Рішення № 93159892, 30.11.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4946/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

08 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.02.2020 №6164-СГ про надання дозволу;

- визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області бездіяльність, викладену в листі від 22.07.2020 №2949/0/26-20 "Про розгляд звернення", видане ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області відповідно до Земельного кодексу України повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,70 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами розгляду відповідачем його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в порядку статті 118 Земельного кодексу України одержано оформлену листом відмову, мотиви якої не узгоджуються з положеннями Земельного кодексу України.

Ухвалою від 14 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 28 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в позовній заяві позивачем не обґрунтовано підстав для визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.02.2020 №6164-СГ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та не доведено факту порушенням даним наказом прав позивача. Зазначив, що підставою для відмови у наданні відповідного дозволу є той факт, що згідно наказу від 28.02.2020 №6164-СГ на земельну ділянку, яку бажає позивач отримати дозвіл, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області вже надано дозвіл іншому громадянину. Вважає, що повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу належать до дискреційних повноважень відповідача.

Ухвалою від 04 листопада 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Представник позивача просив розглянути справу за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, зв`язку із продовженням карантину в Україні до 31.12.2020 та віднесення м. Полтави до "червоного" рівня епідеміологічної небезпеки.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області із клопотанням від 26 червня 2020 року (вх.№Р-15707/0/25-20 від 26 червня 2020 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,70 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населеного пункту, до якого додала: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 2949/0/26-20 від 22 липня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,70 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України, а саме, надано дозвіл іншому громадянину від 28.02.2020 № 6164-СГ .

Позивач, не погодившись із зазначеною відмовою та наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.02.2020 №6164-С, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектарів.

Отже, ОСОБА_2 має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2020 ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою (вхідний номер № Т-5066/0/25-20 від 19.02.2020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,59 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого сільського господарства на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населених пунктів. До заяви було додано: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії паспорту та ідентифікаційного коду.

За результатами розгляду клопотання наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" №6164-СГ від 28.02.2020 надано дозвіл громадянину ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,59 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого сільського господарства на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населених пунктів.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір, надано необхідний та повний пакет документів, що не спростовується позивачем.

Суд звертає увагу, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст. 123 ЗК України є завершальним етапом визначеної законом процедури.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування чи у власність.

Як вбачається зі ст.79-1 ЗК України, метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.

Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з`ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що проект відповідачем буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, що за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, ГУ Держгеокадастру в Полтавській області може відмовити у його затвердженні.

Крім того, надання дозволу на розробку документації із землеустрою не тотожне негайному набуттю права власності чи користування земельною ділянкою та є лише першим кроком для оформлення такого права.

Суд вважає, що наказ №6164-СГ від 28.02.2020, виданий відповідачем на ім`я ОСОБА_2 про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не порушує прав та інтересів позивача, оскільки не свідчить про отримання третьою особою в майбутньому позитивного рішення про надання такої земельної ділянки у власність.

Сама по собі наявність такого наказу не перешкоджає позивачу також отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за умови дотримання ним порядку звернення на отриманням такого дозволу, та пройти цю стадію процесу отримання права власності на земельну ділянку.

У відповідності до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, права позивача підлягають захисту в судовому порядку за умови доведення порушення таких прав.

Доказів того, що ОСОБА_2 є користувачем або власником земельної ділянки, щодо якої він та позивач бажає отримати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, у справі немає.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що видання Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області наказу від 28.02.2020 №6164-СГ щодо надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку не порушує будь-які права позивача, у зв`язку із чим вони не підлягають захисту судом.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.02.2020 №6164-СГ про надання дозволу задоволенню не підлягають.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача щодо визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області бездіяльність, викладену в листі від 22.07.2020 №2949/0/26-20 "Про розгляд звернення" та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання (заяву) ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектарів.

Отже, позивач має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,70 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населених пунктів, приєднав до неї, зокрема, графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера.

Таким чином, позивачем у клопотанні зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір, надано необхідний та повний пакет документів, що не спростовано відповідачем.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Зі змісту відзиву на позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області суд встановив, що підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач вказав на те, що на земельну ділянку щодо якої позивачем було подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідачем вже надано дозвіл іншій особі.

Надаючи оцінку викладеним в спірному листі мотивам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з такого.

Суд зазначає, що передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади (стаття 123 Земельного кодексу України). Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України.

Аналіз положень статей 116, 118 Земельного кодексу України дає підстави стверджувати, що правові наслідки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожними правовим наслідкам передачі вказаної земельної ділянки у власність; надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише вказує на фактичну відсутність речових прав та обтяжень щодо обраної земельної ділянки.

Відтак, спірне рішення відповідача прийняте без врахування таких обставин:

1) до моменту внесення до державного земельного кадастру запису про реєстрацію речових прав на нерухоме майно за суб`єктом щодо певної земельної ділянки, остання вважається вільною;

2) отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року № 21-358а13, від 07 червня 2016 року № 21-1391а16, постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року № 463/3375/15-а. розташування об`єкта вимогам законів.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не навів обґрунтованих та передбачених законом підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.

Отже, відмова відповідача, оформлена листом № 2949/0/26-20 від 22 липня 2020 року, не ґрунтується на вимогах закону.

Крім того, надаючи правову оцінку формі відмови у задоволенні клопотання позивача, суд виходить з такого.

У частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Поряд із тим, правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521).

У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15 травня 2013 року № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення в процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, в дослідженому судом випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача.

Оскільки відповідач не прийняв жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду клопотання позивача, суд визнає належним та достатнім способом захисту прав позивача визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо неприйняття наказу про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,70 га у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населених пунктів від 26 червня 2020 року (вх.№Р-15707/0/25-20 від 26 червня 2020 року) та зобов`язання повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 №Р-15707/0/25-20 від 26 червня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,70 га у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини 3 статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В матеріалах справи наявна квитанція про сплату судового збору від 03.09.2020 у розмірі 840,80 грн.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на часткове задоволення адміністративного позову, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відтак, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/160 від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/4989/17, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі; на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем залучено до матеріалів справи: ордер на надання правової допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також акт виконаних робіт №1 від 25.11.2020 з детальним розрахунком виконаних робіт та вартості надання правничої допомоги, квитанцію № 10 від 25.11.2020 року на суму 9850,00 грн.

За змістом частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про незгоду з розміром або співмірністю витрат позивача на оплату правничої допомоги відповідачем не заявлялось.

Проаналізувавши надані суду докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в системному зв`язку з кількістю та якістю виконаних адвокатом робіт, наданих послуг, підготовлених та поданих суду письмових матеріалів та доказів, а також врахувавши відсутність доказів незгоди відповідача з розміром витрат позивача на таку допомогу та часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру в Полтавській області суму витрат на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 4925,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо неприйняття наказу про надання дозволу або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,70 га у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населених пунктів від 26 червня 2020 року (вх.№Р-15707/0/25-20 від 26 червня 2020 року).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, ЄДРПОУ 39767930) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 №Р-15707/0/25-20 від 26 червня 2020 року про надання ддозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,70 га у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Петро-Давидівської сільської ради Диканського району Полтавської області за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові частину витрат зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) та частину витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4925,00 грн. (чотири тисячі дев`ятсот двадцять п`ять гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва