Рішення № 93158608, 30.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року Справа № 280/7231/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код 2459204848 )

до: Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166 код ЄДРПОУ 43143945)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12.10.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.06.2019 № 0013321305, від 03.06.2019 № 0013331305, від 03.06.2019 № 0013341305, винесені Головним управлінням ДПС у Запорізькій області;

- визнати протиправними дії відповідача щодо опису в податкову заставу рухомого майна, що належить позивачу на праві власності, згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №59/49-830;

- зобов`язати відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо встановлення обтяження податковою заставою майна, яке належить на праві власності позивачу, що внесений згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №59/49-830;

- визнати протиправними дії відповідача щодо опису нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності, в податкову заставу згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №46/49-830;

- зобов`язати відповідача виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, записи про обтяження податковою заставою нерухомого майна, яке належить на праві власності позивачу, що внесений згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №46/49-830.

- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги таким.

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань неподання у встановлений законодавством строк податкової декларації та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичних осіб за ознакою доходу «126» у 2016 році відповідачем було складено Акт перевірки від 03.04.2019 № 233/08-01-13-05/ 2459204848 та прийнято відносно позивача три податкових повідомлення-рішення, а саме: 1) податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 03.06.2019 № 0013321305, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб»; 2) податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.06.2019 № 0013331305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 327 922,56 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями - на суму 262 338,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 65 584,51 грн.; 3) податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.06.2019 № 0013341305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 27 326,88 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями - на суму 21 861,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 465,38 грн. Крім того, керуючись положеннями ст. 89 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідачем було прийнято рішення від 29.01.2020 № 55 про опис майна позивача у податкову заставу та складено Акт від 30.01.2020 № 46/49-830 про опис майна (квартири) та Акт від 30.01.2020 № 59/49-830 про опис майна (транспортного засобу).

Позивач вважає оскаржувані рішення та дії суб`єкта владних повноважень протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки згідно з пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді, зокрема основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням. Натомість, у п. 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України законодавець передбачив, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Позивач зазначає, що предметом укладених між позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Кредитного договору від 08.05.2007 № 014/17-41/1190-38 та Договору від 08.02.2016 № б/н про припинення зобов`язань за Кредитним договором від 08.05.2007 № 014/17-41/1190-38 є фінансовий кредит в іноземній валюті, який не був погашений до 01.01.2014, у свою чергу операція з прощення (анулювання) кредиту мала місце 08.02.2016. Сума основного боргу (неповернутого кредиту) склала 56 269,94 $, що в еквіваленті дорівнює 1 458 122,62 грн. по офіційному курсу НБУ (25,9130 грн.) станом на 08.02.2016. Натомість, станом на 01.01.2014 сума основного боргу у розмірі 56 269,94 $ по офіційному курсу НБУ (7,9930 грн.) складала 449 765,63 грн.

Посилаючись на приписи п. 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, позивач обстоює позицію, що в спірних правовідносинах мала місце курсова різниця, яка виникла внаслідок знецінення валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту). Натомість, будь-якого доходу як додаткового блага у вигляді основної суми прощеного (анульованого) кредитором боргу за самостійним рішенням останнього, позивач не отримував. Отже, на переконання позивача, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення форми «ПС» від 03.06.2019 № 0013321305, форми «Р» від 03.06.2019 № 0013331305, форми «Р» від 03.06.2019 № 0013341305 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Обґрунтовуючи протиправність дій відповідача щодо опису в податкову заставу рухомого майна, що належить позивачу на праві власності, згідно з Актами опису майна від 30.01.2020 №59/49-830 та від 30.01.2020 №46/49-830 позивач зазначив, що оскільки сума грошових зобов`язань, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, була розрахована відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства, без врахування конкретних обставин, структури та складових анульованого (прощеного) ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу, а отже, і податковий борг у розмірі 438 577,00 грн. відсутній, право щодо податкової застави майна позивача застосовано відповідачем без належних на те правових підстав. Із урахуванням викладених обставин, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2020 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 12.11.2020.

04.11.2020 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки з інформації відділу Державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів») контролюючому органу стало відомо, що у 2016 році позивач отримала дохід у розмірі 1 458 122,62 грн. від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за ознакою доходу «126» - «Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо», вид доходу - анулювання боргу за кредитним договором. З метою підтвердження отриманої інформації відповідач надіслав до банківської установи відповідне звернення. Листом від 05.07.2017 № 4-2/658 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надало відповідачу копію угоди про прощення (анулювання) боргу позивача від 08.02.2016 № б/н за Кредитним договором від 08.05.2007 № 014/14-41/1190-38. Представник відповідача зазначив, що відповідно до змісту п. 5 даної угоди позивач як позичальник вважається повідомленим про анулювання (прощення) заборгованості в сумі основного боргу (неповернутого кредиту), що зазначена в п. 1 Договору, та про те, що сума анульованого основного боргу буде включена кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позивача, за підсумками звітного періоду, в якому борг буде анульовано (прощено). Крім того, на позивача був покладений обов`язок сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованого (прощеного) основного боргу та відображення суми отриманого доходу у річній податковій декларації. Отже, на переконання представника відповідача, позивач фактично був обізнаний про необхідність виконання податкового обов`язку та сплати грошових зобов`язань ще 08.02.2016, що підтверджується особистим підписом позивача на Договорі. Також, представник відповідача зауважив, що контролюючий орган завчасно надсилав на податкову адресу позивача лист-запрошення від 20.09.2017 № 31145/0/17/17/13-05 та повідомляв останнього про необхідність виконання положень ПК України в частині обов`язку подати декларацію про доходи, отримані платником податку, як додаткового блага. Однак, рекомендоване поштове відправлення повернулось на адресу контролюючого органу з позначкою «за закінченням терміну зберігання», а обов`язок залишився невиконаним позивачем.

Окрему увагу у відзиві на позовну заяву представник відповідача приділив аналізу п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України та п. 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у їх системному зв`язку. Останнім обстоюється позиція, згідно з якою у разі, якщо банком здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, то сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Також, представник відповідача зауважив, що основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, є доходом такого платника. При цьому, не є додатковим благом сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014. Однак, необхідною передумовою є саме зміна валюти кредитування.

Щодо неподання позивачем декларації представник відповідача зазначив, що податком є обов`язковий, безумовний платіж, який платник податків зобов`язаний сплачувати в строки та у розмірах, крім випадків припинення податкового обов`язку відповідно до вимог ПК України, перелік яких є вичерпним. Натомість, з наданих позивачем документів, на думку представника відповідача, неможливо встановити, що він перебував на стаціонарному лікуванні та, відповідно, був позбавлений можливості виконати податковий обов`язок. Також, позивач не скористався правом представлення інтересів платника податків через податкового агента або представника. Стосовно опису майна у податкову заставу представник відповідача зауважив, що станом на 20.08.2019 за даними інтегрованих карток АІС «Податковий блок» за позивачем обліковувався податковий борг у розмірі 438 577,00 грн. З метою забезпечення виконання позивачем своїх податкових обов`язків відповідач скористався наданим законодавцем правом на прийняття рішення про опис майна позивача у податкову заставу та, відповідно, склав Акт опису майна від 30.01.2020 № 46/49-830 та Акт опису майна від 30.01.2020 № 59/49-830. Отже, дії контролюючого органу в оскаржуваній частині, на переконання представника відповідача також є правомірними. З огляду на викладені обставини, представник відповідача наголошує на правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та дій контролюючого органу щодо опису в податкову заставу майна позивача, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.

04.11.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Згідно з довідкою Запорізького окружного адміністративного суду вих.№ 02-35/20/89 від 09.11.2020 в період з 26.10.2020 по 06.11.2020 суддя Садовий І.В. перебував на лікарняному.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд даної адміністративної справи з викликом сторін.

13.11.2020 судом отримано відповідь на відзив, в якій позивач додатково зауважила, що укладений між позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Договір від 08.02.2016 № б/н про припинення зобов`язань за Кредитним договором від 08.05.2007 № 014/17-41/1190-38 та, власне, Кредитний договір повністю підпадають під дію п. 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Предмет даних договорів стосується фінансового кредиту в іноземній валюті, який не був погашений до 01.01.2014, операція з прощення (анулювання) кредиту на користь позивача була здійснена 08.02.2016. Позивач зазначає, що за Договором від 08.02.2016 № б/н сторони домовились змінити валюту зобов`язання та валюту виконання зобов`язання, а також дійшли згоди що такою валютою є гривня. Отже, станом на 08.02.2016 розмір непогашеної позивачем заборгованості за Кредитним договором від 08.05.2007 № 014/17-41/1190-38 в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на дату укладення угоди складав 2 265 887,65 грн. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за результатами анулювання заборгованості направив до контролюючого органу розрахунок сум доходу (у вигляді додаткового блага) за формою 1-ДФ із зазначенням розміру суми прощеної основної заборгованості за кредитом у національній валюті України за курсом НБУ станом на 08.02.2016, що склало 1 458 122,62 грн. При цьому, як зауважує позивач, на день прощення сума боргу в гривневому еквіваленті складала 2 265 887,65 грн., ця ж сума боргу в гривневому еквіваленті станом на 01.01.2014 становила 698 924,87 грн. (за валютним курсом $ до гривні - 7,993 грн.). На переконання позивача, курсова різниця за таким розрахунком на момент прощення боргу становила 1 566 962,78 грн. (2 265 887,65 грн. - 698 924,87 грн. = 1 566 962,78 грн.). Таким чином, враховуючи, що не є додатковим благом прощення боргу по валютному кредиту в частині, що не перевищує курсову різницю, анульована (прощена) ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» сума боргу у розмірі 1 458 122,62 грн. не є доходом позивача, одержаним як додаткове благо у розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку абзацу «д» пп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Крім іншого, позивач, з посиланням на правозастосовну практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, наголосив на презумпції правомірності рішення платника податку.

25.11.2020 судом отримані заперечення, в яких представник відповідача додатково зауважив, що жодним з пунктів Договору від 08.02.2016 № б/н не зазначається про здійснення зміни валюти кредитування, натомість, міститься застереження лише про гривневий еквівалент. Також, представник відповідача вкотре наголосив, що про необхідність виконання податкового обов`язку та сплати грошових коштів позивач був обізнаний ще 08.02.2016. У свою чергу, в матеріалах справи, на думку представника відповідача, наявні письмові докази, які свідчать про факт анулювання позивачу боргу та, відповідно, правомірність висновків контролюючого органу в оскаржуваній частині.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу - орган державної влади 31.07.2019.

14.02.2019 Головне управління ДФС у Запорізькій області видало Наказ № 533 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 », яким було вирішено провести перевірку позивача як платника податків - фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання, з 14.03.2019 тривалістю 10 робочих днів. Перевіряємий період - з 01.01.2016 по 31.12.2016, мета - перевірка питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичних осіб за ознакою доходу «126» (а.с.73).

З 14.03.2019 по 27.03.2019 Головним Управлінням ДФС у Запорізькій області на виконання зазначеного вище Наказу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань неподання у встановлений законодавством строк податкової декларації та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичних осіб за ознакою доходу «126» у 2016 році (далі - Перевірка). За результатами перевірки відповідач склав Акт від 03.04.2019 № 233/08-01-13-05/ 2459204848 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.НОМЕР_4 ) з питань неподання у встановлений законодавством строк податкової декларації та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичних осіб за ознакою доходу «126» у 2016 році» (далі - Акт перевірки, а.с. 14-15).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 ПК України, в результаті донараховано військового збору за 2016 рік у сумі 21 861, 50 грн.;

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп.179.1, пп.179.7 ст. 179 ПК України, а саме - не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік;

- абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 262 338,05 грн. (а.с.15).

15.02.2019 відповідачем був складений та направлений позивачу лист № 2541/14/08-01-13-05-05 «Про запрошення на підписання акту (довідки) документальної позапланової невиїзної перевірки», яким останній запрошувався 03.04.2019 на 16 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.75-76). Дане поштове відправлення не було отримано позивачем.

04.04.2020 Головне управління ДФС у Запорізькій області надіслало на поштову адресу позивача засобами поштового зв`язку Акт перевірки, однак він також був повернутий відправнику з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.19)

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було прийнято три податкових повідомлення-рішення, а саме:

1) податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 03.06.2019 № 0013321305, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб» (а.с.16);

2) податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.06.2019 № 0013331305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 327 922,56 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями - на суму 262 338,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 65 584,51 грн. (а.с.17);

3) податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.06.2019 № 0013341305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 27 326,88 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями - на суму 21 861,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 465,38 грн. (а.с.18).

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення направлялись Головним управлінням ДФС у Запорізькій області на поштову адресу позивача засобами поштового зв`язку, однак поштове відправлення було повернуто відправнику з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.20).

Крім того, оскільки станом на 20.08.2019 за даними інтегрованих карток АІС «Податковий блок» за позивачем обліковувався податковий борг на загальну суму 438 577,00 грн., контролюючий орган з метою забезпечення виконання позивачем як платником податків своїх обов`язків, визначених п. 88.1 ст. 88 ПК України, прийняв рішення від 29.01.2020 № 55 про опис майна позивача у податкову заставу (а.с.23) та склав два акти опису майна, а саме:

1) Акт від 30.01.2020 № 46/49-830, яким була описана у податкову заставу належна позивачу на праві власності квартира загальною площею 94,53 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 608524223101 (а.с.23);

2) Акт від 30.01.2020 № 59/49-830, яким був описаний у податкову заставу належний позивачу на праві власності транспортний засіб TOYOTA AVENSIS, державний знак НОМЕР_2 , рік випуску: 2004 рік, колір: синій (а.с.24).

Рішення від 29.01.2020 № 55 про опис майна позивача у податкову заставу, а також акти опису майна від 30.01.2020 № 46/49-830 та від 30.01.2020 № 59/49-830 направлялись відповідачем на поштову адресу позивача засобами поштового зв`язку, що підтверджується супровідним листом від 10.02.2020 № 2616/14/08-01-49-08 (а.с.21), однак поштове відправлення було повернуто відправнику з позначкою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.20).

28.09.2020 представник позивача - адвокат Колеснік О.Г. звернулась до відповідача з адвокатським запитом № 28/09/2020-01, в якому просила надати:

- засвідчену копію Акту перевірки;

- засвідчені копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податкових вимог, складених на підставі Акту перевірки, та документи, що підтверджують їх направлення поштою та вручення позивачу;

- засвідчену копію Актів опису майна позивача у податкову заставу та документи, що підтверджують їх направлення поштою та вручення позивачу;

- засвідчену копію рішення уповноваженої особи ГУ ДПС у Запорізькій області про стягнення коштів з позивача та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, на підставі якого складені Акти опису належного позивачу майна (а.с.27-28).

Листом від 02.10.2020 № 23542/14/08-01-07-15-09 «Про розгляд запиту» відповідач надав представнику позивача - адвокату Колеснік О.Г. копії таких документів: Акту перевірки; податкових повідомлень-рішень від 03.06.2019 № 0013321305, від 03.06.2019 № 0013331305, від 03.06.2019 № 0013341305, винесених відповідачем; листа про направлення рішення про опис майна у податкову заставу від 29.01.2020 № 55, актів опису майна від 30.01.2020 № 46/49-830 та від 30.01.2020 № 59/49-830; рішення про опис майна у податкову заставу від 29.01.2020 № 55; актів опису майна від 30.01.2020 № 46/49-830 та від 30.01.2020 № 59/49-830; рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.25-26).

Оцінюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 03.06.2019 № 0013321305, від 03.06.2019 № 0013331305, від 03.06.2019 № 0013341305, суд виходить із такого.

08.05.2007 між позивачем та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений Кредитний договір № 014/17-41/1190-38, за умовами якого банківська установа надала позивачу кредит на загальну суму 122 008,00 $.

З метою зменшення фінансового навантаження на позивача як позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, у зв`язку з достроковим погашенням позивачем частини кредитної заборгованості позивач та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклали Договір від 08.02.2016 № б/н про припинення зобов`язань за кредитним договором № 014/17-41/1190-38 від 08.05.2007 (далі - Договір від 08.02.2016 № б/н, а.с.29-33).

В п. 1 Договору від 08.02.2016 № б/н сторони визнали і підтвердили, що розмір непогашеної позивачем заборгованості за Кредитним договором станом на 08.02.2016 становить 56 849,65 $ та пені 792 743,01 грн., що складає еквівалент 2 265 887,65 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору, в тому числі:

- сума основного боргу (неповернутого кредиту) - 56 269,94 $, що складає еквівалент 1 458 122,62 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору;

- проценти, нараховані за користування кредитом - 579,71 $, що складає еквівалент 15 022,02 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору;

- розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за Кредитним договором - 792 743,01 грн.

Відповідно до п. 2 Договору від 08.02.2016 № б/н у зв`язку з виконанням позивачем як позичальником умов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», сторони домовились, що з 08.02.2016 боргові зобов`язання за Кредитним договором припиняються внаслідок звільнення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» позивача від сплати боргових зобов`язань (прощення боргу), а Кредитний договір вважається розірваним.

Згідно з положеннями п. 5 Договору від 08.02.2016 № б/н з підписанням цього Договору позивач вважається повідомленим відповідно до абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України про анулювання (прощення) заборгованості в сумі основного боргу (неповернутого кредиту), що зазначена в п.1 Договору, та про те, що сума анульованого (прощеного) основного боргу буде включена Кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позивача, за підсумками звітного періоду, в якому борг було анульовано (прощено) (а.с.30).

Позивачу як позичальнику також було повідомлено, що про анулювання (прощення) його основного боргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» буде повідомлено органам Державної фіскальної служби шляхом включення суми анульованого (прощеного) основного боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь позивача, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено). При цьому, на позивача відповідно до ПК України покладається обов`язок сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованого (прощеного) основного боргу та відображення суми отриманого доходу у вигляді анульованого (прощеного) основного боргу у річній декларації. Сплата податків, пов`язаних із виконанням цього Договору, здійснюється відповідно до податкового законодавства і не впливає на цивільно-правові відносини сторін за цим Договором.

За змістом п.п. 10-11 Договору від 08.02.2016 № б/н він укладений у двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін, та вступає в силу з 08.02.2016 після цього підписання сторонами і скріплення печаткою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Даний договір є невід`ємною частиною Кредитного договору (а.с.32).

22.11.2016 позивач потрапила у дорожньо-транспортну пригоду в Одеській області, в результаті чого отримала численні тілесні ушкодження, у тому числі забій головного мозку, перелом підстав черепа з двох боків, численні відкриті багатоуламкові переломи кісток носу та інші ушкодження. Протягом 2016 - 2019 років позивач проходила курси лікування в КУ «МКЛЕ та ШМД м. Запоріжжя» (Виписний епікриз від 20.12.2016), КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (Виписка із медичної картки стаціонарного хворого нейрохірургічного відділення від 11.01.2017 № 14486, Виписний епікриз відділення неврології від 26.12.2018 № 1) ФГБУ НКЦО «ФМБА России» (Виписний епікриз від 14.09.2018 № 3000/18, Виписний епікриз з медичної картки стаціонарного хворого № 7643/19) (а.с. 34-40).

У 2019 році Відділ державного реєстру ДФС України направив відповідачу інформацію щодо громадян, які не надали декларації за 2016 рік про доходи та майновий стан, до якого, серед іншого, був віднесений позивач.

Згідно з отриманою інформацією контролюючий орган встановив, що позивач отримала від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» дохід в сумі 1 458 122,62 грн. (ознака «126» - «Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, вид доходу - анулювання боргу за кредитним договором), однак, у встановлені строки не подала до органів ДФС податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік, та, відповідно, не сплатила податок на доходи фізичних осіб і військовий збір (а.с.14-15).

Оцінюючи наявність у відповідача правових підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 327 922,56 грн., збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 27 326,88 грн., а також застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170,00 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб», суд виходить із такого.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами ст.14.1.47 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

За змістом ст.14.1.56 та 54 ПК України вбачається, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до ст.163.1 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно зі ст.164.1 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

З аналізу наведених положень ПК України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Так, відповідно до абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку-боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України був доповнений законодавцем пунктом 8 на підставі Закону України від 09.04.2015 № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань».

Так, відповідно до даної правової норми не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Із наведених вище положень законодавства вбачається, що до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу не повинна бути включена курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання з іноземної валюти у гривню та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01 січня 2014 року. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо правильності застосування наведених положень законодавства, зокрема, у постановах від 15 травня 2018 року (справа № 821/1594/17), від 19 липня 2019 року (справа №826/4240/18), від 14 листопада 2019 року (справа №520/10880/18), від 25 листопада 2019 року (справа №500/2252/18), та зазначав, що метою запровадження приписів, що містяться у пункті 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції. Курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акту, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов`язання, за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Отже, для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

Аналогічний правозастосовний підхід є усталеним у судові практиці суду касаційної інстанції та відображений, зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.06.2020 по адміністративній справі № 826/7305/17 (позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, № в Єдиному державному реєстрі судових рішень 89674872).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивач та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклали Кредитний договір від 08.05.2007 № 014/17-41/1190-38, відповідно до умов якого ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» надав позивачу кредит на загальну суму 122 008,00 $. У подальшому, між позивачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений Договір від 08.02.2016 № б/н (а.с.29-33), за умовами якого сторони дійшли згоди припинити зобов`язання за кредитним договором № 014/17-41/1190-38 від 08.05.2007. Мета укладення даної угоди - зменшення фінансового навантаження на позивача як позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, фактична передумова - дострокове погашення позивачем частини кредитної заборгованості (а.с.29-33).

За приписами п. 1 Договору від 08.02.2016 № б/н розмір непогашеної позивачем заборгованості за Кредитним договором станом на 08.02.2016 становить 56 849,65 $ та пені 792 743,01 грн., що складає еквівалент 2 265 887,65 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору, в тому числі: 1) сума основного боргу (неповернутого кредиту) - 56 269,94 $, що складає еквівалент 1 458 122,62 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору; 2) проценти, нараховані за користування кредитом - 579,71 $, що складає еквівалент 15 022,02 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору; 3) розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за Кредитним договором - 792 743,01 грн. Пунктом 2 Договору від 08.02.2016 № б/н передбачено, що з 08.02.2016 боргові зобов`язання за Кредитним договором припиняються внаслідок звільнення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» позивача від сплати боргових зобов`язань (прощення боргу), а Кредитний договір вважається розірваним.

Також, суд з`ясував, що відповідно до п. 5 Договору від 08.02.2016 № б/н позивач вважається повідомленим відповідно до абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України про анулювання (прощення) заборгованості в сумі основного боргу (неповернутого кредиту), що зазначена в п.1 Договору, та про те, що сума анульованого (прощеного) основного боргу буде включена Кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позивача, за підсумками звітного періоду, в якому борг було анульовано (прощено) (а.с.30). Крім того, позивач є поінформованим про те, що на нього відповідно до ПК України покладається обов`язок сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованого (прощеного) основного боргу та відображення суми отриманого доходу у вигляді анульованого (прощеного) основного боргу у річній декларації (а.с.30).

Однак, 22.11.2016 позивач потрапила у дорожньо-транспортну пригоду та отримала численні тілесні ушкодження, у зв`язку з чим у період з 2016 року по 2019 рік вона була вимушена проходити лікування в КУ «МКЛЕ та ШМД м. Запоріжжя» (Виписний епікриз від 20.12.2016), КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради (Виписка із медичної картки стаціонарного хворого нейрохірургічного відділення від 11.01.2017 № 14486, Виписний епікриз відділення неврології від 26.12.2018 № 1) ФГБУ НКЦО «ФМБА России» (Виписний епікриз від 14.09.2018 № 3000/18, Виписний епікриз з медичної картки стаціонарного хворого № 7643/19) (а.с. 34-40).

У 2019 році відповідач отримав від Відділу державного реєстру ДФС України інформацію щодо громадян, які не надали декларації за 2016 рік про доходи та майновий стан, з якої вбачається, що позивач у 2016 році отримала від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» дохід в сумі 1 458 122,62 грн. (ознака «126» - «Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, вид доходу - анулювання боргу за кредитним договором), однак, не здійснила щорічне декларування та, відповідно, не сплатила податок на доходи фізичних осіб і військовий збір (а.с.14-15).

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що від самого початку предметом Кредитного договору від 08.05.2007 № 014/17-41/1190-38 були правовідносини щодо надання позивачу банківською установою фінансового кредиту в іноземній валюті, а саме у розмірі 122 008,00 $. Однак, укладаючи Договір від 08.02.2016 № б/н про припинення зобов`язань за Кредитним договором від 08.05.2007 № 014/17-41/1190-38, сторони визнали та підтвердили, що станом на 08.02.2016 розмір непогашеної позивачем заборгованості становить 56 849,65 $ та пені 792 743,01 грн., що складає еквівалент 2 265 887,65 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладення цього договору (а.с.29). З огляду на викладене, а також виходячи з того, що за інформацією відділу Державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів») позивач отримала дохід як додаткове благо у розмірі 1 458 122,62 грн. (без будь-якої згадки про еквівалент в іноземній валюти), суд презюмує, що сторони фактично змінили валюту зобов`язання та валюту виконання зобов`язання з іноземної на вітчизняну. Належних та достатніх доказів зворотнього відповідачем не надано.

Крім того, оскільки анульована (прощена) ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» сума заборгованості у розмірі 56 849,65 $ та пені у розмірі 792 743,01 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладення Договору від 08.02.2016 № б/н складала 2 265 887,65 грн., натомість станом на 01.01.2014 відповідна сума коштів в іноземній валюті була еквівалентна 698 924,87 грн. (курс $ по відношенню до української гривні становив 7,993 грн.), суд погоджується з доводами позивача в частині того, що курсова різниця за таким розрахунком на момент прощення боргу склала 1 566 962,72 грн. (2 265 887,65 грн. - 698 924,87 грн. = 1 566 962,72 грн.). Отже, анульована (прощена) банком сума боргу (неповернутого кредиту) у розмірі 1 458 122,62 грн. (а.с.15) не перевищує курсову різницю, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту).

Таким чином, при анулюванні (прощенні) позивачу суми боргу за кредитом, на переконання суду, були дотримані умови для застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб. Зокрема, відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, а різниця, що розрахована у відповідності до п. 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, є більшою, ніж сума неповернутого кредиту, що прощена банком позивачу. З огляду на зазначене, відсутні підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків.

Суд також відхиляє доводи контролюючого органу в частині того, що Договір від 08.02.2016 № б/н про припинення зобов`язань за Кредитним договором від 08.05.2007 № 014/17-41/1190-38 передбачав прощення основної суми боргу, а не курсової різниці, оскільки сконструйовані законодавцем положення пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачають прощення саме боргу, але в розмірі, що не перевищує курсову різницю.

При цьому, для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача. За таких обставин, посилання відповідача на зазначені обставини суд оцінює як необґрунтовані.

Відтак, оскільки у позивача не виник обов`язок щодо сплати податку на доходи фізичних осіб на суму 327 922,56 грн. відповідно до абзацу «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, у контролюючого органу також були відсутні правові підстави для нарахування грошового зобов`язання зі сплати військового збору на суму 27 326,88 грн. та штрафних санкцій у сумі 170,00 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб».

Таким чином, на переконання суду, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2019 № 0013321305, від 03.06.2019 № 0013331305, від 03.06.2019 № 0013341305, винесені Головним управлінням ДПС у Запорізькій області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відтак, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо опису в податкову заставу рухомого і нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності, згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №59/49-830 та Актом опису майна від 30.01.2020 №46/49-830, суд виходить із такого.

Як вбачається з листа відповідача від 10.02.2020 № 2616/14/08-01-49-08 (а.с.21), Рішення відповідача про опис майна у податкову заставу від 29.01.2020 № 55 (а.с.23) та Актів опису майна від 30.01.2020 №59/49-830 (а.с.24) і від 30.01.2020 №46/49-830 (а.с.23), контролюючий орган описав у податкову заставу належне позивачу майно (квартиру та транспортний засіб) на підставі ст. 89 ПК України та у зв`язку з тим, що станом на 06.02.2020 у позивача був наявний податковий борг у розмірі 438 577,00 грн.

Так, при складанні Акту опису майна від 30.01.2020 №59/49-830 уповноважені особи відповідача провели опис належного позивачу транспортного засобу TOYOTA AVENSIS, номер двигуна НОМЕР_3 , державний знак НОМЕР_2 , рік випуску: 2004 рік, колір: синій (а.с.24). У свою чергу, при складанні Акту опису майна від 30.01.2020 № 46/49-830 уповноважені особи відповідача провели опис належної позивачу квартири загальною площею 94,53 кв.м., житлова площа: 62,45 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 608524223101 (а.с.23).

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

В силу положень пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з абзацом 1, 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи адміністративну справу № 804/4463/16, предмет якої стосувався правомірності актів опису майна у податкову заставу та податкової вимоги, зауважив, що системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що при зверненні платника податків до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення визначене у такому акті індивідуальної дії податкове зобов`язання вважається неузгодженим до розгляду справи судом по суті та прийняття відповідного рішення, а відтак, зазначене податкове зобов`язання не є податковим боргом. Лише з дня набрання законної сили судовим рішенням про відмову в позові про оскарження податкового повідомлення-рішення податкове зобов`язання вважається узгодженим і у платника податку виникає обов`язок протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження, погасити узгоджену суму.

Оскільки скасування в судовому порядку податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов`язання виключає наявність у платника (позивача у справі) обов`язку погасити таке зобов`язання за цим актом індивідуальної дії та, відповідно, наявність податкового боргу, то суд касаційної інстанції дійшов висновку про безпідставність оскаржуваних рішень контролюючого органу (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2018 по справі № 804/4463/16 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької південної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування акту, визнання протиправною та скасування податкової вимоги, № в Єдиному державному реєстрі судових рішень 77800992).

Суд вважає за можливе екстраполювати правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, викладені у постанові від 06.11.2018 по справі № 804/4463/16, на досліджувані правовідносини та, з урахуванням викладеної вище позиції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача від 03.06.2019 № 0013321305, від 03.06.2019 № 0013331305, від 03.06.2019 № 0013341305, враховуючи фактичну неузгодженість суми заборгованості, дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо опису в податкову заставу рухомого і нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності, згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №59/49-830 та Актом опису майна від 30.01.2020 №46/49-830.

Таким чином, на переконання суду, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо опису в податкову заставу рухомого і нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності, згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №59/49-830 та Актом опису майна від 30.01.2020 №46/49-830 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відтак, в цій частині позов також підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для зобов`язання відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо встановлення обтяження податковою заставою майна, яке належить на праві власності позивачу, що внесений згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №59/49-830, та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, записи про обтяження податковою заставою нерухомого майна, яке належить на праві власності позивачу, що внесений згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №46/49-830, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що відповідач вніс до Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження податковою заставою майна платника податків згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №59/49-830 на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 29.01.2020 № 55. Аналогічний запис, але щодо належного позивачу нерухомого майна, був внесений відповідачем згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №46/49-830, міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Отже, оскільки відсутність у платника податків податкового боргу не дає правових підстав для виникнення у контролюючого органу права податкової застави, суд, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки податковим повідомленням-рішенням відповідача від 03.06.2019 № 0013321305, від 03.06.2019 № 0013331305, від 03.06.2019 № 0013341305 та діям останнього щодо опису в податкову заставу рухомого і нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності, згідно з Актами опису майна від 30.01.2020 №59/49-830 та від 30.01.2020 №46/49-830, з метою захисту майнових прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, вважає за необхідне зобов`язати відповідача:

- виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо встановлення обтяження податковою заставою майна, яке належить на праві власності позивачу, що внесений згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №59/49-830;

- виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, записи про обтяження податковою заставою нерухомого майна, яке належить на праві власності позивачу, що внесений згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №46/49-830.

Даний спосіб відновлення порушеного права позивача, на переконання суду, є ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а також цілком узгоджується з усталеною позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з аналогічного питання, висловленою, зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2018 по справі № 804/4463/16 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 77800992).

Таким чином, на переконання суду, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо встановлення обтяження податковою заставою майна, яке належить на праві власності позивачу, що внесений згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №59/49-830, та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, записи про обтяження податковою заставою нерухомого майна, яке належить на праві власності позивачу, що внесений згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №46/49-830, є обґрунтованими, а відтак, в цій частині позов також підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, доведено протиправність податкових повідомлень-рішень відповідача від 03.06.2019 № 0013321305, від 03.06.2019 № 0013331305, від 03.06.2019 № 0013341305, протиправність дій контролюючого органу щодо опису в податкову заставу майна, що належить позивачу на праві власності, згідно з Актами опису майна від 30.01.2020 №59/49-830 та від 30.01.2020 №46/49-830, а також наявність правових підстав для зобов`язання відповідача виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів щодо встановлення обтяження податковою заставою майна, яке належить на праві власності позивачу, що внесені згідно з вказаними Актами опису майна.

У свою чергу, суд вважає, що відповідач не надав достатніх та переконливих доказів на підтвердження події отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага у вигляді прощеного (анульованого) боргу у розмірі 1 458 122,62 грн. та як, наслідок, не довів факту порушення ним абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 ПК України, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп.179.1, пп.179.7 ст. 179 ПК України, абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 262 338,05 грн. (а.с.15). Також, відповідачем не були наведені обставини, які б дозволили суду відступити від висновків Верховного Суду, що містяться, зокрема, у постановах від 04.06.2020 по адміністративній справі № 826/7305/17, від 06.11.2018 по справі № 804/4463/16, від 15 травня 2018 року по адміністративній справі № 821/1594/17, від 19 липня 2019 року по адміністративній справі № 826/4240/18, від 14 листопада 2019 року по адміністративній справі №520/10880/18, від 25 листопада 2019 року по адміністративній справі № 500/2252/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявними у матеріалах справи копіями заяв-квитанцій (а.с. 8) підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2 522,40 грн. Отже, відповідна сума підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166 код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» від 03.06.2019 № 0013321305, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, яким до ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.06.2019 № 0013331305, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 327 922,56 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями - на суму 262 338,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 65 584,51 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.06.2019 № 0013341305, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 27 326,88 грн., у тому числі: за податковими зобов`язаннями - на суму 21 861,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 465,38 грн.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо опису в податкову заставу рухомого майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності, згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №59/49-830.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо встановлення обтяження податковою заставою майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , що внесений згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №59/49-830.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо опису нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 на праві власності, в податкову заставу згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №46/49-830.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, записи про обтяження податковою заставою нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , що внесений згідно з Актом опису майна від 30.01.2020 №46/49-830.

Судовий збір у розмірі 2 522,40 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні сорок копійок) присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166 код ЄДРПОУ 43143945).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30.11.2020.

Суддя І.В.Садовий