Рішення № 93145873, 26.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2020 року м. Київ № 640/14154/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески у розмірі 4 888,83 грн та про зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 18.05.2020 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні , з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2017, 2018, 2019 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на закони України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та зазначає, що при призначенні йому пенсії за віком підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на закони України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з дотриманням вимог чинного законодавства здійснено перерахунок пенсії позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

18.05.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перехід із пенсії призначеної за вислугу років військовослужбовцю на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На підставі даної заяви ОСОБА_1 з 18.05.2020 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Призначаючи пенсію за віком Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві застосувало показник середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні попереднього виду пенсії.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1-1 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 7 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Тобто, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII та Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначається одна пенсія за її вибором.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 3 статті 45 Закону від 09 липня 2003 року № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV, однак у випадку із позивачем мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа №367/1830/17).

Так, позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" він звернувся вперше.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу пенсія за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV призначена з 18.05.2020.

При цьому, як вбачається розрахунку заробітку для обчислення, призначаючи пенсію за віком Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві застосувало показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,4 грн та збільшено даний показник на коефіцієнт 1,2987, що застосовується під час перерахунку пенсії у 2019-2020 роках, згідно з пунктом 4-5 Перехідних положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що при обчисленні пенсії позивача Головне управління Пенсійного фонду України повинно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислену як середній показник за 2017, 2018, 2019 роки.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість не застосування при призначенні пенсії за віком позивачу показника середньої заробітної плати в Україні за 2017, 2018, 2019 роки.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов"язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обчислення пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески у розмірі 4888,83 грн.

3. Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 18.05.2020 перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017, 2018, 2019 роки.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева