Рішення № 93150391, 27.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року м. Київ № 640/19717/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру медико-соціальної експертизи про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( далі - позивач ) з позовом до Київського міського центру медико-соціальної експертизи ( далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати дії Київського міського центру медико-соціальної експертизи в частині відмови в наданні ОСОБА_1 довідки про призначення, встановлення III групи інвалідності за всі періоди, з якого року було призначено інвалідності ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними;

- зобов`язати Київськийміський центр Медико-соціальної експертизи надати відповідну інформацію на заяву ОСОБА_1 від 11.03.2020 року про призначення, встановлення III групи інвалідності за всі періоди, з якого року було призначено інвалідності ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні відповіді на запит позивача про надання інформації щодо періоду встановлення інвалідності ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Натомість, 21.09.2020 року, відповідачем у відповіді на позовну заяву надано суду відомості за всі періоди встановлення групи інвалідності ОСОБА_2 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2020 відкрито спрощене провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Із заявою про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи до суду не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.01.2020 року Дванадцята Київська державна нотаріальна контора направила запит вих.№420/02-14 на адресу МСЕК №2: вул. Кирилівська 103а, з метою отримання відомостей стосовно дат (за всі періоди), з якого року було призначення інвалідності (3 група) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації якого АДРЕСА_1 . (а.с.6).

При цьому, у запиті зазначено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з інформаційним запитом вх. ОК-У №63 на отримання публічної інформації до Київського міського центру медико-соціальної експертизи, в якому просив надати будь-яку відповідь на запит нотаріуса. (а.с.4)

11 березня 2020 року відповідачем було надано відповідь вих.№214 на запитувану позивачем інформацію, в якій зазначено про неможливість надання запитуваної ним інформації, оскільки вона є конфіденційною відповідно до ст. 32, 40 Конституції України, ст. 7 Закону України "Про захист персональних даних", ст.11 Закону України "Про інформацію", ст. 286 Цивільного кодексу України, ст.145 КК України (а.с.5).

Вважаючи дії Київського міського центру медико-соціальної експертизи в частині відмови у наданні запитуваної інформації протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 3 зазначеного вище Закону право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно до ч. 7 ст. 6 вказаного Закону обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

У пункті 1 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" зазначається, що розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Таким чином, при досліджені оскаржуваної відповіді Київського міського центру медико-соціальної експертизи від 11 березня 2020 року вих.№214, судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту заяви позивача, він просить надати відповідь на запит нотаріуса, також в додатках, крім копії запита нотаріуса, відсутні будь-які відомості про родинні зв`язки позивача та особи, стосовно якої він бажає отримати інформацію, а саме: копія паспорту, свідоцтва про народження, копії заповіту, судового рішення про встановлення юридичного факту родинних зв`язків між позивачем та ОСОБА_2 .

Суд також звертає увагу, що повідомлена позивачем необхідність отримання запитуваної інформації для оформлення належної йому частки у спадщині його батька не підтверджена жодними доказами. Вказане свідчить про необґрунтованість доводів позивача в цій частині.

Зі змісту листа від 11 березня 2020 року вих. № 214 Київського міського центру медико-соціальної експертизи судом встановлено, що позивачу надано вичерпну відповідь у межах наявної у відповідача компетенції та повноважень з урахуванням обставин, які слугували підставою для звернення та роз`яснено порядок отримання необхідних документів.

Покликання позивача на порушення його права на отримання відповіді на звернення у порядку Закону України "Про захист персональних даних" з позиції того, що запитувана ним інформація стосується померлої особи, а тому не може відноситись до категорії конфіденційної інформації не знаходить свого нормативного підтвердження з огляду на таке.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про поховання та похоронну справу" держава гарантує конфіденційність інформації про померлого. Надання такої інформації здійснюється відповідно до Закону України "Про інформацію".

Також згідно з частиною 2 статті 11 Закону України "Про інформацію" встановлено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

У частині 2 статті 21 Закону України "Про інформацію" визначено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини які пов`язані із захистом і обробкою конфіденційної інформації є Закон України "Про захист персональних даних".

Згідно з ч. 5 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 6 вищевказаної статті зазначено, що не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про захист персональних даних" забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних: необхідна в цілях охорони здоров`я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг, функціонування електронної системи охорони здоров`я за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров`я чи фізичною особою - підприємцем, яка одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та її працівниками, на яких покладено обов`язки щодо забезпечення захисту персональних даних та на яких поширюється дія законодавства про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, на яких покладено обов`язки щодо забезпечення захисту персональних даних.

Правила використання відомостей, що стосуються лікарської таємниці встановлюються статтею 40 Основ законодавства про охорону здоров`я, в якій зазначено, що медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Таким чином, законодавством чітко передбачений механізм правового захисту інформації стосовно померлої особи.

Однак, необхідно зазначити, що положення чинного законодавства України, зокрема Цивільний кодекс України та Сімейний кодекс України не містять прямих заборон щодо надання інформації про померлу особу членам її сім`ї.

Разом з цим, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази встановлення (юридичного) факту родинних зв`язків позивача з ОСОБА_2 , у зв`язку з чим станом на час розгляду вказаної справи по суті відсутні правові підстави для зобов`язання Київського міського центру медико-соціальної експертизи надати саме позивачу довідку про призначення, встановлення III групи інвалідності за всі періоди, з якого року було призначено інвалідності ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд звертає увагу, що на час розгляду зазначеної справи позивачем не надано належних доказів факту того, що позивач є родичем ОСОБА_2 .

Відтак, позивач не позбавлений права звернутись до місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства для встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Як вбачається з матеріалів інформаційного запиту позивача вх.ОК-У №63 на отримання публічної інформації до Київського міського центру медико-соціальної експертизи, в прохальній частині запиту відсутнє обґрунтування необхідності отримання інформації стосовно померлого ОСОБА_2 із посиланням на обставини, що можуть слугувати підставою розкриття персональних даних, що стосуються здоров`я ОСОБА_2 та охороняються Законом України "Про захист персональних даних".

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що у позивача не виникло право на отримання інформації про призначення, встановлення III групи інвалідності за всі періоди, з якого року було призначено інвалідності ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача є обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню в судовому порядку.

Згідно із частиною першою ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому, визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Втім, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, ОСОБА_1 вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається належних та допустимих доказів, які свідчили, в чому саме полягає порушення особисто його прав та інтересів оскаржуваними діями відповідача, що полягають у ненаданні йому відповіді на запит нотаріуса стосовно довідки про призначення, встановлення ІІІ групи інвалідності ОСОБА_2 , як і не доведено право на отримання такої інформації.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а доказів понесення ним судових витрат суду не надано, судові витрати у цій частині стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Київського міського центру медико-соціальної експертизи (ідентифікаційний код: 03329674, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 2/21) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя Т.П. Балась