Ухвала суду № 93151154, 21.02.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/232/18

Номер провадження 1-кп/235/171/19

У Х В А Л А

про вирішення питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження

21 лютого 2019 року м. Покровськ

Головуючий Суду присяжних при Красноармійському міськрайонному суді Донецької області суддя: Клікунова А.С.,

у складі: судді Коваленка В. О.,

основних присяжних: Шилової О.В.,

Паначевої Т.В.,

Коваленка О.М.,

запасних присяжних: Воробйової Л.А.,

Шарудило О.А.,

за участю секретаря судового засідання: Ліпскіс О.О.,

прокурора: Гусейнова Е.Г.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників обвинувачених: адвокатів Очеретька О.В., Ільющенка Ю.А.,

представника потерпілих: адвоката Стукаленко Д.С.,

перекладача: Салманова М. У.о. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Покровська питання про дію заходів забезпечення, застосованих у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , обвинувачених в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 129 КК України та ОСОБА_4 , обвинуваченого в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

Судом присяжних здійснюється розгляд вказаного кримінального провадження.

В порядку абз. 3 ч. 3 ст. 331 КПК України Головуючим суду присяжних розглянуто питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

І. Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Позиції учасників судового провадження:

В судовому засіданні прокурором Гусейновим Е.Г. з огляду на те, що розгляд кримінального провадження на теперішній час не може бути закінчено з об`єктивних причин, заявлено клопотання про продовження строку дії заходу забезпечення кримінального провадження. Клопотання обґрунтоване по-перше, особливою тяжкістю пред`явленого ОСОБА_3 , ОСОБА_2 обвинувачення (порушення громадського порядку, погроза вбивством), реалізація якого супроводжується застосуванням вогнепальної зброї, по-друге, метою запобігання ризикам кримінального провадження, визначених 177 КПК України, а саме прийняття обвинуваченими спроб переховування від суду з огляду загрози покарання за скоєнні злочини, а також вчинення тиску на потерпілих, свідків. Прокурор вважає доцільним продовжити строк тримання обвинувачених під вартою.

Потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , 2003 р.н. ОСОБА_10 , представник потерпілих адвокат Молчанова Н.В. у судове засідання не з"явилися, наявні заяви про розгляд справи в їх відсутність.

Представник потерпілих адвокат Стукаленко Д.С. вважав за необхідне продовжити строк утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під вартою, оскільки характер пред`явленого обвинувачення, а саме інкримінування хуліганських дій (зухвалий напад на житло з висловлюванням погрози вбивством) свідчить про нехтування ними правовими нормами, моральними принципами та вказує на суспільну небезпеку обвинувачених.

Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не надали заперечень проти заявленого клопотання проти продовження строку тримання під вартою, посилаючись, що судом не враховуються їх пояснення на обґрунтування звільнення.

Захисник обвинувачених Очеретько О.В. в судовому засіданні висловив думку, що жодні підстави передбачені ст. 177 КПК України, які б виправдовували подальше застосування до його підзахисних попереднього ув`язнення відсутні, обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 вже понад 1 рік утримуються під вартою. Адвокатом під сумнів поставлено ступінь обґрунтованості пред`явленого обвинувачення, оскільки переконаний, що згідно з дослідженими в судовому засіданні письмовими матеріалами (3 томи кримінального провадження) взагалі не з`ясовується механізм отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_11 ; не встановлення слідством з якої рушниці здійснено постріли; залишення поза увагою тієї обставини, що патрони, які було вилучено на місці події співпадають з патронами, які знайдено на місці вчинення вбивства ОСОБА_12 , вчинення цього злочину інкриміновано ОСОБА_13 ; наявність доказів, що на автомобілі та біля подвір`я зафіксовано сліди крові, що за груповою належністю можуть походити від ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 . Також захисник зазначив, що потреба в існуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою відсутня, оскільки впевнений, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту гарантовано зможуть виконувати покладені на них як на обвинувачених процесуальні обов`язки, не мають наміру переховуватися від суду. Порушення ж ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обов`язків, визначених п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України (не спілкування зі свідками при дії відносно них запобіжного заходу в виді застави) спростовується розглядом кримінального провадження за ознаками ст. 386 КК України, в якому обвинувачення пред`явлено ОСОБА_14 .

Клопотань, в порядку ст. 201 КПК України, про зміну чи скасування застосованих до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 запобіжних заходів стороною захисту не заявлено.

Захисник обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_2 адвокат Очеретько Є.О. на виклик суду не з`явився, причини неявки не повідомив, заперечень проти розгляду питання дії заходів забезпечення кримінального провадження в його відсутність не надійшло.

Мотиви суду:

Заслухавши учасників процесу, оцінивши ступінь обґрунтованості та підставності клопотання прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження (в межах повідомлених стороною обвинувачення та захисту доводів), - Головуючий Суду присяжних приходить до наступних висновків.

Згідно вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд має право змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, при цьому частиною 3 цієї статті на суд, який здійснює розгляд кримінального провадження покладаються функції контролю за обґрунтованістю продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. З дотриманням таких положень, з огляду на об`єктивну неможливість завершити розгляд кримінального провадження, розглянуто питання доцільності застосування попереднього ув`язнення обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження стаття 194 КПК України визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

При наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 інкримінованих кримінальних правопорушень, - Головуючий суду присяжних враховує, висновки Європейського суду з прав людини та те, що на теперішній час по кримінальному провадженні ще триває судовий розгляд, тому вирішення обвинувачення по суті, з аналізом його обґрунтованості, належить до стадії постановлення вироку, що врегульовано ст. ст. 369, 371, 374 КПК України, викладення судом на стадії судового розгляду в будь-якій формі думки щодо обґрунтованості підозри може бути розцінене учасниками процесу як упередженість. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначено, що наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. На думку Головуючого суду присяжних, положення п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України є доведеним, і причетність обвинувачених до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною.

Приймаючи такий висновок, Головуючий суду присяжних відхиляє доводи захисника Очеретько О.В. про відсутність вагомих доказів на обґрунтування підозри його підзахисних у вчиненні інкримінованих злочинів. Так, після призначення обвинувального акта у кримінальному провадженні до розгляду судом присяжних відповідно до вимог ст. 349 КПК України визначено обсяг доказів, що підлягають дослідженню та встановлено порядок їх дослідження. На теперішній час в порядку ст. 358 КПК України проводиться дослідження письмових доказів, надання оцінки яким, джерелам їх походження, належності та допустимості суд присяжних буде вирішувати в нарадчій кімнаті при ухвалені остаточного рішення.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» з посиланням на практику Європейського суду з прав людини (справа «Єлоєв проти України», п. 60) звернуто увагу на п. 3 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та зазначено, що зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші аргументи для продовження тримання під вартою. Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурором Гусейновим Е.Г. заявлено існування ризиків кримінального провадження, передбачених п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Головуючим суду присяжних досліджено питання щодо зменшення ризику прийняття обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спроб перешкоди відправленню правосуддю в спосіб неявки в судові засідання.

При розгляді підлягають врахуванню вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практика Європейського суду з прав людини, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:

- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;

- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Згідно положення п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованому правопорушенні. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування». Обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_2 інкриміновано, зокрема, вчинення тяжкого кримінального правопорушення з кваліфікацією за ч. 4 ст. 296 КК України (грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб із застосуванням вогнепальної зброї), за яке передбачено покарання виключно в виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачені намагалися уникнути кримінального переслідування, - безпосередньо після подій інкримінованих злочинів зникли з місця проживання, були затримані працівниками поліції в м. Дніпро. З огляду на вказане, Головуючий суду присяжних вважає, що тяжкістю покарання в сукупності з даними про неоспорені факти переховування обвинувачених, - підтверджується існування ризику ймовірності їх втечі з метою уникнення кримінальної відповідальності. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченими не будуть вживатися перешкоди у відправленні правосуддя в спосіб неявки до прокурора, суду - Головуючим суду присяжних не встановлено.

Оцінюючи наявність ризику можливості незаконного впливу на потерпілих та свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - Головуючий суду присяжних враховує наступне. Так, неодноразово в судовому засіданні потерпілим ОСОБА_5 о було висловлено тривогу з приводу безпеки членів сім`ї (визнані потерпілими по кримінальному провадженню) зі сторони обвинувачених, в поведінці яких проявляється явна неповага та зухвалість. Крім того, з відомостей реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що всі свідки у кримінальному провадженні є місцевими жителями м. Покровська та є знайомими обвинувачених, що не виключає ймовірності незаконного впливу (шляхом погроз, примушування, обіцянок) домогтися неправдивих свідчень. Безпосередньо перед судом свідки в порядку ст. 352 КПК України не допитані, тому оцінюваний ризик кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) є актуальним, продовжує існувати. При прийняті такого висновку враховано рішення Європейського суду з прав людини у справах «Яжинський проти Польщі» (незаконний вплив обвинуваченого може бути визнано на початкових стадіях процесу), «Сокуренко проти Російської Федерації» (у справах зі значною кількістю обвинувачених небезпека того, що небезпека тиску на свідків часто є досить висока).

З урахуванням вищевикладеного, Головуючий суду присяжних приходить до переконання про підставність дії забезпечення кримінальному проваджені в виді запобіжного заходу, застосованих відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Статтею 176 КПК України визначено перелік запобіжних заходів, які застосовуються судом щодо обвинуваченого, при цьому їх наведено в порядку зростання за ступенем суворості: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання під вартою, відповідні посадові особи зобов`язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на «розгляд судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження», а й передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями з`явитися на судове засідання». Відповідно до ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ратифікований Українською РСР 19 жовтня 1973 року), утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом, але звільнення може здійснюватися в залежності від надання гарантій явки в суд.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи - незалежно від того, наскільки коротким він є - повинно бути переконливо доведено держаними органами. При цьому, доцільність продовження строків тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має мітити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення «Слоєв проти України», «Фельдман проти України»). При цьому, підлягає врахуванню, що ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків. У рішенні ЄСПЛ у справі «Калашников проти Росії» сформульовано принцип, що у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення діє презумпція на користь звільнення. Розподіл тягаря доведення надає судді можливість вирішити питання про звільнення обвинуваченої особи, якщо обвинувачення не надало доказів, достатніх, щоб переконати суддю у необхідності тримання під вартою. Таким чином, якщо обвинувачення не впоралося з тягарем доведення, презумпція на користь звільнення стає достатньою підставою для звільнення, яка не потребує додаткового обґрунтування.

За переконанням Головуючого суду присяжних в судовому засіданні прокурором доведено високу ступінь ризиків кримінального провадження, та неможливість забезпечення належної поведінки обвинувачених та виконання ними покладених процесуальних обов`язків у разі застосування іншого більш м`якого запобіжного захожу ніж тримання під вартою. В основу такого висновку Головуючий суду присяжних покладає, той факт, що з реєстру матеріалів кримінального провадження вбачається, що на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням в порядку ч. 5 ст. 182 КПК України застави. Обвинувачених звільнено з під варти відповідно до положень абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України, після чого вважалися такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави. За порушення обов`язку уникнення спілкування зі свідком у кримінальному провадженні ОСОБА_16 заставу звернуто в дохід держави відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України та відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Вищевикладене може однозначно свідчити, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , опинившись на волі, зможуть ухилитися від явки до суду і не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування) і вчинити незаконний вплив на потерпілих, свідків, раніше до обвинувачених застосовувався більш м`який запобіжний захід в вигляді застави, який не мав належного впливу на їх поведінку (допущено порушення обов`язку не спілкування зі свідком у кримінальному провадженні з метою протидії проведенню судового слідства, у зв`язку з чим він був взятий під варту). Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає особі обвинувачених, характеру та тяжкості злочинів та є таким, що виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя.

Рішення про продовження строку дії запобіжного заходу по кримінальному провадженню Головуючим суду присяжних прийнято також з урахуванням п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського суду з прав людини, що безперервне тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. При цьому, Європейський суд з прав людини своїми рішеннями наголошує, що при продовженні строку попереднього ув`язнення необхідно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. На думку Головуючого суду присяжних, конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості в даному кримінальному провадженні є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я, дотримання громадського порядку.

ІІ. Запобіжний захід у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Позиції учасників судового провадження:

Прокурор Гусейнов Е.Г. клопотав про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту змінивши режим дії з певного періоду доби на заборону обвинуваченому цілодобово залишати житло за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 Така позиція прокурора вмотивована тим, що відомості надані обвинуваченим при обранні відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під домашнім арештом про його працевлаштування не відповідають дійсності, ОСОБА_4 ввів суд в оману, надавши сфальсифіковані документи. Серед іншого, держаним обвинувачем вказано про існування ризиків кримінального провадження, визначених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні після оголошення відомостей про спростування попередньо наданих ним даних про перебування у трудових відносинах зі Страховою компанією «Вусо» на емоційно-схвильованому рівні запевнював суд, що на час надання трудової книжки та трудової договору дійсно виконував функції водія, при цьому самостійно не перевіряв чи дотримано всі вимоги для його офіційного працевлаштування, - такий обов`язок покладено на роботодавця. Взагалі зазначив, що вже змінив місце роботи, оскільки не міг виїжджати як водій з працівником страхової компанії на місця аварій, за відповідним викликом потерпілих, у разі коли дорожньо-транспортні пригоди скоєно вночі, бо мав дотримуватися режиму домашнього арешту в період часу з 18:30 до 07:00 годин.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Ковальов Є.О. на виклик до суду не з`явився, надав заяву про проведення судового засідання в його відсутність.

Проти продовження розгляду кримінального провадження у відсутність захисника Ковальова Є.О. обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував, оскільки належним, професійним захистом забезпечений юридичною допомогою, яка надається захисником Ільющенко Ю.А., необхідності узгодження лінії захисту з ОСОБА_17 у обвинуваченого не виникає.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Ільющенко Ю.А. висловив категоричну позицію щодо порушення прокурором процедури заявлення розглядуваного клопотання, оскільки нормами ст. ст. 184, 200 КПК України чітко закріплено, обов`язок прокурора не менш ніж за три години до початку розгляду вручити відповідне письмове клопотання обвинуваченому. Такі доводи захисник обґрунтовує тим, що заявлені прокурором вимоги зміни режиму домашнього арешту (з періоду доби на цілодобовий) мають бути розцінені як покладення додаткових обов`язків на обвинуваченого. Крім того, захисник наголосив на недопустимість самостійного збору доказів судом та порушення принципу диспозитивності процесу, оскільки матеріали, які покладено в основу заявленого прокурором клопотання відносно ОСОБА_4 завчасно не відкрито (не надано для ознайомлення), що обмежило сторону захисту здійснити перевірку джерел отримання доказів для оцінки належності та допустимості.

Мотиви суду:

Заслухавши учасників процесу, оцінивши ступінь обґрунтованості та підставності клопотання прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження (в межах повідомлених стороною обвинувачення та захисту доводів), - Головуючий Суду присяжних приходить до наступних висновків.

З матеріалів кримінального провадженні вбачається, що в судовому засіданні 8 січня 2019 року прокурором в порядку ч. 4 ст. 176, ч. 1 ст. 331 КПК України було заявлено клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту цілодобово. Клопотання вирішено в порядку, передбаченому главою 18 КПК України (статті 176-213) та 8 січня 2019 року постановлено ухвалу про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді перебування під домашнім арештом у певний період доби з встановленням заборони в період часу з 18:30 год. до 07:00 год. наступного дня залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалюючи таке рішення суд врахував доводи ОСОБА_4 щодо його працевлаштування водієм в СК «Вусо», та не порушив гарантоване конституційне право обвинуваченого на труд та здобуття коштів на власні потреби та утримання родини. При цьому, суд в цілому не маючи, на час прийняття 08.01.2019 року ухвали, підстав для поставлення під сумнів наданих обвинуваченим документальних матеріалів (копії трудового договору, копії трудової книжки), - звернув увагу на невідповідність в трудовій книжці запису за № 24 від 01.11.2018 року «ПрАТ СК «Вусо. Прийнятий на посаду водія в м. Покровськ, наказ № 343 від 01.11.2018 р.» вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердж. вiдповiдно до постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 27.04.93 № 301 «Про трудовi книжки працiвникiв». Крім того, обвинуваченим не було надано даних про режим роботи (тривалість робочого дня). В зв"язку з чим, судом надіслано запити до Покровської ДПІ Покровсько-Добропільського управління Головного управління ДФС у Донецькій області, Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» з вимогою підтвердити або спростувати наявність трудових відносин між ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» (представництво в Донецькій області) та ОСОБА_4 , а також сплату (безпосередньо юридичною особою або відокремленим підрозділом) податків і зборів (ПДФО, ЄСВ та ВЗ). Наданими відповідями на запит суду встановлено, що з ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» (код ЄДРПОУ 31650052) ОСОБА_4 в трудових відносинах не перебував та не перебуває. Головуючий суду присяжний акцентує увагу, що вказані запити було здійснено в порядку перевірки наданих обвинуваченим матеріалів на відповідність дійсності, а також з метою отримання даних щодо часів зайнятості обвинуваченого на роботі для подальшого надання інформації до Покровського відділу поліції, уповноважені працівники якого в порядку ч. 5 ст. 181 КПК України здійснюють контроль за поведінкою обвинуваченого. В зв`язку з чим, позиція сторони захисту, висловлена адвокатом Ільющенко Ю.А. щодо допущенням судом порушення вимог ст. ст. 85 - 87 КПК України, розцінюється як помилкова.

За переконанням прокурора, з думкою якого погоджується Головуючий суду присяжних, - підстави які було покладено в основу застосування відносно ОСОБА_4 домашнього арешту в певний період доби не відповідають дійсності та наразі спростовані. Більш того, використання обвинуваченим недостовірної інформації розцінено як спробу введення суд в оману з метою уникнення більш посиленого контрою за його поведінкою, тому ставить під сумнів, що ОСОБА_4 свідомо може дотримуватися обов`язків, покладених на нього в розумінні ч. 7 ст. 42 КПК України.

Статтею 194 КПК України визначено підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

За аналогічним підходом у визначені обґрунтованої підозри пред`явленого обвинувачення при розгляді клопотань про дію запобіжних заходів відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , - Головуючим суду присяжних, визначено, що положення п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України є доведеним, і причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною.

Крім того, Головуючий суду присяжних вважає, що сторона обвинувачення впоралася з тягарем доведення існування ризиків кримінального провадження, передбачених п.1, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Головуючий суду присяжних вважає, що поведінка ОСОБА_4 підлягає контролю для запобігання вжиття ним спроби переховування, та забезпечення його свідомість та розуміння всієї відповідальності перед суспільством мати статус обвинуваченого. Характер пред`явленого обвинувачення та обрана позиція захисту може свідчити про наявність достатньої підстави очікувати, що ризик незаконного випливу зі сторони обвинуваченого ОСОБА_4 з метою переконання або змушення свідків надати покази в вигідному для них аспекті, - може справдитися.

Згідно змісту ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.

З урахуванням вказаного, Головуючий суду присяжних вважає, що клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зі зміною режиму дії з певного періоду доби на заборону обвинуваченому цілодобово залишати житло за місцем постійного проживання є обґрунтованим.

Приймаючи такий висновок, - Головуючий суду присяжних зауважує, що доводи захисника Ільющенка Ю.А. в частині вказівки про порушення прокурором, за розумінням адвоката, положень ст. ст. 184, 200 КПК України - не заслуговують на увагу. Так, жодних клопотань про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 прокурором заявлено не було, строк дії домашнього арешту, який було відносно обвинуваченого застосовано не закінчився, тому доцільність продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження розглянуто в порядку ст. 331 КПК України. Крім того, в даному випадку не вбачається, що клопотання прокурора охоплюється вимогами покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 додаткових обов`язків. Частина 1 ст. 200 КПК України вказує на відсильне посилання (роз`яснення), що додаткові обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. Вказаною правовою нормою передбачено 9 пунктів обов`язків, та до цього виключного переліку не включено такий обов`язок як «заборона залишення житла». В розумінні ч. 1 ст. 181 КПК України заборона обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби є режимом домашнього арешту. В зв`язку з чим, Головуючим суду присяжних не вбачається порушень зі сторони прокурора при заявлені клопотання щодо дії заходу забезпечення відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Додатково Головуючий суду присяжних наголошує, що за правовою природою домашній арешт з забороною цілодобово залишати житло є обмеженням волі, та є другим за суворістю запобіжний захід, та у разі порушення режиму його дотримання, на підставі зібраних матеріалів відповідно до Інструкції про порядок виконання органами Національної поліції ухвал слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та про зміну раніше обраного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.07.2016 року № 654, - судом за відповідним клопотання прокурора може бути розглянуто застосування більш жорстокого запобіжного заходу (взяття під варту).

Керуючись ст. ст. 177, 181, 183, 193, 194, 331 КПК України, Головуючий Суду присяжних, -

У Х В А Л И Л А :

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 129 КК України, - у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 квітня 2019 року включно.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 129 КК України, - у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» продовжити строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21 квітня 2019 року включно.

Клопотання прокурора про продовження строку дії заходу забезпечення кримінального провадження, застосованого відносно ОСОБА_4 зі зміною режиму дії запобіжного заходу в виді домашнього арешту задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту змінивши режим дії з певного періоду доби на заборону обвинуваченому цілодобово залишати житло за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Строк дії домашнього арешту 2 місяці, тобто до 21 квітня 2019 року включно. По закінченню цього строку запобіжний захід у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і вважається скасованим.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Виконання ухвали в частині запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_4 покласти на Покровський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, контроль за виконанням покласти на прокурора Красноармійської місцевої прокуратури, яким здійснюється процесуальне керівництво в кримінальному провадженні.

Ухвала не оскаржується та підлягає негайному виконання після проголошення.

Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Резолютивна частина ухвали виготовлена в нарадчій кімнаті та оголошена в судовому засіданні учасникам процесу.

Повний текст ухвали оголошено 25 лютого 2019 року о 12 годині 00 хвилин.

Головуючий Суду присяжних: