Рішення № 93148368, 27.11.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/136/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2020 Справа № 908/2513/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу:

за позовом Фізичної особи-підприємця Коротенко Ірини Олексіївни ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Фізичної особи-підприємця Лобова Антона Юрійовича ( АДРЕСА_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Абінбев Ефес Україна", (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30-В)

про стягнення 17289 грн. 86 коп.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець Коротенко Ірина Олексіївна звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою вих. № 24/09/20/1 від 24.09.2020 про стягнення з Фізичної особи - підприємця Лобова Антона Юрійовича про стягнення компенсації за втрачене торгове (холодильне) обладнання за договором про експлуатацію обладнання № UA-10_4768 від 17.03.2017 у розмірі 17289,86 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2020 справу № 908/2513/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою суду від 02.10.2020 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2513/20, присвоєний номер провадження 32/136/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвала суду від 02.10.2020 про відкриття провадження у справі № 908/2513/20, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, повернулася на адресу Господарського суду Запорізької області без вручення, з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Фізичної особи - підприємця Лобова Антона Юрійовича є: АДРЕСА_2 що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2513/20.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. (ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.10.2020 у справі № 908/2513/20 відповідачу запропоновано у відповідності ст. ст. 165, 251 ГПК України, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відзив на адресу суду від відповідача у зазначений в ухвалі суду від 02.10.2020 у справі № 908/2513/20 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило, правову позицію у справі не висловив.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, письмових пояснень по суті спору не надала.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2513/20 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 27.11.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17.03.2017 Фізична особа - підприємець Коротенко Ірина Олексіївна (далі - дистриб`ютор) та Фізична особа - підприємець Лобов Антон Юрійович (далі - торгова точка) уклали договір № UA_-_10_4768 про експлуатацію обладнання (далі - договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п. 1.1. якого дистриб`ютор зобов`язується за окремою письмовою згодою компанії (в акті приймання- передачі) передавати торговій точці обладнання, а торгова точка зобов`язується експлуатувати таке обладнання для реалізації з його використанням виключно товару та відповідно до умов цього договору повернути таке обладнання дистриб`ютору або компанії в тому ж стані, в якому торгова точка отримувала таке обладнання з урахуванням його нормального зносу.

Пунктами 1.4, 1.5, 1.12 договору № UA_-_10_4768 від 17.03.2017 передбачено, що обладнання передається дистриб`ютором торговій точці за актом приймання-передачі. Акти приймання-передачі обладнання попередньо погоджуються компанією шляхом їх підписання уповноваженим представником компанії та скріплення печаткою/штампом компанії, і лише після цього підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. За відсутності описаного вище погодження компанії дистриб`ютор не має права передавати торговій точці зазначене у відповідному акті обладнання, а торгова точка не має права приймати таке обладнання від дистриб`ютора. В разі необхідності дистриб`ютор передає торговій точці наявні у дистриб`ютора копії технічної документації, необхідної для експлуатації обладнання. Передача дистриб`ютором обладнання торговій точці не зумовлює передачі права власності на нього, власником обладнання залишається компанія. Торгова точка зобов`язана експлуатувати обладнання лише в тому місці, яке погоджене відповідним актом приймання-передачі обладнання.

Відповідно до п. 1.20 договору дистриб`ютор має право в будь-який момент часу висунути торговій точці письмову вимогу про повернення обладнання дистриб`ютору. Така вимога є обов`язковою для виконання торговою точкою за умови, що вона містить погодження компанії у вигляді підпису уповноваженого представника компанії, скріпленого печаткою компанії. Торгова точка повинна виконати таку вимогу у вказаній у ній строк та зобов`язана повернути обладнання дистриб`ютору, який прибуває до торгової точки для отримання обладнання. В такому випадку повернення обладнання торговою точкою дистриб`ютору оформлюється актом приймання-передачі, який має бути до його підписання торговою точкою і дистриб`ютором попередньо погодженим компанією шляхом його підписання уповноваженим представником компанії та скріплення печаткою/штампом компанії. За відсутності описаного вище погодження компанії торгова точка не має права повертати дистриб`ютору зазначене у відповідному акті обладнання. У випадку порушення умови про описане вище погодження компанії, дистриб`ютор та торгова точка повинні (кожен окремо) сплатити компанії штраф у розмірі вартості (відновної вартості) обладнання, повернутого торговою точкою дистриб`ютору з порушенням цієї умови.

Торгова точка несе ризик випадкового знищення та/або випадкового пошкодження (псування) обладнання з моменту отримання обладнання від дистриб`ютора і до моменту його повернення компанії або дистриб`ютору (п. 1.22).

В разі повної втрати обладнання внаслідок викрадення, пожежі, повені, торгова точка зобов`язується надати дистриб`ютору та/або компанії видане уповноваженими органами державної влади (зокрема, органами МВС, МНС) документальне підтвердження його втрати. В цьому випадку торгова точка не звільняється від відповідальності, передбаченої цим договором, за втрату обладнання, крім випадків, коли компанія прийме рішення про звільнення торгової точки від такої відповідальності.

