Рішення № 93157930, 30.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 р. Справа№200/9186/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2020 року шляхом надіслання поштою позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, у якому просив зобов`язати відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року у зв`язку з недійсністю паспорта позивача серії НОМЕР_1 , виданого 09 січня 1997 року Приморським районним відділом Маріупольського Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, через пропущення позивачем терміну для вклеювання фотокартки при досягненні 45-річного віку та проставити відмітку про реєстрацію без передачі будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру України, без формування унікального номеру запису в Реєстрі, без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без надання згоди на обробку персональних даних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на те, паспорт НОМЕР_1 , виданий 09 січня 1997 року Приморським районним відділом Маріупольського Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, недійсний через пропущення терміну для вклеювання фотокартки при досягненні 45-річного віку.

22 вересня 2020 року позивач звернулася до відповідача з заявою, у якій просила обміняти паспорт шляхом оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (далі - Положення № 2503-ХІІ). Також просила проставити відмітку про реєстрацію без передачі будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру України, без оформлення унікального номеру запису у Реєстрі, без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру України. Згоди на обробку персональних даних не надавала, так само, як і згоди на оформлення паспорту у формі ID-картки, на підставі релігійних переконань.

Листом від 25 вересня 2020 року №14.02.28-2108/1402.28.1-20 відповідач фактично відмовив у наданні паспорта-книжечки, вказуючи, що видача паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки можлива виключно у разі подання заявником документів, перелік яких встановлено Тимчасовим порядком, та на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Позивач вважає, що така відмова безпідставно порушує його законні права та інтереси.

03 листопада 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на наступне.

Підставою для вчинення дій, спрямованих на видачу паспорта замість утраченого або викраденого, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до територіального підрозділу ДМС в установленому порядку. Проте, позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за видачею паспорта замість втраченого, оскільки вона не зверталася до відповідача із заявою встановленого зразка, а до заяви не було додано ніяких документів, а тому відповідач не мав підстав для видачі паспорта замість недійсного. Рішення про видачу паспорта по суті відповідачем не приймалося, а лист Приморського районного відділу у м. Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 25 вересня 2020 року №14.02.28-2108/1402.28.1-20 має роз`яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків.

12 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши письмові заяви по суті спору, докази надані учасниками справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09 січня 1997 року Приморським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області був виданий паспорт НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22 вересня 2020 року позивач звернувся із заявою до Приморського районного відділу у м. Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про видачу паспорту громадянина України зразка 1994 року. В зазначеній заяві позивач повідомив про ненадання згоди на збір та обробку її персональних даних, та просив видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки на підставі «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.

25 вересня 2020 року Приморський районний відділ у м. Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області листом від №14.02.28-2108/1402.28.1-20 роз`яснив позивачу правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують громадянство України, та повідомив про можливість оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки виключно у разі подання заявником документів, перелік яких встановлено Тимчасовим порядком, та на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

За приписами статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 92 Основного Закону виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначає Закон України від 20.11.2012 №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, що посвідчують особу чи її спеціальний статус», в редакції Закону України №720-IX від 17.06.2020, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №5492-VI).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Згідно з частинами 2, 3 статті 4 Закону №5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

За частиною 1 статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).

За частинами 1, 2 статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Згідно з частиною 2 статті 15 Закону №5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1статті 16 Закону №5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Підстави, за яких уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, встановлено в частині сьомій статті 16 Закону №5492-VI, зокрема, заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

25 березня 2015 року на виконання вказаних положень Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв постанову №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - постанова №302), якою затвердив «Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України».

На час виникнення спірних правовідносин постанова №302 діяла в редакції постанови Кабінету Міністру України № 171 від 26.02.2020.

Відповідно до пункту 6 пункту 6 «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45 - річного віку та не звернулась в установленому законодавством не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорту зразка 1994 року нових фотокарток.

Згідно з абзацом 5 пункту 3 постанови № 302 Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

На виконання вказаної постанови наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456 був затверджений «Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України» (далі - Тимчасовий порядок).

Тимчасовий порядок […] визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року […] особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року [..], засвідчене в установленому законодавством порядку.

Згідно з підпунктом 3 пунктом 1 розділу IV Тимчасового порядку обмін паспорта здійснюється в разі непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб) (пункт 2 розділу IV Тимчасового порядку).

Відповідно до пункту 3 «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (далі - Положення №2503-XII) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєні такі фотокартки при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним (п.8 Положення №2503-ХІІ).

З аналізу вищенаведених нормативно-правових актів випливають наступні висновки.

По-перше, паспорт громадянина України зразка 1994 року особи, яка досягла 45-річного віку та не звернулась в установленому законодавством не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до цього паспорту нових фотокарток, вважається недійсним через його непридатність для користування, оскільки відсутність фотокартки власника у 45-річному віці не дає змогу візуально ідентифікувати цю особу.

По-друге, реалізація волевиявлення особи на обмін паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюється тільки за наявності рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Судом встановлено, що позивач, яка досягла 45-річного віку та не звернулась в установленому законодавством не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до цього паспорту нових фотокарток, 22 вересня 2020 року при зверненні до відповідача не подала рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Отже, для належного захисту порушених прав позивача слід зобов`язати Приморський районний відділ у м. Маріуполь Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-XII.

В той же час, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача не передавати будь-які дані про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі і використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі позивачу паспорта у формі, визначеній Положенням №2503-XII, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.

Суд не приймає до уваги аргументи відповідача щодо правомірності його дій та відповіді, яка оформлена у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян», оскільки предметом позову є інші вимоги.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі420,40 грн.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд. 20; код ЄДРПОУ 37841728) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Приморський районний відділ у м. Маріуполь Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області судові витрати на сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Повний текст рішення складений 30 листопада 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко