Ухвала суду № 93161160, 16.11.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7100/20

Провадження 1-кп/524/540/20

УХВАЛА

16.11.2020 року Автозаводський районний суд м.Кременчука в складі:

Головуючого судді – Обревко Л.О.,

при секретарі – Денисенко Н.В.

за участю:

прокурора – Дворніцької О.В.

захисника – Долі Г.О.

обвинуваченого – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Автозаводського районного суду м. Кременчука кримінальне провадження, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за 12020170090002748, по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

31.05.2013 року Автозаводським районним судом м.Кременчука за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 187 КК України до 5 року 6 місяців позбавлення волі,

17.10.2016 року звільнений по УДЗ на 1 рік 8 місяців 28 днів,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Автозаводського районного суду м.Кременчука надійшов обвинувальний акт у кримінальному проваджені відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор просила призначити справу до судового розгляду у закритому судовому засіданні з викликом сторін та свідків, а також заявила клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник Доля Г.О. не заперечувала проти призначення кримінального провадження до судового розгляду у закритому судовому засіданні, заявила клопотання про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, а також просив обрати йому запобіжний захід більш м`який у вигляді домашнього арешту.

Суд, заслухавши заявлені клопотання, вислухавши думку учасників судового розгляду, дійшов висновку, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складений відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України. Підстав для направлення обвинувального акту за підсудністю або повернення прокурору для продовження досудового розслідування, закриття провадження по справі немає, а тому обвинувальний акт слід призначити до судового розгляду.

Вирішуючи клопотання прокурора стосовно обрання міри запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, клопотання захисника про обрання більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашного арешту, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняті наступні рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частини другої статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встанолвення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження своєю ухвалою має право обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід до обвинуваченого.

Вирішення питання про обрання запобіжного заходу судом відбувається в порядку передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_1 інкриміновано кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину, покарання за вчинення якого, у разі доведеності вини, передбачено від семи до десяти років із конфіскацією майна. Тому у суду є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні, ОСОБА_1 може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Після відкриття сторонами доказів, зокрема анкетних даних потерпілих, свідків, спеціалістів, експертів, враховуючи, що судовий розгляд за кримінальним провадженням ще не розпочато, існує велика ймовірності впливу та чинення тиску з боку обвинуваченого ОСОБА_1 на потерпілих та свідків, які ще судом не були допитані, тобто існування на даній стадії розгляду вказаного кримінального провадження ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 не одружений, офіційно не працює, що свідчить про нестійкість соціальних зв`язків, останньому пред`явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину. Крім того, ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час не втратив своєї актуальності. Так, ОСОБА_1 був засуджений 31.05.2013 року до 5 років 6 місяців позбавлення волі та 17.10.2016 року був звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково на 1 рік 8 місяців 28 днів, належних висновків не зробив та 20.09.2020 року вчинив нове кримінальне правопорушення.

На даній стадії судового провадження та тяжкості можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі доведеності вини та визнання його винним у вчиненні інкримінованих злочинів за рішенням суду, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень ЄС з прав людини «Прокопенко проти України» та «Лабітта проти Італії», суд приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Тяжкість злочинів не є єдиною підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час відсутні докази, які б свідчили про те, що встановлені судом ризики на даний час втратили свою актуальність.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Разом з тим, виходячи з цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, суд вважає за доцільне з урахуванням часу, необхідного для судового розгляду кримінального провадження в розумні строки. З метою повного та об`єктивного розгляду кримінального провадження, подальшої доставки обвинуваченого до судового засідання, запобіганню перешкоджанню розгляду кримінального провадження та вчинення іншого кримінального правопорушення, міру запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 обрати у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21, ч.ч. 1, 6 ст. 22 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Враховуючи наведене, суд визнав необхідним покласти обов`язок по забезпеченню присутності свідків сторони обвинувачення у судовому засіданні на сторону обвинувачення, надавши повістки про виклик їх у судове засідання.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження та керуючись п.1 ч.2 ст. 27 КПК України судовий розгляд слід провести у закритому судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 27,32,33,177,183,193,194,314-316,369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Призначити до судового розгляду у закритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України на 26.11.2020 року о 10 годині 00 хвилин.

Розгляд кримінального провадження здійснювати одноособово суддею.

В судове засідання викликати учасників криміналнього провадження, свідків та повідомити дату, час та місце судового розгляду.

В клопотанні захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, визначивши кінцеву дату 14 січня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

На ухвалу суду в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м.Кременчука протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Л.О.Обревко