Рішення № 93144358, 26.11.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2020 р. справа № 300/2374/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О. Л. Тимощука, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Військової частини А4267

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1.1. Короткий зміст позовних вимог.

Дзундза Юрій Романович у інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини А4267 (надалі, також - відповідач) у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо неврахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 04.04.2016 по 14.03.2019 в повному обсязі;

- зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 04.04.2016 по 14.03.2019 в сумі 124 605,68 грн із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починаються обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 04.04.2016 по 28.02.2018, а в період з 01.03.2018 по 14.03.2019 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Підставою звернення до суду слугувало протиправне нездійснення відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

1.2. Позиція відповідача.

Військова частина А4267 не визнає позовних вимог в повному обсязі та вважає позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що поданий з пропущенням строку позовної давності. Відповідач зокрема вказав, що в момент звільнення позивача 14.03.2019, з ним проведені усі розрахунки. Окрім цього відповідач вказав, що відповідно до Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Також відповідач наголосив, що відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України №220/5140 від 04.07.2017 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні період немає. Відповідач переконаний, що його дії є правомірними.

1.3. Заяви учасників справи та процесуальні дії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.27-28). Відповідно до частини 6 резолютивної частини зазначеної ухвали зобов`язано Військову частину А4267 надати суду належним чином оформлений розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за спірний період (з 04.04.2016 по 14.03.2019). Витребуваний доказ зобов`язано надати суду в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали.

На адресу суду 12.10.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №1304 від 08.10.2020 (а.с.33-36). У даному відзиві, відповідач зокрема просить залишити позовну заяву без розгляду в зв`язку з пропущеним строком звернення до адміністративного суду.

Ухвалою суду від 16.10.2020, відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, заявленого у відзиві Військової частини А4267, в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини А4267 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій. Витребувано з Військової частини А4267 (код 26615035) належним чином оформлені: - розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за спірний період (з 04.04.2016 по 14.03.2019); - обґрунтування визначення та застосування базового місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача. Зобов`язано Військову частину А4267 (код 26615035) надати витребувані судом докази до 30.10.2020 (а.с.44-46).

Ухвалою суду від 26.11.2020 визнано, що військовою частиною А 4267 (код 26615035) неповідомлено суд про неможливість подати докази, витребувані судом та не подано доказів без поважних причин. Стягнуто в дохід Державного бюджету України з військової частини А 4267 (код 26615035), яка набуває статусу боржника, штраф у сумі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 630 (шістсот тридцять) гривень 60 копійок.

Інших документів на адресу суду не надходило.

Згідно з частиною 9 статті 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

У зв`язку із перебуванням судді, в період з 16 по 25 листопада 2020 року, в стані тимчасової непрацездатності через хворобу, строк розгляду даної справи порушено з поважних причин.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

ОСОБА_1 , молодшого сержанта, наказом командувача військової частини А4267 від 10.03.2019 №38-РС, звільнено в запас. Наказом командира військової частини А4267 від 14.03.2019 №65 виключено із списків особового складу частини (а.с.9).

Позивачу, 20.04.2020 військовою частиною А4267 видано довідку №81/561 про те, що ОСОБА_1 за період з 04.04.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася (а.с.10).

Вважаючи протиправними ненарахування та невиплату індексації грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (надалі, також – Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закону № 2232-XII, початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 за №2011-XII (надалі, також – Закон №2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

При цьому, абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03.07.1991 №1282-XII (надалі, також – Закон №1282-XII).

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до положень статті 4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 5 Закону №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно з статтею 13 Закону №1282-XII, щомісячні звіти центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, про результати спостережень за зміною цін і тарифів на товари та послуги, що реалізуються населенню, та про результати спостережень за зміною рівнів заробітної плати працівників галузей економіки публікуються в газеті "Урядовий кур`єр".

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі, також – Порядок №1078).

Так, пунктом 11 Порядку №1078 встановлено, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р, № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом абзаців 1, 2, 4, 5 пункту 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Абзацами 1, 2, 3, 5 пункту 5 Порядку №1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1078, роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

ІV. ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ.

Виходячи зі змісту позовної заяви, уповноважений представник позивача просить стягнути в користь позивача самостійно розраховану суму індексації грошового забезпечення за період з 04.04.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця обчислення індексу споживчих цін – січень 2008 року в розмірі 76485,24 грн та за період з 01.03.2018 по 14.03.2019 застосовуючи приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 в сумі 48120,44 грн.

Щодо обов`язку відповідача провести індексацію грошового забезпечення за період з 04.04.2016 по 28.02.2018, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Водночас пунктом 6 Порядку №1078 не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. Йдеться саме про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Як встановлено судом з довідки відповідача №81/561 від 20.04.2020, починаючи з 04.04.2016 року до 28.02.2018, індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Стверджуючи про правомірність своїх дій та рішень, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що для виплати індексації, фінансування не здійснювалось, а згідно із роз`ясненнями Міністерства соціальної політики, механізму нарахування та виплати індексації за попередні роки Порядком №1078 не передбачено.

Проте, суд вважає необґрунтованими вищевказані посилання відповідача та зазначає, що у відповідності до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 за №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 за №5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Суд також враховує і рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 за №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Отже, посилання представника відповідача на відсутність механізму нарахування індексації та бюджетного фінансування, як на причин невиконання покладеного на нього обов`язку по проведенню нарахування та виплати індексації, є необґрунтованим та не може бути підставою для позбавлення позивача права на оплату праці, однією з основних державних гарантій якого є індексація грошового забезпечення. Тому, не проведення та не виплата такої гарантії є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Такі висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які викладені в постановах від 12.12.2018 у справі №825/874/17 та від 19.06.2019 у справі №825/1987/17.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що доводи представника відповідача щодо причин невиплати позивачу індексації грошового забезпечення не підтверджені жодними доказами, зокрема щодо вжиття відповідачем заходів для отримання фінансових коштів з метою виконання вимог закону щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Враховуючи наведене, доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, не можуть бути підставою для відмови позивачу у нарахуванні та виплаті гарантованих Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” сум індексації.

Суд наголошує, що виключення зі списків особового складу особи не може бути підставою непроведення індексації грошового забезпечення позивача за час перебування його на службі.

Стосовно застосування січня 2008 року як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, суд зазначає, що таке застосування представником позивача є помилковим.

З врахуванням відомостей, вказаних в наказі №65 від 14.03.2019 командира військової частини А4267 вислуга позивача в Збройних Силах України охоплює періоди: із 24.04.2007 по 24.04.2010, з 15.03.2016 по 14.03.2019. Позивач звільнений в запас у зв`язку із закінченням строку контракту (а.с.9). Таким чином, індексація грошового забезпечення щодо позивача не може бути застосована з січня 2008 року, оскільки в період з 24.04.2010 по 15.03.2016 позивач не проходив військову службу в Збройних Силах України. Посадовий оклад в розмірі 685 грн позивачу встановлений саме в момент зарахування до списків військової частини – 04.04.2016, що підтверджується долученою представником позивача карткою особового рахунку військовослужбовця.

Суд погоджується із роз`ясненнями, викладеними в листі Міністерства соціальної політики України, №56/0/214-20 від 23.06.2020 про те, що починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року, проте за умови безперервного проходження служби військовослужбовцем. Таким чином, суд зазначає, що висновки долученого адвокатом Дзундзою Юрієм Романовичем листа Мінсоцполітики на його звернення не застосовні до позивача в даній адміністративній справі.

Таким чином, позовні вимоги в частині застосування січня 2008 року як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення є необґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.

Щодо застосування такого способу захисту порушеного права позивача як зобов`язання виплатити визначену позивачем суму, тобто фактично стягнути визначену позивачем індексацію грошового забезпечення, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період. Зазначена правова позиція відображена зокрема в постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №420/1207/19, яка врахована судом на підставі частини 5 статті 242 КАС України.

Ураховуючи висновок про незастосовність базового місяця – січня 2008 року до обрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 04.04.2016 по 28.02.2018 та помилковість застосування способу захисту порушеного права шляхом зобов`язання виплатити визначену представником позивача суму, здійснений адвокатом Ю. Р. Дзундзою розрахунок індексації грошового забезпечення в сумі 124 605,68 грн від 14.09.2020 (а.с.17-19) не підлягає до застосування.

Стосовно зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.03.2019 застосовуючи приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, суд зазначає, що обставини нездійснення індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період не доведений позивачем. У матеріалах справи відсутні будь які докази, фактичні дані чи інформація, виходячи з якої суд може зробити висновок про протиправну бездіяльність відповідача в частині нездійснення індексації за вказаний вище період. Суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності бездіяльності покладається на відповідача, проте обставини та наявність такої бездіяльності покладається на позивача в силу частини 1 статті 77 КАС України. Таким чином, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають до задоволення.

Тому, беручи до уваги висновок суду про наявність правових підстав для здійснення нарахування і виплати індексації грошових доходів позивача за період з 04.04.2016 по 28.02.2018, а також, про протиправну бездіяльність в частині здійснення таких виплат за цей період, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позивач не поніс судові витрати по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для вирішення питання їх розподілу.

Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А4267 (код 26615035) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 04.04.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язати Військову частину А4267 (код 26615035) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 04.04.2016 по 28.02.2018.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач – Військова частина А4267, адреса: вул. Моцарта, будинок 33, м. Коломия, Івано-Франківська область, код 26615035.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.