Рішення № 93148994, 17.11.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Справа № 915/760/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЛУТОН ІС” (69076, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 5, код ЄДРПОУ 38840039)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СВЕТОЛЮКС-ЭЛЕКТРОМОНТАЖ” (54055, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 131-В, код ЄДРПОУ 30975988)

про: стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи:

від позивача: Помазанова Н.В., згідно ордеру,

від відповідача: Гутиря М.М., згідно довіреності,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №14/2 від 18.05.2020, якою просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №20 від 14.03.2019 в сумі 5066167,67 грн, у тому числі:

- 4720000,00 грн - заборгованість за договором,

- 298424,97 грн – пеня;

- 9440,00 грн – інфляційне збільшення;

- 38302,70 грн – 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов`язання за договором поставки №20 від 14.03.2019 щодо оплати вартості поставленого товару – модульної комплексної тягової підстанції МКТП (ТПП-99).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2020 головуючим суддею у справі №915/760/20 визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 09.06.2020 позовну заяву залишено без руху з причин недотримання позивачем п. 1 ч. 1 ст.164, ч. 1 ст 172 ГПК України, встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 07 вересня 2020 року о 11:40, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Ухвалу суду від 06.07.2020 відповідачем отримано 10.07.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.47), отже останнім днем встановленого судом 15-денного строк від дня отримання цієї ухвали для подання відповідачем відзиву є 25.07.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів”, зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500, зокрема уряд установив з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу “COVID - 19” від 11.03.2020 №211.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (з наступними змінами та доповненнями) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі — COVID-19), з 1 серпня до 31 жовтня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі — регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.

При цьому, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:

“Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”.

В подальшому у відповідності до Закону України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 17.07.2020); процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” ГПК України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, усі процесуальні строки, продовжені судом відповідно до пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 07.08.2020.

01.09.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву за вих. №665 від 31.08.2020.

Відзивом відповідач просить суд поновити процесуальні строки для подання відзиву на позовну заяву та в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У підготовчому засіданні 07.09.2020 представник відповідача на обґрунтування обставин пропуску строку подання відзиву зазначила, що позивачем не було отримано позовну заяву та відзив надано після ознайомлення з матеріалами справи.

07.09.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив. Позивач зазначає, що матеріали справи містять докази поставки товару та невиконання відповідачем умов договору. Позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

07.09.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення розгляду справи на 19.10.2020.

14.09.2020 відповідачем подано суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач позовні вимоги заперечує в повному обсязі та зазначає, що товар позивачем було поставлено відповідачеві з порушенням строку, встановленого п. 3.2. Договору, лише 19.12.2019 та враховуючи специфіку товару, останній був прийнятий відповідачем без перевірки його комплектації. Фактично прийняття товару відбулося 24.12.2019 та було підписано акт розбіжностей №1 до договору поставки №20 від 14.03.2019, в якому сторони зафіксувати перелік розбіжностей до договору, у тому числі такі, що не дають можливість використовувати товар за призначенням та відповідно підтверджують порушення умов договору постачальником щодо поставки товару у встановлені договором строки. З`ясовано, що товар не відповідає технічному паспорту, а саме не укомплектований відповідно до вимог, дистанційне управління не працює, тобто покупець не має можливості використовувати товар за призначенням, що визнано постачальником у листі-відповіді за вих. №48-1090 від 18.05.2020 та зафіксовано у акті розбіжностей №1 від 24.12.2019. Рахунок на оплату остаточної суми, у відповідності з умовами п. 5.2.3. договору, покупцем від постачальника не отримано до теперішнього часу, матеріали справи його також не містять.

19.10.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 17.11.2020 о 10:30 год.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

В судове засідання для розгляду справи по суті представники сторін з`явились, доводи, викладені в заявах по суті справи підтримали.

17.11.2020 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

14.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальності “СВЕТОЛЮКС-ЭЛЕКТРОМОНТАЖ” (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПЛУТОН ІС” (постачальник, позивач) укладено договір поставки №20 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в обумовлені сторонами строки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати (поставити) модульну комплектну тягову підстанцію МКТП (ТПП-99) (далі – Товар), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити цей товар (а.с. 5-6).

Відповідно до п. 3.1. Договору, постачальник за цим договором виготовляє товар протягом 4 (чотирьох) місяців починаючи з дати отримання від покупця платежу, що передбачений п.5.2.1. цього договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору, строк поставки товару – 5 (п`ять) робочих днів з дати виготовлення товару та повідомлення про це покупця, при умові отримання постачальником платежів, що передбачені п.5.2.1., 5.2.2. цього договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору, поставка здійснюється на умовах: доставка постачальником за власний рахунок товару на адресу: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Лазурна (біля будинку 33 А по вул. Озерній).

Відповідно до п. 3.5. Договору, передача товару від постачальника до покупця здійснюється на підставі видаткової накладної та з одночасним підписанням сторонами акту приймання-передачі у рамках відповідної специфікації №1 (Додаток №1) до цього договору.

Відповідно до п. 3.6. Договору, постачальник разом з товаром зобов`язаний передати покупцеві такі документи: видаткова накладна та Акт приймання-передачі, гарантійні документи, а також документи про якість.

Відповідно до п. 3.9. Договору, датою поставки вважається дата отримання товару, вказана у видатковій накладній та Акті приймання-передачі товару.

Порядок розрахунків врегульовано розділом 5 Договору.

Так, п. 5.1. сторони погодили, що загальна вартість цього Договору складає 15 990 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 2 665 000,00 грн.

Згідно п.5.2. Договору покупець проводить розрахунки з постачальником у наступному порядку:

5.2.1. Покупець зобов`язаний оплатити постачальнику 2 950 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 491666,67 грн, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Договору, на підставі рахунку постачальника.

5.2.2. Покупець зобов`язаний оплатити постачальнику 4 150 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 691 666,67 грн, протягом 90 (дев`яносто) календарних днів з дати підписання договору, на підставі рахунку постачальника.

5.2.3. Остаточний розрахунок у сумі 8 890 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 1 481 666,67 грн покупець зобов`язаний оплатити постачальнику протягом 10 (десяти) банківських днів після поставки товару, на підставі рахунку постачальника.

Пунктом 5.3. Договору сторони погодили, що всі розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України – гривні, шляхом безготівкового перерахунку на банківські рахунки сторін, або іншим не забороненим законодавством України шляхом.

Відповідно до п. 5.4. Договору, грошові зобов`язання покупця вважається виконаним з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 12.1., цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й скріплення печатками (у випадку їх наявності) і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині виконання зобов`язань, до їх повного виконання.

Договір підписаний повноважними особами та скріплений печатками сторін.

У додатку №1 до Договору «Спеціфікація №1» сторони погодили асортимент товару – модульна комплектна тягова підстанція МКТП (ТПП-99) в кількості 1 одиниця за ціною 15990000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 2665000,00 грн (а.с.7).

Позивачем на виконання умов Договору поставлено відповідачеві товар - модульну комплектну тягову підстанцію МКТП (ТПП-99), про що свідчить видаткова накладна №274 від 19.12.2019 (а.с.9) та Акт №1 від 20.12.2019 приймання-передачі обладнання згідно специфікації №1 від 14 березня 2019 року до Договору №20, які підписано директорами сторін та скріплено печатками товариств (а.с.10).

У відповідності до умов п. 5.2.1., 5.2.2. Договору постачальником виставлено покупцеві рахунки на оплату:

- №2 від 15.03.2019 на суму 15990000,00 грн із зазначенням до сплати: два мільйони дев`ятсот п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок, у т.ч. ПДВ 491666,67 грн (а.с.12);

- №6 від 17.07.2019 на суму 15990000,00 грн із зазначенням до сплати: чотири мільйони сто п`ятдесят тисяч грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ 691666,67 грн (а.с.13).

Відповідачем зобов`язання за Договором щодо оплати поставленого товару виконано частково, здійснено попередню оплату на суму 11270000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1560 від 18.07.2019 на суму 2950000,00 грн, №2441 від 25.10.2019 на суму 4130000,00 грн та № 2748 від 29.11.2019 на суму 4190000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті поставленого товару становить 4720000,00 грн, що стало підставою звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Надаючи оцінку доводам сторін, господарський суд відзначає, що узагальнено заперечення відповідача ґрунтуються на двох твердженнях: про неотримання рахунків на сплату вартості товару у відповідності до положень Розділу 5 договору та про неотримання товару належної комплектації.

Так, відповідач зазначає, що єдиними рахунком, який ним було отримано від позивача був рахунок №6 від 17.07.2019. Відповідач вважає цей рахунок виданим на попередню оплату в розмірі 4150000,00грн.

Господарський суд не погоджується з цими твердженнями, оскільки зазначений рахунок (а.с. 13) у відповідній своїй частині містить повну ціну Модульної комплектної тягової підстанції. Застереження про розмір попередньої оплати, яке міститься після наведених реквізитів рахунку, правової природи самого документу та наслідків щодо відповідного зобов`язання, яке існує між сторонами на підставі договору, не змінює.

На підставі наведеного господарський суд констатує дотримання позивачем обов`язку, встановленого в Розділі 5 договору щодо надання відповідачеві рахунку, на підставі якого здійснюється оплата за поставлений товар.

Твердження відповідача про недотримання позивачем умов щодо поставки товару здійснюються з посиланням на Акт розбіжностей до договору поставки № 20 від 14.03.2019, складений сторонами 24.12.2019, яким на думку відповідача встановлено недоліки в комплектації товару - Модульної комплектної тягової підстанції.

Надаючи оцінку доводам відповідача в цій частині, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 664. ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Цивільним кодексом України врегульовано правовідносини щодо правових наслідків передання товару неналежної якості.

Так, статтею 673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Стаття 678 ЦК України передбачає, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

З положень статті 680 ЦК України витікає, що у зв`язку з недоліками товару покупець набуває право пред`явити вимогу продавцеві.

Правовідносини щодо правових наслідків передання некомплектного товару визначено Законом у такий спосіб.

Так, відповідно до ст. 682 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.

Статтею 684 ЦК України врегульовано, що у разі передання некомплектного товару покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) доукомплектування товару в розумний строк.

2. Якщо продавець у розумний строк не доукомплектував товар, покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати заміни некомплектного товару на комплектний;

2) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої грошової суми.

3. Наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються також у разі порушення продавцем обов`язку передати покупцеві комплект товару (стаття 683 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Таким чином, Законом прямо визначено, які саме права набув відповідач у зв`язку із поставкою товару неналежної якості (комплектності) та які саме дії мав вчинити на їх захист.

Разом з тим, відповідач не здійснив дій щодо відмови від договору, що могло б бути підставою для припинення обов`язку щодо сплати за отриманий товар та повернення вже сплачених грошових коштів.

Загалом, господарський суд зауважує, що слід розрізняти спори щодо обов`язку покупця сплатити за поставлений товар від відносин, пов`язаних із недоліками поставленого товару, спір про наслідки виявлення яких може тривати незалежно від першого.

Правовідносини сторін договору в цій частині врегульовані також і договором. Так, відповідно до п. 4.4. договору, при недопоставці товару, або поставці товару неналежної якості, Постачальник зобов`язаний за свій рахунок, в термін узгоджений із Покупцем відповідно до Претензії (рекламації), складеної в порядку передбаченому цим договором, допоставити товар, привести товар до належного стану, відповідно до вимог цього договору, або замінити на інший товар належної якості, якщо сторони не домовляться про інше.

Отже, і укладений між сторонами правочин не пов`язує факт поставки некомплектного товару із можливістю відстрочення сплати за нього або звільнення відповідача від такої сплати.

Щодо змісту самого акту розбіжностей від 24.12.2019, який за спільним рішенням сторін, розміщеним в ньому, є невід`ємною частиною договору поставки, господарський суд відзначає, що він не містить жодних додаткових умов до наведеного договору в частині порядку сплати за поставлений товар, а рівно і санкцій або додаткової відповідальності позивача як постачальника у зв`язку із розбіжностями, засвідченими цим актом.

Таким чином, заперечення відповідача правових підстав, на яких ґрунтується позов не спростовують.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки №20 від 14.03.2019 в сумі 4720000,00 грн є обґрунтованою, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 6 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 8.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору винна сторона несе відповідальність, відповідно до діючого законодавства України та згідно з умовами цього Договору.

За умовами п. 8.3. Договору, у випадку порушення строків оплати за цим Договором, покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, але не більше 20% від суми непоставленого товару.

Застосовуючи цей пункт договору, суд відзначає, що в судовому засіданні 17.11.2020 сторони визнали, що остання фраза п. 8.3. договору є наслідком помилки, допущеної при складенні договору.

Таким чином, враховуючи наведене та очевидну відсутність зв`язку між вартістю непоставленого товару та відповідальністю сторони договору за порушення строків оплати поставленого товару, суд застосовує положення п. 8.3. договору в частині, що не протирічить змісту договору та відносинам між сторонами.

Позивачем нараховано відповідачеві неустойку (пеню) в сумі 298424,97 грн за період з 31.12.2019 до 07.04.2020 на суму заборгованості в сумі 4720000,00 грн.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що розрахунок не відповідає п. 5.2.3. Договору, а саме: позивачем невірно визначено період початку нарахування неустойки, враховано календарні дні замість банківських.

Як зазначено вище, п. 5.2.3. Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок у сумі 8890000,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 1481666,67 грн покупець зобов`язаний оплатити постачальнику протягом 10 (десяти) банківських днів після поставки товару, на підставі рахунку постачальника.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Приймаючи до уваги, що товар поставлено 20.12.2019, що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі від 20.12.2019 та не спростовано відповідачем, останнім днем для остаточного розрахунку за поставлений товар є 09.01.2020 згідно календарів робочих днів банківської системи на 2019 та 2020 роки, опублікованих Національним банком України.

Отже, пеня за період з 10.01.2020 по 07.04.2020 становить 259342,08 грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 9440,00 грн та 3% річних в сумі 38302,70 грн за період з 31.12.2019 по 07.04.2020 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання за договором щодо оплати вартості поставленого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 38302,70 грн за період з 31.12.2019 по 07.04.2020.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем не враховано положення п.5.2.3. Договору щодо постачальнику протягом 10 (десяти) банківських днів після поставки товару та положень ст. ст. 253, 255 Цивільного кодексу України, а саме: позивачем враховано 10 календарних днів замість банківських та визначено останнім днем для здійснення платежу 30.12.2019 замість 09.01.2020.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Судом здійснено розрахунок 3% річних, з наступного дня після закінчення строку, встановленого п. 5.2.3. Договору в межах кінцевого строку зазначеного позивачем періоду, та визначено суму 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача – 34432,79 грн.

Таким чином, сума нарахованих 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 34432,79 грн, в решті позовний вимог в цій частині слід відмовити.

Інфляційні нарахування – це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 9440,00 грн за період з 31.12.2019 по 01.03.2020.

Разом з тим, за розрахунком суду, за період з січня по березень 2020 року включно сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 4720,00 грн.

Таким чином, сума нарахованих інфляційних збитків, що підлягають стягненню з відповідача становить 4720,00 грн, в решті позовний вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СВЕТОЛЮКС-ЭЛЕКТРОМОНТАЖ” (54055, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 131-В, код ЄДРПОУ 30975988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПЛУТОН ІС” (69076, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 5, код ЄДРПОУ 38840039):

- 4720000,00 грн – основного боргу;

- 259342,08 грн – пені;

- 34432,79 грн - 3% річних;

- 4720,00 грн – інфляційних втрат;

- 75277,42 грн. – судовий збір.

3. В задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 39082,89 грн, 3% річних в сумі 3869,91 грн та інфляційних втрат в сумі 4720,00 грн.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ПЛУТОН ІС” (69076, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 5, код ЄДРПОУ 38840039),

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “СВЕТОЛЮКС-ЭЛЕКТРОМОНТАЖ” (54055, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 131-В, код ЄДРПОУ 30975988).

Повний текст рішення складено і підписано 27.11.2020.

Суддя В.О. Ржепецький