Згідно п. 1.24 обладнання, яке передане торговій точці, торгова точка зобов`язана повернути дистриб`ютору (а у випадках, передбачених цим договором - компанії) в стані, в якому воно було отримано з урахуванням його нормального зносу, протягом 3 календарних днів з моменту отримання вимоги про таке повернення. Вимога може бути подана письмово або засобами факсимільного зв`язку. В цьому випадку повернення обладнання торговою точкою дистриб`ютору оформлюється відповідним актом приймання-передачі між дистриб`ютором та торговою точкою, який в обов`язковому порядку має бути попередньо погоджений підписом уповноваженого представника компанії та скріплений печаткою/штампом компанії.

Відповідно до п. 1.25 у випадку закінчення строку дії цього договору, припинення строку його дії, його розірвання, торгова точка повинна повернути дистриб`ютору обладнання протягом 3 календарних днів з дня закінчення строку дії цього договору, припинення строку його дії, його розірвання. В цьому випадку повернення обладнання торговою точкою дистриб`ютору оформлюється відповідним актом приймання-передачі між дистриб`ютором та торговою точкою, який в обов`язковому порядку має бути попередньо погоджений підписом уповноваженого представника компанії та скріплений печаткою компанії.

Пунктом 1.27 договору передбачено, що у випадку втрати обладнання, торгова точка повинна відшкодувати особі, якій має здійснюватися повернення втраченого обладнання (компанії або дистриб`ютору), вартість (відновну вартість) втраченого обладнання та сплатити такій особі штраф у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого обладнання, встановленої відповідним актом прийому-передачі обладнання.

Строк дії договору - з дня підписання його всіма сторонами та погодження компанією і до 31 грудня 20___ року. Якщо за 30 календарних днів до дня закінчення строку дії договору жодна із сторін не надішле іншій стороні (або компанія не надішле обом сторонам) письмове повідомлення із підтвердженням закінчення строку дії договору у визначений договором день, цей договір вважається продовженим до кінця календарного року, наступного за роком, на який припадає день закінчення строку дії цього договору. Це правило про автоматичне продовження строку дії цього договору поширюється на всі наступні випадки закінчення строку його дії (п. 1.30).

Договір на кожній сторінці скріплений підписами сторін, круглою печаткою позивача.

11.04.2018 між позивачем, ФОП Лобовим Антоном Юрійовичем, за погодженням із ПАТ "Сан Інбев Україна" за вказаним вище договором підписаний Акт прийому - передачі обладнання: № 20180411090349, відповідно до якого дистриб`ютор (позивач) передав, а торгова точка (відповідач) прийняв для експлуатації наступне обладнання: Інтер 800 Черніговське, 2009 (3000027824/13), кількість - 1 шт., місце розташування - м. Запоріжжя, пр. Соборний, 177, кіоск 539, вартість (відновна вартість) 6644,93 грн.; конструкція 1-но дверная, Чернігівське, 2004, заводський номер О, кількість - 1 шт., місце розташування - м. Запоріжжя, пр. Соборний, 177, кіоск 539, вартість (відновна вартість) 2000 грн.

12.08.2020 позивач (дистриб`ютор) направив на юридичну та фактичну адресу відповідача письмову вимогу про повернення обладнання вих. № 12/08/20/1 від 12.08.2020 яка має наступний зміст: "Між ФОП Коротенко І.О. (Дистриб`ютор) і ФОП Лобовим Антоном Юрійовичем (Торгова точка) за згодою та дозволом ПАТ "САН ІНБЕВ Україна" або ПРАТ "АБІНБЕВ ЕФЕС Україна" (яке є правонаступником ПАТ "САН ІНБЕВ Україна") (Компанія) було укладено договір № UA_-_10_4768 про експлуатацію обладнання від 17.03.2017 (надалі - договір). Пунктом 1.25 цього договору передбачено, що у випадку закінчення строку дії цього договору, припинення строку дії, його розірвання, торгова точка повинна повернути дистриб`ютору обладнання протягом 3 календарних днів з дня закінчення строку дії цього договору, припинення строку дії, його розірвання. В цьому випадку повернення обладнання торговою точкою оформлюється відповідним актом приймання - передачі між дистриб`ютором та торговою точкою, який в обов`язковому порядку має бути попередньо погодженим підписом уповноваженого представника компанії.

Дистриб`ютор вимагає від Торгової точки відповідно до цього договору повернути протягом 3 днів з моменту отримання цієї вимоги наступне обладнання: 1) відповідно до акту прийому-передачі обладнання № 20180411090349 від 11.04.2018: Интер 800 Черніговське, 2009 (3000027824/13), кількість - 1 шт.; конструкція 1-но дверная, Чернігівське, 2004, кількість - 1 шт. Для отримання від Торгової точки вказаного вище обладнання Дистриб`ютор у зазначену вище дату прибуде до Торгової точки та за вказаною вище адресою розташування Обладнання".

На вимозі міститься підпис та кругла печатка ФОП Коротенко І.О., відмітка про погодження і надання дозволу від Третьої особи (Компанії) та підпис уповноваженої особи третьої особи і прямокутний штамп Компанії (третьої особи).

Направлення вимоги підтверджується фіскальними чеками від 21.08.2020 № № 6900209671681, 6900209671673, описами вкладення та поштовими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Доказів передання обладнання відповідачем позивачу у строк, встановлений у вимозі (29.05.2020), матеріали дійсної справи не містять.

Позивач подав копію акту від 21.09.2020, складений представником третьої особи (компанії) та позивача, відповідно до тексту якого 21.09.2020 вказані вище представники компанії і дистриб`ютора прибули до торгової точки ФОП Лобова А.Ю. за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 177 біля Фоктсроту, кіоск № 539 для отримання від ФОП Лобова А.Ю. наступного обладнання: холодильник Інтер 800, Черніговське, 2009 (3000027824/13), заводський номер 057666; конструкція 1-но дверная, Чернігівське, 2004, яке раніше було передано торговій точці за договором про експлуатацію обладнання № UA_-_10_4768 від 17.03.2017. Зазначено, що торгова точка не повернула обладнання у зв`язку з тим, що дане обладнання відсутнє за вказаною адресою та сама торгова точка відсутня за вказаною адресою.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, вислухавши сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторонни вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу й інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Згідно ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на умови укладеного між сторонами договору № UA_-_10_4768 про експлуатацію обладнання від 17.03.2017 суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем для експлуатації обладнання: Інтер 800 Черніговське, 2009 (3000027824/13), кількість - 1 шт., місце розташування - м. Запоріжжя, пр. Соборний, 177, кіоск 539, вартість (відновна вартість) 6644,93 грн.; конструкція 1-но дверная, Чернігівське, 2004, заводський номер О, кількість - 1 шт., місце розташування - м. Запоріжжя, пр. Соборний, 177, кіоск 539, вартість (відновна вартість) 2000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за погодженням з компанією (третьою особою у справі) відповідно до вимог п. 1.25 договору висунув відповідачу письмову вимогу про повернення обладнання, яка отримана відповідачем.

Відповідач належних та достатніх доказів повернення спірного обладнання позивачу або третій особі суду не надав.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 8644,93 грн. відновної вартості обладнання підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).

Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 даної статті).

Пунктом 1.27 договору передбачено, що у випадку втрати обладнання, торгова точка повинна відшкодувати особі, якій має здійснюватися повернення втраченого обладнання (компанії або дистриб`ютору), вартість (відновну вартість) втраченого обладнання та сплатити такій особі штраф у розмірі 100% вартості (відновної вартості) втраченого обладнання, встановленої відповідним актом прийому-передачі обладнання.

Доказів сплати штрафу відповідачем матеріали дійсної справи не містять. Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 8644,93 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 17289,86 грн., з яких: 8644,93 грн. - штраф, 8644,93 грн. - вартість (відновна вартість) втраченого обладнання на підставі договору підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з позовною заявою, позивач просив стягнути з відповідача 15000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката (орієнтовний розрахунок).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У матеріалах справи № 908/2513/20 містяться копії: договору про надання правової допомоги № 060701 від 07.06.2019; ордер про надання правничої допомоги серія АР 1000171 від 22.04.2020, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю ЗП № 001894 від 04.12.2018.

Відповідно до п.п. 1.1., 3.1., 3.2., 4.1., 4.2. договору про надання правової допомоги № 060701 від 07.06.2019, укладеного між Адвокатом Харцизовою Т.В. (адвокат) та Фізичною особою - підприємцем Коротенко І.О. (замовник), адвокат бере на себе зобовязання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

На момент укладання даного договору його орієнтовна ціна складає 15000,00 грн. за ведення однієї судової справи у суді першої інстанції. Загальна сума послуг, наданих за цим договором складає суму усіх, підписаних сторонами додатків та актів приймання-передачі наданих послуг, які є невід`ємною частиною даного договору.

Детальний опис робіт та винагороду, яку замовник сплачує адвокату визначено в додатках до даного договору та актах приймання-передачі наданих послуг.

Розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

За домовленістю сторін, оплата правової допомоги може здійснюватись також у вигляді передоплати або авансу.

Розглянувши надані позивачем процесуальні документи та матеріали справи, суд зазначає наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До позовної заяви не додано додатків до договору про надання правових послуг №060701 від 07.06.2019, актів приймання-передачі наданих послуг, доказів оплати.

Відтак, суду не надано належних та допустимих доказів понесення позивачем судових витрат в сумі 15000,00 грн. На підставі викладеного, станом на час прийняття рішення у цій справі суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в цій частині.

Позивач не позбавлений права звернутись до суду з відповідною заявою про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в порядку ст. 244 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лобова Антона Юрійовича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Коротенко Ірини Олексіївни, ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 8644 (вісім тисяч шістсот сорок чотири) грн. 93 коп. штрафу, 8644 (вісім тисяч шістсот сорок чотири) грн. 93 коп. вартість втраченого обладнання, судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне судове рішення складено " 27" листопада 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій