Рішення № 93144787, 25.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4161/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Красневич Ю.Б.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Карпової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250) про стягнення компенсації вартості за неотримане речове майно,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250) (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 146, код ЄДРПОУ 25575767) (далі – відповідач), в якому, з врахуванням заяви від 25.11.2020, просить :

- визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250) щодо не проведення розрахунку при звільненні в запас Збройних Сил України - невиплати у день виключення зі списків військової частини (23.11.2018) грошової компенсації за неотримане речове майно;

- зобов`язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина 2250) виплатити ОСОБА_1 різницю грошової компенсації вартості за неотримане, під час проходження військової служби, речове майно у сумі 33191,44 грн.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що станом на день прийняття наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків шодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178. Згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі від 15.05.2020 №191 розмір відповідної компенсації, яка підлягає до виплати, становить 44385,25 грн. Така сума була нарахована відповідачем та підтверджується також листом № 50/14/28/1-1752 від 11.12.2018. Вважає, що відповідач протиправно частково провів розрахунок за неотримане речове майно на суму, яка становить 11193,81 грн (перерахована 08.04.2020 на банківську карту позивача). Зважаючи на те, що на день звільнення позивача в запас Збройних Сил України 23.11.2018 та до теперішнього часу, не було проведено повного розрахунку, а саме, виплата грошової компенсації вартості за неотримане речове майно з мотивів відсутності коштів для такої виплати, позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.

Ухвалою судді від 03.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що 26.12.2019 було видано наказ №736 командувача Національної гвардії України «Про затвердження інструкції про порядок складання довідки про вартість речового майна, що належать до видачі, та довідку розрахунок на утримання вартості речового майна» у відповідності до якої було видано довідку позивачу. Відповідач зазначає, що 23.10.2019 згідно з розпорядженням командувача Національної гвардії України № 27/27/3-7676 при нарахуванні грошової компенсації за речове майно не слід враховувати накази, що втратили чинність та ціни, які не доводились головним розпорядником коштів. Також було вказано, що при нарахуванні враховується компенсація податку в доходів фізичних осіб 18 %. Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 27.10.2020 суд призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд у задоволені позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач – ОСОБА_1 до 23.11.2018 проходив службу у Внутрішніх військах МВС України, Національній гвардії України (військова частина 2250).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 24.10.2016 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Наказом командувача національної гвардії України від 16.11.2018 № 186 о/с підполковника ОСОБА_1 старшого офіцера оперативного чергового оперативної чергової служби відділу командних пунктів штабу Західного територіального управління Національної гвардії України звільнено відповідно до підпункту «б» (за станом здоров`я) пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом командувача національної гвардії України від 23.11.2018 № 308 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_1 , виключено зі списків особового складу територіального управління та всіх видів забезпечення.

ОСОБА_1 26.11.2018 звернувся до командира військової частини 4114 із заявою, в якій, у зв`язку із звільненням з військової служби, просив командування військової частини виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно.

Листом №50/14/28/1-1752 від 11.12.2018 командир військової частини 4114 повідомив позивача про те, що ОСОБА_1 проведено нарахування за неотримане речове майно згідно з довідкою-розрахунком №77 від 05.12.2018 на суму 44385,25 грн. Також вказав, що при надходженні коштів з довольчого органу його буде повідомлено додатково.

Згідно з листом Національної гвардії України від 29.04.2020 №50/27/3-848 ОСОБА_1 07.04.2020 виплачено 11193,81 грн. грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідно до довідки 104 від 20.03.2020.

15.05.2020 відповідач видав позивачу довідку №191 про вартість речового майна, що належить до видачі підполковнику ОСОБА_1 . Сума належної позивачу грошової компенсації складає 44385,25 грн.

Позивач, не погоджуючись з виплаченою йому сумою грошової компенсації, звернувся до суду з даним позовом про виплату іншої недоплаченої частини грошової компенсації в розмірі 33191,44 грн.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи, повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), відповідно до статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з ч. 1 ст.9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, головою Служби зовнішньої розвідки України, головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особами офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 № 475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року за № 797/30665 (далі - Інструкція №475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

З вищенаведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

У пункті 4 Порядку №178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 03.10.2018 у справі № 803/756/17, від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18 та від 11.09.2019 у справі № 825/1104/17.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

З аналізу наведених норм чинного законодавства, суд вважає, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець відповідно до п.3 Порядку №178 має законне право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке має бути виплачене військовою частиною 2250.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до довідки №77 від 05.12.2018 вартість речового майна, що належить до видачі підполковнику ОСОБА_1 становить 44385,25 грн. Вказане підтверджується листом військової частини 4114 від 11.12.2018 №50/14/28/1-1752.

Суд встановив, що відповідно до вимог розпорядження ГУ НГУ від 23.10.2019 №27/27/3-7676 здійснено перерахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Після проведення перерахунку, враховуючи вимоги вказаного розпорядження, сума грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідно до довідки про вартість речового майна від 20.03.2020 №104 становить 11193,81 грн.

Таким чином, суд встановив, що відповідачем зменшено суму грошової компенсації вартості неотриманого речового майна позивача з 44385,25 грн. до 11193,81 грн. на підставі розпорядження ГУ НГУ від 23.10.2019 №27/27/3-7676.

При цьому, у новій довідці на суму 11193,81 грн. виключено з переліку речового майна, що належить компенсувати позивачу, частину майна, зазначену у довідці №77 від 05.12.2018 (в сумі 44385,25 грн).

Мотивів виключення частини речового майна або пояснень щодо помилковості їх початкового включення до довідки №77 від 05.12.2018 (в сумі 44385,25 грн) з посиланням на норми чинного законодавства відповідач суду не навів.

Суд звертає увагу, що розпорядження ГУ НГУ № 27/27/3-7676 видане 23.10.2019, тобто після здійснення розрахунку вартості речового майна, що належить позивачу відповідно до довідки №77 від 05.12.2018 (в сумі 44385,25 грн), а отже не може поширювати свою дію на дані правовідносини, оскільки після видачі відповідної довідки у відповідача виник обов`язок здійснити виплату, а не проводити перерахунок.

Суд зауважує, що нормами Порядку № 178 не передбачено право відповідача проводити повторний перерахунок вартості речового майна, що належить до видачі після проведення розрахунку.

Судом з досліджених до матеріалів справи встановлено, що відповідач 07.04.2020 частково виплатив позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно у загальній сумі 11193,81 грн.

Таким чином, залишок несплачених коштів з грошової компенсації вартості неотриманого речового майна становить 39 33191,44 грн. (44385,25 грн. - 11193,81 грн.).

За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250) щодо непроведення розрахунку при звільненні в запас Збройних Сил України – невиплату ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини (23.11.2018) грошової компенсації за неотримане речове майно.

Водночас суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 різницю грошової компенсації вартості за неотримане, під час проходження військової служби, речове майно у сумі 33191,44 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування процесуального строку, суд зазначає таке.

Спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення).

Судом не береться до уваги обґрунтування заяви відповідача про застосування процесуального строку, оскільки стягнення компенсації вартості за неотримане речове майно належить до компенсаційних виплат, тому строк звернення до суду для стягнення відповідної виплати не обмежується будь-яким строком. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Вказана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 04.05.2018 у справі № 808/858/16.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір позивачу не відшкодовується, оскільки позивач звільнений від сплати такого.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина 2250) щодо не проведення розрахунку при звільненні в запас Збройних Сил України - невиплату ОСОБА_1 у день виключення зі списків військової частини (23.11.2018) грошової компенсації за неотримане речове майно.

Зобов`язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина 2250) (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 146, код ЄДРПОУ 25575767) виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю грошової компенсації вартості за неотримане, під час проходження військової служби, речове майно у сумі 33191,44 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 27.11.2020

Суддя Р.І. Кузан