Рішення № 93158714, 30.11.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. справа № 300/2575/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача в частині невиплати недоотриманої пенсії за віком з серпня 2017 року по січень 2019 року та за квітень 2019 року на суму 37418,86 грн.; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 виплату недоотриманої пенсії за віком з серпня 2017 року по січень 2019 року та за квітень 2019 року на суму 37418,86 грн. відповідно до Закону № 1058-IV, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків їх виплати здійснити згідно із законом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є пенсіонером та отримував пенсію за віком з липня 2004 року по липень 2017 року у місті Горлівка, а з травня 2018 року у місті Бахмут Донецької області. Позивач змінив місце фактичного проживання та згідно довідки від 28.02.2019 № 2614-5000052482 «Про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За період з серпня 2017 року по січень 2019 року та в квітні 2019 року позивачу нарахована, однак не виплачена, пенсія за віком на загальну суму 37418,86 грн. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 26.06.2020 про надання інформації щодо сум щомісячних невиплачених позивачу пенсії та причини такої невиплати. Листом від 17.07.2020 № 2025-1958/К-02/8-0900/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 у відповідача обліковується суми пенсії за період з серпня 2017 року по січень 2019 року та в квітні 2019 року на загальну суму 37418,86 грн., виплата якої має здійснюватися на умовах окремого порядку, який на даний час відсутній. ОСОБА_1 вважає протиправним вищевказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, посилаючись на те, що він має право на соціальний захист, в тому числі на отримання пенсії, яке гарантоване Конституцією України. Окрім цього, на думку позивача, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Ухвалою суду від 06.10.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків. Позивача у вказаний в ухвалі строк усунув недоліки.

Ухвалою суду від 26.10.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.11.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив від 10.11.2020 № 0900-0804-8/21061 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. Згідно відзиву представник відповідача зазначив, що припинення та поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюється відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 за № 365, на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам. В даному випадку після отримання 29.03.2019 пенсійної справи позивача, відповідач звернувся до Управління соціального захисту населення Тлумацької районної державної адміністрації щодо розгляду питання про відновлення позивачу виплати пенсії. Комісія з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам 04.08.2019 прийняла рішення про відновлення позивачу виплати пенсії з 01.04.2019. В зв`язку з тим, що засідання комісії відбулось після нарахування пенсії за квітень 2019 року, виплату пенсії розпочато з 01.05.2019. Щодо виплати нарахованої позивачу пенсії за період з серпня 2017 року по січень 2019 року та в квітні 2019 року на загальну суму 37418,86 грн., то представник відповідача повідомив, що відповідно до пункту 15 Порядку № 365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який на даний час ще не прийнятий. Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати компенсацією втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вказав на передчасність таких вимог, оскільки виплата громадянам суми компенсації здійснюється у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. На думку представника позивача, ОСОБА_1 може звернутися до суду з такою вимогою лише після отримання відмови у виплаті йому компенсації втрати частини пенсії. Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити (а.с. 42-46).

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив таке.

ОСОБА_1 з липня 2004 року отримує пенсію за віком. Позивач до липня 2017 року перебував на пенсійному обліку у місті Горлівка Донецької області.

Згідно довідки від 20.11.2017 № 1419-115116 «Про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» місце проживання позивача: АДРЕСА_2 (а.с. 96). Через зміну місця проживання ОСОБА_1 з травня 2018 року перебуває на пенсійному обліку в Бахмутському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

Згідно довідки від 28.02.2019 № 2614-5000052482 «Про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).

04.03.2019 Тлумацьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області направило до Бахмутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області запит пенсійної справи позивача (а.с. 110).

Після отримання 29.03.2019 пенсійної справи позивача, відповідач звернувся до Управління соціального захисту населення Тлумацької районної державної адміністрації щодо розгляду питання про відновлення позивачу виплати пенсії (а.с. 108).

За результатом розгляду питання про поновлення виплати позивачу пенсії Комісія з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам 04.04.2019 прийняла рішення про відновлення виплати позивачу пенсії з 03.04.2019 по 02.10.2019 (а.с.109).

