Рішення № 93144329, 26.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року Справа № 280/5003/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул.Українська, буд.50; код ЄДРПОУ 39820689)

про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі – відповідач, Управління Держгеокадастру), в якій позивач просить суд:

1) визнати протиправною відмову відповідача в задоволенні клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі в оренду для сінокосіння і випасання худоби на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області розміром 4,0010 га від 17 грудня 2018 року, викладену в наказі відповідача від 24.01.2020 року №8-644/15-20-СГ;

2) зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі в оренду для сінокосіння і випасання худоби на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області розміром 4,0010 га.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2019 у справі №280/2663/19 зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області у встановленому чинним законодавством порядку розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі в оренду для сінокосіння і випасання худоби на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області від 17.12.2018. На виконання вказаного рішення відповідач видав наказ від 24.01.2020 №8-644/15-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою через невідповідність клопотання позивача положенням частини 4 статті 122 Земельного кодексу України. Позивач не погоджується з вказаним наказом, оскільки відповідач відмовив у задоволенні його клопотання з підстав, які не передбачені законом та, які визнані протиправними у судовому рішенні. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 29.07.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 18.08.2020.

14.08.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№37358), у якому висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та вказує, що на виконання рішення суду від 21.10.2019 у справі №280/2663/19 Управлінням Держгеокадастру прийнято наказ від 24.01.2020 №8-644/15-20-СГ, яким відмовлено у задоволенні клопотання позивача на підставі невідповідності положенням 4 статті 122 Земельного кодексу України. Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Міжрайонне управління у Токмацькому районі та м.Токмаку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області листом від 21.06.2019 №640/120-19 повідомило, що частина запитуваної позивачем земельної ділянки відноситься до земель колективної форми власності. Таким чином Управління Держгеокадастру не має можливості надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо вказаної у клопотанні земельної ділянки в силу відсутності відповідних повноважень щодо розпорядження частиною земельної ділянки, зазначеної у клопотанні позивача від 17.12.2018. Крім того, вказує, що питання з приводу регулювання правовідносин, які пов`язанні із наданням земельної ділянки в оренду, регулюються статтями 123, 124 Земельного кодексу України, у зв`язку з чим посилання позивача у позовній заяві на статтю 118 Земельного кодексу України є недоречним. На підставі викладеного просить у задоволенні позовної заяви відмовити.

Ухвалою суду від 18.08.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 12.10.2020.

27.08.2020 позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№39624), в якій не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 12.10.2020 продовжено підготовче провадження у справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 27.10.2020.

Ухвалою суду від 27.10.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.11.2020.

У судове засідання 12.11.2020 учасники справи та їх представники не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. 27.10.2020 позивач подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, представник відповідача не заперечує проти розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином відповідно до частини 3 статті 194 КАС України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

На підставі наявних у суду матеріалів встановлено такі обставини.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2019 у справі №280/2663/19, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.01.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Держгеокадастру про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Держгеокадастру щодо не розгляду у встановленому чинним законодавством порядку клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі в оренду для сінокосіння і випасання худоби на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

Зобов`язано Управління Держгеокадастру у встановленому чинним законодавством порядку розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі в оренду для сінокосіння і випасання худоби на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області від 17.12.2018.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2019 у справі №280/2663/19 встановлено таке.

26.12.2018 за вх.№П-3796/0/5-18 на адресу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надійшло клопотання ОСОБА_1 від 17.12.2018 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі в оренду для сінокосіння і випасання худоби на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області розміром 6,00 га, до клопотання було додано: копія паспорта; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; графічні матеріали, на яких зображено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; копії паспортів на велику рогату худобу.

Листом від 29.12.2018 за №П-3706/0-0.13-6785/6-18 «Про надсилання звернення за належністю» Державна служби України з питань геодезії, картографії та кадастру спрямувала зазначене клопотання на адресу відповідача.

Листом від 11.02.2019 №П-51-214/0/18-19 відповідач повідомив позивача про те, що не вбачається підстав для задоволення його клопотання, оскільки в ньому неповністю вказано назву адміністративно-територіальної одиниці, на території якої ОСОБА_1 бажає відвести земельну ділянку. Додані до клопотання графічні матеріали не визначають місце розташування земельної ділянки, її відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

22.02.2019 позивач отримав у Відділі у Токмацькому районі Міжрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області викопіювання з кадастрової карти разом з детальною інформацією про бажану земельну ділянку.

