Рішення № 93146265, 27.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року м. Київ № 640/7890/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у Київській областіпровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити діїУ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому просить:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо внесення 17 грудня 2019 року додаткових відомостей до запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна під номером 17127375, згідно з якими визначено розмір основного зобов`язання позивача в сумі 1 143 406, 48 грн, визначено об`єктом обтяження інше рухоме майно позивача, майно на яке позивач набуде право власності у майбутньому;

2) зобов`язати відповідача виключити ці додаткові відомості із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року закрито провадження у справі №640/7890/20 в частині зобов`язання відповідача виключити додаткові відомості про обтяження за реєстраційним номером 17127375 із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо внесення 17 грудня 2019 року додаткових відомостей до запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна під номером 17127375.

24 листопада 2020 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яка обґрунтована тим, що судом, при ухваленні рішення у справі від 16 листопада 2020 року не було вирішено питання щодо розподілу витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у розмірі 38 400, 00 грн.

Дослідивши заяву представника позивача та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №640/7890/20, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої - третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до приписів статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами третьою, сьомою - дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз наведених вище по тексту норм права дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16.

Крім того, до суду необхідно надати і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги разом із відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, а також із доказами, які підтверджують здійснення відповідних витрат (у разі понесення таких).

При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Таким чином, судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов`язані тільки з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, і за надання правової допомоги за визначених законом обставин: у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було порушено питання щодо стягнення з відповідача понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 38 400, 00 грн.

З цією метою ним надано суду договір про надання правової допомоги від 14 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Тукманом Є.Г., ордер на надання правничої (правової) допомоги від 14 лютого 2020 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 21 жовтня 2019 року серії КВ №000712, акт приймання - передачі наданих послуг від 02 червня 2020 року, прибутковий касовий ордер від 02 червня 2020 року №1-02-06/20 на суму 32 000, 00 грн, акт приймання - передачі наданих послуг від 18 листопада 2020 року та прибутковий касовий ордер від 18 листопада 2020 року №2-18-11/20 на суму 38 400, 00 грн.

Відповідно до умов пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 14 лютого 2020 року клієнт доручає, а адвокат приймає на себе доручення з надання клієнту допомоги на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору надання адвокатом правової допомоги здійснюється на платній основі. Вартість наданої адвокатом правової допомоги у межах даного договору становить 3 200, 00 грн за кожну годину роботи адвоката. Остаточна вартість наданої за даним договором правової допомоги визначається сторонами в Акті приймання - передачі наданих послуг.

У відповідності до актів приймання - передачі наданих послуг від 02 червня 2020 року та від 18 листопада 2020 року, сторони погоджують те, що адвокатом надано клієнту правові послуги (допомогу) у вигляді правозаступництва, відстоювання інтересів останнього у справі №640/7890/20 з питання, яке визначено пунктом 3.1 договору а саме:

а) збір та опрацювання додаткових доказових матеріалів на захист позиції клієнта, зокрема повідомлення Київської місцевої прокуратури №9 від 19 травня 2020 року №1163-20, податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 18 квітня 2018 року №274805-5602-1008 на суму 22 192, 27 грн, рішення Державної фіскальної служби України від 30 липня 2018 року №11036/К/99-99-11-02-01-14, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 у справі №810/3180/18, податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 26 квітня 2019 року №90407-5606-1031 на суму 18 416, 63 грн, рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року по справі №320/1989/19, податкової вимоги Головного управління ДФС у Київській області від 31 січня 2019 року №137785-56 на суму 22 280, 67 грн, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2020 року у справі 640/4887/19, рішення Головного управління ДФС у Київській області про опис майна позивача у податкову заставу від 23 січня 2019 року №1605, меморіального ордера МВ55017108 - 4 години;

б) розроблення, структуризація та складання процесуальних документів: заяв з процесуальних питань від 02 червня 2020 року та від 15 липня 2020 року по справі №640/7890/20, оформлення документальних матеріалів додатків цих документів - 6 годин;

в) надання клієнту роз`яснень з питань стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи №640/7890/20 з огляду на правозастосовчу практику Верховного Суду на прикладі постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 провадження №1 1-562ас18 - 2 години.

Суд зазначає, що за змістом пункту 1.2 постанови правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15 грудня 2004 року № 637 касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Бланк прибуткового касового ордера (форма № КО-1, далі - ПКО) затверджено «Положенням про ведення касових операцій в Україні» від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - положення) і є первинним документом, який використовується для оформлення надходжень грошових коштів у касу підприємства.

Даний документ має дві частини: «корінець» ПКО і відривна квитанція до ПКО. Обидві частини цього документа обов`язково підписуються касиром підприємства або особою, що здійснює його функції і головним бухгалтером підприємства. Після чого документ скріплюється печаткою підприємства.

Після отримання готівки до каси підприємства відривна квитанція видається особі, яка здійснила це внесення. «Корінець» ПКО залишається в касі підприємства і обов`язково реєструється в журналі прибуткових і видаткових касових документів.

Обов`язковими реквізитами при заповненні «корінця» і відривної квитанції цього бланка є: назва підприємства, податковий код підприємства, порядковий номер документа, дата складання документа, кореспондуючий рахунок бухгалтерського обліку, що використовується при проведенні даної операції, сума, яка вноситься до каси підприємства (проставляється цифрами), найменування організації або прізвище, ім`я та по батькові того, від чийого імені вноситься готівка в касу підприємства, сума прописом (дублюється отримана сума прописом), назва документа, на підставі якого вноситься готівка, підписи уповноважених на це осіб (касира підприємства або особи, що здійснює його функції і головного бухгалтера підприємства).

Враховуючи вище викладене, суд зазначає, що витрати на виконання договору про надання правової допомоги від 14 лютого 2020 року, що підтверджуються прибутковим касовим ордером від 18 листопада 2020 року №2-18-11/20 на суму 38 400, 00 грн, відносяться до витрат на професійну правничу допомогу та, в розумінні приписів статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, є судовими витратами позивача.

При цьому, вказані судові витрати, з урахуванням наданих доказів є доведеними та повністю відповідають вимогам приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 38 400, 00 грн (тридцять вісім тисяч чотириста гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

з