Рішення № 93157798, 25.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 р. Справа№200/7446/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 07 квітня 2020 року № 317-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції;

- поновити позивача на попередній роботі - аналогічній за обсягом та переліком функціональних завдань та обов`язків на день ухвалення судом рішення на посаді керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції з 07 квітня 2020 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 з урахуванням п. 10, з 07 квітня 2020 року по день фактичного поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю звільнення позивача з посади керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції, на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про запобігання корупції», та пункту 1 ч. 1 та ч. 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу», - у зв`язку із скороченням посади, оскільки позивачу не було запропоновано рівнозначну або іншу (за його згодою) посаду відповідно до вимог Кодексу законів про працю України, безпідставно не переведено, як працівника із більшим стажем та кваліфікацією на вакантну рівнозначну посаду. Разом з тим, за унормуванням КЗпП, відповідач несе обов`язок забезпечення подальшого проходження служби державним службовцем, похідним від якого є з`ясування наявності у такого переважного права на залишення на роботі. Також зазначено про протиправність звільнення у період дії карантину пов`язаного з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що у відповідності до вимог чинного законодавства позивача було повідомлено про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", не пізніше 30 календарних днів до звільнення, водночас обов`язок пропонувати працівникові при звільненні іншу посаду покладений на роботодавця трудовим законодавством, натомість Закон № 889-VІІІ, що є спеціальним, закріплює за керівником державної служби (суб`єктом призначення) виключно право, а не обов`язок пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду. Крім того, листом Національного агентства від 06 квітня 2020 року № 100-18/12497/20, ОСОБА_1 відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VІІІ було запропоновано вакантну посаду провідного спеціаліста відділу обробки звернень (колл-центру), однак позивач, 06 квітня 2020 року від запропонованої йому вакантної посади відмовився. Також зазначено про необґрунтованість доводів позивача щодо протиправності його звільнення у період дії карантину.

У поданій до суду відповіді на відзив, позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на обставини, аналогічні наведеним ним у позові, зазначивши про наявність у нього достатньої кількості стажу та кваліфікації для переведення на рівнозначну займаній ним посаду до новостворених Управлінь, у тому числі, в порівнянні з іншими працівниками, які були переведені до новостворених Управлінь. Разом з тим, відповідачем не надано відомостей про те, у який спосіб ним досліджувалось питання професійної підготовки та професійної компетентності державних службовців, які були переведені до новостворених Управлінь, та дослідження питання професійної підготовки та професійної компетентності безпосередньо позивача, якими було б обґрунтовано прийняття рішення про його звільнення. Посилаючись на дискримінаційність дій відповідача, щодо прийняття заходів з працевлаштування одних посадовців, та відмови у праві на подальше проходження публічної служби позивачем, наполягав на задоволення позовних вимог.

У запереченнях проти відповіді на відзив, відповідачем наголошено, що пропозиція іншої посади державної служби с правом, а не обов`язком керівника державної служби або суб`єкта призначення. При звільненні державного службовця не застосовуються так звані «захищені статті» КЗпІІ України щодо звільнення працівника лише у випадках неможливості переведення за його згодою на іншу роботу, та щодо переважного права залишення на роботі.

Законом № 889-VIII не передбачено конкретного обов`язку керівника державного органу пропонувати державному службовцю, під час вирішення питання щодо припинення з ним державної служби, нові вакантні посади. Водночас із правового аналізу ст. 87 Закону № 889-VІІІ випливає, що прийняття керівником відповідного рішення є його правом, яке у вказаному контексті передбачає свободу розсуду.

При цьому положення Закону № 889-VІІІ інших застережень, які керівнику державного органу або суб`єкту призначення необхідно враховувати під час процедури звільнення державного службовця, окрім обов`язку попереджати державного службовця про наступне звільнення на підставі пп. 1 та 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VІІІ у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів, не містять, та на керівника державної служби або суб`єкта призначення не покладено. Натомість поняття «дискреція» включає в себе не лише право, а й обов`язок державних органів визначати на власний розсуд один із декількох варіантів управлінських рішень. У правовідносинах, що виникли, на відповідача не покладений обов`язок вчиняти дії спрямовані на продовження із державним службовцем трудових відносин у зв`язку із скороченням займаної ним посади, вказане є виключно його правом. Доводи ОСОБА_1 щодо наявності стосовно нього ознак дискримінації з боку Національного агентства не підкріплені жодними доказами.

