Рішення № 93145935, 23.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2020 року м. Київ № 640/5756/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., при секретарі судового засідання Кузьмич М.Б.

за участі представників сторін:

від позивача - Лозинська О.Л.

від відповідача 1 - Грабовий А.М.

від відповідача 2 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Міністерства енергетики України Міністерства енергетики та вугільної промисловості Українипровизнання протиправними наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати,ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати накази Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 16.01.2020 № 45-к та від 10.02.2020 № 73-к;

- поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді генерального директора Директорату енергетичних ринків в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України як правонаступнику Міністерства енергетики та вугільної промисловості України;

- стягнути з Міністерства енергетики та захисту довкілля України (місцезнаходження: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 37552996) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

- звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Міністерства енергетики та захисту довкілля України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць;

- звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на державній службі на посаді генерального директора Директорату енергетичних ринків в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України як правонаступнику Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що її звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» є незаконним, оскільки посада генерального директора Директорату енергетичних ринків не була скорочена як посада державної служби. Крім того, позивач повідомила, що при здійсненні попередження про наступне вивільнення їй не було запропоновано жодної рівнозначної посади.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2020 відкрито спрощене провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

03.04.2020 Міністерством енергетики та захисту довкілля подано клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Відповідач Міністерство енергетики та захисту довкілля 09.04.2020 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову з посиланням на правомірність та законність оскаржуваного наказу.

28.07.2020 від Міністерства енергетики України надійшло повідомлення про перейменування Міністерства енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 425 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2020 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 23.10.2020 судом з урахуванням встановленого факту перейменування Міністерства енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України, ухвалено вважати належним відповідачем у справі Міністерство енергетики України.

Представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Представник Міністерства енергетики України просив суд прийняти законне та обґрунтоване рішення з урахуванням фактичних обставин та усіх наявних належних доказів.

У судовому засіданні 23.10.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи убачається, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 19.12.2017 № 500-к ОСОБА_1 була призначена на посаду генерального директора Директорату енергетичних ринків з 19.12.2017.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» було, зокрема, перейменовано Міністерство екології та природних ресурсів на Міністерство енергетики та захисту довкілля України, а також реорганізовано Міністерство енергетики та вугільної промисловості шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля. Крім того визначено, що Міністерство енергетики та захисту довкілля є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

12.11.2019 позивачу було вручено попередження про припинення державної служби у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.

14.01.2020 позивач звернулася до Голови комісії з проведення реорганізації Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністру енергетики та захисту довкілля України Оржелю О.А. про переведення на рівнозначну посаду в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України, що відповідає освіті, кваліфікації та досвіду позивача.

Відповідь на вказану заяву позивач не отримала.

Наказом Міністра енергетики та захисту довкілля України, Головою комісії з проведення реорганізації Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Оржелем O.A. видано наказ від 16.01.2020 № 45-к про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Директорату енергетичних ринків у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури і штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 10.02.2020 №73-к у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю позивача внесено зміни до наказу від 16.01.2020 № 45-к «Про звільнення ОСОБА_1 », зокрема змінено дату звільнення позивача з 20.01.2020 на 10.02.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 425 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» було, зокрема, перейменовано Міністерство енергетики та захисту довкілля України на Міністерство енергетики України та утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів із визначенням їх правонаступниками прав, обов`язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля у відповідних сферах.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття зазначених наказів, позивач звернулась з даним позовом до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України «Про державну службу» (далі - Закону № 889, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею третьою Закону № 889, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

За змістом статті 5 Закону № 889 правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Положеннями пункту 1 частини першої, частини третьої статті 87 Закону № 889, передбачено, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Як зазначено судом вище, згідно з наказом Міністра енергетики та захисту довкілля України, Головою комісії з проведення реорганізації Міністерства енергетики та вугільної промисловості України Оржелем O.A. від 16.01.2020 № 45-к фактичною підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Директорату енергетичних ринків слугувало скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури і штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.

Відповідно до Положення про Директорат енергетичних ринків, затвердженого в.о. державного секретаря - директора Департаменту забезпечення комунікацій та організаційної роботи Ю. Підкоморною 03.10.2017, Директорат енергетичних ринків є самостійним підрозділом апарату Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, що утворюється для виконання завдань, пов`язаних із забезпеченням формування державної політики у сфері сталого функціонування енергетичних ринків у паливно-енергетичному комплексі. Директорат очолює генеральний директор.

Так, з матеріалів справи установлено, що наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 05.03.2019 № 92 було введено в дію з 01.01.2019 штатний розпис апарату Міненерговугілля на 2019 рік, серед якого, зокрема, міститься Директорат енергетичних ринків та посада генерального директора Директорату енергетичних ринків.

Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 15.10.2019 № 345 було затверджено нову структуру апарату Міністерства енергетики та захисту довкілля України, в межах якої затверджено Директорат енергетичних ринків та надійності постачання енергії кінцевому споживачу.

31.10.2019 наказом Міністерства енергетики та довкілля України введено в дію з 01.11.2019 структуру та штатний розпис Міністерства енергетики та захисту довкілля на 2019 рік, до якого віднесено структурний підрозділ Директорат енергетичних ринків та надійності постачання енергії кінцевому споживачу та посаду генерального директора Директорату енергетичних ринків та надійності постачання енергії кінцевому споживачу.

Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.11.2019 № 372 було внесено зміни до наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 15.10.2019 № 345, зокрема, слова «Директорат енергетичних ринків та надійності постачання енергії кінцевому споживачу» замінено словами «Директорат енергетичних ринків».

Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 14.11.2019 було введено в дію зміни до структури та зміни до штатного розпису апарату Міністерства енергетики та захисту довкілля України на 2019 рік, яким, зокрема виключено зі штатного розпису Директорат енергетичних ринків та надійності постачання енергії кінцевому споживачу та посаду генерального директора Директорату енергетичних ринків та надійності постачання енергії кінцевому споживачу та одночасно включено до штатного розпису структурний підрозділ Директорат енергетичних ринків та посаду генерального директора Директорату енергетичних ринків.

Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 21.02.2020 було введено в дію штатний розпис апарату Міністерства енергетики та захисту довкілля України на 2020 рік, яким збережено структурний підрозділ Директорат енергетичних ринків та посаду генерального директора.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що підстави для звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889 відсутні, оскільки в даному випадку не відбулося скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач.

Так, внаслідок зміни структури та штатного розпису Міністерства відбулося лише перейменування структурного підрозділу у складі Міністерства, а саме Директорату енергетичних ринків та надійності постачання енергії кінцевому споживачу на Директорат енергетичних ринків, яке не призвело до змін структури або штатного розпису структурного підрозділу, та не призвело до скорочення посади, яку обіймав позивач.

Доказів зворотнього відповідачем до суду не надано.

Крім того, відповідачем не надано до суду й належних доказів зміни функціональних завдань та функцій структурного підрозділу чи посадових обов`язків позивача за посадою, у зв`язку зі зміною назви Директорату енергетичних ринків та надійності постачання енергії кінцевому споживачу на Директорат енергетичних ринків.

У відзиві на позовну заяву відповідач покликається на те, що фактичною передумовою для попередження про припинення державної служби та у подальшому - для звільнення ОСОБА_1 є реорганізація Міністерства енергетики та вугільної промисловості України шляхом його приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля України.

Положеннями п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» передбачено реорганізацію Міністерства енергетики та вугільної промисловості шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля.

Реорганізація державного органу є самостійною підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Отже, навіть у разі встановлення судом факту проведення реорганізації Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, звільнення ОСОБА_1 з посади не може вважатися законним, адже у наказі від 16.01.2020 № 45-к зазначена інша підстава припинення державної служби - скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.

Викладене в сукупності дає підстави для висновку про те, що наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 16.01.2020 № 45-к є протиправним і підлягає скасуванню.

Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 10.02.2020 №73-к також підлягає скасуванню як похідний.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Також, відповідно до абзацу 10 підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов`язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, з якого позивач була звільнена, на час розгляду справи перебуває у процесі припинення та з відповідного реєстру не виключене.

Беручи до уваги, що звільнення позивача відбулося незаконно, суд дійшов висновку про те, що порушені права позивача у цій частині підлягають захисту шляхом поновлення його на посаді генерального директора Директорату енергетичних ринків у Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України з 10.02.2020.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з абзацом 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У пункті 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 № 13 Пленуму Верховного Суду України зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів, що минули починаючи з дня незаконного звільнення, по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.

Беручи до уваги, що позивача було звільнено у лютому 2020 року, середньоденна заробітна плата обчислюється судом виходячи з розміру заробітної плати, нарахованої позивачеві за грудень 2019 року і січень 2020 року.

Як убачається з довідки Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.04.2020 № 10.3-ВИХ/10/2397, за грудень 2019 року і січень 2020 року позивачеві було нараховано 79 906,69 грн. заробітної плати за 27 фактично відпрацьованих робочих днів.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає 2959,51 грн. (79 906,69: 27).

Оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.04.2020 №429-р ОСОБА_1 призначено першим заступником Міністра енергетики та захисту довкілля України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/429-2020-%D1%80#Text), кількість днів вимушеного прогулу, які підлягають оплаті складає 47 днів (з 10.02.2020 по 15.04.2020).

Таким чином, у зв`язку з незаконним звільненням з відповідача на користь позивача потрібно стягнути 139 096,97 грн. (47 х2959,51) середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу без утримання обов`язкових податків і зборів.

При цьому сума обов`язкових податків і зборів підлягає нарахуванню та утриманню під час виконання судового рішення.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених під час розгляду справи фактів та обставин, беручи до уваги, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із пунктами 2 і 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Керуючись указаними вимогами, суд вважає за необхідне рішення суду в частині поновлення позивача на посаді генерального директора Директорату енергетичних ринків у Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України та в частині стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 62 149,65 грн. без утримання обов`язкових податків та зборів - допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати накази Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 16.01.2020 № 45-к та від 10.02.2020 № 73-к.

3. Поновити ОСОБА_1 на державній службі на посаді генерального директора Директорату енергетичних ринків в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості з дати звільнення - з 10.02.2020.

4. Стягнути з Міністерства енергетики України (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37552996, місцезнаходження: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.02.2020 по 15.04.2020 в сумі 139 096,97 (сто тридцять дев`ять тисяч дев`яносто шість гривень дев`яносто сім копійок).

5. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині:

поновлення ОСОБА_1 на державній службі на посаді генерального директора Директорату енергетичних ринків в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості з дати звільнення - з 10.02.2020

стягнення з Міністерства енергетики України (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37552996, місцезнаходження: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 62 149,65 грн. (шістдесят дві тисячі сто сорок дев`ять гривень шістдесят п`ять копійок).

Позивач: ОСОБА_1 - ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 1: Міністерство енергетики України - ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37552996, місцезнаходження: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035;

Відповідач 2: Міністерство енергетики та вугільної промисловості - ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37471933, місцезнаходження: вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01001.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано - 25.11.2020.

Суддя Т.П. Балась