Рішення № 93146173, 26.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2020 року м. Київ № 640/2548/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

Головного управління ДПС у м. Києві

до ОСОБА_1

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДПС у м. Києві (адреса місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код - 43141267) (надалі - позивач або ГУ ДПС у м. Києві) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (надалі - відповідач або ОСОБА_1 ), у якому позивач просить суд стягнути на користь ГУ ДПС у м. Києві податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 114 759,44 грн. (сто чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять гривень 44 копійки).

В обґрунтування позову ГУ ДПС у м. Києві акцентується на наявності у ОСОБА_1 податкового боргу, який має бути стягнуто в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2020 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/2548/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

30.04.2020 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, у якому зазначено, що сума боргу, що підлягає стягненню виникла у результаті документальної позапланової невиїзної перевірки, що проведена з суттєвими порушеннями, а саме: по-перше, за обставин відсутності повідомлення платника податків про її проведення, оскільки відповідач не отримав повідомлення та наказу про проведення перевірки, що призвело до порушення права на прийняття участі в перевірці та наданні пояснень; по-друге, без надання можливості відповідачу подати заперечення до акту перевірки так як копію акту отримано не було та, по-третє, висновки у акті базуються на обставинах, що не відповідають дійсності - відповідач заперечує факти укладання кредитного договору з ПАТ «Дельта Банк».

Відповідач відмітив, що позивач звернувся до адміністративного суду з пропущенням строку на звернення, оскільки строк сплати заборгованості за податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2017 № 0000611306 спливає 03.02.2017, то відповідно позивач мав подати позов у шестимісячний строк до 03.08.2017.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

22.11.2016 ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків та зборів до бюджету.

За результатами перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 22.11.2016 № 10367/26-51-13-06/ НОМЕР_1 , яким встановлено, що платником податку не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи та відображено отриманий дохід як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного ПАТ «Альфа Банк» за 2014 рік в сумі 364 689,81 грн. Таким чином, контролюючим органом за результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 61 753,73 грн.

Лист з актом від 22.11.2016 № 10367/26-51-13-06/ НОМЕР_1 , направлений на адресу позивача, повернуто за закінченням терміну зберігання.

Так, на підставі акта перевірки від 22.11.2016 № 10367/26-51-13-06/ НОМЕР_1 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2017 № 0000611306, яким збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осібна суму 61753,67 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 15608,42 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 11.01.2017 № 0000611306 отримано ОСОБА_1 24.01.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення № 02068 0896340 7.

Разом з тим, вказані суми відповідачем у встановлені терміни не сплачені.

10.11.2017 відповідно до статті 59 Податкового кодексу України контролюючим органом було прийнято податкову вимогу № 102613-17 про сплату податкового боргу ОСОБА_1 на суму 114759,44 грн. та направлено відповідачу у визначений законом спосіб.

Податкова вимога від 10.11.2017 № 102613-17 отримана позивачем 15.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення № 04116 1951206 5.

Однак визначені контролюючим органом суми податкової заборгованості у встановлений термін відповідачем сплачені не були.

Враховуючи те, що відповідачем у встановленому законом порядку сума податкового боргу не сплачена, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов`язання не сплаченого платником податку на встановлений строк набуває статусу податкового боргу.

Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Пункт 179.1 статті 179 Податкового кодексу України визначає, що платник податку на доходи фізичних осіб зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Контролюючим органом у акті проведення перевірки від 22.11.2016 № 10367/26-51-13-06/ НОМЕР_1 зазначено, що внаслідок направлення запиту 22.09.2016 № 11900/10/26-51-13-04-17 щодо безнадійного боргу з листа ПАТ «Дельта Банк» від 13.10.2016 № 8306 встановлено обставини списання безнадійного боргу за кредитом шляхом укладання договору про припинення зобов`язань, внаслідок чого ОСОБА_1 нараховано та виплачено дохід за ознакою « 126» - додаткове благо, відповідно до пп. «д». пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України включається до загального оподаткованого доходу платника податку.

