Рішення № 93144384, 27.11.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2020 р. справа № 300/2381/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Микитин Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та позивач – 2 - ОСОБА_4 звернулися до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, згідно якого просять суд:

- визнати протиправними дії в частині відмови у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;

- зобов`язати оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503- XII;

- визнати протиправними дії в частині відмови у видачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

- зобов`язати оформити та видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992;

- визнати протиправними дії в частині відмови у видачі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нового паспорта громадянина України у формі книжечки, у зв`язку із непридатністю для користування паспорта із серією НОМЕР_1 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;

- зобов`язати оформити та видати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , новий паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку із непридатністю для користування паспорта із серією НОМЕР_1 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно не видано позивачам паспорти громадянина України у вигляді книжечки, у зв`язку із тим, що положеннями Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачено оформлення і видачу паспорта громадянина України розпорядником ЄДДР у формі картки. Проте, на переконання позивачів та їх представника, документи реєстру, передбачені вищевказаним законом (зокрема, і паспорт громадянина України у формі картки) можуть видаватися виключно на добровільній основі, що передбачено також положеннями Конституції України. Окрім цього, позивачі звернули увагу на те, що чинними правовими актами передбачено видачу паспорта як у формі карти, так і у формі книжечки. Вважають, що відповідач прямо порушує права, гарантовані їм статтею 3 Конвенції «Про права дитини», Конституцією України, Законом України «Про свободу совісті і релігійні організації», в тому числі, право на свободу світогляду і віросповідання, на добровільне волевиявлення у питанні щодо обробки персональних даних, на ім`я, честь і гідність, здоров`я, навчання, працю та заробітну плату, розвиток особистості тощо.

Враховуючи наведене, представник та позивачі просять суд зобов`язати відповідача оформити та видати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 паспорт у формі книжечки без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованих підпису, образу обличчя та відбитків пальців рук позивачів та без використання будь-яких засобів ЄДДР.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн (а.с.30-33). Виявлені суддею недоліки у межах встановленого строку усунуто, відтак ухвалою суду від 28.09.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України (а.с.37-38).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.10.2020 Спростовуючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо відмови у видачі позивачам паспортів громадянина України у формі книжечок, представник відповідача вказав на пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», відповідно до якого, видача відповідачем паспорта у формі книжечки здійснюється виключного громадянам України щодо яких прийнято рішення суду, яке набрало законної сили про зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Таким чином, представник відповідача стверджує, що без відповідного рішення суду оформлення і видача особам паспорта громадянина України зразка 1994 року неможливі. Разом з цим, представник звернув увагу на положення підпункту 3 пункту 7 статті 16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», згідно із яким, уповноважений орган в праві відмовити заявнику у видачі документа, якщо останнім не подано усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа. В даному випадку, позивачами не подано рішень суду, що суперечить вимогам пункту 3 вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України, та дає підстави відповідачу для відмови у видачі паспортів зразка 1994 року.

З огляду на вказані обставини, представник відповідача переконаний, що відповідач діяв відповідно до приписів чинного законодавства, натомість звернення позивачів до суду зумовлене виключно необхідністю подати уповноваженому органу, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 №302, відповідного судового рішення для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки (зразка 1994 року)(а.с.46-48).

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши заяви по суті та додані до них письмові докази, судом встановлено такі обставини.

Неповнолітні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також їх мати ОСОБА_4 23.07.2020 звернулися до Калуського районного відділу ДМС України в Івано-Франківській області із заявами про видачу паспорта у формі книжечки у зв`язку із досягненням дітьми 16-річного віку та обміном паспорта у зв`язку з непридатність для користування (а.с.14-17, 19 та зворотна сторона 19). Подані відповідачу заяви обґрунтовані тим, що відповідно до Конституції України та Закону України «Про захист персональних даних» паспортна ID-картка може видаватися лише тим громадянам, які погоджуються на збір і обробку персональних даних. Так, керуючись правом на добровільне волевиявлення у вирішенні питань щодо обробки персональних даних, позивачі заявили незгоду на збір та обробку своїх персональних даних; категорично заборонили передачу будь-яких даних про себе до ЄДДР, формування стосовно себе будь-яких інших ідентифікаторів, та заборонили використання щодо себе будь-яких засобів ЄДДР. Враховуючи наведені обставини, позивачі та їх законні представники просили оформити та видати паспорти громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. При цьому, у заяві позивачі і їх мати звернули увагу відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 по справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Калуським районним відділом Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області листами №І-52/6/2602-20/2618/53-20 від 01.08.2020, №І-51/6/2602-20/2618/52-20 від 01.08.2020, №І-50/6/2602-20/2618/54-20 від 01.08.2020 (а.с.20-23) відмовлено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у видачі паспортів у формі книжечки у зв`язку із відсутністю усіх необхідних документів, передбачених Тимчасовим порядком, а саме, відповідного рішення суду та документів, які посвідчують особу батьків (для неповнолітніх дітей).

Не погоджуючись із відповідями суб`єкта владних повноважень, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з метою захисту прав та інтересів своїх та неповнолітніх дітей, а також ОСОБА_4 , звернулися із позовною заявою до суду.

Вирішуючи даний адміністративний спір, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує приписи Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (надалі, також – Закон №2297-VI); Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (надалі, також - Закон №5492-VI); Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 №1474-VIII (надалі, також - Закон №1474-VIII); Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (надалі, також - Положення №2503-XII); Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 №302, а також інших законів та підзаконних нормативного правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

У частині 3 статті 291 КАС України зазначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Так, судом встановлено, що Великою Палатою Верховного Суду, 19.09.2018, розглянувши апеляційну скаргу на рішення Верховного Суду, ухвалене 26.03.2018 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Верховного Суду від 26.03.2018 скасовано, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; зобов`язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказана постанова набрала законної сили з моменту її прийняття – 19.09.2018.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Обставин, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі Великою Палатою Верховного Суду не встановлено.

Вирішуючи даний спір, на думку суду, необхідним є застосування правової позиції викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Так, згідно з частиною 1 статті 6 Закону №2297-VI, мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону №2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини 5, 6 статті 6 вказаного Закону).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: «Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …».

За сталою практикою Європейського Суду з прав людини (надалі, також ЄСПЛ), першою умовою виправданості втручання у право, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».

Таким чином, норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції.

Перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року, заява №77703/01). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі «Groppera Radio AG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року, заява №10890/84).

Відповідно до статті 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Х`ю Джордан проти Великої Британії» (заява № 24746/94) сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».

У оскаржених відповідях відповідачем вказано, що підставою відмови у оформленні та видачі позивачам паспортів у формі книжечки слугувало недотримання заявниками вимоги, встановленої пунктом 3 Постанови №302, стосовно оформлення такого паспорта громадянам України виключно щодо яких прийнято рішення суду, яке набрало законної сили про зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, а також недолучення до заяв неповнолітніх дітей документів, що посвідчують особу батьків (або одного з батьків).

Так, судом встановлено, що Кабінетом Міністрів України 03.04.2019 прийнято постанову №398 “Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302”, якою до пункту 3 Постанови №302 внесено зміни, шляхом доповнення останнього абзацом такого змісту: “Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року”.

Вказана постанова набрала законної сили 07.06.2019.

Водночас, відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови №302 наказом Кабінету Міністрів України від 06.06.2019 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, положення якого набрали законної сили 21.06.2019.

Пунктом 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку передбачено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Водночас, як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_4 зверталась до Калуського районного відділу УДМС в Івано-Франківській області із запитом про надання інформації щодо вклеювання фотокартки до паспорта у формі книжечки, в зв`язку із досягненням позивачкою 45-річного віку, у відповідь на який отримала листа, де останній роз`яснено про непридатність паспорта до використання зважаючи на присутні сторонні написи (а.с.18). Враховуючи таку відповідь територіального відділу УДМС, позивач у межах тридцятиденного строку після досягнення 45-річного віку звернулась ІНФОРМАЦІЯ_3 до відповідача із заявою про здійснення обміну паспорта, шляхом видачі нового виключно у формі книжечки з підстав, аналогічних тим, які заявлені неповнолітніми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У відповідності до пункту 1 розділу IV Тимчасового порядку, обмін паспорта здійснюється в разі непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.

Для обміну паспорта, серед інших документів, заявнику необхідно подати рішення суду (пункт 2 розділу IV Тимчасового порядку).

Так, представник відповідача у відзиві на позовну заяву вказав, що наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2016 року №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок №456).

Згідно з пунктом 1 Порядку №456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови № 302, Постанови № 398, Положення № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Саме на вказаний Порядок №456 посилається відповідач в оскаржуваних відповідях, зазначивши, що за відсутності відповідного рішення суду відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Водночас суд звертає увагу, що ні позивачами, ні відповідачем, не надано суду жодних підтверджень існування такого рішення суду про зобов`язання ДМС оформити та видати позивачу паспорт громадянина України зразка 1994 року до звернення позивача із заявою 23.07.2020.

З огляду на викладене та враховуючи те, що основною підставою для відмови у задоволенні заяв позивачів була відсутність рішення суду, яке вони не могли подати без звернення до суду з позовом, оскільки рішенню суду передує порушення прав особи, яка до нього звертається, водночас прийняття такого рішення суду є наслідком розгляду даної справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Івасіва П.Є., який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання дій в частині відмов у оформленні, видачі та обміну позивачам паспортів громадянина України у формі книжечки протиправними.

Крім того, враховуючи наявність у матеріалах справи належним чином засвідчених копій документів, що посвідчують особи обох батьків неповнолітніх дітей, для належного захисту порушених прав позивачів слід зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 паспорти громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ, а також здійснити ОСОБА_4 обмін паспорта громадянина України, шляхом видачі такого паспорта у формі книжечки.

Суд зазначає, що позицією викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) спростовано доводи відповідача в цілому, а тому суд не вбачає необхідності аналізували кожен аргумент представника відповідача окремо. Також, доводи, наведені сторонами в заявах по суті, не дають правових підстав для відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду у вищевказаній зразковій справі.

Згідно із частинами 1 та статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наявною у матеріалах справи копією квитанції №ПН164959С1 від 23.09.2020 підтверджується сплата ОСОБА_4 судового збору у розмірі 840,80 грн (а.с.1). ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітніх дітей звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 7 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не надано. Відтак, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_4 лише сплачена нею сума судового збору, що становить 840 гривень 80 копійок.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 295, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Калуського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області в частині відмови у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503- XII.

Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Калуського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області в частині відмови у видачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із досягненням 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992.

Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Калуського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області в частині відмови у видачі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нового паспорта громадянина України у формі книжечки, у зв`язку із непридатністю для користування паспорта із серією НОМЕР_1 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , новий паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку із непридатністю для користування паспорта із серією НОМЕР_1 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ – 37794486) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній, паспорт серії НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивачі – ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній.

Представник позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – Івасів Петро Євгенович, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків відсутній, паспорт серії НОМЕР_3 .

Відповідач – Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Академіка Гнатюка, буд. 29, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ – 37794486.

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.