Рішення № 93157790, 30.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 р. Справа№200/9600/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області

про: визнання незаконним та скасування рішення Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 , визнання протиправною відмову Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини на доньку, зобов`язання Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 за заявою від 22.09.2020 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 , визнання протиправною відмову Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини на доньку, зобов`язання Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 за заявою від 22.09.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у шлюбі між ним та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_2 . Позивач зазначив, що 21.09.2020 року він з донькою отримали статус внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідками від 21.09.2020 року № 1421-5000309016, № 1442-5000309021 від 21.09.2020 року та тимчасово мешкають у м. Торецьк Донецької області.

Позивач вказує, що в вересні 2020 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, однак, у зв`язку з тим, що звернення за призначенням допомоги при народженні дитини відбулося із пропуском встановленого законом 12-ти місячного строку для звернення за цією допомогою, йому було відмовлено в призначенні допомоги. Позивач вважає рішення відповідача щодо не призначення виплати допомоги при народженні протиправним та такими, що порушують вимоги чинного законодавства. Крім того, позивач вказує на те, що він та її дитина як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, а соціальний захист це комплекс організаційно правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, держава зобов`язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Також, позивач зазначає, що в сім`ї якої виховується та проживає неповнолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

21.09.2020 року позивач звернувся до управління з питань оформлення довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

22.09.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми». 23.09.2020 року позивачу було направлено повідомлення про відмову в наданні державної допомоги сім`ям з дітьми з роз`ясненням умову призначення допомоги при народженні дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

Відповідач зазначає, що Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» передбачена державна допомога при народженні дитини, яка надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» на покриття витрат на виплату державної допомоги сім`ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Відповідач вказує на те, що у разі призначення та виплати позивачу допомоги при народженні дитини, управлінням було б порушено Бюджетний кодекс України. Відповідно здійснити виплату допомоги за минулий період управління не має можливості, у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування для таких видатків.

З огляду на вказані обставини відповідач вважає, що рішення про відмову в призначенні допомоги при народжені дитини прийнято в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Разом з позовною заявою позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи рішення про відмову в наданні державної допомоги було прийнято відповідачем 23.09.2020 року, отже, позивачем не порушений шестимісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом та останній звернувся до суду в межах строку визначеного чинним законодавством.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у шлюбі між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилась донька - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 13 липня 2016 року, виданим Дзержинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с. 11).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_2 взяті на облік як особи, які переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, у зв`язку зі зміною місця проживання, а саме: з м. Горлівки Донецької області до АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними довідкою управління соціального захисту населення від 21.09.2020 року № 1421-5000309016 та № 1421-50009021 (а.с. 12, 13).

З матеріалів справи встановлено, що позивач 21.09.2020 року позивач звернулась до відповідача з питань призначення допомоги при народжені дитини відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" на доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 40-41).

23.09.2020 року Управлінням соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області прийнято рішення про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини, відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (а.с. 47).

Позивачу було направлено повідомлення від 23.09.2020 року за № 08/3-02785 про відмову в наданні державної допомоги сім`ям з дітьми (а.с. 39).

24.09.2020 року представник позивача звернувся з адвокатським запитом до відповідача та просив надати інформацію стосовно підстав не виплати допомоги при народженні дитини, поновити виплату допомоги при народженні дитини (а.с. 15).

Листом від 06.10.2020 року № 08вх.ІІІ-368-5.1-6.2 Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області повідомив підстави не виплати допомоги при народженні дитини, та вказано про відсутність підстав для виплати допомоги при народження дитини, оскільки ОСОБА_1 не звернувся протягом дванадцяти місяців з дня народження дитини до органів соціального захисту населення (а.с. 16).

Позивач не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР, Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі по тексту - Закон № 2811), Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2402).

Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім`ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини (на доньку позивача) відповідач виходив з того, Відмовляючи в призначенні допомоги при народженні дитини (на сина позивача) відповідач виходив з того, що звернення за її призначенням надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Однак, як встановлено судом, позивач з об`єктивних причин не мав змоги протягом дванадцяти місяців з дня народження дитини звернутися до відповідача з відповідною заявою, оскільки всупереч своїй волі змушений був змінювати місце проживання внаслідок тимчасової окупації території Донецької області, народження дитини на тимчасово окупованій території Донецької області.

Окрім цього, суд звертає увагу суду на те, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Аналогічного висновку прийшов Верховний Суд в Поставові від 14 лютого 2018 року по справі № 591/610/16-а (№ К/9901/12622/18).

При цьому, передбачене ч. 7 ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751, положення, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, не дає підстав стверджувати, що даний термін є присічним та не може бути поновленим при наявності поважних причин.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу та не перебування за місцем фактичного проживання, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Також, суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання соціальної допомоги при народжені дитини не оспарюється сторонами та передбачено діючим законодавством.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин для прийняття відповідного рішення.

Крім того, відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для прийняття рішення про відмову в призначенні виплати допомоги.

Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право дитини на отримання соціальної допомоги, що призвело до його порушення.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що рішення Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області від 23.09.2020 року про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини на доньку, суд зазначає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки, самі по собі дії, результатом яких стало прийняття суб`єктом владних повноважень відповідного рішення не порушують прав позивача, а скасування спірного рішення є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частино 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області в частині визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 від 23.09.2020 року, зобов`язання Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 за заявою від 22.09.2020 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що підставою звернення до суду стало прийняття відповідачем протиправного рішення про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 , визнання протиправною відмову Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини на доньку, зобов`язання Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 за заявою від 22.09.2020 року - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 від 23.09.2020 року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 за заявою від 22.09.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення військово - цивільної адміністрації міста Торецька Донецької області (код ЄДРПОУ 26000411, вул. Євгена Седнєва, буд. 1, м. Торецьк, Донецької області, 85200) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 30 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Олішевська