Відповідно до п. 42.1 ст. 42 Податкового кодексу України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

У відповідності до п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

З матеріалів справи, судом встановлено, що акт перевірки було належним чином направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою платника податків, проте внаслідок бездіяльності останнього отримано не було, що підтверджується відміткою про повернення поштового відправлення з ідентифікатором № 02068 0722586 0 «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Підпунктом. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

На виконання зазначених вимог контролюючим органом складено податкове повідомлення-рішення від 11.01.2017 № 0000611306, яким збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осібна суму 61753,67 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 15608,42 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 11.01.2017 № 0000611306 отримано ОСОБА_1 24.01.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення № 02068 0896340 7.

В силу вимог підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання є податковим боргом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв`язку з несплатою відповідачем узгодженої суми податкового зобов`язання позивачем сформована вимога про сплату боргу форми "Ф" від 10.11.2017 № 102613-17 на суму 114 759,44 грн.

Вимогу про сплату отримано відповідачем особисто 17.12.2017, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 04116 1951206 5.

Враховуючи, що узгоджене податкове зобов`язання не було сплачене відповідачем у встановлені строки, таке зобов`язання набуло статусу податкового боргу, який підлягає стягненню.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України , контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України , стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України , стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України , контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 20.1.34 ч. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Частиною 2 ст. 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що спеціальним законом - Податковим кодексом України у ст. 102 передбачено спеціальний присічний строк у 1095 днів для контролюючого органу протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, беручи до уваги, що Головним управлінням ДПС у м. Києві подано позовну заяву 04.02.2020 у межах визначеного строку, суд приходить до висновку, що позивачем строку на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу пропущено не було.

З огляду на наведене, твердження відповідача про необхідність подання відповідного позову у шестимісячний строк та його пропущення Головним управлінням ДПС у м. Києві є необґрунтованим.

Головним управлінням ДПС у м. Києві надано суду довідку від 29.01.2020 № 3338/9/26-15-10-03-16 про наявність податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у сумі 114 759,44 грн. та відповідний розрахунок заборгованості відповідно до картки платника податків відповідача.

Посилання на оскарження відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги у адміністративному або судовому порядку матеріали цієї справи не містять. Доказів сплати визначеної суми податкового зобов`язання у встановленому порядку до суду не надано.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Положеннями пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Відтак, з урахуванням викладених законодавчих приписів, на противагу наведених відповідачем доводів щодо протиправності нарахування сум податкового боргу, суд відмічає, що дослідженню і оцінці у межах даної справи підлягає питання чи набула сума податкового зобов`язання визначена контролюючим органом у податкових повідомлень-рішень статусу узгодженого грошового зобов`язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене чи були правові підстави для її стягнення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На думку суду, позивач як контролюючий орган довів наявність підстав для стягнення податкового боргу, що виник внаслідок несплати податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2017 № 0000611306 та податковою вимогою від 10.11.2017 № 102613-17, що набуло статусу узгодженого, водночас, відповідачем не надано доказів порушення наведених вимог ПК України щодо формування податкової вимоги в зв`язку з несплатою узгодженого грошового зобов`язання та здійснення стягнення коштів.

Інші доводи позивача щодо порушень, допущених податковим органом під час проведення перевірки як підстави для складення податкового повідомлення-рішення та нарахування податкового боргу, за обставин відсутності оскарження таких дій та рішень у адміністративному чи судовому порядку предмету позову у даній справі не стосуються, не спростовують позицію позивача щодо наявності підстав для стягнення заборгованості, а отже до уваги судом не приймаються.

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідачем не надано суду доказів сплати узгодженої суми податкової заборгованості у добровільному порядку або оскарження її, суд дійшов висновку, що позовні вимоги контролюючого органу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи відсутність таких заходів з боку позивача, судовий збір на його користь стягненню з відповідача не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника суму податкового боргу у розмірі 114759,44 (сто чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять гривень 44 коп.).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя К.С. Пащенко