Рішення № 93144435, 16.11.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2020 року справа №320/5631/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо приведення у відповідність пенсійної справи (перерахунку пенсії по втраті годувальника) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), починаючи з 01.07.2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), починаючи з 01.07.2018, виходячи з розрахунку розміру фактичних збитків згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування таких вимог ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), зазначила, що 17.02.2008 року управлінням Пенсійного фонду України у Кролевецькому районі Сумської області їй було призначено пенсію за віком, а з 09.09.2014 року переведено на пенсію по втраті годувальника, її чоловіка - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-1V) (копія свідоцтва про укладення шлюбу, копія свідоцтва про смерть ОСОБА_1 ).

У зв`язку зі зміною місця проживання, 3 01.07.2018 року позивач почала обліковуватися як отримувач пенсії у Бородянському відділі призначення, перерахунку та виплати пенсій Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Листом від 14.08.2018 № 348/Б-03 Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області повідомило ОСОБА_1 про зменшення розміру її пенсії з 4025,69 грн до 1585,14 грн.

У вказаному листі Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - управління) посилається на те, що пенсійна справа була приведена у відповідність, так як при призначенні пенсії по втраті годувальника згідно Закону № 1058-ІV управлінням Пенсійного фонду України у Кролевецькому районі Сумської області був невірно врахований заробіток за період з 01.11.1986 року по 30.11.1986 року, тобто розрахований для призначення пенсії померлому по інвалідності ЧАЕС в розмірі фактичних збитків згідно статті 54 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не середньомісячний заробіток за період з 01.01.1986 по 31.12.1990, який був наявний у архівній пенсійній справі годувальника та який був врахований йому при призначенні при призначенні пенсії по інвалідності (копія листа від 14.08.2018 N9 348/Б-03 Іртиського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області).

Вважаючи дії управління такими, що порушують права позивача, та у зв`язку з незгодою із отриманим перерахунком, позивач звернулась до суду.

Ухвалою суду від 08.07.2020 в зазначеній адміністративній справі відкрито загальне позовне провадження.

Відповідач своїм правом, наданим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, на подання відзиву проти позову не скористався.

Протокольною ухвалою суду від 16.10.2020 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Обчислення пенсій відповідно до статті 15 Закону № 796-ХІІ здійснюється на підставі довідок про заробітну плату, які видаються установами і організаціями на підставі первинних документів (особових рахунків, відомостей та інших документів про нараховану і сплачену заробітну плату), а також фактичну тривалість роботи безпосередньо в зоні відчуження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 112, був затверджений «Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого визначено механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної цією особою за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках.

Згідно пп. 4 п. З даного Порядку у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

ОСОБА_4 в період з 23.10.1986 по 24.12.1986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Після опромінення 25,0 у відповідності з постановою Ради Міністрів СРСР від 05.06.1986 № 665-195, постанови Ради Міністрів СРСР від 22.06.1956 № 1173 42 дні зараховуються в його трудовий стаж, який дає право на пільгову пенсію по списку № 1 в трикратному розмірі (копія військового квитка ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 ).

ОСОБА_4 мав право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особа постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії (копія посвідчення ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 ).

З метою підтвердження фактично відпрацьованого робочого часу та місця виконання робіт в зоні відчуження позивачем надано довідку від 11.12.1990 № 50, в якій зазначено, що в період з 21.10.1986 року по 26.12.1986 року ОСОБА_4 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30-кілометровій зоні, довідку від 03.09.1998 № 51/1/5838, видану Галузевим Державним архівом Міністерства оборони України та довідку видану ОСОБА_4 військовою частиною № 54979 в тім, що він приймаючи участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС був 42 дні безпосередньо зайнятий на відповідних роботах (копія довідки від 11.12.1990 № 50, копія довідки від 03.09.1998 № 51/1/5838, копія довідки, виданої військовою частиною № 54979).

Довідкою серії СУ № 007324 від 12.10.1999, виданої ОСОБА_4 щодо результатів визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги, визначено ступінь втрати професійної працездатності чоловіка позивача у відсотках - 100% (копія довідки серії СУ № 007324 від 12.10.1999).

Згідно експертного висновку від 04.03.1999 № 7949, зробленого Харківською міжвідомчою комісією за результатами розгляду звернення ОСОБА_4 , чоловіку позивача було поставлено діагноз - захворювання сліпої кишки 3 ступеня, захворювання пов`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (копія експертного висновку від 04.03.1999 № 7949).

Трудовий стаж позивача підтверджується записами в трудовій книжці.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої 30 червня 1961 року, Україна прийняла на себе зобов`язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

За змістом статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Правилами статті 49 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідач протиправно здійснив перерахунок пенсії по втраті годувальника позивача (привів у відповідність пенсійну справу), оскільки управлінням Пенсійного фонду України у Кролевецькому районі Сумської області було правильно враховано заробіток померлого чоловіка позивача за період з 01.11.1986 по 30.11.1986 та розраховано для призначення йому пенсії по інвалідності ЧАЕС в розмірі фактичних збитків.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо приведення у відповідність пенсійної справи (перерахунку пенсії по втраті годувальника) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), починаючи з 01.07.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), починаючи з 01.07.2018, виходячи з розрахунку розміру фактичних збитків згідно статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.