Ухвалою суду від 14 серпня 2020 року позовна заява була залишена без руху із наданням позивачеві строку для усунення недоліків.

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 21 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

19 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року задоволене клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, засідання для розгляду справи по суті замінено підготовчим засіданням, та повідомлено учасників справи, що проведення підготовчого засідання у справі відбудеться 27 жовтня 2020 року.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

27 жовтня 2020 року підготовче засідання відкладено на 03 листопада 2020 року.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

03 листопада 2020 року підготовче засідання відкладено на 10 листопада 2020 року.

09 листопада 2020 року надійшла відповідь на відзив.

10 листопада 2020 року підготовче засідання відкладено на 18 листопада 2020 року.

Ухвалою суду від 12 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 13 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 18 листопада 2020 року закрите підготовче провадження у справі, проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 25 листопада 2020 року на 14 год. 00 хв. Відмовлено у задоволенні клопотання Національного агентства з питань запобігання корупції про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 20 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

24 листопада 2020 року до суду надійшли заперечення проти відповіді на відзив.

25 листопада 2020 року представником позивача адвокатом Сологубом С.А. до суду подана заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи, сторони у судове засідання не з`явились.

Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, суд з урахуванням положень ч. 9 ст. 205 КАС України, проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 14.08.2018 року № 649-к/тр «Про переведення ОСОБА_1 », позивача ОСОБА_1 переведено з посади керівника відділу розвитку та планування персоналу Управління персоналом, за згодою сторін на посаду керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя, з 14 серпня 2018 року (Т. 1 а.с. 26).

Згідно із пп. 4 п. 2 Наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 28 лютого 2020 року № 74/20 «Про упорядкування структури Національного агентства з питань запобігання корупції» ліквідовано в структурі Національного агентства з питань запобігання корупції, зокрема Департамент перевірки декларацій та моніторингу способу життя. Наказано, зокрема затвердити структуру Національного агентства з питань запобігання корупції зі штатною чисельністю 354 особи (п. 5). Установлено, що структура Національного агентства з питань запобігання корупції, затверджена пунктом 5 цього наказу, вводиться в дію одночасно із введенням в дію штатного розпису Національного агентства з питань запобігання корупції (п. 6). Підготувати проект штатного розпису та подати його на затвердження Голові Національного агентства з питань запобігання корупції до 04 березня 2020 року (Т. 1 а.с. 70-72).

Структура Національного агентства з питань запобігання корупції зі штатною чисельністю 354 особи, затверджена відповідно до вищевказаного наказу (Т. 1 а.с. 73-75).

Листом від 02 березня 2020 року №100-18/7327/20, відповідачем, з посиланням на приписи п. 1 ч. 1 ст. 87 ЗУ «Про державну службу», повідомлено позивача ОСОБА_1 про те, що відповідно до наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 28.02.2020 року № 74/20 «Про упорядкування структури Національного агентства з питань запобігання корупції» ліквідується Департамент перевірки декларацій та моніторингу способу життя. Таким чином, посада, яку обіймає позивач підлягає скороченню. У зв`язку із зазначеним, попереджено позивача про наступне звільнення (Т. 1 а.с. 141).

Згідно із Протоколом № 4 про доведення інформації (документів) до відома державного службовця Національного агентства з питань запобігання корупції від 02 березня 2020 року, вищевказаний лист від 02 березня 2020 року №100-18/7327/20, був також надісланий позивачу за допомогою засобу телекомунікаційного зв`язку мобільним додатком Viber (Т. 1 а.с. 144-145).

Листом від 06 квітня 2020 року №100-18/12497/20, відповідачем повідомлено позивача ОСОБА_1 про те, що Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.03.2020 року № 85/20 «Про затвердження та введення в дію штатного розпису Національного агентства з питань запобігання корупції» затверджено штатний розпис Національного агентства на 2020 рік.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», позивачу запропоновано посаду провідного спеціаліста Відділу обробки звернень (колл-центру).

Зазначено, що у разі згоди із зазначеною пропозицією слід подати до Управління персоналом заяву про переведення.

Як вбачається із вказаного листа, графа «Погоджуюсь із пропозицією і даю згоду на переведення. Один примірник листа отримав(-ла)» - порожня.

В графі «Відмовляюсь від пропозиції. Один примірник листа отримав(-ла)» - здійснений запис: «06.04.2020 року» проставлений підпис « ОСОБА_1 ». Також здійснений запис: «У зв`язку із тим, що мені не повідомлено обсяг обов`язків та розмір оплати праці - відмовляюсь від пропозиції» (Т. 1 а.с. 143).

