Рішення № 93148819, 27.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2020Справа №910/14344/20Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ РЕ" (03680, м. Київ, вул. Василя Тютюника, 13б)

про стягнення 10 002, 30 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ РЕ" (відповідач) коштів в порядку регресу в розмірі 10 002, 30 грн, посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п`ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 13-Б, направлялась ухвала суду від 28.09.2020 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105473828495 ухвалу суду від 28.09.2020 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв`язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, Господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/14344/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2019 між Приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування" (позивач, страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів PVP.S №1901785 (надалі - Договір страхування) зі строком дії, зокрема, з 12.06.2019 по 11.06.2020 включно, відповідно до якого позивач прийняв на себе обов`язок по страхуванню автомобіля «Mitsubishi LANCER», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2019 в м. Києві на бульварі Тараса Шевченка відбулась дорожньо-транспортна пригоди за участю застрахованого автомобіля «Mitsubishi LANCER», державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки Національної поліції України про дорожньо-транспортну пригоду №3019240547397647, вищезазначена дтп відбулася внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва №761/34825/19 від 19.11.2019 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

29.08.2019 внаслідок пошкодження у ДТП застрахованого транспортного засобу «Mitsubishi LANCER», державний номерний знак НОМЕР_1 , страхувальник звернувся до позивача з заявою на виплату/доплату страхового відшкодування.

Як встановлено судом, на підставі акту огляду транспортного засобу №139306 від 22.08.2019 та висновку/калькуляції №139306 від 23.08.2019 позивачем було складено страховий акт №139306 від 04.09.2019.

Відповідно до вищевказаного акту розмір страхового відшкодування страхувальнику складає 10 002, 30 грн.

Згідно з платіжним дорученням №15583 від 04.09.2019 позивачем було сплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 10 002, 30 грн.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні норми містить стаття 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Суд зазначає, що достатнім доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, у даному випадку є відповідне платіжне доручення.

Відтак, позивач (страховик), здійснивши виплату страхового відшкодування в розмірі 10 002, 30 грн, набув права потерпілої у ДТП особи в межах здійсненої виплати у вищенаведеній сумі.

Так, на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як особи, що на законних підставах експлуатує «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) №АО/1007716 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн).

Отже, в даному випадку відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності водія автомобіля «КІА», державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_3 , тобто особи, яка визнана винною у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою №04-2755 про виплату страхового відшкодування в розмірі 10 002, 30 грн. Проте відповідач відповіді на вищевказану заяву не надав та виплати страхового відшкодування в розмірі 10 002, 30 грн не здійснив.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АО/1007716, а також положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв`язку із настанням ДТП виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до останнього.

Таким чином, враховуючи підтверджену матеріалами справи суму сплаченого позивачем на користь страхувальника страхового відшкодування у розмірі 10 002,30 грн, а також враховуючи встановлений полісом серії №АО/1007716 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб у розмірі 100 000,00 грн та франшизи - 0,00 грн, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв`язку з настанням ДТП виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 10 002,30 грн.

Матеріали справи не підтверджено, що відповідач сплатив на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 10 002, 30 грн. Також відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП або заперечень на розраховану позивачем суму страхового відшкодування.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що сума страхового відшкодування, яка складає 10 002, 30 грн, підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вищезазначеної суми підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на свою користь 5 000, 00 грн судових витрат, пов`язаних із оплатою професійної правової допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2020 між позивачем та адвокатським бюро «Синюк та партнери» було укладено договір про надання правової допомоги №1, за умовами якого останнє зобов`язалося надавати позивачу юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Перелік страхових справ, прийнятих від позивача адвокатським бюро «Синюк та партнери» з метою надання передбачених цим договором юридичних послуг, визначено сторонами цього договору у додатку №1 до нього.

У додатку №1.4 від 31.01.2020 до договору про надання правової допомоги від 02.01.2020 наведено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Синюком С.Л. в рамках вищенаведеного правочину для надання позивачу правової допомоги у страховій справі №139306, щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 10 002, 30 грн (стягнення яких, становить предмет спору в справі № 910/14344/20).

З матеріалів справи також вбачається, що 31.01.2020 між позивачем та адвокатським бюро «Синюк та партнери» було підписано акт виконаних робіт на загальну суму 106 000,00 грн, до якого включено, зокрема, вартість наданих позивачу юридичних послуг у розмірі 5 000,00 грн у страховій справі №139306 щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 10 002, 30 грн.

На підтвердження того, що Синюк С.Л. є адвокатом, позивачем до позовної заяви було долучено копію відповідного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 15.02.2018 серії КС №6423/10, посвідчення адвоката України від 15.02.2018 №6423/10, а також ордер серії КС№444231 від 10.03.2020, що підтверджує повноваження наведеного адвоката на представництво інтересів позивача в суді.

Судом встановлено, що згідно з платіжним дорученням №299 від 09.01.2020 в розмірі 56 000, 00 грн та платіжного доручення №369 від 09.01.2020 в розмірі 50 000, 00 грн, позивач сплатив на користь адвокатського бюро «Синюк та партнери» суму вартості наданих останнім юридичних послуг за договором про надання правової допомоги від 02.01.2020 №1 у розмірі 106 000,00 грн (у тому числі послуг вартістю 5 000,00 грн, наданих у рамках справи №910/14344/20).

Враховуючи вищенаведені обставини, беручи до уваги задоволення пред`явлених позивачем позовних вимог у повному обсязі, а також зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у зв`язку, зокрема, з їх неспіврозмірністю, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про покладення на відповідача 5 000,00 грн судових витрат, пов`язаних із оплатою професійної правової допомоги.

Судовій збір в розмірі 2 102, 00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» (ідентифікаційний код 33442139, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Василя Ттютнника, буд. 13-Б) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування» (ідентифікаційний код 24745673, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10) затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 10 002,30 грн (десять тисяч дві гривні 30 коп.), витрат по оплаті судового збору в розмірі 2 102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) та судових витрат, пов`язаних із оплатою професійної правової допомоги в розмірі 5 000, 00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяС.М. Морозов