Рішення № 93150338, 17.11.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 р. Справа № 480/1142/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - Страшка Є.В.,

представника відповідача - Дудченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі - відповідач, Слобожанська митниця Держмитслужби), в якій просила визнати протиправними та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА807000/2019/000417/2 від 28.12.2019 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807290/2019/80156 від 28.12.2019.

Свої вимоги мотивувала тим, що 17.12.2019 придбаний нею автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, ідентифікаційний номер КТЗ (VIN) НОМЕР_1 , було переміщено через митний кордон України на Слобожанській митниці Держмитслужби. При цьому, митну вартість імпортованого товару визначено у розмірі 2400євро за ціною договору щодо автомобіля, який імпортується (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів, а для митного оформлення були надані відповідачу усі документи, які підтверджуються заявлену митну вартість. На вимогу інспектора митниці про надання додаткових документів, що відносяться до купівлі автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, ідентифікаційний номер КТЗ (VIN) НОМЕР_1 , позивачем повідомлено про відсутність додаткових документів.

Однак, відповідачем 28 грудня 2019 року прийняте рішення про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість визначено за другорядним - резервним методом (методом №6) - цінова інформація, яка наведена в митній декларації від 23.10.2019 №UA403010/2019/15144, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807290/2019/80156.

Наголосила, що в оскаржуваному рішенні відповідача взагалі не наведено конкретних причин відмови у застосуванні основного методу за договором, лише зазначено, що "відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також містять розбіжності". Водночас, кожне рішення контролюючого органу повинно бути обґрунтоване, містити не загальні твердження та положення, а конкретні вимоги до декларанта. З метою виконання митних формальностей відповідачу були надані усі необхідні для проведення вказаних формальностей документи, в оскаржуваному рішенні жодних претензій до поданих документів не зазначено, договір купівлі-продажу під сумнів не ставився. А тому позивачем зроблено висновок, що відповідачем не доведено, що позивачем заявлені неповні, необ`єктивні та непідтверджені документально відомості про митну вартість товару, а тому повинен був бути застосований основний метод визначення митної вартості - за ціною договору.

Ухвалою суду від 02.03.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.04.2020.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву з доказами на обґрунтування своїх заперечень (а.с.30-44), в якому представник просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що 17.12.2019 декларантом до Слобожанської митниці Держмитслужби було подано електронну митну декларацію №UA807290/2019/801100, згідно з якої відповідачеві пред`являвся до митного оформлення транспортний засіб особистого користування "Легковий автомобіль, що був у використанні - 1 шт. Марка VOLKSWAGEN; модель GOLF. Ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 . При цьому, в порушення вимог пункту 4 частини 2 статті 53 МК України будь-які платіжні документи на підтвердження ціни, що була сплачена за автомобіль, декларантом позивача до митниці не подано.

Виходячи з того, що на момент вивезення автомобіля із країни відправлення (Німеччина) його вартість вже була сплаченою і право власності на нього мав позивач, тому при здійсненні декларування цього транспортного засобу разом із митною декларацією мали подаватись банківські платіжні документи.

Проте, єдиним документом, наданим декларантом на підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, заявленого до митного оформлення, є рахунок-фактура від 10.12.2019. Відтак, перевірити правильність заявленої митної вартості у інспектора митниці не було можливості, так як не було надано більше ніяких підтверджуючих документів.

Крім того, перевізником заявленого транспортного засобу згідно акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА205020/2019/100690 від 15.12.2019 був ОСОБА_2 , проте жодних документів, що уповноважили б його ввозити на митну територію України від імені позивача задекларований транспортний засіб надано не було. При цьому, декларантом всупереч положенням ч. 2 ст. 53 МК України разом з митною декларацією № UА807290/2019/801100 не було надано документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відмітив при цьому, що правомірно джерелом інформації для визначення митної вартості при винесенні рішення про коригування митної вартості від 28.12.2019 №UА807000/2019/000417/2 використано ціну, яка ґрунтується на раніше визнаній органами доходів і зборів митній вартості за транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації. Підставою для визначення митної вартості є цінова інформація, щодо імпортних: операцій ЄАІС ДФС України МД №UА403010/2019/015144 від 23.10.2019, митне оформлення якого є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення.

Згідно з скріншотом "Рівень цін по ЦБД" ідентичний автомобіль, який мав такі ж характеристики, як і заявлений декларантом товар, оформлювався лише один в період з 02.10.2019 по 02.01.2020. Тому саме МД №UА403010/2019/015144 від 23.10.2019 була взята за основу при коригуванні.

Тому, у зв 'язку з виявленими розбіжностями, керуючись частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, 28.12.2019 відносно заявленого у митній декларації товару відповідачем законно та обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2019/000417/2, згідно з яким заявлену позивачем митну вартість товару скориговано до рівня 5000євро, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Підготовчі засідання 01.04.2020, 05.05.2020, 28.05.2020 за клопотаннями представників сторін неодноразово відкладалися та в засіданні оголошувалась перерва (а.с.53,67).

Представником позивача було подано письмові пояснення (а.с.73-76), в яких відмітив, що відповідачем не надано доказів, що при застосуванні методу визначення митної вартості за основу взята вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, визначених ст.59 Митного кодексу України.

При цьому, відмітив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не зазначено у яких саме документах ним виявлено розбіжності, чи містяться неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, ознаки підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості. Зі змісту рішення про коригування митної вартості та вимоги про надання додаткових документів не вбачається, що у відповідача виникли сумніви у достовірності значень саме цієї складової митної вартості. Тобто, відповідач, обмежившись у спірному рішенні лише загальним висновком про те, що використані декларантом відомості не є об`єктивними, не зазначив при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах. За таких обставин, вважає, що відповідач не може обґрунтовувати законність прийнятих ним рішень посилаючись на обставини, що не були підставою для винесення рішень, які оскаржуються.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 18.08.2020, підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.09.2020 (а.с.77-78), однак, розгляд справи було відкладено на 02.10.2020 за клопотанням представника позивача (а.с.82).

Представником відповідача також було подано додаткові пояснення (а.с.103-109), в яких представник Слобожанської митниці Держмитслужби підтримав заперечення проти позову, викладені у відзив, та вказав, що враховуючи відсутність документального підтвердження складових митної вартості задекларованого транспортного засобу та неподання декларантом документів, передбачених як ч.ч.2-4 ст.53 Митного кодексу України, так і ч.1 ст.368 Митного кодексу України, відповідач був позбавлений правової можливості здійснити митне оформлення транспортного засобу за заявленим основним (першим) методом визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Додатково щодо договору купівлі-продажу імпортованого автомобіля відмітив, що бланк договору складено на німецькій мові, однак країною експорту відповідно до графи 15 митної декларації від 17.12.2019 року №UА807290/2019/801100 є Литва. Підпис покупця (ОСОБА_5) ОСОБА_1 в договорі відрізняється від її підпису, який міститься в паспорті НОМЕР_4. Вказаний договір взагалі не містить умов щодо способу оплати та моменту переходу права власності. Таким чином, надання до митного оформлення на підтвердження митної вартості товару лише договору без будь-яких інших документів, зокрема, платіжного документу, не може свідчити про належне обґрунтування заявленої митної вартості.

Також додатково відмітив щодо понесених витрат на транспортування товару, згідно акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UА205020/2019/100690 від 15.12.2019 року можна зробити висновок, що позивач, який є стороною договору купівлі-продажу від 17.12.2019 і який безпосередньо купував транспортний засіб у країні експорту не був присутній при проведенні митного огляду та при перетині митного кордону задекларованим транспортним засобом, а отже у сукупності обставин (різні підписи у договорі та у паспорті, неприсутність при проведенні митного огляду) виникає сумнів щодо укладення даного договору саме позивачем, що в свою чергу може свідчити про недостовірність поданого документу.

Судові засідання 02.10.2020, 28.10.2020, 06.11.2020 за клопотанням представника позивача, необхідністю витребування додаткових доказів у справі, у зв`язку із викликом свідка для допису в засідання також неодноразово відкладалися та в них оголошувалась перерва (а.с.82, 88-89, 112-114, 117).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підтяв, викладених у позові та поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 10.12.2019 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля Марка VOLKSWAGEN; модель GOLF, ідентифікаційний номер КТЗ (VIN) НОМЕР_1 , за умовами якого продавець продає автомобіль, а покупець приймає та оплачує його вартість у розмірі 2400Євро (а.с.7,87). Даний договір, як пояснив свідок ОСОБА_2 був підписаний ним від імені ОСОБА_1 на підставі раніше виданої нею довіреності (а.с.119).

17.12.2019 з метою митного оформлення транспортного засобу особистого користування - «Легковий автомобіль, що був у використанні - 1 шт. Марка VOLKSWAGEN; модель GOLF. Ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення: 2011. Модельний рік виготовлення: 2011. Тип двигуна бензиновий. Робочий об`єм циліндрів двигуна: 1390см3. Номер двигуна: нема даних. Потужність двигуна: 118кВт. Тип кузова: універсал. Колір: білий. Кількість місць сидіння, включно з місцем водія 5. Колісна форма: 4x2. Призначений для перевезення людей по дорогах загального користування. Наявні пошкодження, ознаки експлуатації зазначені» було подано до митного органу електронну митну декларацію №UA807290.2019.801100, згідно з якою митну вартість товару визначено у розмірі 2400євро (а.с.97-98).

Разом з митною декларацією декларантом були надані наступні товаросупровідні документи, що стосуються транспортного засобу: декларація про походження товару від 10.12.2019, акт про проведення огляду №UА205020/2019/100690 від 15.12.2019 (а.с.11-12); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 13.12.2017 (а.с.13-14); сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UА.005.075511-19 (а.с.8-9), рахунок-фактура (інвойс) від 10.12.2019 (а.с.7).

За результатами здійснення митного контролю щодо правильності визначення митної вартості, декларантові було направлено електронне повідомлення щодо надання у відповідності до вимог статей 53, 54 та 368 Митного кодексу України, документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зокрема: платіжні документи, банківські платіжні документи щодо здійснення оплати; копію митної декларації країни відправлення; каталоги, специфікації, прейскуранти, інформація аукціону, сайтів, пропозиції; витрати на доставку транспортного засобу; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів (а.с.99), у відповідь на яке уповноважена особа позивача листом від 18.12.2019 повідомила про відсутність відповідних додаткових документів (а.с.16).

28.12.2019 Слобожанською митницею Держмитслужби прийнято рішення №UА807000/2019/000417/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.5), згідно з яким митна вартість "Легковий автомобіль, що був у використанні - 1 шт. Марка VOLKSWAGEN; модель GOLF. Ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення: 2011. Модельний рік виготовлення: 2011. Тип двигуна бензиновий. Робочий об`єм циліндрів двигуна: 1390см3. Номер двигуна: нема даних. Потужність двигуна: 118кВт. Тип кузова: універсал. Колір: білий. Кількість місць сидіння, включно з місцем водія 5. Колісна форма: 4x2. Призначений для перевезення людей по дорогах загального користування. Наявні пошкодження, ознаки експлуатації зазначені" визначена в сумі 5000,00євро.

28.12.2019, у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, Слобожанською митницею Держмитслужби була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807290/2019/80156 (а.с.6).

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Митний кодекс України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (п.п.2,3 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

При цьому, згідно ст.55 Митного кодексу України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.4 ст.337 Митного кодексу України).

Згідно із ч.1 ст. 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Аналізуючи наведені норми, слід дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак, самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.

В судовому засіданні, представник відповідача пояснив, що під час митного контролю при обробці документів, наданих декларантом, за поданою митною декларацією спрацював програмний комплекс автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Декларанту направлено повідомлення про надання додаткових документів (а.с.99), разом з тим, декларантом поінформовано про відсутність додаткових документів (а.с.16).

А тому, підставою для прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем для коригування митної вартості зазначено наявну в АСМО Інспектор про митні оформлення ідентичних та подібних товарів митне оформлення яких вже здійснено, митну декларацію №UА403010/2019/15144 від 23.10.2019 (а.с.42-43).

Разом з тим, суд відмічає, що враховуючи вищезазначені норми, сам лише факт спрацювання систему управління ризиками не є підставою для проведення коригування заявленої декларантом митної вартості товарів.

При цьому, як вже зазначалось вище наявність є обов`язковим у митного органу саме обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення, в ньому не зазначено в чому саме виявився обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості товару. В рішенні відмічено лише про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з і тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, як вбачається з рішення відповідача не зазначено у чому виявилось недостатнє підтвердження документально заявленої декларантом позивача митної вартості автомобіля, які документи містять розбіжності та яких відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, не містять подані документи. Ні у відзиві, ні в судовому засіданні представник відповідача не зазначав, у чому саме виявились, зокрема, ознаки підробок у поданих документах.

У відзиві та в судовому засіданні представник відповідача, насамперед, посилається на те, що підставою для витребування додаткових документів, стало не надання уповноваженою особою позивача будь-яких платіжних документів на підтвердження ціни автомобілю, хоча ціна вже була сплачена. Наголошує на тому, що договір від імені позивача підписано іншою особою, а довіреність на підтвердження таких повноважень не надавалась.

Вказані доводи судом не приймаються до уваги, оскільки, в рішенні даних обставин не наведено. У запиті з приводу наявного сумніву щодо укладення договору у відповідача не зазначено. Крім того, Митним кодексом України не передбачено надання документів, які б підтверджували повноваження інших осіб на укладення правочинів.

Щодо відсутності платіжного документу та його ненадання під час митного оформлення, що стало підставою для витребування додаткових доказів, суд відмічає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 Митного кодексу України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). За наявності документів, що достовірно підтверджують митну вартість задекларованого товару, сама по собі оплата готівкою коштів за відсутності доказів підроблення відомостей та недоведеності обставин порушення вимог законодавства при придбанні певного товару недодання до митного оформлення касового ордеру, касового чеку чи іншого документа про прийняття визначеної суми готівкою не може класифікуватися як обставина, що свідчить про штучне формування позивачем показників митної вартості.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2018 року у справі №809/322/17 зазначив, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Вказані висновки також зроблені у Верховним Судом у постанові від 04 червня 2020 року у справі №1.380.2019.001823, а відтак, зазначені вище доводи представника відповідача, суд не приймає до уваги.

При цьому, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що він є дуже близьким знайомим ОСОБА_1 , майже родичем, а тому на її прохання він безкоштовно погодився привезти транспортний засіб із закордону. На виконання такого доручення ОСОБА_1 видала довіреність, якою його уповноважено від імені позивача укладати договори купівлі-продажу транспортного засобу та підписувати від її імені усі необхідні документи. Саме тому від імені ОСОБА_1 , як пояснив свідок, ним і було підписано договір від імені ОСОБА_1 . При цьому при укладенні договору кошти були сплачені готівкою, а на митному посту були надані відповідні документи.

Пояснення свідка, та надані позивачем документи кореспондуються між собою, а тому підстав недовіряти даним поясненням у суду нема. При цьому подані позивачем докази містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Посилання відповідача на те, що договір укладений не мовою країни експерту та особою, яка не мала права укладати такий договір не приймається до уваги, оскільки, відповідачем не надано доказів про визнання такого договору недійсним. При цьому, з довіреності вбачається, що ОСОБА_1 надала право ОСОБА_2 від її імені укладати договори та підписувати відповідні документи (а.с.119).

Щодо ненадання доказів понесення позивачем транспортних витрат, суд відмічає, що відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є серед іншого, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

У той же час, як встановлено в судовому засіданні, у тому числі з пояснень свідка ОСОБА_2 , будь-яких транспортних витрат позивачем понесено не було, сам транспортний засіб був ввезений, як вбачається з акта огляду транспортного засобу, своїм ходом (а.с.11). А тому на запит митного органу декларантом позивача і було повідомлено про відсутність додаткових документів (а.с.16).

Крім того, як вже зазначено вище, у рішенні про коригування митної вартості даних обставин, на які посилається представник відповідача вже у відзиві, не наведено. Так, у рішенні про коригування митної вартості відповідачем не зазначено у яких саме документах ним виявлено розбіжності, чи містяться неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, ознаки підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості. Тобто, відповідач, обмежившись у спірному рішенні лише загальним висновком, не зазначив при цьому, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, в чому полягає невідповідність даних або які розбіжності, наявні в поданих декларантом документах. За таких обставин, суд вважає, що відповідач не може обґрунтовувати законність прийнятих ним рішень посилаючись на обставини, що не були підставою для винесення рішень, які оскаржуються.

У той же час відповідачем не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Крім того, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові 27.06.2019 у справі №803/667/17 зазначив, що митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за іншим ніж першим методом, має вказати яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, навести порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, оскільки це є вимогами частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Однак, враховуючи зазначені вище обставини у справі, суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості не містить ні належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, ні обґрунтувань числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості. При цьому, суд відмічає, що транспортний засіб ОСОБА_1 мав наявні пошкодження, що також підтверджується і актом огляду (а.с.11-12),у той час, як транспортний засіб, ціну якого взято за основу для коригування дефектів не мав (а.с.42-43). Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення, дані обставини до уваги не брались та будь-якого обґрунтування зазначеного не наведено.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 28.12.2019 №UА807000/2019/000417/2 за змістом не відповідає приписам ч.2 ст.55 Митного кодексу України, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню та як наслідок, є протиправною та підлягає скасуванню і оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807290/2019/80156 від 28.12.2019, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 1681,60грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанцій від 18.02.2020 та від 27.02.2020 (а.с.3-4).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, Харківська область, м.Харків, вул.Короленка, буд.16-Б, код ЄДРПОУ 43332958) про визнання протиправними та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2019/000417/2 від 28.12.2019, прийнятого Слобожанською митницею Держмитслужби, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807290/2019/80156 від 28.12.2019, складену Слобожанською митницею Держмитслужби .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, Харківська область, м.Харків, вул.Короленка, буд.16-Б, код ЄДРПОУ 43332958) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок повернення суму судового збору у розмірі 1681,60грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27.11.2020.

Суддя І.Г. Шевченко