Вирок № 93156339, 26.11.2020, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Провадження № 274/4373/18

В И Р О К Провадження № 1-кп/0274/194/20

І м е н е м У к р а ї н и

26.11.2020 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Яковлєва О.С.

за участі секретарів судового засідання . . . Бондарчук Н.О., Слабик О.М., Бойко В.Л., Гуменюк О.В., Соломянюк Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 274/2108/18 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Озадівка Бердичівського району Житомирської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, працював неофіційно, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 20.01.03 Бердичівським міським судом Житомирської області за ст.ст. 185 ч. 3, 69 КК України на 2 роки позбавлення волі; 2) 12.07.04 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ст.ст. 185 ч. 3, 96 КК України на 3 роки позбавлення волі з примусовим лікуванням від наркоманії; 3) 22.01.08 Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; 4) 19.11.08 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ст.ст. 263 ч. 2, 186 ч. 2, 70 ч. 1, 71 ч. 1, 70 ч. 4 КК України на 5 років позбавлення волі; 5) 03.02.14 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі; 6) 16.07.15 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ст.ст. 190 ч. 2, 71 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі; 7) 05.07.18 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 185 КК України,

за участі

прокурорів . . . . . . . . . . . . . Білецького О.Г., Шевчука Г.А.

потерпілої . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_2

захисника . . . . . . . . . . . . . . Зайцевої М.О.

обвинуваченого . . . . . . . . . ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

13 березня 2018 року приблизно о 01 годині ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у приміщенні станції залізничного вокзалу «Бердичів», що розташоване на площі Привокзальній, 1 в м. Бердичеві, помітив ОСОБА_2 , яка спала у залі для очікування на стільцях, після чого у нього виник умисел на таємне викрадення її майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 , скориставшись неуважністю ОСОБА_2 , яка спала, переконавшись, що його злочинні дії не будуть помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав з кишені останньої мобільний телефон марки "Samsung X481", вартістю 192 грн. 33 коп., споряджений сім-картою стартового пакету мобільного оператора «Київстар», вартістю 25 грн., а також гроші в сумі 131 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 348 грн. 33 коп.

Кримінальна відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнається винуватим, передбачена ч. 2 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину заперечив та показав, що у 2018 році, ще лежав сніг, це міг бути березень, він зайшов у приміщення залізничного вокзалу, щоб переночувати. В кінці зали було 5-6 чоловік, які ночують на вокзалі, деяких з них він знав, також на одній з лавок спала раніше незнайома йому потерпіла, років 50-60. Під нею, під лавкою лежав телефон. Він вирішив його викрасти, щоб здати і купити продуктів харчування. Поки потерпіла спала, непомітно підняв телефон та пішов з вокзалу, потерпіла продовжувала спати. Потім слідчий розповів, що потерпілу ще штовхнув один з тих, хто пив на вокзалі. Сумку потерпілої не чіпав, грошей не викрадав. Йшов у ломбард на вокзалі, по дорозі зустрів брата, попросив у того паспорт, щоб здати телефон. Коли зайшли у ломбард, приїхали працівники поліції. При обшуку у нього знайшли лише викрадений телефон «Самсунг», розкладний, у корпусі сірого кольору. Потерпіла сказала слідчому, що у неї викрали ще 135 грн. У них з братом при собі грошей не було. Він сказав потерпілій, що поверне гроші, якщо вона не буде писати заяву. Брат пішов здав свій телефон, отримав 270 грн. і саме з цих грошей віддали потерпілій. Далі їх з братом повезли у поліцію. Наполягає, що грошей не викрадав.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його винуватість підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.

Так, допитана в залі суду потерпіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , показала, що в той день вона поверталася з Львівської області з річниці похорон матері. О 23 годині приїхала на вокзал у Бердичеві і чекала потяг. Не подумавши, лягла поспати на лавці в залі очікування. Свій мобільний телефон, «жабку», поклала до кишені куртки, де також були гроші в сумі 130 грн., тримала руку на кишені. Прокинулася близько 01 години ночі від того, що хтось з рук витягнув її сумку. Коли прокинулася, на лавці навпроти сидів раніше незнайомий їй обвинувачений, сидів над її сумкою. Вона почала бідкатися, що це її сумка. Обвинувачений встав і пішов з приміщення вокзалу. Вона похлопала себе по кишеням і тоді виявила зникнення телефону і грошей. Почала кричати, до неї підійшов якийсь бандюган, який сидів з товаришем у задній частині зали, та вдарив її рукою в голову, від чого вона впала та вибила ключицю. Його товариш сказав, щоб він її не бив. Також на крики прийшли працівники поліції. Вона розповіла про крадіжку, працівники поліції відразу сказали, що напевно вже встиг здати викрадене у ломбард. Пішли до ломбарду і дійсно там був обвинувачений. Викрадений у неї телефон вилучили і через місяць віддали їй. Також знайшли гроші, які у неї були викрадені, вона впізнала купюри (наскільки пам`ятає, купюри були 50, 20, 10, 5 грн.). Вона впевнена, що це були саме її гроші. Обвинувачений ще її просив забрати заяву, але вона сказала, що сьогодні він обікрав її, а наступного разу обкраде іншу бабусю. Обвинуваченого просить не карати, так як той і так хворіє, впевнена, що красти він більше не буде.

Як показав свідок ОСОБА_3 , поліцейський управління охорони, дату точно не пам`ятає, може бути 13.03.18, пізнім вечором, близько півночі, патрулюючи, вони заїхали на площу біля залізничного вокзалу. На дорогу вибігла раніше невідома йому бабця, яка їх зупинила і сказала, що її пограбували. Потерпіла розповіла, що спала в залі очікування на залізничному вокзалі, прокинулася, коли хтось витягнув з її кишені телефон і гроші в сумі, яку точно не скаже, але до 500 грн. Він раніше працював на залізничному вокзалі у транспортній поліції, знає контингент, який там постійно знаходиться, зазвичай особи без постійного місця проживання. Зайшовши в зал, запитав таких осіб, чи не бачили, хто скоїв крадіжку. Один з таких, прізвище не пам`ятає, розповів, що крадіжку скоїв ОСОБА_1 ОСОБА_1 він знає давно, з попереднього місця служби, обвинувачений практично жив на залізничному вокзалі, був неодноразово судимим. Відразу подумавши, куди ОСОБА_1 міг піти з викраденим телефоном, пішли до ломбарду «Скарбниця» по вул. Європейській, 128. Коли вони підходили, брати ОСОБА_1 якраз виходили з ломбарду і, помітивши їх, відразу почали втікати. Вони побігли за ними, він крикнув: «Стій!», і ОСОБА_1 , які його також знали, зупинилися. Вони перевірили затриманих, поверхневий обшук ОСОБА_1 майже не проводили, так як знає, що той є ВІЛ-інфікованим. У обвинуваченого було декілька гривень, але точно не та сума, яку вказувала потерпіла. ОСОБА_1 запросили до ломбарду. Першими по правилам у приміщення заходять затримані. Вже в приміщенні ломбарду ОСОБА_1 , зайшовши за кут, нахилився і щось викинув під лавку. Почувши звук і подивившись, побачив, що то був мобільний телефон. Обвинувачений спочатку почав вказувати, що це не його, але після того, як він сказав, що в приміщенні є відеокамера і на відео все ж буде видно, ОСОБА_1 зізнався, що викинув телефон. Чекаючи приїзду слідчо-оперативної групи, у працівників ломбарду запитали, чи ОСОБА_1 щось здавали, їм повідомили, що ті намагалися здати телефон, щоб відкупити раніше закладений, але вони його не прийняли. Оскільки керівництво компанії забороняє працівникам розповідати працівникам правоохоронних органів інформацію, більше нічого вони не розпитували, приїхала СОГ. Вже з оперуповноваженим пішли на вокзал до свідка, який розповів про ОСОБА_1 Оперуповноважений залишився опитувати свідка, а він з потерпілою пішли до ломбарду. Пам`ятає, що потерпіла була сильно щаслива, що їй повернули телефон, інші деталі пам`ятає погано. Потерпіла точно впізнала як свій телефон, що скинув обвинувачений. Самого ОСОБА_1 потерпіла впізнавала не точно, так як бачила того як тільки прокинулася і ще була в шоці, говорила, що той схожий. Ще говорила потерпіла за гроші, що точно - не пам`ятає. ОСОБА_1 ніби розповідали, що здали свій телефон, при цьому, коли приїхала СОГ, ОСОБА_1 вказували один на одного, що інший скоїв крадіжку. До ОСОБА_1 фізична сила, тиск, спецзасоби не застосовувалися, тілесних ушкоджень у них не було. Їм по основним службовим обов`язкам надійшов виклик, вони уїхали і чим закінчилося - не знає.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що у 2018 році, число не пам`ятає, ввечері, після 22 години йому подзвонила мати, сказала, що брат ОСОБА_1 п`яний і його треба забрати з вокзалу. Він пішов на залізничний вокзал, на алеї біля танку зустрів брата, який був у нетверезому стані. Брат відразу спитав, чи є у нього гроші, він відмовився давати. Тоді брат попросив здати телефон, бо сам не міг через відсутність документів. Брат дав йому телефон, не пам`ятає вже який, брат при цьому не казав, де його взяв, на пряме запитання сказав, що не вкрав. Пішли в ломбард, що напроти танку. На свої документи він здав свій телефон, отримавши гривень 200, які брат забрав собі, а наданий братом телефон залишив собі. Тільки вони здали телефон, підійшли працівники поліції, затримали їх. З працівниками поліції була якась жінка, років за 50, яка конфліктувала про щось з братом, скаржилася на нього, йому здалося, що вона була у нетверезому стані. Працівники поліції у них братом все повилучали, зокрема у нього телефон, який дав йому брат, а також його 100 з чимось гривень. Чи вилучали щось у брата, не бачив. Їх привезли до відділку поліції, він був тверезий, пояснив ситуацію, поліцейські зрозуміли, що він не причетний і відразу відпустили, гроші йому його віддали.

Будучи допитаним як свідок, старший слідчий СВ Бердичівського ВП ОСОБА_10 показав, що у 2018 році, число не пам`ятає, він чергував у складі слідчо-оперативної групи. На чергову частину надійшло повідомлення про крадіжку у жінки на вокзалі мобільного телефону, грошей і ще чогось, чого саме, не пам`ятає. Виїхали, поспілкувалися з потерпілою, подивилися відеозаписи у приміщенні станції. Працівники управління охорони в ломбарді «Скарбниця» на вокзалі затримали двох братів ОСОБА_1 , які могли бути причетними до крадіжки, знайшли двох понятих. Він провів огляд, у ОСОБА_1 виявили та вилучили телефон потерпілої, якісь гроші, суму не пам`ятає. Також був рюкзак з якимось речами, якими саме, також не пам`ятає. Зауважень до протоколу ні у ОСОБА_1 , ні у понятих не було. Тілесних ушкоджень у обвинуваченого не було, його ще возили у центр детоксикації для освідування, якби були тілесні ушкодження, їх би записали.

Крім того винуватість ОСОБА_1 також підтверджується сукупністю й інших зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів:

-даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 13.03.18, з якого видно, що попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину ОСОБА_2 з самого початку просить притягнути до кримінальної відповідальності незнайомого хлопця, який 13.03.18 приблизно о 01 годині під час того, як вона заснула у залі очікування станції залізничного вокзалу таємно викрав мобільний телефон «Самсунг» та гроші в сумі 131 грн. (т. 1, а.п. 10);

-даними протоколу огляду місця події від 13.03.18 з фототаблицею до нього, в ході якого оглянуто приміщення для відвідувачів у ломбарді «Скарбниця» по вул. Європейській, 128 в м. Бердичеві. Під час огляду у присутнього свідка ОСОБА_8 вилучено 131 грн., купюрами 100, 10, дві по 5, 2, 9 по 1 грн. Також у приміщенні на радіаторній батареї виявлено та вилучено мобільний телефон "Samsung X481" з сім-карткою «Київстар» № НОМЕР_1 (т. 1, а.п. 11-17);

-даними довідки магазину "Люцина" від 24.04.18, згідно з якою станом на 13.03.18 вартість сім-картки оператора «Київстар» становила 25 грн. (т. 1, а.п. 28);

-даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.03.18, при проведенні якого потерпіла ОСОБА_2 серед пред`явлених їй для впізнання чотирьох зображень молодих чоловіків впізнала фото ОСОБА_1 , як особи, у якої вона відібрала сумку, що була витягнута у неї (т. 1, а.п. 35-37);

-даними висновку судової товарознавчої експертизи № 5/130 від 04.04.18, згідно з яким ринкова вартість представленого на експертизу мобільного телефону марки "Samsung" моделі "SGH-X481" станом на 13.03.18 могла становити 192 грн. 33 коп. (т. 1, а.п. 43-49);

-даними протоколу огляду речових доказів від 13.03.18 з фототаблицею до нього, а саме грошових купюр номіналом, серією та номером: 100 грн. - ВФ 0017948, 10 грн. - СЄ 0201516, 5 грн. - СЄ 6840825, УЛ 0306184, 2 грн. - СЖ 6085183, 1 грн. - ПГ 1628657, УМ 2003184, СД 1704741, СИ 6515437, ТГ 2481723, ПБ 1111693, ТЗ 4040308, УГ 9155952, ЄЗ 9708775, вилучених під час огляду місця події у ломбарді «Скарбниця» 13.03.18 (т. 1, а.п. 53-57);

-даними протоколу огляду речових доказів від 13.03.18 з фототаблицею до нього, а саме мобільного телефону "Samsung X481", імеі НОМЕР_2 , вилученого під час огляду місця події у ломбарді «Скарбниця» 13.03.18 (т. 1, а.п. 58-60);

-даними протоколу проведення слідчого експерименту від 12.04.18 з фототаблицею до нього, при проведенні якого потерпіла ОСОБА_2 показала на місцевості де, коли та як саме вона розташовувалася під час крадіжки, де були її мобільний телефон та гроші до викрадення - у лівій зовнішній кишені куртки (т. 1, а.п. 61-66). Дані протоколу про час, місце, спосіб скоєння злочину повністю відповідають обставинам обвинувачення, даним протоколу огляду місця події від 13.03.18, показанням потерпілої, свідка ОСОБА_3 та іншим дослідженим доказам.

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4 13.03.18 о 02.55 в Бердичівській ЦМЛ освідувано ОСОБА_1 , встановлено діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, при обстеженні видихуваного повітря на наявність етилового спирту на апараті «Драгер» результат - 2,3‰ (т. 1, а.п. 18).

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3 13.03.18 о 03.00 в Бердичівській ЦМЛ освідувано ОСОБА_8 , встановлено діагноз: психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, при обстеженні видихуваного повітря на наявність етилового спирту на апараті «Драгер» результат - 2,39‰, що спростовує показання свідка ОСОБА_8 в цій частині (т. 1, а.п. 19).

Судом в ході судового розгляду досліджені всі процесуальні джерела доказів (ст. 84 КПК України), які були заявлені та надані сторонами на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України), в обсязі, визначеному відповідно до ст. 349 КПК України та в порядку, передбаченому § 3 глави 28 КПК України. Про дослідження будь-яких інших джерел доказування сторони не зазначали (прокурор відмовився від допиту останнього свідка, інші учасники не наполягли на допиті свідка), клопотань про долучення, дослідження або перевірку таких доказів до суду не надходило, сторони висловили свою думку про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами.

При цьому судом для забезпечення дотримання вимог статей 22, 42, 43 КПК України (щодо можливості ознайомлення з матеріалами обвинувачення, оцінки доказів), статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на справедливий суд), судом до матеріалів провадження в підготовчому судовому засіданні долучено й інші документи, які надано прокурором, в тому числі й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти наведених вище доказів на підтвердження фактів та обставин, що підлягають доказуванню.

Показання обвинуваченого про те, що він викрав лише мобільний телефон потерпілої, а грошей не викрадав, суд розцінює як захисну позицію та намагання пом`якшити кримінальну відповідальність. Такі показання обвинуваченого, як і показання його брата, суперечать як первинним фактичним обставинам, встановленим безпосередньо на місці пригоди відразу після скоєння злочину, так і одні одним. Такі показання спростовуються як показаннями потерпілої ОСОБА_2 , жінки похилого віку, яка просить обвинуваченого взагалі не карати, хоча того до подій взагалі не знала, давала з першої ж появи працівників правоохоронних органів стабільні, послідовні пояснення про викрадення у неї, в тому числі і грошей, які знаходилися разом з викраденим телефоном, такі показання є логічними, несуперечливими, відповідають обстановці подій (потерпіла поверталася додому, очікувала потяг, потрібні були дрібні гроші в дорогу), так і всіма іншими дослідженими доказами, як письмовими джерелами доказування, так і показаннями працівників поліції. Підстав вважати, що потерпіла якимось чином бажає оговорити обвинуваченого, який визнає факт викрадення ним мобільного телефону потерпілої у цей же час і місці, що потерпіла надає суду неправдиві показання, суд не має.

Оцінивши наведені докази в їхній сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 , в межах висунутого обвинувачення, доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд не встановив. Суд не визнає такою обставиною щире каяття, оскільки обвинувачений заперечує свою винуватість.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає, вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, вчинення злочину щодо особи похилого віку.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними у ст. 65 КК України, і враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений частиною 2 ст. 185 КК України, є злочином середньої тяжкості (в ред. з 01.07.20 - нетяжким злочином).

Обвинувачений раніше неодноразово судимий, зареєстрований з матір`ю, братами, сестрою, племінниками, фактично за місцем реєстрації не проживав, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з розладами психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги особу обвинуваченого, який неодноразово судимий за скоєння корисливих злочинів і на даний час відбуває покарання у виді позбавлення волі за скоєння корисливого злочину, суд приходить висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства неможливе. І лише враховуючи, що ОСОБА_1 дійсно має вкрай серйозні захворювання, приймаючи до уваги запропоновану учасниками міру покарання, особливо думку потерпілої, яка просить взагалі не карати обвинуваченого, суд вважає можливим призначити покарання на строк позбавлення волі, ближчий до мінімального, встановленого у санкції статті. Остаточне покарання суд призначає з врахуванням вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 05.07.18. На думку суду саме призначене покарання є необхідним й достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Цивільний позов у провадженні не подано.

Процесуальні витрати, пов`язані із залучення експерта, підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Підстав для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу, враховуючи перебування обвинуваченого у місцях позбавлення волі, відсутність клопотань з даного приводу, до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, призначених за цим вироком та вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 05 липня 2018 року, визначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки 06 (шість) місяців.

Початок строку відбування призначеного покарання обвинуваченим ОСОБА_1 обчислювати з 16 березня 2018 року, зарахувавши таким чином покарання, відбуте за попереднім вироком.

Речові докази після набрання вироком законної сили: мобільний телефон "Samsung X481", імеі НОМЕР_2 , гроші в сумі 131 грн. купюрами номіналом, серією та номером: 100 грн. - ВФ 0017948, 10 грн. - СЄ 0201516, 5 грн. - СЄ 6840825, УЛ 0306184, 2 грн. - СЖ 6085183, 1 грн. - ПГ 1628657, УМ 2003184, СД 1704741, СИ 6515437, ТГ 2481723, ПБ 1111693, ТЗ 4040308, УГ 9155952, ЄЗ 9708775, які передано на зберігання потерпілій ОСОБА_2 - повернути законному володільцю ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 (ід.н. НОМЕР_3 ) на користь держави 572 грн. 00 коп. процесуальних витрат на залучення експерта при проведенні Житомирським НДЕКЦ МВС України судової товарознавчої експертизи (отримувач: УК у м. Житомир/Житомирська міська отг24060300; банк отримувача: Казначейство України; код ЗКПО: 38035726; рахунок UA4489 9998 0313 0101 1500 0006 797; код класифікації доходів: 24060300).

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_1 - не застосовувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області. Для особи, яка перебуває під вартою (відбуває покарання у виді позбавлення волі), строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий - суддя О.С. Яковлєв