З даного викопіювання вбачається, що позивач бажає отримати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі в оренду для сінокосіння і випасання худоби на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області розміром 4.0010 га. Форма власності на землю – Державна власність.

Зазначені графічні матеріали позивачем були надіслані відповідачеві.

Однак, листом від 03.04.2019 за №П--478-565/0/18-19 Головне управління повідомило ОСОБА_1 про відмову в задоволені клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі в оренду для сінокосіння і випасання худоби на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, оскільки до клопотання додані графічні матеріали, які не відповідають статті 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі №280/2663/19, яке набрала законної сили, не доказуються при розгляді даної справи в силу положень статті 78 КАС України.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2019 в адміністративній справі №280/2663/19 Управлінням Держгеокадастру прийнято наказ від 24.01.2020 №8-644/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, орієнтований розмір земельної ділянки 6,0000 га, із цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби з підстави: «невідповідність положень частини 4 статті 122 Земельного кодексу України».

Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання земельних відносин регулюється Конституцією України, нормами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (стаття 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частин 1-3 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В контексті наведеного суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний обґрунтовувати рішення, які він приймає, зобов`язаний навести/вказати його належне обґрунтування. Таке рішення має бути належно визначеним та зрозумілим, а мотивування (обґрунтування) рішення у письмовій формі повинно давати можливість особі правильно його зрозуміти та реалізувати право на оскарження.

Аналізуючи оскаржений наказ від 24.01.2020 №8-644/15-20-СГ, суд зазначає, що останній не відповідає вимогам обґрунтованості, оскільки не містить а ні мотивів, а ні обставин, за яких воно прийнято.

В оскаржуваному наказі Управління Держгеокадастру як на підставу для відмови у задоволенні клопотання посилається лише на норму Земельного кодексу України, а саме частину 4 статті 122 Земельного кодексу України.

З огляду на відсутність в оскаржуваному наказі обґрунтованих пояснень та мотивів невідповідності поданого клопотання вимогам закону, зокрема частині 4 статті 122 Земельного кодексу України, суд вважає неспроможними доводи відповідача, заявлені у відзиві на позовну заяву, що частина запитуваної позивачем земельної ділянки відноситься до земель колективної форми власності.

При цьому, суд зазначає, що дійсно, визначення органу, уповноваженого здійснювати розпорядження відповідною земельною ділянкою, здійснюється зокрема, залежно від того, у чиїй власності знаходиться обрана земельна ділянка.

З матеріалів справи слідує, що доводи відповідача щодо правомірності відмови у задоволенні клопотання позивача зводяться до того, що позивач у клопотанні від 17.12.2018 просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтованою площею 6,00 га, однак надане відповідачем викопіювання з кадастрової карти (плану) від 22.02.2019 №НВ-2305481092019 свідчить про те, що орієнтована площа земельної ділянки, що перебуває у державній власності, складає 4,0010 га. Поряд з цим, Міжрайонне управління у Токмацькому районі та м.Токмаку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області листом від 21.06.2019 №640/120-19 повідомило, що частина запитуваної позивачем земельної ділянки відноситься до земель колективної форми власності.

Суд зазначає, що вищевказаним доводам відповідача суд вже надавав правову оцінку у рішенні від 21.10.2019 у справі №280/2663/19.

Так, зокрема, суд зазначив, що 22.02.2019 позивач отримав у Відділі у Токмацькому районі Міжрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області викопіювання з кадастрової карти разом з детальною інформацією про бажану земельну ділянку, яку надіслав відповідачу. Згідно цієї інформації розмір земельної ділянки було уточнено її площа складала 4,0010 га, у графі форма власності було зазначено - Державна власність. Тобто, станом на 03.04.2019 (дата відповіді про відмову у задоволенні клопотання позивача) відповідачу було відомо про те що запитувана ОСОБА_1 земельна ділянка має розмір 4,0010 гектари та відноситься до земель державної власності, але під час судового розгляду відповідач вказує на те, що позивач звернувся для отримання дозволу на розробку документації з землеустрою на земельну ділянку, яка має розмір 6.00 та її частина належить до земель комунальної форми власності, без врахування уточнюючої інформації від позивача.

Таким чином, вирішуючи клопотання позивача від 17.12.2018 на виконання рішення суду від 21.10.2019, відповідач мав врахувати уточнюючу інформацію згідно наданого позивачем викопіювання з кадастрової карти від 22.02.2019 №НВ-2305481092019, однак при прийнятті оскаржуваного наказу висновки суду у справі №280/2663/19 проігноровані.

Суд зазначає, що в розумінні статті 1 Закону України від 07.07.2011 №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон №3613-VI) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера;

кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Частиною 5 статті 5 Закону №3613-VI визначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

У відповідності до положень частин 1, 8 статті 9 вказаного Закону, внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Частиною 1 статті 15 Закону №3613-VI передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина 2 статті 15 Закону №3613-VI).

Суд зазначає, що надане позивачем викопіювання з кадастрової карти (плану) від 22.02.2019 №НВ-2305481092019, роздруковане із кадастрової карти, інформація в якій створена належним суб`єктом, є належним документом із відображенням інформації, зокрема щодо форми власності - державна власність та орієнтованої площі земельної ділянки – 4,0010 га.

Таким чином посилання відповідача на те, що частина запитуваної позивачем земельної ділянки відноситься до земель колективної форми власності, з урахуванням висновків суду у рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2019 у справі №280/2663/19, є безпідставними, та спростовується наданим до справи викопіюванням з кадастрової карти (плану) від 22.02.2019 №НВ-2305481092019.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що запитувана позивачем первинно земельна ділянка сільськогосподарського призначення орієнтованою площею 6,00 га частково відноситься до земель колективної власності, зокрема не надано відповідний державний акт на право колективної власності.

Крім того судом враховується те, що відповідач після отримання позивачем викопіювання із кадастрової карти (плану) від 22.02.2019 №НВ-2305481092019 у відповіді від 03.04.2019 №П--478-565/0/18-19, як на підставу для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою послався на те, що надані позивачем графічні матеріали не відповідають статті 123 Земельного кодексу України.

В свою чергу підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою згідно оскаржуваного наказу стало невідповідність клопотання позивача положенням частини 4 статті 122 Земельного кодексу України.

Отже, фактично відповідачем на заяву позивача з одного й того ж питання відмовлено у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою з різних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить до висновку, що приймаючи оскаржуваний наказ від 24.01.2020 №8-644/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» відповідач діяв не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); недобросовісно; не пропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а відтак наказ від 24.01.2020 №8-644/15-20-СГ є протиправним.

При цьому, суд зазначає, що за своєю суттю відмова у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою є вольовим рішенням суб`єкта владних повноважень, отже, порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття протиправного наказу від 24.01.2020 №№8-644/15-20-СГ.

Тому належним способом захисту порушених прав позивача у вказаній частині є визнання протиправним та скасування наказу від 24.01.2020 №8-644/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі в оренду для сінокосіння і випасання худоби на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області розміром 4,0010 га, суд зазначає наступне.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити) і за законом у органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

В свою чергу, відмова у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою з підстав, яким вже надавалась правова оцінка суду, свідчить про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, оскільки доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача не ґрунтуються на законі та не підтверджені належними доказами, та враховуючи те, що підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача стали обставини, яким надана оцінка в іншій справі, то в даному випадку суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання Управління Держгеокадастру надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Щодо доводів відповідача про помилкове посилання позивача у позовній заяві на статтю 118 Земельного кодексу України, суд зазначає, що наведене не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з врахуванням встановлених обставин у даній справі.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 681,60 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області наказ від 24.01.2020 №8-644/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, орієнтована площа земельної ділянки 4,0010 га, із цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, місцезнаходження: 69095, м.Запоріжжя, вул.Українська, буд.50; код ЄДРПОУ 39820689.

Повне судове рішення складено 26.11.2020.

Суддя М.О. Семененко