Рішення № 93158843, 30.11.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року № 320/5776/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Грейн Плюс" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Грейн Плюс" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Грейн Плюс» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Грейн Плюс» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Позивач зазначив, що підставами для оскарження Рішення № 483 є:

(1) невідображення в рішенні, прийнятому згідно з п. 8 Критеріїв, розшифрування, яка саме податкова інформація наявна у контролюючого органу, що визначає ризиковість здійснення господарської операції позивача, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування;

(2) рішення не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості. Оскаржуване рішення фактично не містить його обґрунтування. Проте, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як акта правозастосування, є його обґрунтованість і вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Позивач вважає, що відповідачем під час прийняття Рішення № 483 про включення Позивача до Реєстру платників з ознаками ризику порушено принципи рівності; всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин, а також рішення прийнято без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення, у той час як ТОВ «Агрофірма «Грейн Плюс» має тривалу позитивну історію ведення бізнесу і є сумлінним платником податків.

Звертає увагу суду, що на дату прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення та внесення ТОВ «Агрофірма «Грейн Плюс» до реєстру ризикових платників податків на адресу позивача не надійшло жодного зауваження з боку контролюючих органів з питань повноти та своєчасності сплати податків, зборів та обов`язкових платежів.

Крім того, від дати вступу в силу (01 лютого 2020 року) постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою затверджено в тому числі Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач не здійснював господарських операцій та не реєстрував податкові накладні, що взагалі унеможливлює розгляд щодо позивача питання його відповідності/невідповідності критеріям ризиковості платника податку.

Ухвалою суду від 13.07.2020 в зазначеній адміністративній справі відкрито загальне позовне провадження.

Відповідач позов не визнав, в письмовому відзиві просить суд відмовити в його задоволенні та зазначає, що у контролюючого органу наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Враховуючи, що платником не надано жодного доказу на виявлення та спростування податкової інформації, таким чином, відповідач вважає, що вона є діючою (чинною) та в свою чергу належним та допустимим доказом в силу приписів КАС України та Закону України «Про інформацію».

За таким обставин відповідач вважає, що спірне Рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризнковості на підставі пункту 8 додатку 1 до «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН» є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства України, відповідно підстав для його скасування немає.

Протокольною ухвалою суду від 11.11.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Процедура віднесення до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості на даний час регламентована:

- Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) (далі - ПКУ);

- Постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.2020 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі Постанова № 1165);

Додатком 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено такі Критерії ризиковості платника податку:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Інформація про внесення/виключення платника податку до/з переліку ризикових платників податків, відповідно до Критеріїв ризиковості платника податку, стає доступною платнику в Електронному кабінеті.

Проте, щодо позивача наявна податкова інформація, котра зібрана та опрацьована податковим органом у відповідності до покладених на нього Державою обов`язків щодо адміністрування, збирання та виявлення податкових ризиків з метою не допущення втрат бюджету не спростована а відтак вважається дійсною.

Податкова інформація це комплекс заходів котрий постійно здійснює податковий орган керуючись своїми правами та обов`язками, так податкова інформація може міститись не лише на папері, айв аналітичний системі «Податковий блок» котрий сприяє в роботі податкового органу по виявленню податкових ризиків та перешкоджанню ухилення від сплати платниками податків обов`язкових платежів та податків, перед Державою.

Так, ТОВ «Агрофірма Грейн Плюс» є користувачем власного «Електронного кабінету» в котрому доступні відомості щодо податкової інформації котра дає змогу зробити висновок щодо ризиковості платника податків, проте позивачем не надано доказів на спростування зазначеної інформації, а перекладено обов`язок щодо спростування на суд.

Позивач нехтуючи своїми правами та доступом до власного «Електронного кабінету» підриває авторитет Держави в особі податкового органу котрий наділений правом щодо здійснення контролю за додержанням вимог Податкового законодавства України.

Відповідно до п. 61.1, п. 61.2 ст. 61 ПКУ, так як Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 ПКУ, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 62 ПКУ податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу відносин.

Звертаємо увагу суду, що відповідно до ст. 10 ЗУ «Про інформацію» одним із видів інформації за змістом є податкова інформація.

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про Інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Також ст. 71 ПКУ передбачено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до статті 72 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла:

1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація:

- що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах;

- про фінансово-господарські операції платників податків;

2. від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, інформація:

- про об`єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об`єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати;

- про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків;

- що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування;

- про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги;

- про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, яка повинна містити, зокрема:

- найменування платника податків, якому видані такі дозволи, ліцензії, патенти;

- податковий номер або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи;

- вид дозвільного документа;

- вид діяльності, на провадження якої видано дозвільний документ;

- дату видачі дозвільного документа;

- строк дії дозвільного документа, інформацію про припинення (зупинення) дії

дозвільного документа із зазначенням підстав такого припинення (зупинення);

- сплату належних платежів за видачу дозвільного документа;

- перелік місць провадження діяльності, на яку видано дозвільний документ;

- про експортні та імпортні операції платників податків;

3. від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;

4. від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів;

5. за наслідками податкового контролю;

6. для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Так, аналізуючи зміст поняття податкова інформація можна дійти до висновку, що це сукупність відомостей і даних, які переходять в статус юридичного факту, в разі їх неспростування.

Так, юридичні факти це передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин. Залежно від наявності зв`язку із волею суб`єкта юридичні факти поділяються на події та дії. Події - це юридично значущі явища, що виникають незалежно від волі людей. Дії (бездіяльність) - це життєві факти, що є результатом свідомої, пов`язаної з волею діяльності людей.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 76 Кодексу адміністративного судочинства достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, враховуючи, що платником не надано жодного доказу на виявлення та спростування податкової інформації таким чином вона є діючою (чинною) та в свою чергу належним та допустимим доказом в силу приписів КАС України та Закону України «Про інформацію».

Постановою Кабінету Міністрів від 11.12.2019 затверджено, що 01.02.2020 вступає в силу Постанова №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» та визнано такими, що втратили чинність Постанову Кабінету Міністрів від 21.02.2018 №117.

У зв`язку з вищезазначеним Комісією ГУ ДПС у Київській області було проведено інвентаризацію усіх платників податків, які були включені до переліку ризикових платників і відповідають новим критеріям, затвердженими Постановою №1165, та включено їх до переліку ризикових платників Протоколом засідання Комісії №1 від 05.02.2020 та рішенням №483 від 05.02.2020.

На вищезазначеному засіданні було прийнято рішення внести ТОВ «Агрофірма Грейн Плюс» до реєстру ризикових платників відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковоеті, а саме у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції яке закріплено Протоколом №1 від 05.02.2020 та рішенням №483 від 05.02.2020.

Суд звертає увагу на той факт, що надання Протоколу засідання Комісії або витягу з нього є неможливим, оскільки протоколи засідання комісії за період з 06.09.2019 по 05.05.2020 вилучено згідно протоколу обшуку Головного слідчого управління служби безпеки України від 07 травня 2020 року у зв`язку з проведенням досудового слідства по кримінальному провадженню, внесеному 26.02.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №22020000000000032 на підставі ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомир від 30 квітня 2020 року (Копія протоколу обшуку від 07.05.2020 на 6 арк.).

Відповідно до п.п. 72.1.6. ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Окрім цього, суди не одноразово висловлювали свою позицію щодо віднесення платника до переліку ризикових, в таких рішеннях:

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 у справі №320/4060/19. Шостий апеляційний адміністративний суд зазначає, що «контролюючий орган здійснює моніторинг податкових накладних/розрахунків коригування шляхом аналізу наявної податкової інформації, що міститься в інформаційних ресурсах ДФС з метою виявлення ризиків порушення норм податкового законодавства.

Здійснюючи моніторинг, контролюючий орган виявляє ризик порушення норм податкового законодавства, який проявляється у ймовірності складання та надання податкової накладної з порушенням ПК України та неможливості здійснення операцій з постачання товарів/послуг дані про які зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов`язку.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії ГУ ДФС), є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку передбаченому ПК України та нормативно-правових актів, прийнятих на виконання вимог цього Кодексу. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку».

