Постанови Кабінету міністрів України від 20 серпня 2020 року №392 тим, що перебував на вулиці Центральній села Кохівка Ананьївського району Одеської області без документів.

Проте, перевіркою тексту Постанови Кабінету міністрів України від 20 серпня 2020 року №392 встановлено, що пункти 2 та 3 зазначеної Постанови втратили чинність на підставі Постанови КМУ №641 від 22 липня 2020 року.

Тобто, співробітником поліції 6 листопада 2020 року інкриміновано ОСОБА_1 порушення неіснуючих норм, що само собою виключає можливість існування будь-якої відповідальності.

Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.44-3 КУпАП має бути закрите.

При цьому, вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами, а саме вищезазначеним протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, рапортом працівника поліції про виявлення порушення ОСОБА_1 правил встановленого відносно нього адміністративного нагляду.

Суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.187 КУпАП, оскільки з доданих до протоколів про адміністративне правопорушення витягів з ІІПС МВС України «Армор» вбачається, що протягом року на ОСОБА_1 вже накладалися адміністративні стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1, 2 ст.187 КУпАП.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у розмірі 2102 гривень.

З наведеного вбачається, що у 2020 році у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути стягнено судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок (2102 гривні * 0,2 = 420,40 гривень).

Встановлено, що відповідно до ст.35 КУпАП обставиною, яка обтяжує відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, є повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Обставиною, яка пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , згідно зі ст.34 КУпАП, є щире розкаяння правопорушника.

Частиною 1 статті 326 КУпАП визначено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту та арешту з утриманням на гауптвахті виконується негайно після її винесення.

При цьому, частиною 2 статті 294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Водночас, Європейський суд з прав людини в пунктах 73, 74 рішення у справі «Енеа проти Італії» зазначив, що судовий перегляд заходу, строк дії якого закінчився або майже закінчився, вважається таким, що більше не служить жодній меті.

Суд враховуючи практику Європейського суду з прав людини, положення статті 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, положення протоколу №7 від 22 листопада 1984 року до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» з метою належного забезпечення права доступу до суду та права на перегляд судом вищої інстанції факту визнання особи винною вважає, що постанова в частині застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту підлягає виконанню після закінчення строків її оскарження.

Частиною 1 статті 301 КУпАП визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних чи громадських робіт або роблять її виконання неможливим, орган (посадова особа), який виніс постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного місяця.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 401, 187, 443, 221, 283, 284, 301 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, мешканця с. Коханівка Ананьївського району Одеської області, особу встановлено за копією довідки про звільнення серії ОДС №15900, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 7 (сім) діб.

Провадження у справі за протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 №755688 від 06 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровськ, мешканця с. Коханівка Ананьївського району Одеської області, особу встановлено за копією довідки про звільнення серії ОДС №15900, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ст.44-3 КУпАП, - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 420 гривень 40 копійок.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Призначення платежу *;101;____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір стягнутий з ______ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору).

Копію постанови направити начальнику Ананьївського ВП Подільського ВП ГУНП в Одеській області для виконання.

Виконання постанови в частині адміністративного арешту відстрочити до закінчення строків її апеляційного оскарження, але не більше ніж на 1 (один) місяць з дня її винесення.

Строк адміністративного арешту враховувати з моменту затримання.

У відповідності до положень ст.326 КУпАП постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту та арешту з утриманням на гауптвахті виконується негайно після її винесення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги через місцевий суд до відповідного апеляційного суду.

Суддя Ананьївського

районного суду Желясков О.О.

Постанова вступила в законну силу „___” ____ 20__ року та може бути пред`явлена до виконання протягом 3-х місяців „___” ____ 20__ року.