Рішення № 93144780, 26.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року справа №380/3594/20

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Мельник Л.Я.

представника відповідача Куля Є.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС та Галицької митниці Держмитслужби, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконуючого обов`язки начальника Львівської митниці ДФС, голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Антоняка Романа Михайловича про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС за підписом в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 13.04.2020 року №67-о «Про звільнення ОСОБА_2 » (зі змінами згідно наказом від 15.04.2020 року №168-о та з урахуванням наказу від 24.04.2020 року №249-о»);

поновити на посаді головного державного інспектора митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС;

стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.04.2020 року по день поновлення на посаді;

визнати протиправною бездіяльність щодо невжиття заходів з забезпечення переведення на роботу до правонаступника Львівської митниці ДФС,- Галицької митниці ДФС та зобов`язати Львівську митницю ДФС забезпечити переведення на посаду головного державного інспектора митного поста «Львів-аеропорт» Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності – на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби;

визнати протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби щодо не пропонування вакантної посади та не переведення на вакантну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби, що відповідає кваліфікації головного державного інспектора митного поста «Львів-аеропорт», або нижчу посаду за згодою останнього, та зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби запропонувати вакантну посаду та перевести (призначити) на посаду головного державного інспектора митного поста «Львів-аеропорт» Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності – на іншу рівнозначну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби;

стягнути з Львівської митниці ДФС моральну шкоду, завдану її протиправними діяннями та рішеннями, у розмірі 25000 грн. 00 коп.;

стягнути з Галицької митниці Держмитслужби моральну шкоду, завдану її протиправними діяннями та рішеннями, у розмірі 25000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його звільнення з посади головного державного інспектора митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС є протиправним. Вказує, що повідомлення Львівської митниці ДФС про відсутність рівнозначної посади є неправдивим, оскільки станом на 25.03.2020 року в Галицькій митниці Держмитслужби було наявно 11 вакантних посад головного державного інспектора. Окрім того, посилається на те, що накази Галицької митниці Держмитслужби від 13.01.2020 року №14 та від 19.02.2020 року №66 є незаконними, оскільки у Львівській митниці ДФС було наявно 213 незвільнених працівників. Зазначає, що не був ознайомлений з наказом №666 «Про попередження про наступне вивільнення», в якому присутні відомості про позивача. Окрім того, персональні дані позивача було розміщено в соцмережі Facebook, що завдало йому моральної шкоди. У Львівській митниці ДФС не було проведено переатестації чи інших заходів з перевірки кваліфікації працівників, в результаті чого вони могли б бути звільнені. Враховуючи, що реорганізація Львівської митниці ДФС шляхом приєднання її до Галицької митниці Держмитслужби відбувається без скорочення штату працівників, відповідачі протиправно застосували до вказаних правовідносин норми КЗпП України, що стосуються вивільнення працівників у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників. Також відповідачі застосували редакцію норм Закону України «Про державну службу», що не поширювала свою дію на спірні правовідносини у часі. Стверджує, що Галицькою митницею Держмитслужби навмисно затягувалося рішення про переведення позивача, так як відповідачі очікували набрання чинності невідповідними Конституції України змінами до Закону України «Про державну службу». Зазначає, що дії відповідачів є дискримінаційними по відношенню до нього.

У своїх запереченнях Львівська митниця ДФС вказує, що наказом Львівської митниці ДФС №03 від 07.02.2020 року наказ №666 від 21.12.2019 року був скасований як такий, що не реалізований, з огляду на відсутність на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, який мав вжити заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення. Стверджує, що законом України «Про державну службу» у редакції від 14.01.2020 року передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду, проте це не є його обов`язком. Вказує, що до події застосовується той закон, під час дії якого вона настала. Визначальним моментом встановлення події з якої слід визначати початок настання правовідносин, пов`язаних з припиненням державної служби є вручення працівнику попередження про наступне вивільнення. Оскільки підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення врегульовано Законом України «Про державну службу», положення Кодексу законів про працю України у даному випадку не застосовуються. Також зазначає, що позивача було правомірно вивільнено, враховуючи ч.6 ст.49-2 Кодексу законів про працю України. Вказує, що жодних ознак, які б мали дискримінаційний характер по відношенню до позивача з матеріалів справи не вбачається. Окрім того, ним невірно здійснено розрахунок середньої заробітної плати. Посилається на те, що позивачем не обґрунтовано завдання йому моральної шкоди.

Галицька митниця Держмитслужби подала відзив, зміст якого аналогічний відзиву Львівської митниці ДФС.

Окрім того, 11.06.2020 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує, що систематичне скасування органами державної влади своїх наказів призведе до хаосу. ОСОБА_3 , якого було призначено головою Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС протягом всього часу виконання повноважень голови займав основну посаду – державного інспектора. Відтак, всі дії, які він в подальшому вчиняв як голова Комісії є неправомірними, оскільки здійснювались невідповідною особою. Зазначає, що у Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС були повноваження на реалізацію наказу №666, у разі відсутності чи неможливості здійснювати повноваження головою Комісії, його обов`язки здійснюють перший заступник, заступник. Вказує, що до згаданих правовідносин застосовуються положення Кодексу законів про працю України, оскільки позивач був звільнений з посади, у тому числі, на підставі п.1 ч.1 ст.40 згаданого Кодексу. Також посилається на те, що твердження з приводу невірного здійснення розрахунку заробітної плати не підтверджується жодними доказами.

Позивач та його представник просять позов задоволити з урахуванням наведених мотивів.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.

Ухвалою суду від 19.05.2020 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 10.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Підготовчі судові засідання неодноразово відкладалися за клопотаннями сторін з мотивів запровадженням карантину, пов`язаного із запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19).

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №858 від 02.10.2019 року «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовану Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

Наказом Державної фіскальної служби України №30-рг від 25.11.2019 року розпочато реорганізацію митниць ДФС відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №858 від 02.10.2019 року «Про утворення територіальних органів Державної митної служби».

Листом від 10.03.2020 року позивача попереджено про наступне його звільнення із займаної посади 13.04.2020 року на підставі п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Згідно з наказом Львівської митниці ДФС №67-о від 13.04.2020 року позивача з 15.04.2020 року звільнено із займаної посади головного державного інспектора митного посту «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС відповідно до п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Підставою, як зазначено в наказі, є попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020 року.

Наказом №168-о від 15.04.2020 року внесено зміни до наказу Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 року №67-о в частині звільнення ОСОБА_2 в частині дати звільнення - датою звільнення вважати перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.

Згідно з наказом Львівської митниці ДФС №249-о від 24.04.2020 року датою звільнення ОСОБА_2 з посади головного державного інспектора митного посту «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС є 21.04.2020 року.

Не погодившись із згаданими наказами позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.

Змістом спірних правовідносин є звільнення ОСОБА_2 .

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.4 ст.40 Кодексу Законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, в редакції чинній на час попередження позивача про наступне вивільнення та видання наказу про звільнення (далі – КЗпП України) особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Відповідно до ч.1 ст.569 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, ", в редакції чинній на час попередження позивача про наступне вивільнення та видання наказу про звільнення, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Згідно з ч.3 ст.569 Митного кодексу України правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII", в редакції чинній на час попередження позивача про наступне вивільнення та видання наказу про звільнення (далі – Закон №889-VIII).

При цьому, слід зазначити, що суд оцінюючи спірні правовідносини керується положеннями редакції Закон України "Про державну службу", які були чинними на момент попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020 року та на момент прийняття спірного наказу про звільнення, з урахуванням рішення Конституційного Суду України у від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) і обставин справи.

Так, Конституційний Суд України у згаданому рішенні, зазначив, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тому Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Згідно з п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до ч.3 ст.87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Відповідно до ч.6 ст. 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

- не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Відповідно до ч.1 ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян.

Аналізуючи наведені норми можна прийти до наступних висновків:

- підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

- суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності);

- не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Згідно з штатним розписом Галицької митниці Держмитслужби на 2019 рік, затвердженим головою Державної митної служби України 29.11.2019, штатна кількість працівників становила 1150 осіб, з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 5 480 870 грн.

Штатний розпис Львівської митниці ДФС на 2019 рік, з урахуванням внесених змін, станом на 11.11.2019 становив 948 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 4 446 466 грн.

З пояснень представника відповідачів судом встановлено, що станом на 08.12.2019 штат Галицької митниці Держмитслужби був заповнений на понад 30 відсотків за рахунок переведення працівників з інших митниць та призначення нових працівників.

Суд встановив, що загальна штатна чисельність працівників Львівської (948), Тернопільської (79) та Івано-Франківської митниць ДФС (104) на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби (разом 1131 штатна одиниця), була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби (1150 штатних одиниць).

Таким чином, в результаті реорганізації Львівської митниці ДФС не відбулось скорочення штатної чисельності працівників, а навпаки штатний розпис новоствореного органу передбачав збільшення штатних одиниць, що вказує на наявність будь-яких вакантних посаду державної служби.

За таких обставин, керівник державної служби міг пропонувати державному службовцю вакантну посаду державної служби.

При цьому, можливість запропонувати вакантну посаду у сфері публічних відносин, у контексті більшої відповідальності держави перед людиною, закріпленого в тому числі у статях 3 та 19 Конституції України, означає діяти не як «заманеться», свавільно, а, за наявності передбачених законом обставин (в даному випадку вакантних місць), зобов`язаний врахувати їх при прийнятті рішення.

Реалізація згаданого конституційного принципу відповідальності суб`єктів владних повноважень, як органів, що здійснюють функції держави, знайшли своє відображення у вимогах до прийнятих ними рішень – ч.2 ст.2 КАС України.

Одним із критеріїв правомірності рішення є його обґрунтованість – п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Аналізуючи спірний наказ з урахуванням згаданого критерію, суд вважає за необхідне зазначити таке.

В матеріалах справи наявні службові записки Галицької митниці Держмитслужби №189/7.4-12/37 від 01.09.2020 року та від 01.09.2020 року згідно яких до реорганізованої митниці в період з 28.11.2019 року по 21.04.2020 року переведено 824 особи, а з Львівської митниці ДФС у цей самий період звільнено 73 особи.

Дані обставини, вказують на те, що частина працівників була переведена у реорганізовану митницю, а інші були звільнені.

Підставою для прийняття даного наказу є попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020 року, жодних інших мотивів його прийняття в ньому не зазначено.

Наведене вказує на те, що керівник, приймаючи рішення про звільненні позивача, обрав найбільш несприятливі наслідки для нього, хоча мав можливість сприяти реалізації його права на переведення.

Зважаючи на викладене, можна прийти до висновку, що згаданий наказ може вважатись правомірним лише за умови дотримання обґрунтованості рішення про звільнення.

Крім того, за результатами інспекційного відвідування 27.07.2020 складено акт №ЛВ13637/2007/АВ.

Згідно з Актом за результатами інспекційного відвідування виявлено порушення Львівською митницею ДФС вимог п.5 ч.1 ст.36 КЗпП України, а саме керівництвом установи не забезпечено реалізацію свого права окремими працівниками на переведення в іншу установу, так як прийнято рішення про переведення лише вибіркових працівників у Галицьку митницю Держмитслужби, в яку реорганізовано Львівську митницю ДФС, без жодного на це обґрунтування та без визначених критеріїв відбору таких працівників, які продовжили свою роботу у новоствореній Галицькій митниці Держмитсужби. При цьому, частина працівників Львівської митниці ДФС звільнена відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» без обґрунтування такого рішення з повідомленням про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи, що не відповідало дійсності на момент такого повідомлення; ст.46 КЗпП України, ч.1 ст.116 КЗпП України, ч.1 ст.83 КЗпП України, абз.6 п.2 розділу ІІ постанови Кабінету Міністрів України №100.

На підставі вищевказаного Акту 27.07.2020 винесено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ13637/2007/АВ/П, яким зобов`язано Львівську митницю ДФС в особі в.о. начальника Марченка О.С. усунути встановлені в акті порушення у строк до 07.08.2020.

Оскільки зміст спірного наказу не містить жодних обґрунтувань з приводу надання переваг звільненню перед переведенням по відношенню до позивача, у суду відсутні підстави вважати, що при прийнятті згаданого наказу було дотримано критерію обґрунтованості.

Щодо законності попередження про наступне вивільнення від 10.03.2020 року.

Згідно з п.4 наказу Державної фіскальної служби України №30-рг від 25.11.2019 року визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС - три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

В Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019 року внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.

Таким чином, реорганізація Львівської митниці ДФС повинна була закінчитись 28.02.2020 року.

Проте наказом Державної фіскальної служби України №14-рг від 24.03.2020 року було внесено зміни, зокрема, у п.4 наказу №30-рг від 25.11.2019 року – слова «три місяці» замінено словами «шість місяців».

Наведене вказує на те, що у проміжку між 28.02.2020 року до 24.03.2020 року дії, які спрямовані на реорганізацію Львівської митниці ДФС не можуть вважатись законними.

Оскільки позивача було попереджено про наступне вивільнення 10.03.2020 року, тобто у проміжку коли згідно наведених обставин не було законних підстав для вчинення дій щодо реорганізації Львівської митниці, суд вважає, що позивача не було попереджено про наступне вивільнення у порядку передбаченому положеннями ч.6 ст. 49-2 КЗпП України та ч.3 ст.87 Закону №889-VIII.

Враховуючи те, що під час звільнення позивача Львівською митницею ДФС було порушено порядок передбачений чинним законодавством спірний наказ не відповідає критерію законності – п.1 ч.2 ст.2 КАС України.

Підсумовуючи викладене можна прийти до висновку, що спірний наказ не відповідає згаданим критеріям правомірності, а тому підлягає скасуванню.

У відповідності до положень ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Також, враховуючи положення абзацу другого п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, згідно якого останнім днем роботи вважається день звільнення, позивача належить поновити з 22.04.2020 року.

Крім того, у відповідності до положень ч.2 ст.235 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При цьому, у відповідності до підп. “з” п.1, п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, основою для визначення середнього заробітку є середньоденна (годинна) заробітна плата.

В матеріалах справи наявна довідка №13-70-05/38-311 від 04.06.2020 року зі змісту якої вбачається, що середньоденний розмір заробітної плати позивача становить 426 грн. 83 коп. з урахуванням податків та обов`язкових платежів, а середньомісячна – 8750 грн. 00 коп. також з урахуванням податків та обов`язкових платежів.

Визначаючи кількість днів, за які належить стягнути середній заробіток за вимушений прогул, судом враховано період з 22.04.2020 року по 26.11.2020 року та лист Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 року №1133/0/206-19. Така кількість днів становить 151.

З врахуванням викладеного, сума, які підлягає стягненню, дорівнює 64451 грн. 33 коп. (426 грн. 83 коп. (середньоденний розмір заробітної плати) * 151 (кількість днів вимушеного прогулу), за виключенням податків та обов`язкових платежів, а середньомісячна заробітна плата, становить 8750 грн. 00 коп., теж за виключенням податків та обов`язкових платежів.

З приводу обставин забезпечення переведення позивача та щодо не пропонування вакантних посад, суд зазначає наступне.

Положення ч.3 ст.87 Закону №889-VIII передбачають можливість керівника державної служби пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі.

Зміст даної статі вказує на те, що саме до дискреційних повноважень керівника віднесено прийняття рішення щодо переведення чи пропонування вакантних посад.

При цьому, працівник лише може повідомляти керівника про наміри щодо переведення, які мають бути враховані при прийнятті рішення та відображені в ньому.

Оскільки до прийняття спірного наказу про звільнення позивач не повідомляв керівників Львівської митниці ДФС та Галицької митниці Держмитслужби про свої наміри щодо переведення, суд, в силу повноважень наданих чинним законодавством, позбавлений можливості надавати оцінку таким правовідносинам.

Більше того, з огляду на те, що на час розгляду справи трудові відносини з позивачем припинені, згадані вище позовні вимоги є передчасними.

Як наслідок не підлягають задоволенню вимоги позивача які стосуються бездіяльності відповідачів та спонукання їх до вчинення дій.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідачів на користь позивача по 25000 грн. 00 коп. моральної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач не надав суду жодних пояснень в обґрунтування розрахунку суми моральної шкоди (чому виходив саме з відповідної суми коштів, що оцінював для розрахунку тощо). Окрім того, не надав жодних доказів щодо характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з оскаржуваними діями відповідача, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих і професійних стосунках, моральних переживаннях, стану здоров`я тощо. Також не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи суму шкоди (кратність співвідношення з мінімальною заробітною платою, прожитковим чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян тощо).

Тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими в частині визнання протиправним та скасувати наказу Львівської митниці ДФС за підписом в.о. начальника Львівської митниці ДФС, голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 13.04.2020 року №67-о «Про звільнення ОСОБА_2 » (зі змінами згідно наказом від 15.04.2020 року №168-о та з урахуванням наказу від 24.04.2020 року №249-о»), поновлення на посаді головного державного інспектора митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.04.2020 року по день прийняття рішення. В іншій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, рішення в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.371 КАС України.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС за підписом в.о. начальника Львівської митниці ДФС від 13.04.2020 року №67-о «Про звільнення ОСОБА_2 » (зі змінами згідно з наказом від 15.04.2020 року №168-о та з урахуванням наказу від 24.04.2020 року №249-о»).

Поновити ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді головного державного інспектора митного поста «Львів-аеропорт» Львівської митниці ДФС з 22.04.2020 року.

Стягнути з Львівської митниці ДФС (адреса: м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 39420875) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 64451 грн. 33 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

В іншій частині у задоволені позову відмовити.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 8750 грн. 00 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів допустити до негайного виконання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (м.Львів, вул.Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 39420875) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), 840 (вісімсот сорок вісімдесят) грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 листопада 2020 року.

Суддя В.Я.Мартинюк