Ухвала суду № 93148853, 27.11.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"27" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/1810/18

Суддя Господарського суду Київської області Янюк О.С. розглянувши

заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» Данілова Артема Івановича

про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів

у справі

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» ОСОБА_1 , м. Одеса

до 1) ОСОБА_2 , м. Київ

2) ОСОБА_3 , м. Київ

3) ОСОБА_4 , м. Чернігів

4) ОСОБА_5 , м. Нью Йорк, США

5) ОСОБА_6 , м. Київ

про покладення субсидіарної відповідальності

у відокремленому провадженні в межах справи №911/1810/18

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м.Вишневе, вул. Ломоносова, буд.1, ідентифікаційний код 20042911)

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Київської області (далі - суд) перебуває справа №911/1810/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» (далі - ТОВ «УНСП «Шмайсер», боржник) на стадії судової процедури ліквідації.

21.11.2020 засобами поштового зв`язку ліквідатор ТОВ «УНСП «Шмайсер» Данілов А.І. (свідоцтво №486 від 04.04.2013) звернувся до суду із заявою №02-01/911/1810/18-83 від 20.11.2020 (вх. №26159/20 від 25.11.2020) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведення до банкрутства на керівника та учасників ТОВ «УНСП «Шмайсер», а саме, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та стягнути солідарно з останніх на користь боржника 3 746 144,99грн.

Разом із вказаною заявою, 21.11.2020 ліквідатором засобами поштового зв`язку направлено до суду клопотання №02-01/911/1810/18-84 від 20.11.2020 (вх. №255/20 від 25.11.2020) про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, в якому просить суд накласти арешт на: все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 ; нерухоме майно (земельні ділянки, садовий будинок, квартиру, частки у праві власності на земельні ділянки та квартири) ОСОБА_3 ; нерухоме майно (земельні ділянки, частки у праві власності на квартиру) ОСОБА_4 ; майно (частка в розмірі 10% в статутному капіталі ТОВ «МІОЛ 1») ОСОБА_5 ; майно (частка у праві власності на квартиру) ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі- Кодекс) під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Згідно п. 1,3 ч. 2 ст. 7 Кодексу господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом (далі - ГПК України). За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Таким чином, відповідна заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності підлягатиме розгляду за правилами, визначеними ГПК України, а відтак, суд дійшов висновку, що клопотання ліквідатора про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів також розглядається відповідно до положень ГПК України.

Так, ст.136 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити: виконання рішення суду; ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінку такої відповідності здійснює господарський суд, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накласти арешт, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 01.10.2020 у справі №925/1159/19).

Так, в обґрунтування поданого клопотання ліквідатор зазначає, що під час проведення процедури банкрутства як колишнім керівником боржника так і учасниками товариства вчинялись дії спрямовані на доведення боржника до банкрутства. Вважає, що відповідачі можуть вчиняти дії щодо відчуження належного їм на праві власності майна, що ускладнить або унеможливить виконання у повній мірі судового рішення у справі. Вказує, що обраний захід забезпечення у вигляді накладення арешту на відповідне нерухоме майно відповідає критеріям розумності та адекватності. Крім того, такий вид забезпечення ніяким чином не впливатиме на здійснення відповідачами володіння та користування майном, а лише встановить заборону його відчуження. На підтвердження викладених у клопотанні обставин, ліквідатором надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 20.11.2020 та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна, станом на 20.11.2020.

Проаналізувавши обставини викладені у клопотанні ліквідатора та надані на їх підтвердження докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, із змісту резолютивної частини відповідного клопотання вбачається, що ліквідатор просить суд накласти арешт на відповідне майно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , проте, у поданому клопотанні не наведено обставин та не надано на їх підтвердження доказів, що відповідні особи вчиняють будь-які дії, спрямовані на відчуження такого майна, або здійснюють підготовку до вчинення таких дій.

Крім того, суд зазначає, що справа про банкрутство ТОВ «УНСП «Шмайсер» була порушена у вересні 2018 року відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який у свою чергу так само як і Кодекс передбачав порядок притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності, однак, доказів того, що учасники ТОВ «УНСП «Шмайсер» протягом 2 років вчиняли дії спрямовані на відчуження свого майна ліквідатором суду також надано не було.

До того ж, як вбачається із змісту заяви №02-01/911/1810/18-83 від 20.11.2020 ліквідатор просить суд, зокрема, стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 на користь боржника 3 746 144,99грн. У свєму клопотанні про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів ліквідатор просить суд накласти арешт на все майно вказаних осіб, зокрема, але не виключно: земельні ділянки, квартири, корпоративні права тощо. Проте, ліквідатором не було надано суду доказів того, що вартість майна, на яке вимагається накласти арешт, відповідає заявленій до стягнення сумі грошових коштів. Зазначена обставина свідчить про ймовірність порушення збалансованості інтересів сторін, у разі вжиття відповідних заходів забезпечення.

Самі лише твердження ліквідатора про потенційну можливість ухилення вищевказаних осіб від виконання судового рішення, у разі задоволення його заяви, без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення клопотання про забезпечення вимог кредиторів.

Отже, на час постановлення зазначеної ухвали, суд вважає, що клопотання ґрунтується на припущеннях, оскільки не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення у визначений ліквідатором спосіб та ймовірність утруднення виконання рішення суду, у разі його невжиття.

Ураховуючи зазначене, керуючись ст.ст. 2, 7, 61 Кодексу ст.ст. 12, 74, 76-79, 136-140, 234-235, 255 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» (ідентифікаційний код 20042911) Данілова Артема Івановича (свідоцтво №486 від 04.04.2013) про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів - відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвала набрала законної сили 27.11.2020 та згідно ст. 255 ГПК України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст.ст. 256-257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Ухвалу підписано 27.11.2020.