26.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо сум щомісячних невиплачених позивачу пенсії та причини такої невиплати (а.с. 8).

Листом від 17.07.2020 № 2025-1958/К-02/8-0900/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 у відповідача обліковується заборгованість по пенсії за період з серпня 2017 року по січень 2019 року та в квітні 2019 року на загальну суму 37418,86 грн., виплата якої має бути проведена на умовах окремого порядку, який на даний час відсутній (а.с. 9-10). До вказаного листа відповідач долучив довідку від 13.07.2020 № 336 про невиплачені суми пенсії, згідно якої за період з серпня 2017 року по січень 2019 року та в квітні 2019 року загальна сума невиплаченої позивачу пенсії становить 37418,86 грн. (а.с. 11-12).

Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови у виплаті недоотриманої пенсії за віком з серпня 2017 року по січень 2019 року та за квітень 2019 року на загальну суму 37418,86 грн., ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина 1 статті 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб").

Згідно статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" від 14.09.2006, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

В свою чергу, механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування визначає Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 11 Порядку комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п`яти робочих днів з дня отримання такого подання.

Згідно з пунктом 12 Порядку за результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї або інших документів, визначених в абзацах другому і третьому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її виплати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати.

У разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія не пізніше наступного робочого дня надсилає копію такого рішення органові, що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення (пункт 14 Порядку).

Як встановлено судом вище, за результатом розгляду питання про поновлення виплати позивачу пенсії Комісія з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам 04.04.2019 прийняла рішення про відновлення виплати позивачу пенсії з 03.04.2019 по 02.10.2019 (а.с.109).

Відповідно до пункту 15 Порядку орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

В даному випадку на підставі вищевказаного рішення Комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 04.04.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відновило виплату пенсії позивачу з 01.05.2019.

В той же час згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13.07.2020 № 336 про невиплачені суми пенсії, за період з серпня 2017 року по січень 2019 року та в квітні 2019 року загальна сума нарахованої та невиплаченої позивачу пенсії становить 37418,86 грн. (а.с. 11-12).

З огляду на зміст листа від 17.07.2020 № 2025-1958/К-02/8-0900/20, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити виплату позивачу нарахованої за період з серпня 2017 року по січень 2019 року та в квітні 2019 року пенсії обґрунтована відсутністю окремого порядку здійснення таких виплат, який має бути визначений Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, а саме:

- «пункт 15 викласти в такій редакції: « 15. Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.» (підпункт 2 пункту 1);

- «пункти 16 і 18 доповнити реченням такого змісту: «Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.» (підпункт 2 пункту 2).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2019 в справі № 640/18720/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019, визнано протиправними та нечинними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25 квітня 2018 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365» в частині, що стосується сум невиплачених пенсій.

При цьому, відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення йому виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому зокрема статтею 46 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до частини 1 статті 17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше в рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Суд установив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, якщо особа робила внески в певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена в будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 8.11.2005) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, зупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, уносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всіх вимог, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань чи відсутність відповідного адміністративного порядку щодо виконання гарантованого законом права.

Отже, відповідно до вказаних висновків Європейського суду з прав людини та норм законодавства України, Держава взяла на себе зобов`язання щодо вжиття всіх можливих заходів з метою урегулювання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Отже, відсутність підзаконного нормативно-правового акту щодо порядку виплати соціальних виплат, які не виплачені за минулий період з вини органів пенсійного фонду, на думку суду, не є підставою для невиплати нарахованої позивачу суми пенсії за попередній період.

Разом з тим, як зазначено судом вище, порядок виплати пенсії, у тому числі й заборгованість по виплаті пенсії за минулий період, визначається виключно законами України.

Відповідно, посилання відповідача на відсутність визначеного постановою Кабінету Міністрів України порядку виплати пенсії за минулий період, відмінного від порядку, визначеного статтею 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як на перешкоду виплати заборгованості позивачу, є безпідставними.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що такий підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності Держави.

Так, внаслідок відсутності порядку та механізму виплати особі пенсії за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов`язку Держави по виплаті такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку Держави, що є несумісним з принципом верховенства права.

Взявши на себе обов`язок із виплати особі пенсії за минулий період (стаття 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), але при цьому не визначивши певного порядку, Держава допустила недобросовісність. Носієм обов`язку перед особою виступає Держава в цілому. Оскільки у відносинах виконання цього обов`язку державу представляють органи, які уповноважені на нарахування та виплату пенсії, то саме вони повинні нести відповідальність від імені Держави.

Судом встановлено, що нарахована позивачу пенсія за період з серпня 2017 року по січень 2019 року та за квітень 2019 року на загальну суму 37418,86 грн. є не виплаченою. Доказів виплати відповідач суду не подав.

В позовній заяві ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача в частині невиплати недоотриманої пенсії за віком з серпня 2017 року по січень 2019 року та за квітень 2019 року на суму 37418,86 грн. Однак суд звертає увагу на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не приймало жодних рішень щодо невиплати недоотриманої пенсії позивача. Натомість судом встановлено, що відповідач допустив бездіяльність щодо виплати позивачу нарахованої пенсії за віком за період з серпня 2017 року по січень 2019 року та за квітень 2019 року на загальну суму 37418,86 грн. Отже, позивач помилково ототожнив протиправне рішення відповідача з бездіяльністю, однак вказане не впливає на суть спірних правовідносин, та не змінює способу захисту порушеного права позивача в спірних правовідносинах.

Таким чином, з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо невиплати позивачу пенсії за віком, за період з серпня 2017 року по січень 2019 року та за квітень 2019 року, на загальну суму 37418,86 грн., та захистити порушене право позивача у спосіб: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплатити позивачу пенсію за віком, нараховану, але невиплачену за період з серпня 2017 року по січень 2019 року та за квітень 2019 року, на загальну суму 37418,86 грн.

Отже, позов в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

Щодо позову в частині зобов`язання відповідача провести вищевказану виплату пенсії з компенсацією втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ).

Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ).

Окрім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок № 159).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку № 159).

Таким чином, вимоги Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постановах від 12.02.2019 в справі № 814/1428/18, від 14.05.2019 в справі № 487/6312/16-а, від 15.04.2019 в справі № 727/7818/16-а.

Згідно з частиною 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Таким чином, у зв`язку із порушенням відповідачем встановлених строків виплати позивачу пенсії за період з серпня 2017 року по січень 2019 року та за квітень 2019 року на загальну суму 37418,86 грн., при виплаті такої заборгованості відповідач повинен здійснити нарахування та виплату позивачам компенсації втрати частини доходів у порядку, передбаченому Законом № 2050-ІІІ.

При цьому суд нагадує, що згідно з приписами частини другої статті 46 Закону №1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Отже, обов`язок органу Пенсійного фонду виплатити не отримані особою з його вини суми заборгованості з пенсії з одночасним нарахуванням компенсації втрати частини доходів встановлений безпосередньо законом.

Враховуючи те, що виплата позивачу пенсії за період з серпня 2017 року по січень 2019 року та за квітень 2019 року на час виникнення спірних правовідносин не проведена (доказів зворотнього позивачем під час розгляду справи не надано), суд дійшов висновку про відсутність факту виплати основної суми доходу в розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за наявності якої можлива виплата суми компенсації.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Отже позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації спрямовані на майбутнє та є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постановах від 05.03.2020 в справі № 140/1547/19 та від 17.09.2020 в справі № 300/544/19.

Отже, в задоволенні позову в цій частині позовних вимог належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

В підтвердження понесення судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 0.0.1867666267.1 від 13.10.2020 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 420,40 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) щодо виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії за віком, за період з серпня 2017 року по січень 2019 року та за квітень 2019 року, на загальну суму 37418 (тридцять сім тисяч чотириста вісімнадцять) гривень 86 копійок.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсію за віком, нараховану, але невиплачену за період з серпня 2017 року по січень 2019 року та за квітень 2019 року, на загальну суму 37418 (тридцять сім тисяч чотириста вісімнадцять) гривень 86 копійок.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.