Рішення № 93144890, 17.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 р. № 400/3700/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., пр. відповідача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_2 , АДРЕСА_1

до відповідача:Офісу Генерального прокурора, вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011 Дев`ятої кадрової комісії (Кадрова комісія № 9), вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01001 Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28,Миколаїв,54030

про:визнання протиправними та скасування рішення від 02.07.2020 № 2/1 і наказу від 19.08.2020 № 790-к; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31.08.2020, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, прокуратури Миколаївської області, Дев`ятої кадрової комісії (Кадрова комісія № 9) про:

1) визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії № 9 від 02.07.2020 року № 2/1 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»;

2) визнання протиправним та скасування наказу виконуючого обов`язки прокурора Миколаївської області Фальченка Д.В. № 790-к від 19.08.2020 року про звільнення з посади начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Миколаївської області та з органів прокуратури;

3) поновлення на посаді начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Миколаївської області;

4) стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 31.08.2020 року по дату прийняття рішення по справі.

Ухвалою від 29.09.2020 року змінено назву відповідача - Прокуратури Миколаївської області на Миколаївську обласну прокуратуру.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що підстави для звільнення позивача відсутні. Позивача звільнено відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Проте, п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» визначено 2 підстави для звільнення прокурора з посади: 1) у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або 2) в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. У наказі про звільнення не зазначено конкретної підстави для звільнення позивача з посади прокурора. На час звільнення позивача ні ліквідації, ні реорганізації Прокуратури Миколаївської області не було. Також у Прокуратурі Миколаївської області не було скорочення кількості прокурорів. Крім того, ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» визначені загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, а не з органів прокуратури. Рішення Кадрової комісії прийнято за наслідками співбесіди позивача, проте без урахування попередніх етапів атестації. На вимогу Кадрової комісії позивач надав пояснення та правовстановлюючі документи на майно.

Відповідач, Миколаївська обласна прокуратура, надала відзив на позов, просила відмовити у задоволення позову, оскільки наказ про звільнення позивача з посади прокуратури прийнято на підставі рішення Кадрової комісії № 9 від 02.07.2020 року № 2/1 «Про неуспішне проходження прокурором атестації».

Відповідач, Офіс Генерального прокурора, надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідно до пп. 2 п. 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19.09.2019 № 113-ІХ, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Відтак, Прикінцеві положення Закону України № 113-ІХ містять застереження стосовно того, що прокурори, стосовно яких прийнято рішення про неуспішне проходження атестації, звільняються з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", якою передбачено звільнення у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури. Тому звільнення позивача є правомірним наслідком неуспішного проходження прокурором атестації.

Відповідач, Кадрова комісія № 9, відзив на позов не надала.

Заслухав представника відповідачів, дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивач з 2008 року працював на різних посадах в органах Прокуратури Миколаївської області.

З 05.05.2020 позивач займав посаду начальника відділу ведення єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Миколаївської області.

09.10.2020 позивач подав заяву Генеральному прокурору про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації - іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

Дев`ятою кадровою комісією у рішенні зазначено, що на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності ОСОБА_2 вимогам професійної компетентності і доброчесності, зокрема:

Відповідно до щорічної декларації ОСОБА_2 за 2015 рік, 29.12.2012 року прокурором було набуто автомобіль TOYOTA LAND CRUISER Prado 2006 року випуску за 123108 грн. (15388 доларів США на день придбання).

Незважаючи на те, що автомобіль перебував у користуванні прокурора протягом шести років та потрапив у ДТП, ОСОБА_2 12.12.2018 року продав автомобіль TOYOTA LAND CRUISER Prado 2006 року випуску за 415809 гри. (14930 доларів США), тобто за вартість, що була майже тотожною вартості придбання автомобіля у 2012 році, що викликає обгрунтовані сумніви у достовірності внесених до щорічних декларацій відомостей прокурором ОСОБА_2 про вартість придбання автомобіля TOYOTA LAND CRUISER Prado 2006 року випуску.

Згідно відомостей, що містяться у щорічній декларації прокурора за 2018 рік у розділі грошові активи відсутні будь-які відомості щодо наявності готівкових коштів та інших коштів розміщених на банківських рахунках. Проте, ОСОБА_2 18 січня 2019 року було придбано автомобіль TOYOTA Highlander 2011 року випуску за 470 000 гривень за відсутності необхідних для придбання автомобіля активів.

Крім того, згідно щорічної декларації за 2017р. у декларанта наявний легковий автомобіль Hyundai ІX35 2012-го року випуску, який набутий 16 травня 2015 року вартістю 105 тис. гривень. Станом на 2020 рік ринкова вартість аналогічного автомобіля складає 338 тис. грн., що свідчить про занижену вартість придбання автомобіля. Під час співбесіди прокурор не надав переконливих пояснень щодо причин заниженої вартості вказаного автомобіля.

Вивченням матеріалів атестації прокурора зокрема письмової відповіді на практичне завдання №2 встановлено також невідповідність прокурора ОСОБА_2 вимогам професійної компетентності.

Прокурор ОСОБА_2 , надаючи відповідь на питання, не розрізняє повноваження суду (судді) під час судового провадження від повноважень слідчого судді на досудовому розслідуванні.

Тому 02.07.2020 Кадрова комісія № 9 прийняла рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

19.08.2020 року Прокуратурою Миколаївської області прийнято наказ № 790-к про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Миколаївської області та з органів прокуратури з 31.08.2020 року.

Законом № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Зокрема, згідно з п. 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (далі-Закон № 1697).

За приписами п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній і прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Згідно з пп. 8 п. 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, Генеральний прокурор визначає перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур.

Наказом Генерального прокурора «Про створення дев`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур» від 02.06.2020 № 251 зі змінами, внесеними наказом від 30.06.2020 № 300 створено дев`яту кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур та затверджено її персональний склад.

Пунктом 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

На виконання вказаних положень Закону №113-ІХ (п. 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення») наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі – Порядок № 221).

Згідно з п. 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону" №113-ІХ атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, не проходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Пунктом 6 розділу І Порядку № 221 визначено, що атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Відповідно до п. 8 розділу І Порядку № 221, за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Пунктом 13 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено таку обов`язкову складову процедури атестації, як проведення співбесіди з метою виявлення відповідності кандидата вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

Згідно з п. 8 розд. IV Порядку № 221, співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.

Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання (п. 12 розд. IV Порядку № 221).

Відповідно до п. п. 9, 10, 11 розділу IV Порядку № 221 для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:

1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;

2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;

3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;

4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.

Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).

Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.

Співбесіда прокурора складається з таких етапів:

1) дослідження членами комісії матеріалів атестації;

2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;

Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності (п. 14 розділу IV Порядку № 221).

Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (п. 15 розділу IV Порядку № 221).

Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації (п. 16 розділу IV Порядку № 221).

Водночас, в абз. 2 п. 11 розд. IV Порядку № 221 передбачено, що перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).

Судом встановлено, що позивачем надавались пояснення комісії з підтверджуючими документами згідно п. 11 розділу IV Порядку № 221.

Матеріали справи містять пояснення та документи, які стосуються дружини позивача. Документи, які підтверджують вартість автомобілів, задекларованих позивачем, комісією не витребовувались.

Під час співбесіди кадровою комісією надавалася оцінка професійної етики та доброчесності, а також професійної компетенції позивача, що є безпосереднім предметом атестації в силу вимог пп. 2 п. 12 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.

Форма прийняття рішення кадровою комісією - відкрите голосування після обговорення отриманої інформації, визначена мета її діяльності - виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності.

Співбесіда є третім та останнім етапом атестації, метою проведення якої є виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, за підсумками якої приймається рішення про успішне або неуспішне проходження прокурорами атестації. За комісією зберігається право на надання відповідної оцінки прокурорам за результатами цього етапу атестації.

Таким чином, кадрові комісії наділені сукупністю прав та обов`язків, що надають можливість на власний розсуд визначитися з оцінкою прокурорів.

Оцінка професійної компетентності прокурора та професійної етики та доброчесності прокурора (п. 12 «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ) - це суб`єктивне відображення інформації про прокурора, отриманої в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті КДКП, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади, через яку може виникнути обгрунтований сумнів щодо доброчесності першого.

Визначення відповідності або невідповідності прокурора критеріям має відбуватися на основі сумарної оцінки всієї інформації, яка свідчить про порушення вимог професійної компетентності, професійної етики та доброчесності (за винятком грубих порушень, наявності яких самих по собі є достатньою для твердження про невідповідність прокурора критеріям професійної компетентності, професійної етики чи доброчесності).

Саме кадрові комісії за приписами Закону № 113-ІХ, Порядку надають оцінку матеріалам атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.

В рішенні комісії зазначено, що позивач не відповідає критерію доброчесності, оскільки у комісії виникли обгрунтовані сумніви щодо достовірності внесених до щорічних декларацій відомостей стосовно вартостей задекларованих автомобілів.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені у Законі України «Про запобігання корупції».

У відповідності до ч. 1 ст.4 та п. 8 п. 8 ст.11 Закону України «Про запобігання корупції», виключно Національне агентство з питань запобігання корупції наділене на законодавчому рівні повноваженнями з контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У рішенні Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 814/886/17 зазначено, що здійснення контролю та перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.

Таким чином, саме цей компетентний орган вправі стверджувати, приймати відповідні рішення та формувати висновки щодо порушення позивачем вимог щодо декларування, необхідності декларування фактів, що випливають з наведених вище обставин.

Таких висновків НАЗК під час розгляду справи до суду не надано. Відсутні і докази звернення з цього приводу відповідача до НАЗК.

Докази, які підтверджують, що позивачем занижено вартість автомобіля Hyundai ІX35 2012-го року випуску відповідачами не надано. Тому суду незрозуміло, які переконливі пояснення з цього приводу при співбесіді міг надати позивач.

Будь-яких доказів стосовно того, що позивачем наведені у декларації недостовірні дані стосовно вартості автомобілів, суду не надано. На підставі яких доказів у комісії виникли обгрунтовані сумніви стосовно невідповідності позивача критерію доброчесності відповідачами не надано.

Відтак, матеріалами справи не підтверджено невідповідність позивача критерію доброчесності.

У спірному рішенні також зазначено, що позивач не відповідає вимогам професійної компетентності. Мета практичного завдання – оцінити рівень володіння практичними уміннями та навичками.

П. 12 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 113 визначено, що предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора;

2) професійної етики та доброчесності прокурора.

У порядку № 221 зазначено, що предметом атестації є оцінка професійної компетентності прокурора (у т. ч. загальних здібностей та навичок).

Відтак, професійна компетентність прокурора – це сукупність: теоретичних знань та умінь у застосуванні закону, відповідність здійснювати повноваження прокурора, що підтверджено І етапом атестації; загальні здібності та навички, що підтверджено ІІ етапом атестації; оцінка рівня володіння практичними уміннями та навичками. Тому питання невідповідності позивача критерію професійної компетентності не може грунтуватись тільки на певних недоліках виконання позивачем практичного завдання, оскільки І та ІІ етап, який також є складовою професійної компетентності прокурора, позивач пройшов успішно.

Оскаржуване рішення кадрової комісії щодо позивача не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки відповідачами не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття.

Рішення комісії фактично зводиться до констатації сумніву у доброчесності прокурора, без наведеного обґрунтування такого висновку.

Виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі "Волохи проти України" від 02.11.2006 року, рішення у справі "Malone v. United Kindom" від 02.08.1984 року).

Рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку № 11 питань, які мають бути дослідженні в рамках добору на вакантні посади прокурорів; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено; є оцінка доводів та аргументів особи, яка приймає участь у процедурі добору; є посилання на норми права, якими керувалася кадрова комісія.

За таких обставин, рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи позивача щодо відсутності факту ліквідації чи реорганізації прокуратури області та відсутність підстав для звільнення не беруться судом до уваги з огляду на таке:

Підпунктом 2 п. 19 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Зазначені норми Закону є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.

Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» в даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури.

Наказ про звільнення позивача з посади є похідним від рішення Кадрової комісії від 02.07.2020 № 2/1, тому він також підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою та другою статті 235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції” іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 100, у випадках вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного число робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

На виконання ухвали суду Миколаївська обласна прокуратура надала довідку про середньомісячну заробітну плату позивача, відповідно до якої середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становить 1253,18 грн.

Позивача звільнити з роботи 31.08.2020 року. З 01.09.2020 року по 17.11.2020 це час вимушеного прогулу. Сума середнього заробітку, який належить стягнути з відповідача складає 68924,90 грн. (1253,18 грн. х 55 робочих днів), з яких 27569,96 грн. середньомісячна сума за один місяць.

Як наслідок, позовні вимоги слід задовольнити.

Судові витрати по справі відсутні.

П. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00034051), Миколаївської обласної прокуратури (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 02910048), Кадрової комісії № 9 (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01001) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії № 9 від 02.07.2020 року № 2/1 “Про неуспішне проходження прокурором атестації”.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Миколаївської області від 19.08.2020 року № 790к про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Прокуратури Миколаївської області та органів прокуратури з 31.08.2020 року.

4. Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Миколаївської обласної прокуратури з 01 вересня 2020 року.

5. Стягнути з Миколаївської обласної прокуратури (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 02910048) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01.09.2020 року по 17.11.2020 року у сумі 41354,94 грн. (сорок одна тисяча триста п`ятдесят чотири гривні 94 коп), без врахування середньої заробітної плати за один місяць, що підлягає негайному виконанню.

6. Стягнути з Миколаївської обласної прокуратури (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 02910048) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за один місяць в розмірі 27569,96 грн. (двадцять сім тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 96 коп.).

7. Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Миколаївської обласної прокуратури та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 27569,96 грн. підлягає негайному виконанню.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко

Повний текст рішення складено відповідно до частини 3 статті 243 КАС України та підписано суддею 27.11.2020р.