Рішення № 93159463, 30.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

іменем України

м. Миколаїв.

30.11.2020 р. Справа № 400/3147/20

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Біоносенко В. В. розглянув заяву про стягнення витрат на правову допомогу в адміністративній справі

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 доМиколаївського управління ГУ ДПС у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2020 №200947-6005-1403,В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 р. закрито провадження у справі №400/3147/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Миколаївського управління Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

23.11.20 представником позивача подано клопотання про вирішення питання стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 4204 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Частиною 3,5 ст. 143 КАС України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.подано клопотання про ухвалення додаткового судового рішення.

Ухвалою суду від 25.11.2020 призначено розгляд справи в порядку письмового провадження 30.11.2020.

У зв`язку з запровадженням заходів щодо запобігання поширенню на території України коронавірусу, передбачених постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", рішення РСУ № 19 від 17.03.2020, а також наказу голови Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2020, суд розглянув заяву про стягнення витрат на правову допомогу в порядку письмового провадження, про що повідомлялось учасникам справи телефонограмою.

Дослідив матеріали справи, суд встановив, що при винесенні ухвали про закриття провадження, судом роз`яснено про повернення судового збору в сумі 3363,20 за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Щодо понесення інших судових витрат, позивачем у позовній заяві заявлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу та надання доказів на підтвердження розміру витрат в строк, передбачений ч. 7 ст. 139 КАС України.

Представником позивача 23.11.2020 надані докази понесення позивачем судових витрат на правову допомогу в сумі 4204 грн: акт приймання - передачі наданих послуг від 18.11.2020; платіжне доручення №29 від 31.07.2020 на суму 3000 грн та квитанція до прибуткового касового ордеру № 29 від 18.11.2020 на суму 1204 грн. Крім того, разом з позовною заявою позивачем надано договір про надання професійної(правничої) допомоги, відповідно до якого визначена вартість послуг, що надаються адвокатом.

Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

В даному випадку сума витрат на правову допомогу в розмірі 4204 грн є цілком розумною, виходячи з предмету розгляду даної справи, а також кількістю витрачених годин адвокатом під час надання правової допомоги. Фактичне понесення позивачем суми витрат на правову допомогу підтверджено наявними у справі доказами.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути пропорційним до предмету спору та співмірним до тих витрат, які поніс позивач, в зв`язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення.

З урахуванням матеріалів справи, суд дійшов висновку, що сума витрат позивача на правову допомогу в розмірі 4204 грн є цілком співмірною та пропорційною предмету розгляду справи.

Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4204 грн, підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 143, 248, 252 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївсього управління ГУ ДПС у Миколаївській області (вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030 43189120) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4204 гривень (чотири тисячі двісті чотири грн)

2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з з дня складання повного тексту.

Суддя В. В. Біоносенко