Рішення № 93157221, 26.11.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/15804/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.10.2020 ВП №63349215.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 було відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані постанови винесено відповідачем всупереч приписам статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404), якими встановлено територіальний принцип вчинення виконавчих дій.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

В судове засідання 24.11.2020 учасники справи не з`явились хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Водночас представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку із необхідністю подання додаткових доказів

В судове засідання 26.11.2020 засідання учасники справи не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його та позивача участі, а також належним чином засвідчену копію паспорта позивача.

Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований наступним.

У виконавчому написі № 26354 від 04.09.2020, виданому приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, вказано місце проживання боржника - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Тобто, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника - ОСОБА_1 , знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва.

При прийнятті виконавчого документа до виконання приватним виконавцем було перевірено виконавчий напис на відповідність вимог передбачених статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження». Так, при прийнятті виконавчого напису жодного порушення Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем не виявлено, в результаті чого прийнято виконавчий документ на виконання.

Наголошує, що зазначення у виконавчому написі № 26354 від 04.09.2020, виданому приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, серед іншого, місце проживання чи перебування фізичної особи-боржника відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» є обов`язковою вимогою до виконавчого доку мента.

На час вирішення даного судового спору виконавчий напис № 26354 від 04.09.2020 року є чинним та позивачем не заперечувався.

Таким чином, виконавчий напис нотаріуса слугував підставою для відкриття спірного виконавчого провадження.

Оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни надійшов виконавчий документ - виконавчий напис № 26354 від 04.09.2020, виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, у якому зазначено, що боржник пооживає у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання.

Приписами статті 268 КАС України визначено особливості повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду окремих категорій адміністративних справ, в тому числі у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Так частиною третьою вказаної норми встановлено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, , повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Частиною дев`ятою статті 205 КАС України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, зважаючи, що учасники справи були належним чином повідомленні про дату час та місце розгляду справи та враховуючи наведені норми КАС України, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 20.10.2020 відповідачем на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. № 26354 від 04.09.2020 було винесено постанову ВП № 63349215 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 21 713,36 грн.

З наданої відповідачем копії вказаного виконавчого напису вбачається, що адресою реєстрації боржника (позивача) є АДРЕСА_2 , а адресою проживання - АДРЕСА_1 .

23.10.2020 відповідачем в межах вказаного виконавчого провадження винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 63349215.

Крім того, з доданої до позовної заяви копії паспорту вбачається, що з 06.12.1999 зареєстрованим місцем проживання позивача є с. Миляновичі Турійського району Волинської області.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон № 1403) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом №1404 випадках - на приватних виконавців.

Частиною першою статті 2 Закону № 1403 правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

Згідно частини першої статті 3 Закону № 1403 завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Частиною першою статті 4 Закону № 1403 визначено принципи діяльності приватних виконавців: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Водночас за приписами частини другої статті 24 Закону № 1404, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

З цим кореспондуються положення частини другої статті 25 Закону № 1403, відповідно до якої приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Як вбачається з даних Єдиного реєстру приватних виконавців України, виконавчим округом відповідача є місто Київ.

Судом встановлено, що відповідачем винесено оскаржувану постанову на підставі виконавчого документу, що містив відомості про місце проживання боржника в межах виконавчого округу, на який поширюється компетенція відповідача.

Таким чином, відповідач відкриваючи виконавче провадження ВП № 63349215 формально діяв у відповідності до вимог Закону № 1403.

Однак, позивачем надано суду копію паспорту, відповідно до якого його місцем реєстрації є с. Миляновичі Турійського району Волинської області. Волинської області.

В той час, як відповідачем не надано суду жодних доказів проживання позивача в місті Київ.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на вищенаведене суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного у справі рішення.

Відтак, суд вважає, що хоча відповідач, виносячи оскаржувану у справі постанову, формально діяв у відповідності до вимог законодавства, однак зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, постанова ВП № 63349215 від 20.10.2020 є такою, що суперечить приписам Закону № 1403, а відтак є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про виконавче провадження», 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про відкриття виконавчого провадження ВП № 63349215 від 20.10.2020.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його винесення.

Суддя Ф.А. Волдінер