Ухвала суду № 93146195, 25.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

25 листопада 2020 року м. Київ № 640/24775/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенко К.С., ознайомившись з позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "КІОД-1"

до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КІОД-1" (адреса: 01051, м. Київ, вул. Лейпцизька, 16, літ. "А". ідентифікаційний код 32554793) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б), в якому просить суд:

заборонити Печерському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) здійснювати знесення будинку охорони та переходу між цокольним поверхом гуртожитку та нежитловою будівлею на вул. Лейпцизькій. 16 у Печерському районі м. Києва в рамках виконавчого провадження № 62920298, яке може призвести до зміни просторово-жорсткосної системи "будівля готелю- Перехід-будівля гуртожитку" та зазнати не передбачених навантажень, що призведе до позаштатного режиму роботи несучих конструкцій з можливістю крихкого руйнування (обвалу)".

В якості підстав позову позивач зазначив, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 15562/19-44/10576/10577/20-44 від 21.04.2020 здійснити знесення об`єкту - переходу між цокольним поверхом гуртожитку та нежитловою будівлею по вул. Лейпцизькій, 16 у Печерському районі м. Києва, без спричинення шкоди сусіднім будівлям, зокрема, будівлі гуртожитку по вул. Лейпцизькій, 16 та нежитловій будівлі по вул. Лейпцизькій, 16-А у Печерському районі м. Києва , неможливо.

Позивач переконаний, що виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 у справі № 826/8693/17, що набрало законної сили та яким зобов`язано позивача знести будинок охорони та перехід між цокольним поверхом гуртожитку та нежитловою будівлею на вул. Лейпцизькій, 16 у Печерському районі м. Києва, посадовими особами Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) призведе до руйнування вказаних об`єктів, що становитиме порушення права власності позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2020 позовну заяву № 68-10/20 від 13.10.2020 залишено без руху, вказано на можливість усунення недоліків шляхом подання до суду редакції позовної заяви з вказівкою на обставини порушення прав позивача з відповідним нормативним обґрунтуванням та зазначенням належного способу захисту у відповідності до вимог ст. 5 КАС України; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

04.11.2020 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява представника позивача № 77-11 від 04.11.2020 про зміну підстав адміністративного позову про зобов`язання вчинити певні дії.

У тексті заяви позивач вказав, що виконання відповідачем рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 у справі № 826/8693/17 може бути організовано без участі представника позивача та призведе до руйнування об`єктів нерухомого майна, що є порушенням права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "КІОД-1".

Позивач посилався на ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України та ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як на гарантію захисту права власності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, зокрема, відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 у справі № 826/8693/17, що набрало законної сили, адміністративний позов Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "КІОД-1" знести будинок охорони та перехід між цокольним поверхом гуртожитку та нежитловою будівлею на вул. Лейпцизькій, 16 у Печерському районі м. Києва.

Ухвалами Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08.09.2020 та від 06.10.2020 у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "КІОД-1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК СІ ХОТЕЛ ГРУП" у адміністративній справі № 826/8693/17 відмовлено.

Разом з тим, позивач у позові у цій справі просить суд заборонити Печерському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) здійснювати знесення будинку охорони та переходу між цокольним поверхом гуртожитку та нежитловою будівлею на вул. Лейпцизькій. 16 у Печерському районі м. Києва в рамках виконавчого провадження № 62920298. яке може призвести до зміни просторово-жорсткосної системи "будівля готелю- Перехід-будівля гуртожитку" та зазнати не передбачених навантажень, що призведе до позаштатного режиму роботи несучих конструкцій з можливістю крихкого руйнування (обвалу)".

Суд відмічає, що позивач в якості підстав для звернення до суду не вказує на протиправність дій чи бездіяльності відповідача - Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), проте зазначає про порушення права власності позивача у разі знесення об`єктів нерухомого майна - будинку охорони та переходу між цокольним поверхом гуртожитку та нежитловою будівлею на вул. Лейпцизькій, 16 у Печерському районі м. Києва.

При цьому, позивач обставин порушення своїх прав, свобод чи інтересів внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби не зазначив.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

За ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає загальні і спеціальні способи судового контролю.

Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають у розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому статтею 287 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є, зокрема, застосування судового контролю у разі порушення прав відповідача (боржника), що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з виконанням судового рішення в цій справі.

Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні за новим позовом розгляду не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2019 по справі № 806/2143/15.

Окрім цього суд відзначає, що визначені позивачем підстави позову, а поряд з цим і заявлені за позовною заявою вимоги зобов`язального характеру до ДВС про заборону знесення будівель, а заразом виконання рішення суду, обумовлені захистом Товариством свого права власності на відповідне нерухоме майно, зокрема володіння та розпорядження майном.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд наголошує, що відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (стаття 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Суд відмічає, що заявлені за позовом вимоги про заборону Печерському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) здійснювати знесення будинку охорони та переходу між цокольним поверхом гуртожитку та нежитловою будівлею на вул. Лейпцизькій. 16 у Печерському районі м. Києва в рамках виконавчого провадження № 62920298, викладені в контексті матеріально-правового питання захисту позивачем належного йому права власності на нерухоме майно, зокрема володіння та розпорядження таким майном, тобто спір обумовлений порушенням приватного майнового права та інтересу відповідного суб`єкта, а відтак спір підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, та який залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 19.12.2019 по справі № 820/6756/16, та Великою Палатою Верховного Суду в постановах від: 28.03.2018 у справі № 826/14433/16, від 18.04.2018 по справі № 910/8132/17, від 17.10.2018 у справі № 826/17908/14 і від 12.02.2020 по справі № 813/1341/15.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер правовідносин у цій справі, суд вважає, що даний спір непідвідомчій адміністративному суду, а є таким, що підлягає розгляду за правилами цивільного або господарського судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі на п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.

Керуючись статтями 170, 171, 241, 243, 256, 287 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У відкритті провадження у справі № 640/24775/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КІОД-1" відмовити.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка її подала. Копія позовної заяви залишається в суді.

3. Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Відповідно до положень статті 170 та Частини першої статті 294 КАС України ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено відповідно до положень статей 295 - 297 КАС України протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя К.С. Пащенко