Рішення № 93156629, 27.11.2020, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

27 листопада 2020 року, місто Новоград-Волинський Житомирської області

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Горбатюк І.О.

(Справа № 285/3536/20, провадження у справі № 2-др/285/17/20)

розглянув у судовому засіданні у спрощеному порядку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (далі - ТзОВ «ФК`Гефест»)до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення 3% річних

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Новоград-Волинського міськрайонного суду перебувала вищезазначена справа.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 09 листопада 2020 року в задоволенні позовних вимог ТзОВ «ФК`Гефест» відмовлено.

Проте під час проголошення рішення суду не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що є необхідність в ухваленні додаткового рішення по справі із наступних підстав.

Так відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

До суду надійшла заява від представника відповідачів ОСОБА_5 про винесення додаткового рішення про вирішення питання щодо судових витрат.

Представник позивача ТзОВ «ФК`Гефест» направив до суду заперечення на заяву, де просить відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 2 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених відповідачами витрат на правничу допомогу представник відповідачів разом із заявою про ухвалення додаткового рішення надав суду договори про надання правової допомоги, квитанції, акти приймання-передачі до договорів про надання правової допомоги із зазначенням переліку виду наданих послуг.

Проте представник відповідачів не надав суду розрахунків цих витрат.

Інформація, яка міститься в актах приймання-передачі до договору про надання правової допомоги допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу (постанова ВС №638/7748/18 від 23.11.2020 р.).

Також слід звернути увагу і на те, що зі змісту позовної заяви, вимоги позивача до всіх відповідачів ґрунтувалися на одній нормі матеріального права, що в свою чергу надало представнику можливість сформувати єдину позицію від всіх відповідачів, а не окремо від кожного, затрачаючи на це значно менше часу. При цьому акти приймання-передач не містять відмінностей, які б свідчили, що представник дійсно надавав послуги кожному відповідачу окремо і, що це було необхідно для формування окремої правової позиції по кожному відповідачу.

Щодо «гонорару успіх» в розмірі 5000 грн., а в сумі 20000 грн, то він стягненню з позивач не підлягає, оскільки право на такий гонорар у адвоката наданий час не виникло (п.7 Договору про надання правової допомоги).

У зв`язку з вищезазначеним, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про відмову у їх розподілі.

Керуючись ст. 133, 141, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення 3% річних, в частині розподілу судових витрат.

У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК (від 03.10.2017 року) апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.

Головуючий