Рішення № 93158647, 30.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 листопада 2020 року Справа № 280/4260/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області 69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25)

про визнання протиправним та скасування попередження,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протизаконним та скасувати попередження відповідача від 08.04.2020 №08/03.4-06/3476.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведено фактичну перевірку з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Вказує, що перевірку проведено за адресою: АДРЕСА_2 та за її наслідками встановлено факт не укладення позивачем із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трудового договору. В подальшому, відповідачем застосовано до позивача оскаржуване попередження на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України. Водночас, позивач наполягає на безпідставності проведеної перевірки, оскільки контролюючим органом порушено порядок її проведення. Також, позивач здійснює підприємницьку діяльність за іншою адресою, працю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не використовує. Крім того вказує, що до затвердження в установленому порядку форми попередження фінансові санкції, передбачені абз. 2 та 6 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України не застосовуються. З урахуванням викладеного вважає спірне попередження протиправним та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 30.06.2020 відкрито провадження у справі №280/4260/20; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому пояснив, що Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області отримано акт ГУ ДПС у Запорізькій області про проведення фактичної перевірки від 06.03.2020 № 69/08-01-33-05/ НОМЕР_1 , для вжиття заходів відповідно до чинного законодавства в межах компетенції. Зазначає, що факти, відображені в даному акті, слугували підставою для ініціювання відповідачем розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Так, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області, та фактичну перевірку проведено за місцезнаходження його офісу, за адресою: м. Запоріжжя пр. Соборний, 17. В ході перевірки встановлено використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин. Відповідачем за вказане порушення, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, застосовано до позивача оскаржуване попередження. Вважає, що дане попередження не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не тягне для позивача негативних наслідків. Крім того, позовна заява не містить спростування позивачем виявлених порушень. З урахуванням викладеного у задоволенні позову просить відмовити.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, відповідно до п. 1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Згідно з п. 2 Порядку №509 (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі, крім іншого, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до п. 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Тобто, відомості, викладені в акті перевірки територіального органу ДПС, підлягають дослідженню та оцінці для вирішення питання щодо наявності підстав для накладення штрафу, а отже такі відомості не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягають перевірці.

При цьому, 02.02.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 № 378-IX, яким, серед іншого, внесено зміни до частини другої статті 265 КЗпП.

Так, за правилами ч. 2 ст. 265 КЗпП України (у редакції Закону України № 378-IX) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;

вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Як вбачається із матеріалів справи, Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області до ФОП ОСОБА_1 застосовано попередження від 08.04.2020 №08/03.4-06/3476. В обґрунтування попередження зазначено, що 03.04.2020 уповноваженою посадовою особою Головного управління Держпраці у Запорізькій області одержано акт перевірки Головного управління ДПС у Запорізькій області, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а саме: допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору у ФОП ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 ). При цьому, відповідно до даних Реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку другої групи, а тому відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України до нього застосовується попередження. Також додатково повідомлено, що згідно абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі «вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення».

Матеріали справи містять копію акту ГУ ДПС у Запорізькій області про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 06.03.2020 № 69/08-01-33-05/ НОМЕР_1 , на підставі якого прийнято спірне попередження.

Висновками перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст. 24 КЗпП України, а саме: працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допущені до роботи без оформлення трудових відносин.

В акті перевірки зазначено, серед іншого, що: перевірку здійснено в офісі, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; фактична перевірка проведена на підставі наказу від 25.02.2020 № 651, копія якого пред`явлена 26.02.2020 та 03.03.2020 ОСОБА_2 , яка на момент перевірки знаходилась у приміщенні та надавала консультації з питань працевлаштування за кордоном, але відмовилась від отримання копії наказу від 25.02.2020 № 651 та ознайомлення з направленнями від 25.02.2020 № 114, № 116; під час виходу на фактичну перевірку 26.02.2020 в офіс ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що в приміщенні, де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) знаходилась працівник, яка повідомила, що вона ОСОБА_2 та на момент перевірки виконувала послуги консультанта з питань працевлаштування за кордоном, а саме: запропонувала список документів направити за електронною адресою, повідомила, що складання договору «Про надання інформаційних послуг» коштує 350 євро, а також за 1 час виконуваної роботи за кордоном отримують оплату від 7 до 9 євро за годину. ОСОБА_2 пояснила, що працює у ФОП ОСОБА_1 ; в приміщенні знаходилась працівник, яка повідомила, що вона ОСОБА_3 і працює у ФОП ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від письмових пояснень відмовились; ФОП ОСОБА_1 повідомлений про початок перевірки в телефонному режимі.

Слід наголосити, що розгляд справи здійснюється виключно у межах позовних вимог, і зважаючи, що ГУ ДПС у Запорізькій області не є відповідачем у справі та до нього позовних вимог не заявлено, суд не досліджує питання правомірності призначення та дотримання контролюючим органом процедури проведення фактичної перевірки.

Водночас, як встановлено із відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Жодного доказу, що позивач здійснює підприємницьку діяльність у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , в якому проведено фактичну перевірку, суду не надано. Будь-яких письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які, за висновками контролюючого органу, перебувають із ФОП ОСОБА_1 у трудових відносинах без оформлення трудового договору, вказаними особами не надавалося, про що зазначено також в акті перевірки.

Також, в акті перевірки відсутні відомості, яким чином та на підставі яких документів встановлювались особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За визначенням статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

З наведеного можна дійти висновку, що жодного належного та достовірного доказу порушення позивачем вимог ст. 24 КЗпП України матеріали справи не містять.

Як вже зазначалося вище, акт перевірки не є тим єдиним і беззаперечним доказом, який може підтверджувати дійсні обставини справи.

При цьому, за правилами пункту 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Доказів того, що відповідачем дотримано вказані вимоги, матеріали справи не містять, як і не містять доказів належного розгляду справи.

Звідси, попередження Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 08.04.2020 №08/03.4-06/3476 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно тверджень відповідача про те, що спірне попередження не тягне негативних наслідків для позивача слід зазначити, що застосування такого попередження є одним із видів відповідальності особи, яка використовує найману працю, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, у випадку дійсного встановлення використання позивачем праці найманих осіб без оформлення трудового договору, до позивача застосовуватиметься відповідальність вже згідно абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, у значно більшому розмірі, про що безпосередньо зазначено у попередженні. Отже, підстави стверджувати про те, що таке попередження не порушує прав позивача, відсутні.

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах субєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення оскаржуваного попередження, з огляду на що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протизаконним та скасувати попередження Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 08.04.2020 №08/03.4-06/3476.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок присудити на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області 69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 25; код ЄДРПОУ 39833546).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 30.11.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко