Ухвала суду № 93151295, 27.11.2020, Приазовський районний суд Запорізької області

Справа № 2/325/253/2020

325/883/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Васильцової Г.А.

секретарі - Міняйло А.П.

за участю представника відповідача - адвоката Скуратова Д.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у смт. Приазовське цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Алексеєнка Віталія Петровича до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «України»» про витребування майна,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Алексеєнко Віталій Петрович звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді від 17.07.2020 року було відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

12 серпня 2020 року від представника відповідача - адвоката Соловйова В.М. надійшов відзив на позовну заяву.

15 вересня 2020 року від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року розгляд справи відкладений на 10-00 годину 20 жовтня 2020 року.

Позивач та його представник у судове засідання призначене на «12» листопада 2020 р. не з`явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про що свідчить розписка, яка наявна в матеріалах справи.

На «27» листопада 2020 р позивач та його представник у судове засідання повторно не з`явилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, що підтверджується телефонограмою про повідомлення представника про час і місце судового засідання.

Заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у відсутність позивача та його представника суду не надано.

Згідно ст. 58 ЦПК України, сторони можуть брати участь у цивільній справі особисто (само представництво) та (або) через представника.

За змістом вимог частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту третього частини першої статті 257 ЦПК України, законом надано суду право залишити позовну заяву без розгляду за наявності таких умов у сукупності: позивач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи; позивач повторно не з`явився в судове засідання; від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Системний аналіз вищевказаних норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, в силу ч. 3 ст. 131 ЦПК України, суд визнає, що позивач та його представник повторно не з`явилися в судове засідання без поважних причин та не подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, з урахуванням думки представника відповідача, суд залишає без розгляду подану позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦПК України, в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Згідно ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Вирішуючи питання про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України суд приходить до наступного:

Згідно з частинами 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Принцип обґрунтованості судових витрат запроваджено й практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (остаточне рішення 02 червня 2014 року) зазначено, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (пункт 268); а сума гонорару, яка визначена між адвокатом та клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Приписами ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно матеріалів справи, представником відповідача неодноразово надавалися клопотання про стягнення з позивача судових витрат по справі.

Так, відповідно до попереднього розрахунку суми судових витрат, розмір їх складає 1950,00 грн на правничу допомогу ( на підтвердження вказаної суми додано копія договору № 50 про надання правничої (правової допомоги) від 10 серпня 2018 року; копія додаткового договору до договору № 50 про надання правничої (правової) допомоги від 10.08.2018 р, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності № 701 адвоката Соловйова В.М.).

Клопотанням від 20 жовтня 2020 року представник відповідача адвокат Соловйов В.М. уточнив суму витрат та просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 1650 гривень (гонорар адвокату Соловйову В.М.), про що надані акти виконаних робіт.

У клопотанні від 12 листопада 2020 року представник відповідача адвокат Соловйов В.М. уточнив суму витрат та просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 1875 гривень. (гонорар адвокату Соловйову В.М.), про що надані акти виконаних робіт.

27 листопада 2020 року від представника відповідача - адвоката Скуратова Д.В. надійшла заява про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, надані ним у розмірі 6000 гривень ( на підтвердження вказаної суми додано копія договору № 01/01/27/20 про надання правничої (правової допомоги) від 01 січня 2020 року; копії актів приймання передачі виконаних робіт, квитанції про сплату гонорарів).

Таким чином, з урахуванням конкретної справи та наявності доказів щодо обсягу виконаних адвокатами робіт, які надані суду, враховуючи їх обґрунтованість, розумність та співмірність, суд вважає стягнути з позивача на користь відповідача витрати за надання правничої допомоги у розмірі 2500 гривень.

Керуючись ч. 2 ст. 247, 141, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

У Х В А Л И В:

Цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Алексеєнка Віталія Петровича до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «України»» про витребування майна - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «України»» (ЄДРПОУ 03749922, адреса: 72414, Запорізька область, Приазовський район, с. Воскресенка, вул.. Шкільна, 40), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п.п. 15.5) п.п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України (в новій редакції), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Г.А. Васильцова