Постановою Верховного суду від 20.11.2019 у справі №480/4006/18. Верховний суду зазначає, що «внесення контролюючим органом платника податку до переліку ризикових платників податків є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень по збиранню та формуванню податкової інформації, яка сама по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не погоджують для нього обов`язкових юридичних наслідків. Включення суб`єктом владних повноважень до бази певної інформації не створює жодних перешкод для діяльності платника податку».

Верховний суду України в постанові від 03.03.2020 по справі №240/3665/19 зазначає, що «дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії ГУ ДФС), є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку передбаченому ПК України та нормативно-правових актів, прийнятих на виконання вимог цього Кодексу. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно- аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК України може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Обов`язковою ознакою дій/бездіяльності/рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи результатів засідання Комісії (за результатами, якої не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної) рівно як і протокол Комісії не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи, функцій та завдань) з метою здійснення відповідних прав та обов язків.

Верховний Суд дійшов висновку, що використання контролюючим органом податкової інформації наявної в інформаційних системах ДПС або внесення інформації в такі бази за результатами її опрацювання у певних спосіб здійснення податкового контролю, зокрема, віднесення Товариства до платників, які відповідають критеріям ризиковості, є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, безпосередньо рішення Комісії по віднесенню платника податків до переліку таких платників які відповідають критеріям ризиковості без прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань не порушує права та інтереси позивача.»

Враховуючи вищевикладене, Рішення №483 від 05.02.2020 Комісії ГУ ЛПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості на підставі пункту 8 додатку 1 до «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН» є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Так, управлінням правового забезпечення з метою захисту економічних інтересів Держави в особі ГУ ДПС у Київській області було надіслано службову записку до управління податкового моніторингу. Так, даним листом управління правового забезпечення просить надати завірені, у встановленому порядку, копії документів (письмові пояснення- обґрунтування), копії протоколів засідання комісії, діяльність якої передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.2020 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», витяги з Єдиного реєстру податкових накладних щодо причин (обставин), які являлись підставами для прийняття відповідного рішення про внесення ТОВ «Агрофірма Грейн Плюс» (код ЄДРПОУ-3 7917901) до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, а також узагальненої податкової інформації, інших документів, відомостей, що мають значення для прийняття рішення по справі (Копія службової записки додається).

Так, листом від 31.08.2020 №1436/10-36-06-03 управління податкового моніторингу повідомило, що за результатами розгляду службової записки повідомляємо, що протокол засідання Комісії, яка розглядає питання щодо відповідності платника критеріям ризиковості платників податків, які перебувають на обліку в ГУ ДПС у Київській області, згідно якого ТОВ «Агрофірма Грейн Плюс» (код ЄДРПОУ-37917901) було визнане як таке, що відповідає критеріям ризиковості платника податку на додану вартість згідно Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затверджених Постановою КМУ від 11.12.2019 №1165, вилучений 07.05.2020 ГСУ СБ України згідно з протоколом обшуку від 07.05.2020 (Копія відповіді на службову записку від 31.08.2020 №1436/10-36-06-03 додається).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 28.02.2018 у справі №826/7986/13-а за позовом ТОВ «Інтек Б» до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, залишаючи касаційну скаргу ТОВ «Інтек Б» без задоволення, зазначив:

«Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку».

Так, право на формування податкового кредиту виникає у підприємства в разі фактичного здійснення господарських операцій, підтвердження первинними документами здійснення таких операцій та наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Також звертаємо увагу суду, що постановою Верховного суду України від 17.04.2020 у справі №826/4721/15 зазначає, що «господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чаном оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Необгрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов залучення підрядної установи, змісту робіт, що замовляються, доцільність залучення контрагента та можливість ним виконати замовлені послуги.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи».

Так, при розгляді даної адміністративної справи судам також варто звернути увагу на практику застосування норм права в подібних правовідносинах (а саме щодо реальності здійснення господарських операцій по податковим накладним та докозовості надання первинних документів щодо таких операцій):

Верховного Суду України постановою від 14.03.2017 у справі №21-1513а16 за адміністративним позовом ТОВ «Флеско Прінт Плюс» до ДПІ у Соломянскому районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, задовольняючи заяву ДПІ та направляючи справу на новий розгляд, зазначив:

«Тим часом справа не містить відомостей про те, чи ТОВ «Броксид» має управлінський та/або технічний персонал, основні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні та інші засоби, що можуть свідчити про можливість здійснення ним операцій з поставки згаданої сировини; чи технічні умови виготовлення плівки ІІЕТФ зобов`язували ТОВ «Флексо Прінт Плюс» відшукувати саме суб`єктів господарювання, які з огляду на такі умови її виготовлення були спроможні поставити потрібну продукцію. Підлягають з`ясуванню й умови поставки сировини, зокрема, чи ТОВ «Броксид» володіє виробничими та технологічними потужностями і мас спеціально підготовлених працівників (персонал), за наявності яких може організувати та виконати поставку сировини для ТОВ «Флексо Прінт Плюс», чи поставило воно насправді продукцію, якщо так, то як саме; що свідчить про її переміщення і доставку; як повинно було оформлятись виконання поставки; чи знаю і чи не могло не знати ТОВ «Флексо Прінт Плюс» про виробничий, технологічний й кадровий потенціал виконавця та його здатність виконати обумовлену поставку тощо.»

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 14 березня 2017 року зазначає про те, що «недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 28.02.2018 у справі №826/7986/13-а за позовом ТОВ «Інтек Б» до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень- рішень, залишаючи касаційну скаргу TOB «Інтек Б» без задоволення, зазначив:

«Застосування судами попередніх інстанції норм процесуального і матеріального права при вирішенні спору у цій справі відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості грунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.»

4. Ухвалою Вищого адміністративного суд України від 17.02.2016 у справі №804/747/17 за позовом TOB "Донбасс-Днепрострой" до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, залишаючи касаційну скаргу ТОВ «Донбасс-Днепрострой» в подібних правовідносинах зазначає наступне:

«Так, договори передбачають наявність відповідних паспортів ведення робіт по конкретному об`єкту, проте таких паспортів надано не було.

Також з наданих позивачем матеріалів не вбачається вжиття дій щодо реалізації укладених договорів, зокрема, відсутнє підтвердження факту визначення відповідального представника замовника для контролю і нагляду за ходом робіт, відсутнє належне та допустиме підтвердження використанням матеріалів та обладнання замовника, у тому числі його відповідна передача, зберігання, облік витрачання, повернення невикористаних залишків.

Суди обґрунтовано звернули увагу на витрати людино-годин, як підставу перевірки реальності та підтвердження факту існування спірних операцій лише у паперовій формі.

Крім того, не надано доказів допуску працівників контрагентів до місць проведення робіт, позивачем не підтверджено та не зазначено посади, прізвища, ім`я та по-батькові таких працівників, їх заявлену кількість по кожному об`єкту робіт, контроль за діями яких мав бути виконаний позивачем за умовами договорів, у тому числі допуск первісним замовником та власником об`єктів до місця робіт.

За умовами договору мали б складатись документи про надання будівельного майданчику, передачі відповідної проектно-кошторисної документації, за якою б були фактично проведені роботи, також між сторонами правовідносин складались би документи про передачу матеріалів, обладнання, документи, що необхідні для виконання робіт.

Виконавці мали б складати виконавчу документацію та надавати її замовнику в двох примірниках разом із актом виконаних робіт.

Викладене свідчить про не підтвердження позивачем участі заявлених субпідрядників у відображених в податковому обліку господарських операціях, невизнаних реальними контролюючим органом.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності в задоволенні позовних вимог та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення- рішення.»

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного Суду України від 06.07.2016 у справі №К/800/38951/15 суд зазначає, що «відсутність в матеріалах справи належним чином оформлених ТТН чи інших документів, що відображатимуть перевезення товару, виключає можливість встановити рух такого товару».

Враховуючи вищевикладене, спірне Рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризнковості на підставі пункту 8 додатку 1 до «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН» є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до частин першої-другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, оцінивши у сукупності докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.