Рішення № 93157768, 30.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року Справа № 160/9254/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Кам`янської міської ради, Кам`янської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, акту службового розслідування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Служби у справах дітей Кам`янської міської ради (далі - відповідач-1), в якій просить:

- визнати наказ Служби у справах дітей Кам`янської міської ради від 31.07.2020 року № 55-«ос» протиправним, незаконним та скасувати його;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта відділу з правових питань та захисту прав дітей Служби у справах дітей Кам`янської міської ради;

- стягнути зі Служби у справах дітей Кам`янської міської ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 2014 року працював на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта служби у справах дітей Кам`янської міської ради, та був посадовою особою органів місцевого самоврядування. 03.08.2020 року позивача повідомлено про звільнення з посади на підставі наказу від 31.07.2020 року №55-«ос» за порушення посадовою особою місцевого самоврядування ч. 2 ст. 30 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» Присяги посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до ст. 11 зазначеного Закону. 03.08.2020 року позивача ознайомлено з наказом та видано трудову книжку. У наказі служби у справах дітей від 31.07.2020 року про звільнення позивача, як підставу, вказано акт службового розслідування від 31.07.2020 року, який відповідно до законодавства має лише рекомендаційний характер, при цьому, по своїй правовій суті цей акт, на думку позивача, є незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, постанові Кабінету міністрів України від 13.06.2000 №950 та Закону України «Про запобігання корупції», так як це службове розслідування призначене не у відповідності до вимог законодавства, про що позивачем неодноразово заявлялось на засіданнях комісії, та подано відповідні заяви, скарги та зауваження на голову комісії. Письмові відповіді на зазначені скарги та заяви, жодним чином не аргументовані та не підтверджують правової законності призначення цього розслідування. Разом з тим, начальником служби у справах дітей міської ради Пелипас Г.В. прийнято рішення щодо звільнення позивача. У рамках зазначеного службового розслідування позивачем подані пояснення на голову комісії, секретаря міської ради від 27.07.2020 та від 29.07.2020, в яких він пояснював, що вся негативна інформація викладена у відповідному зверненні, яке стало підставою проведення розслідування є брехнею та наклепом, вона є недостовірною, неправдивою та такою, що не відповідає дійсності. Крім цього, повідомлялося, що позивачем особисто подано позовну заяву про спростування такої недостовірної інформації до суду та подано відповідну заяву до поліції, з наданням копії позовної заяви та відміткою суду про прийняття її до провадження. Позивач вважає, що в цьому наказі служби у справах дітей міської ради від 31.07.2020 №55-ос та акті не доведено його провини, під час службового розслідування не встановлено факту порушення Присяги, в наказі про звільнення також нічого не встановлено, у зв`язку з чим застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення у виді звільнення є надмірним. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/9254/20 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Справу до розгляду призначено в судовому засіданні на 08.09.2020 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

01.09.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що посадова особа, яка займає посаду головного спеціаліста-юрисконсульта служби у справах дітей, повинна у всякий спосіб відстоювати та захищати права дітей незалежно від вікового розмежування. При знайомстві з неповнолітньою дитиною, оскільки відповідно до чинного законодавства України, дитиною вважається особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку, посадова особа, розуміла в повному обсязі всі правові наслідки, до яких може призвести навмисні, з корисливих підстав зустрічі з неповнолітньою. Слід розуміти, що ця посадова особа знаючи, що дівчина є неповнолітньою та довіряє йому, оскільки має мету вступити до вишу та здобути юридичну освіту, скористався своїм службовим становищем всупереч інтересам служби у справах дітей міської ради. Під інтересами служби слід розуміти, насамперед, інтереси держави взагалі, і крім того, інтереси певного органу, підприємства, установи або організації, що не суперечать, не протиставляються інтересам держави. Тому дії службової особи, вчинені у вузьковідомчих інтересах на шкоду загальнодержавним інтересам чи інтересам інших підприємств, установ та організацій, також можуть визнаватися вчиненими всупереч інтересам служби. Таким, чином, посадовою особою місцевого самоврядування, ОСОБА_1 навмисно допущено, поза службою в органах місцевого самоврядування, дії і вчинки, які зашкодили, та можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та негативно вплинути на репутацію посадової особи місцевого самоврядування, керівництва та органу в цілому. А тому оскаржуваний наказ про звільнення є правомірним та скасуванню не підлягає.

04.09.2020 року позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, у якій доповнено позовні вимоги вимогою про визнання протиправним та скасування акту службового розслідування щодо позивача від 31.07.2020 року.

08.09.2020 року розгляд справи перенесено на 29.09.2020 року.

У судовому засіданні, призначеному на 29.09.2020 року, оголошено перерву до 12.10.2020 року.

06.10.2020 року на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідача - Кам`янську міську раду (далі - відповідач-2).

12.10.2020 року позивачем надано відповідь на відзив, у якій виклав незгоду з позицією відповідача-1, викладеною у відзиві, та зазначив з посиланням на судову практику з аналогічних спорів, що звільнення за порушення присяги має застосовуватись за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

У судовому засіданні, призначеному на 12.10.2020 року, оголошено перерву до 27.10.2020 року.

27.10.2020 року позивачем подано до суду клопотання про долучення додаткових доказів на підтвердження закриття кримінального провадження щодо нього.

У судовому засіданні, призначеному на 27.10.2020 року, позивач та представник відповідача-1 проти подальшого розгляду справи у письмовому провадженні не заперечували.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка будь-якого учасника справи в судове засідання, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

27.10.2020 року судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст. ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

03.11.2020 року позивачем на електронну адресу суду направлено пояснення по суті спору, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив.

03.11.2020 року до суду від Кам`янської міської ради надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 року у задоволенні заяви Кам`янської міської ради про відвід судді у справі № 160/9254/20 відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 працював на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта служби у справах захисту дітей міської ради з 27.10.2014 року за переведенням з департаменту житлово-комунального господарства та будівництва міської ради на час перебування основного працівника ОСОБА_2 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею п`ятирічного віку з посадовим окладом 1218 грн. на місяць, відповідно до наказу Служби у справах дітей Дніпродзержинської міської ради від 27.10.2014 року №29-«ос».

16.01.2015 року на підставі наказу Служби у справах дітей Дніпродзержинської міської ради №02-«ос» ОСОБА_1 , головного спеціаліста-юрисконсульта з 19.01.2015 року, який працював на посаді основного працівника ОСОБА_2 на час її перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, переведено на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта з посадовим окладом 1218 грн. на місяць.

16.01.2019 року наказом Служби у справах дітей Дніпродзержинської міської ради №02-«ос» ОСОБА_1 присвоєно з 23.01.2019 року черговий 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування у межах шостої категорії посад.

14.01.2020 року наказом Служби у справах дітей Кам`янської міської ради №15-«ос» ОСОБА_1 , головного спеціаліста-юрисконсульта у справах дітей міської ради переведено на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта відділу з правових питань та захисту дітей служби у справах дітей міської ради з 15.01.2020 року з посадовим окладом 5100 грн. на місяць.

27.07.2020 року міським головою Кам`янської міської ради винесено розпорядження від 27.07.2020 року №268-р «Про проведення службового розслідування», яким призначено службове розслідування стосовно ОСОБА_1 , головного спеціаліста-юрисконсульта відділу з правових питань та захисту дітей служби у справах дітей міської ради, за фактами, викладеними у зверненнях гр. ОСОБА_3 .

На виконання вказаного розпорядження комісію у складі посадових осіб Кам`янської міської ради проведено у період з 27.07.2020 року по 31.07.2020 року службове розслідування стосовно ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт від 31.07.2020 року.

В акті службового розслідування встановлено, що на ім`я міського голови надійшло звернення від 02.07.2020 року, в якому зазначаються відомості щодо можливого порушення ОСОБА_1 загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. В акті вказано, що є підстави стверджувати, що заявник відноситься до викривачів, у зв`язку з цим вся інформація, що може ідентифікувати особу заявника не буде відображена в акті службового розслідування.

В акті службового розслідування зазначено, що фактами, які стали підставою для проведення службового розслідування стали обставини аморального ставлення ОСОБА_1 до неповнолітньої ОСОБА_4 , в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 153 Кримінального кодексу України.

В акті службового розслідування вказано, що 10.07.2020 року на ім`я міського голови від цього ж викривача надійшла заява з доповненнями до раніше поданої заяви, в якій зазначено, що з 31.01.2020 року зустрічей ОСОБА_1 з ОСОБА_4 не було, проте, залишилась переписка в соціальних мережах з наміром ОСОБА_1 підмінити домагання на протилежний намір нібито шантажу та вимагання від ОСОБА_1 грошей. Про вказані події викривач дізнався в квітні поточного року. 15.06.2020 року в соціальній мережі ОСОБА_4 написала дружина ОСОБА_1 , зазначаючи про шантаж її чоловіка.

З приводу зазначених фактів, по суті проведення службового розслідування ОСОБА_1 були подані пояснення від 27.07.2020 року, в яких зазначено, що інформація, викладена у зазначеній службовій записці є брехнею, наклепом та дифамацією, вона є недостовірною, неправдивою та такою, що не відповідає дійсності, є обмовлянням.

У поясненнях позивач зазначив, що його не ознайомлено з жодними матеріалами, інформацією та підставами зазначеної службової записки, в якій наведено вкрай абсурдні факти, просив надати для ознайомлення відповідне звернення.

Додатково позивачем під час проведення службового розслідування було повідомлено про подання заяви про спростування зазначеної недостовірної інформації до судових органів та заяву до Кам`янського відділу поліції з цього питання.

28.07.2020 року, в рамках службового розслідування, позивачем подано заяву, в якій зазначено, що його не було ознайомлено зі зверненням, з жодними матеріалами, інформацією та підставами службового розслідування. Позивачу лише з чуток відомо про розпочате службове розслідування.

Після ознайомлення з підставами проведення перевірки, позивачем подано додаткові пояснення від 29.07.2020 року, в яких зазначив про подання заяви про спростування зазначеної недостовірної інформації до судових органів та заяву до Кам`янського відділу поліції з цього питання.

У ході службового розслідування допитано ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та інших осіб щодо обставин, викладених у зверненні.

За результатами службового розслідування Комісія дійшла наступних висновків:

- в діях ОСОБА_1 вбачаються діяння, несумісні з посадою, а саме: порушення Присяги посадової особи місцевого самоврядування; неналежне виконання розпорядження міського голови від 29.01.2018 року №43-р «Про затвердження Правил етичної поведінки посадових осіб виконавчих органів Кам`янської міської ради (Кодекс етики), недотримання загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;

- обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність - не встановлено.

За результатами службового розслідування Комісією рекомендовано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, застосувати до ОСОБА_1 такий вид стягнення, як звільнення.

31.07.2020 року начальником служби у справах дітей Кам`янської міської ради прийнято наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » №55-«ос», яким звільнено ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста-юрисконсульта відділу з правових питань та захисту дітей служби у справах дітей міської ради 31.01.2020 року за порушення посадовою особою місцевого самоврядування ч. 2 ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» Присяги посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до ст. 11 зазначеного закону. Підстава: акт службового розслідування.

Не погоджуючись з прийнятим наказом, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, регулюються Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 № 889-VIII (далі - Закон України № 889-VIII), який також визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України № 889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України № 889-VIII державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Як встановлено судом, позивачем складено Присягу державного службовця на момент чинності Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (в редакції чинній на момент складення позивачем присяги) громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту:

"Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки".

У відповідності до ч. 1 ст. 36 Закону України № 889-VIII особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту:

"Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки".

За визначенням ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Статтею 4 названого Закону проголошено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах: служіння територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; верховенства права, демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; гласності; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків; дотримання прав місцевого самоврядування; правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування; захисту інтересів відповідної територіальної громади; фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету; самостійності кадрової політики в територіальній громаді.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

У силу дії ст. 11 цього ж Закону громадяни України, які вперше приймаються на службу в органи місцевого самоврядування (за винятком посад, зазначених в абзаці другому частини першої статті 10 цього Закону), у день прийняття відповідного рішення складають Присягу такого змісту: "Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов`язки".

Порушення Присяги віднесено законодавцем до окремої та спеціальної підстави припинення публічної служби приписами ч. 1 ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», де зазначено, що, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі, зокрема, порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої ст. 11 цього Закону.

У постанові Верховного Суду України від 09.07.2013 року у справі № 21-217а13 міститься низка правових висновків стосовно суті та змісту діяння особи, яке кваліфікується як порушення Присяги.

Так, Верховний Суд України зазначив таке: «Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недотримання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв`язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання державним службовцем своїх обов`язків.

Тобто, як порушення Присяги, так і інше дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем правових, етичних (моральних) норм. Водночас, дисциплінарне правопорушення, не за порушення присяги, пов`язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби».

Окрім того, Верховний Суд України вказував наступне: «Як порушення Присяги, так і інше дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недотримання державним службовцем правових та етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та інша дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного правопорушень.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення іншого дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги».

Також у постанові від 03.02.2015 року Верховний Суд України відзначив, що державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Суд зазначає, що правовідносини з проходження публічної служби державним службовцем є повністю (абсолютно) ідентичними правовідносинам з проходження публічної служби службовцем органу місцевого самоврядування як за суттю, змістом, характером, так і за процедурою.

Як встановлено судом, зміст Присяги державного службовця є цілком тотожнім змісту Присяги посадової особи місцевого самоврядування.

Таким чином, у силу приписів Закону України "Про державну службу" присяга державного службовця полягає в обов`язку вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки

З тексту Присяги видно, що в основу поведінки державного службовця закладено етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не лише певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

Наведений висновок міститься у рішенні Конституційного Суду України від 11.03.2011року у справі №2-рп/2011.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону України № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно із ч. 2 ст. 65 Закону України № 889-VIII дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування визначено у ст. 66 Закону України № 889-VIII, згідно із частиною 1 якої до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до ч. ч. 2-7 ст. 66 Закону України № 889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону. Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2-4 частини першої цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії. За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст. 77 Закону України № 889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб`єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням). У разі виявлення за результатами розгляду ознак злочину чи адміністративного правопорушення суб`єкт призначення зобов`язаний протягом трьох календарних днів передати відповідну заяву та копію матеріалів справи до відповідного правоохоронного органу. Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

Судом встановлено, що до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби за порушення ч. 2 ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», відповідно до якої, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.

Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 826/6646/16, від 27.11.2019 року у справі № 815/4824/13-а, від 17.04.2020 року у справі №826/8164/16.

Разом з тим, важливим у сфері дисциплінарної відповідальності державного службовця є те, що його діяння можна вважати дисциплінарним проступком тільки тоді, коли наявні всі обов`язкові ознаки складу такого проступку, вчиненого державним службовцем.

Це свідчить про необхідність визначення й розуміння складу дисциплінарного проступку державного службовця. В іншому ж випадку можливе необґрунтоване та несправедливе притягнення такого суб`єкта до дисциплінарної відповідальності.

Склад дисциплінарного проступку утворюють об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Об`єктом дисциплінарного проступку державного службовця є відносини, які забезпечують нормальне функціонування державного апарату, а також відносини, що становлять зміст службової діяльності державного службовця. Об`єктом дисциплінарного проступку є службовий обов`язок, при чому його зміст з формальної точки зору однаковий для всіх державних службовців. Суть цього обов`язку полягає в достойній поведінці як при здійсненні службових повноважень, так і поза службою, у виконанні всього, що передбачає службова етика, і в утриманні від того, що з нею несумісно.

Відтак, державний службовець, порушуючи свої обов`язки і обмеження, пов`язані з проходженням державної служби, спричиняє шкоду таким суспільним відносинам, які становлять зміст службової діяльності державного службовця, правопорядку у сфері державно-службових відносин та авторитету державної служби взагалі. Тобто державний службовець при вчиненні дисциплінарного проступку безпосередньо завдає шкоди службовій дисципліні та авторитету державного органу, в якому він працює.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку державного службовця, як обов`язкова ознака його складу, є зовнішнім вираженням протиправної поведінки державного службовця. Об`єктивні риси дисциплінарного проступку виявляються у здійсненні діяння, що завдає або може завдати шкоди певним суспільним відносинам. Протиправне діяння дисциплінарного проступку може бути здійснено у формі дії або бездіяльності, яке несе негативні наслідки, що визначають як завдану шкоду об`єкту такого проступку.

Дисциплінарний проступок державного службовця, згідно із законодавством про державну службу, може проявлятися у недодержанні вимог Присяги, зокрема, невиконанні або неналежному виконанні службових обов`язків, перевищенні прав, порушенні обмежень і заборон, установлених законодавством, чи вчиненні інших дій, що ганьблять або дискредитують особу як представника державної служби.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2020 року у справі №826/8164/16.

Таким чином, на Комісію, яка проводила службове розслідування, було покладено обов`язок з`ясування наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, про який зазначено у заяві ОСОБА_3 від 02.07.2020 року.

Як встановлено судом, факти, викладені у вказаній заяві від 02.07.2020 року, підлягають дослідженню судом при розгляді справи №208/4930/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недостовірною, та такою, що порушує права позивача інформацію, розповсюджену відповідачем ОСОБА_3 в її особистому зверненні, поданому 02.07.2020 року до Камянської міської ради та 08.07.2020 року до Кам`янського відділу поліції.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.10.2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недостовірною, та такою, що порушує права позивача інформацію, розповсюджену відповідачем ОСОБА_3 в її особистому зверненні, поданому 02.07.2020 року до Камянської міської ради та 08.07.2020 року до Кам`янського відділу поліції, та призначено проведення підготовчого засідання на 23.11.2020 року.

Про звернення з вказаною позовною заявою до суду позивач неоднаразово повідомляв членів Комісії, якою проводилось службове розслідування, шляхом звернення з поясненнями та заявами у період з 29.07.2020 року по 31.07.2020 року та надання копії позовної заяви зі штампом вхідної кореспондеції Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 25.07.2020 року до пояснень від 29.07.2020 року, копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи.

Проте, з акту службового розслідування від 31.07.2020 року не встановлено, що Комісією надано належну оцінку зверненню позивача до суду та не наведено підстав неприйняття вказаного факту для об`єктивного розгляду.

Відтак, до моменту встановлення вказаних оставин судовим рішенням, факти, викладені у заяві ОСОБА_3 від 02.07.2020 року, не можуть вважатись доведеними.

Як вже зазначалось судом, передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

Наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Верховний Суд, аналізуючи текст Присяги державних службовців, неодноразово зазначав, що в основу поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.

Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №803/1303/16, від 05.06.2019 року у справі №826/13803/16, від 14.04.2020 року №815/6549/16.

Отже, Верховний Суд у своїх постановах наголошує на тому, що проведене розслідування відносно особи має бути ретельним та мати доказову базу вчинення особою дисциплірнарного проступку.

Проте, службове розлідування щодо позивача не є повним та об`єктивним, так як не взято до уваги те, що факти, викладені у заяві ОСОБА_3 від 02.07.2020 року, встановлюються у судовому порядку.

Відтак, до моменту прийняття рішення судом у справі про визнання недостовірною та такою, що порушує права позивача, інформацію, розповсюджену відповідачем ОСОБА_3 в її особистому зверненні, поданому 02.07.2020 року до Камянської міської ради, неможливо стверджувати про наявність безумовних підстав для притягнення позивача до відповідальності саме за порушення Присяги у виді звільнення.

Також суд при прийнятті рішення звертає увагу на те, що вказані у заяві ОСОБА_5 від 02.07.2020 року факти кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 153 Кримінального кодексу України.

Проте, доказів наявності кримінального провадження щодо позивача відповідачем суду не надано. Також суду не надано вироку або постанови слідчого, прийнятих в рамках такого кримінального провадження.

Суд зазначає, що акт службового розслідування від 31.07.2020 року містить посилання на листування позивача з неповнолітньою ОСОБА_6 , проте, докази такого листування до акту службового розслідування не долучені і не надані суду на підтвердження скоєння позивачем дисциплінарного проступку.

Фактично службове розслідування ґрунтується на поясненнях заявника ОСОБА_3 , неповнолітньої ОСОБА_6 , подруги ОСОБА_6 - неповнолітньої ОСОБА_7 .

Пояснення заступника директора з виховної роботи комунального закладу «Технічний ліцей імені Анатолія Лигуна» міської ради» Рєзнік В.В. ґрунтуються на словах заявниці ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_6 .

Пояснення голови правління ОСББ «Лідер» ОСОБА_8 стосується лише імені власника квартири, до якої, зі слів заявниці, позивач приводив неповнолітню ОСОБА_6 , та не доводять обставин вчинення позивачем протиправних дій, наведених у заяві ОСОБА_3 від 02.07.2020 року.

З огляду на викладене, судом встановлено, що службове розслідування проведено без наявності належної доказової бази на підтвердження скоєного позивачем дисциплінарного проступку, відтак, застосування до позивача дисциплінарної відповідальності у виді звільнення є таким, що не ґрунтується на повному, об`єктивному та ретельному службовому розслідуванні.

Стосовно твердження позивача про пропуск строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону №889-VIII державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Оскільки про існування обставин, які стали підставлю для притягнення до дисциплінарної відповідальності стало відомо з моменту подання ОСОБА_3 заяви від 02.07.2020 року, відповідачем не пропущено строк притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Отже, суд не бере до уваги вказані доводи позивача.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на недослідження та ненадання правової оцінки всім доказам, що були наявні під час службового розслідування, наказ Служби у справах дітей Кам`янської міської ради від 31.07.2020 року № 55-«ос» про звільнення позивача є таким, що винесений передчасно, відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, також підлягає задоволенню позовна вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта відділу з правових питань та захисту прав дітей Служби у справах дітей Кам`янської міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта відділу з правових питань та захисту прав дітей Служби у справах дітей Кам`янської міської ради підлягає негайному виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.08.2020 року (перший день після звільнення) до дати фактичного поновлення позивача на посаді.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністртаивного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акту службового розслідування щодо позивача від 31.07.2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень можуть бути оскаржені особою, права, свободи або законні інтереси якої порушено такими діями або бездіяльністю.

Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року №950.

Відповідно до п. 8 вказаного Порядку за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються:

факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

висновки службового розслідування, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру;

обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що за результатами розгляду акта службового розслідування керівник органу приймає у десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування.

Згідно з п. 11 Порядку рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено особою, стосовно якої проведено службове розслідування, згідно із законодавством.

Таким чином, акт службового розслідування є документом, який містить загальні відомості щодо такого розслідування, обставини справи, пояснення, іншу інформацію щодо допущених порушень службової дисципліни, пропозиції щодо застосування заходів стягнення.

За своєю правовою природою акт службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення. Висновки службового розслідування не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в актах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, акт за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації. Таким чином, правова природа оскаржуваного акту службового розслідування унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправним і скасування акту за результатами службового розслідування, у зв`язку із чим ці позовні вимоги не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Так, акт службового розслідування є документом, який містить інформацію про хід та результати службового розслідування і не породжує для сторони, яка не є учасником такого розслідування, жодних наслідків та не наділений ознаками рішення суб`єкта владних повноважень в контексті норм Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на те, що акт службового розслідування не створює безпосередньо для позивача жодних юридичних прав та/чи обов`язків спір щодо його оскарження не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеному в постанові від 27.09.2019 року у справі № 813/2998/17 адміністративне провадження №К/9901/24145/18, у постанові Верховного Суду від 05.04.2019 року в справі № 817/3305/15. Підстави для відступлення від зазначеної правової позиції відсутні.

Оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, суд вважає, що у задоволенні вказаної позовної вимоги належить відмовити, оскільки позивачем обрано неналежий спосіб захисту порушених прав.

Тлумачення поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.03.2018 року у справі № 800/559/17, від 03.04.2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30.05.2018 року у справі № 9901/497/18.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

З огляду на викладене, позовна вимога про визнання протиправним та скасування акту службового розслідування від 31.07.2020 року не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а докази понесення ним інших судових витрат у матеріалах справи відсутні, питання щодо судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Служби у справах дітей Кам`янської міської ради (просп. Свободи, 2/1, м. Кам`янське, 51925, код ЄДРПОУ 23928331), Кам`янської міської ради (Майдан П. Калнишевського, 2, м. Кам`янське, 51931, код ЄДРПОУ 24604168) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, акту службового розслідування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Служби у справах дітей Кам`янської міської ради від 31.07.2020 року № 55-«ос» «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта відділу з правових питань та захисту прав дітей Служби у справах дітей Кам`янської міської ради з 31.07.2020 року.

Стягнути зі Служби у справах дітей Кам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.08.2020 року до дати фактичного поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта відділу з правових питань та захисту прав дітей служби у справах дітей Кам`янської міської ради з 31.07.2020 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський