Ухвала суду № 93162218, 27.11.2020, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2977/19

Провадження № 1-кп/545/80/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.11.2020 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Потетій А.Г.,

з участю секретаря Данко А.Р.,

з участю прокурора Безцінний І.В.,

захисника Яковенко С.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12019170300000446 від 27.04.2019 року, що надійшов від Полтавської місцевої прокуратури за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Терешки Полтавського району, Полтавської області, українця, громадянина України, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 26.12.2005 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

- 09.10.2007 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 296, ч. 1, ст. 122, ст.70 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, за ст.71 КК України приєднано 6 місяців позбавлення волі за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 26.12.2005 року, остаточно призначено покарання 2 роки позбавлення волі;

- 29.04.2015 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу у сумі 850 грн.;

- 20.08.2015 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт;

- 06.12.2017 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 389, ч.1 ст.309, ст. 15 ч. 2 ст.185 ч. 2, ч. 1 ст. 70 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 71, ст.72 КК України до призначеного покарання частково приєднано вирок Київського районного суду м. Полтава від 23.10.2017 року ч. 2 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України 1 рік 3 місяці 10 позбавлення волі та остаточно призначено покарання 1 рік 3 місяці 10 днів позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ст. 395 КК України, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Полтавського районного суду Полтавської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12019170300000446 від 27.04.2019 року, що надійшов від Полтавської місцевої прокуратури за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ст. 395 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останній неодноразово, умисно ухилявся від явки до суду, переховувався від суду, внаслідок чого його двічі оголошували у розшук, що свідчить про наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений здійснює дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Захисник обвинуваченого - адвокат Яковенко С.І. заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід. Зокрема захисник вказала на відсутність доказів належного повідомлення її підзахисного про судові засідання, а також неналежне виконання примусових приводів співробітниками поліції.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисника та вказав, що має постійне місце проживання в с. Терешки Полтавського району Полтавської області.

Дослідивши клопотання та матеріали справи в межах заявленого клопотання судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ст. 395 КК України, тобто у вчиненні тяжкого злочину (ч.3 ст. 185 КК України) та кримінального проступку (ст.395 КК України).

Обвинувачений ОСОБА_1 в судові засідання призначені на 12.02.2020 року, 28.02.2020 року, 12.03.2020 року, 15.05.2020 року, 29.05.2020 року, 18.06.2020 року, 06.07.2020 року не з`явився, причини неявки суду не повідомляв.

Ухвалами суду від 12.03.2020 року та 06.07.2020 року було оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_1 .

Згідно ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Положеннями ч.2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму ВССУ № 14 від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у ч. 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Судам під час визначення строку закінчення дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати, що в разі продовження тримання під вартою попередня ухвала втрачає свою силу. Такий підхід відповідає загальній засаді законності кримінального провадження і унеможливлює випадки визначення в ухвалі строку тримання під вартою понад 60 днів.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачуються у скоєнні тяжкого злочину (ч. 3 ст. 185 КК України) та кримінального проступку (ст.395 КК України), не працює, не має постійних та законних джерел доходів, раніше неодноразову судимий за вчинення злочинів проти власності, за місцем проживання не проживав, неодноразово, умисно ухилявся від явки до суду, переховувався від суду, внаслідок чого його двічі оголошували у розшук, що свідчить про наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений здійснює дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

При цьому інших об`єктивних даних щодо спростування характеристики особи обвинуваченого ОСОБА_1 суду не представлено.

Враховуючи встановлені обставини і ризики, суд вважає, що вони в даний час свідчать про необхідність обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та об`єктивну неможливість застосування відносно обвинуваченого більш м`яких видів запобіжного заходу, що передбачені ч.1 ст.176 КПК України, так як жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вище зазначеним ризикам, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Згідно п.5 ч.2ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом. При цьому необхідно в ухвалі зазначити, які обов`язки з передбачених ст.194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтування розміру застави та можливість її застосування.

Частиною сьомою ст.182 КПК України встановлено, що у випадках, передбачених частинами 3, 4 ст. 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно вимог ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у таких межах - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Тому, беручи до уваги вище зазначене та з врахуванням суспільної небезпечності кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , також те, що обвинувачений є раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів суд вважає необхідним визначити обвинуваченому розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 168160 грн. (80х2102 грн.)

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 331 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою тривалістю 60 діб, а саме: з 27 листопада 2020 року до 25 січня 2021 року включно.

Взяти ОСОБА_1 під варту негайно в залі суду.

Для тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 направити до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)».

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу вручити обвинуваченому негайно після її проголошення.

Встановити ОСОБА_1 суму застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 168160 грн. (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят грн. 00 коп.), яку можливо внести на депозитний рахунок отримувача № UA398201720355289002000015950, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26304855, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу - запобіжний захід застава, № судового рішення та ПІБ особи, якою вноситься застава.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії даної ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, на підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) носити електронний засіб контролю.

Визначити 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Також роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі звільнення з під варти в разі внесення застави, останній негайно повинен повідомити про це слідчого та прокурора і з`явитися до слідчого для встановлення електронного засобу контролю.

Копію ухвали направити до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий А.Г. Потетій