Ухвала суду № 93151490, 27.11.2020, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5414/20

Провадження № 2-а/591/215/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі судді Северинової А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу № 591/5414/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 1 батальйону патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капралу поліції Шарапова Андрія Геннадійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 968405 від 27 серпня 2020 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 255 грн, як незаконну, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування позову зазначив, що його протиправно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки правопорушення було зафіксовано приладом TruCam, у достовірності показників якого він має сумнів, так як даний прилад використовувався інспектором не у закріпленому статично автоматичному режимі, а переносився на руках. Також даний прилад був неопломбований. Вважає, що він рухався зі швидкістю в межах 70 км/год. Крім цього, при розгляді справи по суті заявив клопотання про бажання скористатися юридичною допомогою фахівця в галузі права, однак отримав відмову, що і змусило звернутися до суду.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 вересня 2020 року позов залишено без руху, надано час для усунення недоліків.

23 вересня 2020 року позивач надав документи на виконання ухвали суду від 15 вересня 2020 року та ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 06 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за вказаним адміністративним позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

05 листопада 2020 року відповідачем надано відзив на позов, в якому зазначено, що пояснення позивача, що він рухався зі швидкістю в межах 70 км/год. спростовуються фото/відеозаписом, зафіксованим на прилад TruCam ТС 000344 та поясненнями позивача, зафіксованими на нагрудну відеокамеру працівників поліції, де він надав пояснення, що не знає, з якою швидкістю він їхав. Під час патрулювання 27 серпня 2020 року близько 11 години 49 хв. працівниками поліції було виявлено транспортний засіб Land Rover, номерний знак НОМЕР_1 , водій якого на 64 км автодороги М-22 Полтава-Олександрія с. Андрійки рухався зі швидкістю 80 км/год., перевищуючи обмеження швидкості руху в населеному пункті на 30 км/год., що є порушенням п. 12.4 ПДР України. Швидкість транспортного засобу вимірювалась приладом TruCam ТС 000344. Крім того, позивачу було роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 68 КУпАП.

11 листопада 2020 року позивач подав письмове заперечення на відзив, в якому вказав, що постанова повинна містити відомості щодо технічного засобу, яким здійснено фото чи відеозапис. Оскаржувана постанова вказаних відомостей не містить. Вищевказаний тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruСАМ" з 02.11.2015 р. є нечинним.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27 серпня 2020 року поліцейським роти № 1 батальйону патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Шараповим А.Г. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 968405 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн (а.с. 3, 15).

Зі змісту вказаної постанови від 27 серпня 2020 року вбачається, що 27 серпня 2020 року об 11 годині 49 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Land Rover, номерний знак НОМЕР_1 на 64 км автодороги М-22 Полтава-Олександрія с. Андрійки рухався зі швидкістю 80 км/год., перевищивши обмеження швидкості руху в населеному пункті на 30 км/год. Швидкість вимірювалась за допомогою приладу «TruСam ТС 000344», чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України порушення швидкісного режиму в населених пунктах.

Не погодившись із винесеною постановою інспектора патрульної поліції, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують зазначені Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення від 27 серпня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, 27 серпня 2020 року об 11 годині 49 хв. на 64 км автодороги М-22 Полтава-Олександрія с. Андрійки водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Land Rover, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 80 км/год., перевищивши обмеження швидкості руху в населеному пункті на 30 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України порушення швидкісного режиму в населених пунктах. Швидкість вимірювалась за допомогою приладу «TruСam ТС 000344».

Згідно з п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 р. 1306 (далі Правила дорожнього руху) у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км./год.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Отже, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Отже, законодавство України визначає перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.

Відповідачем на підтвердження своєї позиції по справі надано відеозаписи з приладу «TruСam ТС 000344» та нагрудної камери поліцейського.

Оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 968405 від 27.08.2020 р. містить посилання на те, що швидкість руху позивача вимірювалась за допомогою вимірювача швидкості руху TruCam ТС 000344.

З наявного в матеріалах справи відеозапису фіксування лазерним вимірювачем TruCam можливо ідентифікувати марку, державний номерний знак транспортного засобу. Так зафіксована швидкість руху у 80 км/год. автомобіля позивача у населеному пункті.

Процедура розгляду справи після зупинки автомобіля фіксувалась на нагрудну камеру співробітника поліції.

При цьому, на думку суду, поліцейським дотримана процедура розгляду справи, роз`яснені права та можливість надати пояснення, що підтверджується відеозаписом. З наданого відеозапису вбачається, що будь-якого упередження зі сторони поліцейського не було, інспектор вів себе ввічливо. Спілкування поліцейського із позивачем зафіксовано в хронологічному порядку як і відбувались усі події.

Наданий суду відеозапис з нагрудної камери є належним та допустимим доказом, узгоджується із іншими дослідженими доказами.

Таким чином, факт порушення позивачем ч. 1 ст. 122 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи відеозаписами.

Доводи позивача про те, що він не порушував вимог ПДР України суд відхиляє з огляду на наявні в матеріалах справи відеозаписи.

Стосовно посилань позивача на те, що дані з приладу TruCAM не можна вважати належними доказами, оскільки є нечинним, суд відхиляє з огляду на наступне.

На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.

Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями.

Крім того, така процедура як сертифікація взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку.

Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 р. 437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення іі результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 р. 193.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 ТС000344 отримав свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Відповідно до ст.17 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність від 05.06.2014 року за № 1314-VI законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Нормами вищезазначеного закону не передбачено повторного проходження даної процедури сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.

Отже, прилад TruCAM LTI 20/20 пройшов повірку у встановленому законом порядку, за результатами якої було визнано його відповідність вимогам технічного регламенту, а відтак, є дозволеним до використання на території України.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки повністю підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи доказами.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що, у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем.

Отже, суд дійшов висновку, що дії працівника поліції щодо складання оскаржуваної постанови є законними і обґрунтованими, вчиненими в межах наданих повноважень, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 78, 241-246, 257-262, 286, 295 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: поліцейський роти № 1 батальйону патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капралу поліції Шарапов Андрій Геннадійович, місцезнаходження: 39600, м. Кременчук, проїзд 40 років ДАІ, буд. 3.

Повне судове рішення складено 27 листопада 2020 року.

Суддя А.С. Северинова