06 квітня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив призначити його на посаду керівника відділу інформаційно-роз`яснювальної роботи юридичного управління з 06 квітня 2020 року (Т. 1 а.с. 29).

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 07 квітня 2020 року № 317-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 7 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 1 частини 1 та частини 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу», наказано:

1. Звільнити 07 квітня 2020 року ОСОБА_1 з посади керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя - у зв`язку зі скороченням посади.

Підстава: наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 28.02.2020 року № 74/20 «Про упорядкування структури Національного агентства з питань запобігання корупції», наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.03.2020 року № 85/20 «Про затвердження та введення в дію штатного розпису Національного агентства з питань запобігання корупції», попередження про наступне звільнення від 02 березня 2020 року № 100-18/7327/20, Протокол № 4 про доведення інформації (документів) до відома державного службовця Національного агентства з питань запобігання корупції від 02 березня 2020 року (Т. 1 а.с. 27).

10 квітня 2020 року за № 100/18/13275/20 відповідачем позивачу, за наслідками розгляду його запиту на публічну інформацію від 06 квітня 2020 року щодо надання довідки про перелік вакантних посад Національного агентства станом на 06 квітня 2020 року, надана запитувана інформація, а саме, перелік вакантних посад Національного агентства з питань запобігання корупції станом на 06 квітня 2020 року (Т. 1 а.с. 32,33-38).

21 квітня 2020 року за №100-18/14454/20 відповідачем позивачу була надана відповідь на його заяву від 06 квітня 2020 року про призначення на посаду керівника відділу інформаційно-роз`яснювальної роботи Юридичного управління, в якій зазначено про те, що посада, яку обіймав позивач, скорочена відповідно до наказу Національного агентства від 28.02.2020 року № 74/20 «Про упорядкування структури Національного агентства з питань запобігання корупції» яким було ліквідовано Департамент перевірки декларацій та моніторингу способу життя. Також зазначено, що переведення державного службовця за його заявою на вакантну посаду є правом а не обов`язком суб`єкта призначення (Т.1 а.с. 30-31).

Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносини щодо проходження громадянами державної служби, звільнення з державної служби врегульовано Законом України "Про державну службу" від 10.10.2015 №889-VIII (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Правовою підставою звільнення позивача згідно з оскаржуваним наказом відповідача № 317-к/тр від 07 квітня 2020 року, став пункт 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (зі змінами згідно із Законом України від 19.09.2019 року №117-IX, який набрав чинності з 25.09.2019 року), за яким підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Зі змісту наказу вбачається, що звільнення зумовлене скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу.

Так, Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 28 лютого 2020 року № 74/20 «Про упорядкування структури Національного агентства з питань запобігання корупції» ліквідовано в структурі Національного агентства з питань запобігання корупції, зокрема Департамент перевірки декларацій та моніторингу способу життя, та наказано затвердити структуру Національного агентства з питань запобігання корупції зі штатною чисельністю 354 особи (п. 5). Установлено, що структура Національного агентства з питань запобігання корупції, затверджена пунктом 5 цього наказу, вводиться в дію одночасно із введенням в дію штатного розпису Національного агентства з питань запобігання корупції (п. 6).

Відповідачем також зазначено, що згідно п. 3 вказаного наказу у структурі Національного агентства утворено Управління проведення обов`язкових повних перевірок до складу якого входить: перший та другий відділи, Управління проведення повних перевірок, до складу якого входить: перший та другий відділи, а також Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя, до складу якого входить: відділ контролю за своєчасністю подання декларацій, відділ моніторингу способу життя та відділ проведення спеціальних перевірок.

Як вбачається із Структури Національного агентства з питань запобігання корупції зі штатною чисельністю 354 особи, затверджена відповідно до вищевказаного наказу (Т. 1 а.с. 73-75), у своєму складі вона містить, зокрема: Управління проведення обов`язкових повних перевірок, до складу якого входять перший та другий відділи; Управління проведення повних перевірок до складу якого входять перший та другий відділи, та Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя, яке у своєму складі містить відділ контролю за своєчасністю подання декларацій, відділ моніторингу способу життя, та відділ проведення спеціальних перевірок.

Також не є спірною обставиною у справі, що Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.03.2020 року № 85/20 був також затверджений та введений в дію з 11 березня 2020 року штатний розпис Національного агентства з питань запобігання корупції на 2020 рік.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, підтверджується скорочення посади керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя, яку обіймав позивач, у розумінні пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

У відзиві на позовну заяву, запереченнях проти відповіді на відзив, відповідачем неодноразово наголошено, що призначення на посади в новостворених Управліннях здійснювалось шляхом переведення в межах дискреційних повноважень керівника.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заява про переведення у зв`язку із змінами структури та штатного розпису не подавалась, оскільки йому не було запропоновано рівнозначної вакантної посади, роботи.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу першого частини першої статті 22 Законом України "Про державну службу" з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, проводиться конкурс на зайняття посади державної служби відповідно до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, за загальним правилом добір на посади державної служби має проводитися за конкурсом.

Частиною п`ятою статті 22 Закону України "Про державну службу" передбачалось, що в разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Судом не встановлено ліквідації чи реорганізації Національного агентства з питань запобігання корупції, та про такі обставини відповідачем не повідомлялось.

Відповідно до статті 41 Законом України "Про державну службу", державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення (пункт 1); на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець (пункт 2).

У підставах позову наголошено, що позивач мав достатній стаж та кваліфікацію для переведення у новостворене Управління, в тому числі, у порівнянні з іншими працівниками.

Під час розгляду даної справи відповідачем не надано суду доказів та не зазначено про те, у який спосіб досліджувалось питання професійної підготовки та професійної компетентності державних службовців, під час вирішення питання про переведення їх до новостворених Управлінь, зокрема до утворених замість ліквідованого Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя, і чи взагалі досліджувалось питання професійної підготовки та професійної компетентності позивача.

При цьому суд зазначає, що доводи про дискреційність повноважень особи наділеної повноваженнями призначати на державну службу в Національному агентстві з питань запобігання корупції звільняти з державної служби у випадку ліквідації посади державної служби та призначати на новостворені посади шляхом переведення без вивчення питання про професійну підготовку та професійну компетентність кожного державного службовця, є помилковими. У даному випадку дискреція керівника державної служби чи суб`єкта призначення полягає у вирішенні питання про призначення державного службовця на посаду державної служби в новоствореному підрозділі, який найкраще підходить для вирішення завдань державної служби за відповідною посадою, з урахуванням встановлених професійної підготовки та професійної компетентності кожного державного службовця. Дотримання такої процедури є обов`язковою і не може залежати від дискреційних повноважень посадової особи.

Такий висновок узгоджується з положеннями Закону України "Про державну службу", за змістом яких: державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави (абзац перший частини першої статті 1); професійна компетентність - здатність особи в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов`язків, навчання, професійного та особистісного розвитку (пункт 5 частини першої статті 2); державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень; ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики; забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження; прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України; стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів (пункти 3, 5, 6, 7, 9 статті 4).

Отже, рішення керівника державної служби чи суб`єкта призначення, в разі обрання способу призначення державного службовця на посаду не за конкурсом, може бути прийняте виключно в разі встановлення/перевірки професійної підготовки та професійної компетентності кожного державного службовця.

Як вже було наголошено вище, в матеріалах справи відсутні докази проведення дослідження професійної підготовки та професійної компетентності позивача, яка дозволила б вирішити питання щодо переведення його на рівнозначну посаду у новоствореному Управлінні, чи таку, якій позивач відповідає за своїми професійними підготовкою та компетентністю.

При цьому відсутність окремої процедури вирішення наведеного питання не може бути підставою для прийняття рішення керівником державної служби чи суб`єктом призначення без наведення обґрунтування, на власний розсуд. Навпаки, призначення за процедурою переведення має здійснюватися максимально прозоро з дотриманням однакових для всіх вимог з метою призначення на посаду державної служби особи, яка найкраще здатна забезпечити виконання відповідних функцій за посадою.

З огляду на те, що відповідачем не встановлювались професійна підготовка та професійна компетентність позивача, в порівнянні з іншими державними службовцями, суд доходить висновку про необґрунтованість звільнення позивача.

Наведене також дає підстави дійти висновку, що Національним агентством з питань запобігання корупції реалізовано повноваження щодо звільнення позивача не з метою, з якою таке повноваження надане, оскільки взагалі не досліджувалось питання професійної підготовки та професійної компетентності для з`ясування наявності підстав для переведення з метою забезпечення якнайкращого виконання завдань і функцій держави у відповідній галузі, чи можливого пропонування нижчої посади саме за результатами встановлення, визначених статтею 41 Закону України "Про державну службу" якостей державного службовця.

З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку про незаконність звільнення позивача, з огляду на що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 07 квітня 2020 № 317-к/тр "Про звільнення ОСОБА_1 » в частині звільнення 07 квітня 2020 року ОСОБА_1 з посади керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя у зв`язку із скороченням посади.

Стосовно позовних вимог в частині поновлення позивача на попередній роботі - аналогічній за обсягом та переліком функціональних завдань та обов`язків на день ухвалення судом рішення, то така вимога задоволенню не підлягає, оскільки як вже було зазначено, у випадку позивача не було дотримано вимог статті 41 Закону України "Про державну службу", що має виконати відповідач, оскільки це належить до його компетенції. В даному випадку, суд позбавлений можливості встановити, рівень професійної підготовки та компетентності позивача у порівнянні з іншими службовцями, оскільки таке питання відповідачем взагалі не досліджувалось та не вирішувалось.

Доводи позивача щодо обов`язку відповідача пропонувати рівнозначну посаду, суд відхиляє, оскільки стаття 87 Закон України "Про державну службу" зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19.09.2019 №117-IX (набрав чинності з 25.09.2019) такого обов`язку не передбачає. Як уже вказувалась, рівнозначна посада мала бути запропонована лише у разі, коли за результатами визначення професійної підготовки та професійної компетентності позивач міг обійняти рівнозначну посаду у новоствореному Управлінні.

Відповідно до частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Відповідачем зазначено, що за змістом наведеної норми пропонування вакантної посади державної служби у тому самому державному органі (за наявності) є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби.

На переконання суду, недоцільність пропонування державному службовцю будь-якої вакантної посади державної служби в тому самому державному органі (за наявності) повинно бути обґрунтованим і не може залежати лише від бажання чи волі суб`єкта призначення або керівника державної служби.

В такому випадку потрібно врахувати наявність вакантної посади, та знову ж таки, відповідність державного службовця вимогам до цієї посади, іншим вимогам, встановленим для державного службовця згідно з Законом України "Про державну службу". Підлягають урахуванню також принципи державної служби, визначені статтею 5 цього Закону, зокрема, забезпечення рівного доступу до державної служби, прозорості, стабільності (пункти 7, 9, 10). Зокрема, зміст принципу стабільності зводиться до безстроково призначення державного службовця на посаду, його незалежність від змін політичного керівництва держави та державних органів.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

При цьому суд наголошує, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Характер дій/бездіяльність відповідача у даному випадку не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості, породжують неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість встановлення мотивів такого рішення суб`єкта при прийнятті спірного у цій справі акту.

При вирішені цього спору суд керується ч.2 ст.2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (не вчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України"

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, суб`єкти владних повноважень повинні ухвалювати рішення з урахуванням принципу пропорційності, за яким має бути дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Звільнення позивача зумовлене скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу, та створення нових підрозділів в органі.

Доказів скорочення штатної чисельності НАЗК суду не надано, більш того, аналіз змісту штатного розпису 28.01.2020 та 28.02.2020 свідчить, про те що штатна чисельність працівників Управлінь, яким фактично були передані функції ліквідованого Департаменту, керівником одного з відділів яких працював позивач, збільшилася з 58 осіб до 66 осіб.

Перелік вакантних посад НАЗК станом на 06 квітня 2020 року (Т. 1 а.с. 33-38), також свідчить про те, що у новоутворених, на заміну Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя, - Управлінні проведення обов`язкових повних перевірок, Управлінні проведення повних перевірок, та Управлінні проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя, передбачені такі вакантні посади як, зокрема: керівник відділу; заступник керівника відділу; провідний спеціаліст (зокрема у відділах контролю за своєчасністю подання декларацій; моніторингу способу життя; проведення спеціальних перевірок).

Разом з тим, не є спірною обставиною у справі, що 06 квітня 2020 року, відповідачем позивачеві було запропоновано посаду провідного спеціаліста відділу обробки звернень (колл-центру) Управління внутрішнього контролю.

При цьому відповідачем суду не надано жодних доказів чи будь-яких обґрунтувань того, чим керувався відповідач приймаючи рішення про надання позивачеві пропозиції обійняти саме означену посаду, за наявності вакантних посад в Управліннях, яким були передані функції ліквідованого Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя, та без встановлення професійної підготовки та професійної компетентності позивача, відповідності його посаді в порівнянні з іншими державними службовцями.

Означене у сукупності свідчить про те, що звільнення позивача відбулось без дотримання вищевказаних принципу пропорційності та законності рішень суб`єкта владних повноважень.

Доводи позивача стосовно того, що його звільнення було здійснено усупереч вимогам Постанови КМУ № 256 від 25.03.2020 року про «Деякі питання забезпечення трудових прав державних службовців, працівників державних органів, підприємств, установ та організацій на час встановлення карантину у зв`язку із загостренням ситуації, пов`язаної з поширенням випадків гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», з посиланням на протиправність звільнення працівників під час карантинних заходів, суд не приймає, оскільки вказана Постанови КМУ № 256 від 25.03.2020 року містить лише рекомендації, зокрема, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форми власності на час встановлення карантину не звільняти працівників, які виконують визначену трудовим договором роботу вдома, та працівників, які перебувають у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину, з підстав, установлених пунктами 3, 4 і 5 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Оскільки Законом України "Про державну службу" не встановлено процедури поновлення державного службовця на посаді, суд застосовує положення КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України, в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з пунктом 1 оскаржуваного наказу від 07 квітня 2020 №317-к/тр позивача звільнено з посади керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя 07 квітня 2020 року, отже позивач підлягає поновленню на цій посаді з 08 квітня 2020 року, тобто з дня наступного за днем звільнення.

Належним способом виконання рішення в цій частині є поновлення позивача на посаді керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції з 08 квітня 2020 року на підставі відповідного наказу. З урахуванням результатів перевірки критеріїв, визначених статтею 41 Закону України "Про державну службу" щодо професійної підготовки та професійних компетентностей осіб, що претендують на відповідну посаду, відповідач має вирішити питання про переведення позивача на таку посаду відповідно до затверджених змін до структури апарату Національного агентства з питань запобігання корупції.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки суд визнав звільнення позивача незаконним, то вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07 квітня 2020 року по день фактичного поновлення на роботі, підлягає частковому задоволенню, а саме з 08 квітня 2020 року (наступний день за днем звільнення) по 25 листопада 2020 року (день ухвалення судом рішення).

В матеріалах справи міститься довідка Національного агентства з питань запобігання корупції № 138 від 09 жовтня 2020 року, Про доходи (Т. 1 а.с. 146), відповідно до якої, середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи, що передували звільненню (лютий - березень 2020 р.), становить - 2062,60 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 03.08.2019 року № б/н «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік», кількість робочих днів за період з 08 квітня 2020 року по 25 листопада 2020 року включно, становить - 159 днів.

Отже, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить: 2062,60 грн. (середньоденна заробітна плата) х 159 (кількість днів вимушеного прогулу) = 327 953,40 грн.

При визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом враховані приписи Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно із частиною першою статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Отже, негайному виконанню підлягає рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, за виключенням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з того, що середній заробіток за час вимушеного прогулу є позовною вимогою майнового характеру, обчислюється судом під час ухвалення рішення у справі, і на день подання позову суму до стягнення визначити неможливо, сума судового збору за дану позовну вимогу попередньо була визначена судом виходячи з мінімальної ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, а саме не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 840,80 грн., яка була сплачена позивачем (Т. 1 а.с. 101).

Враховуючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - 327 953,40 грн., загальна сума судового збору, яка має бути сплачена за даним позовом становить - 3 279,53 грн. (1% ціни позову).

З урахуванням встановлених у справі обставин, враховуючи, що спір у даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, стягнувши за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачену ним суму судового збору - 840,80 грн.

Решта судових витрат у сумі - 2438,73 грн. підлягає оплаті відповідачем на користь Державного бюджету України.

Керуючись, ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (місцезнаходження: м. Київ, вул. Дружби Народів, 28, ЄДРПОУ: 40381452) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Національного агентства з питань запобігання корупції від 07 квітня 2020 року № 317-к/тр Про звільнення ОСОБА_1 в частині звільнення 07 квітня 2020 року ОСОБА_1 з посади керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя у зв`язку зі скороченням посади.

Поновити ОСОБА_1 на посаді керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції з 08 квітня 2020 року.

Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 квітня 2020 року по 25 листопада 2020 року в сумі - 327 953 (триста двадцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн. 40 коп., з вирахуванням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі - 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі - 2 438 (дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 73 коп.

Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - виконується негайно.

Належним способом виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції з 08 квітня 2020 року є видання на підставі цього рішення суду посадовою особою Національного агентства з питань запобігання корупції наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника відділу аналітичної та роз`яснювальної роботи Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції з 08 квітня 2020 року.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 27 листопада 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров