Ухвала суду № 93158162, 27.11.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 листопада 2020 року м. Житомир справа № 120/5876/20-А

категорія 102090000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України та до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України та до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 31 серпня 2020 року №366-20 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов`язати Державну міграційну службу України прийняти стосовно ОСОБА_1 рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року адміністративну справу №120/5876/20-а за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України та до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії було передано на розгляд Житомирського окружного адміністративного суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2020 головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №№120/5876/20-а було визначено суддю Черняхович І.Е.

Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Пунктом 9 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

В поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем за поданим ним позовом є Державна міграційна служба України та Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області.

Відповідно до вимог пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Разом з тим, в прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги лише до Державної міграційної служби України. Жодних вимог до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, яке теж є відповідачем у справі, позовна заява не містить.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачу необхідно уточнити суб`єктний склад сторін за поданим ним позовом та, виходячи із визначеного суб`єктного складу, уточнити заявлені ним позовні вимоги. Зокрема позивачу необхідно визначитися із тим, чи є Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області відповідачем за поданим позовом та зазначити, які позовні вимоги заявляються до нього (у випадку, якщо позивач вважає, що управління є відповідачем).

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

В порушення вищезазначених вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в поданій до суду позовній заяві не зазначено ідентифікаційних кодів Державної міграційної служби України та Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Частиною 7 статті 160 КАС України передбачено, що до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є індивідуальний акт Державної міграційної служби України - рішення Державної міграційної служби України від 31 серпня 2020 року №366-20 про відмову у визнанні ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Однак, оригінал (чи належним чином завірену копію) оскаржуваного рішення Державної міграційної служби України від 31 серпня 2020 року №366-20 позивач до суду не надав, що свідчить про недотримання ним вимог ч. 7 ст. 161 КАС України.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що у випадку відсутності у нього оскаржувного рішення Державної міграційної служби України від 31 серпня 2020 року №366-20 або у разі неможливості самостійно надати таке рішення, позивач має право подати до суду клопотання про його витребування, оформлене відповідно до статті 80 КАС України.

Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

При цьому, процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Разом з тим, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Як вбачається з позовної заяви, предметом спірних правовідносин є оскарження рішення Державної міграційної служби України від 31 серпня 2020 року №366-20 про відмову у визнанні ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Суспільні відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, врегульовані Законом України від 08.07.2011 №3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон №3671-VI).

Відповідно до статті 2 Закону №3671-VI питання, пов`язані з біженцями та особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частинами 1 та 2 статті 12 Закону №3671-VI передбачено, що рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.

Отже, вказаними положеннями визначений порядок дій особи в разі незгоди з рішенням про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що згідно з статті 12 Закону №3671-VI для звернення до суду з позовом щодо оскарження рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, про відмову у визнанні особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту встановлюється строк, який становить п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову.

В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що повідомлення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 15.09.2020 №5 про те, що йому відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує захисту, він отримав 15 вересня 2020 року.

Таким чином, з огляду на положення КАС України та статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду, почався для ОСОБА_1 16 вересня 2020 року (з наступного дня після отримання повідомлення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 15.09.2020 №5) та закінчився 22.09.2020 (після спливу п`яти робочих днів).

Разом з тим, з даним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 21 жовтня 2020 року, що свідчить про пропуск ним 5-денного строку на звернення до суду, встановленого ст. 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Частиною 1 статті 121 КАС України закріплено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Разом з тим із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду ОСОБА_1 не звертався.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:

- належним чином оформленої відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України позовної заяви (в 3-х екземплярах), із уточненням суб`єктного складу сторін та заявлених позовних вимог, а також із зазначення в ній ідентифікаційного коду Державної міграційної служби України та Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

- оригіналу або належним чином завіреної копії оскаржувного рішення Державної міграційної служби України від 31 серпня 2020 року №366-20;

- клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя І.Е.Черняхович