Рішення № 93144836, 26.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2020 р. № 400/4011/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування наказу від 07.09.2020 № 460; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування наказу № 460 по особовому складу від 07.09.2020, поновлення на посаді в Первомайському відділенні поліції, стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що керівництво не дозволило йому піти у чергову планову відпустку у серпні 2020. В тому, що керівництво не бажало надати відпустку проявився психологічний тиск на позивача, погіршився стан його здоров`я та ним був оформлений листок непрацездатності. Позивач був вимушений написати рапорт про звільнення за власним бажанням. Наказ про звільнення є протиправним, оскільки під час написання рапорту позивач знаходився на лікарняному, мав поганий стан здоров`я та не мав можливості надати будь-які пояснення. Фактично позивач хотів реалізувати своє конституційне право на відпочинок, оскільки не було вагомих причин для відмови в наданні йому чергової відпустки.

Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки на підставі рапорту ОСОБА_1 сторони досягли згоди щодо конкретної дати звільнення, дії роботодавця щодо ненадання йому щорічної відпустки, якщо вони мали місце повинні були оскаржуватись позивачем. За повідомленням Первомайського ВП ГУНП позивач до керівництва з питанням про узгодженням його відпустки у серпні 2020 не звертався, рапорт на відпустку у серпні 2020 не подавав. За графіком відпусток, відпустка позивача запланована на другу декаду вересня 2020, а не серпень 2020, тому ніякого тиску з боку керівництва, який спонукав його до написання рапорту про звільнення не було.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивач був прийнятий на службу в поліції наказом № 3 від 07.11.2015 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Первомайського відділу поліції.

26.08.2020 позивач написав рапорт про звільнення зі служби в поліції відповідно до п.7 розділу 1 ст.77 Закону України « Про Національну поліцію» за власним бажанням з 08.09.2020.

Наказом Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 460 о/с від 07.09.2020 відповідно до ч.1 п.7 ст.77 Закону України « Про Національну поліцію» звільнити зі служби за власним бажанням капітана поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору превенції Первомайського відділу поліції з 08.09.2020.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено в Законі України «Про Національну поліцію» №580-VIII .

Відповідно до статті 77 Закону №580- VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Згідно з підпунктом «ж» пункту 64 та пунктом 68 Положення №114 припинення служби в поліції за власним бажанням працівник поліції повинен попередити прямого начальника не пізніше як за три місяці до дня звільнення, подавши відповідний рапорт.

У відзиві відповідач зазначив, що до закінчення визначеного у пункті 68 Положення №114 строку служба в поліції за власним бажанням припиняється за умови, якщо між поліцейським та органом, уповноваженим приймати рішення про звільнення зі служби в поліції, було досягнуто згоди щодо конкретної дати, з якої служба в поліції припиняється. Таку ж правову позицію у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд, зокрема у постановах від 05 лютого 2020 року в справі №819/744/16 та від 20 травня 2020 року в справі №804/868/16.

Згідно зі ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач протиправність наказу про звільнення обґрунтовує тим, що:

- керівництво не дозволило йому піти у чергову планову відпустку у серпні 2020.

Однак згідно графіку відпусток на 2020 сектору превенції Первомайського ВП ГУНП відпустка позивача передбачена не у серпні 2020, а у другу декаду вересня 2020.

- в небажанні керівництва надати позивачу планову відпустку позивач вбачає психологічний тиск на нього. Доказів того, що позивач надавав керівництву рапорт на відпустку та йому відмовили в цьому позивач суду не надав. Доказів оскарження дій або бездіяльності керівництва у ненаданні планової відпустки позивач суду не надав.

- в зв`язку зі знаходженням на лікарняному та поганим станом здоров`я не мав можливості дати пояснення стосовно причин, які спонукали його до написання рапорту про звільнення. Але чинним законодавством не передбачений обов`язок працівника надавати до рапорту про звільнення будь-які пояснення з підстав його подання.

Відповідно до ст.40 КЗпП передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності. Але чинним законодавство не заборонено власнику звільняти працівника в період його тимчасової непрацездатності за його власним бажанням.

Відтак, позивачем всупереч ст.77 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, тому позов задоволенню не підлягає.

Судовий збір покладається на позивача .

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 40108735) про визнання протиправним та скасування наказу від 07.09.2020 № 460; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко