Рішення № 93144326, 27.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2020 року (10 год. 30 хв.)Справа № 280/3183/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Калашник Ю.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Трейд Бердянськ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

14.05.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Трейд Бердянськ» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2020 № 0001550513.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення – рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, у зв`язку з чим таке податкове повідомлення – рішення підлягає скасуванню. Так, позивач в обґрунтування власної позиції посилався на те, що у податкового органу були відсутні законодавчо визначені підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки, оскільки у запереченнях позивача на висновки акту планової перевірки відсутня вимога про повний або частковий перегляд результатів перевірки та вказівка на обставини, які не були досліджені під час перевірки, та неможливість перевірки таких обставин без проведення перевірки. Позивач зазначає, що додаткові документи до даних заперечень позивачем також не подавались, що свідчить про те, що розгляд заперечень позивача на Акт планової перевірки не потребував додаткової перевірки документів платника податків. Також, позивач посилався на те, що відповідач вносячи зміни в свої накази про зміну дати проведення документальної позапланової виїзної перевірки змінив загальний строк строки її проведення, що є порушенням п.82.2. ст.82 ПК України, а також позивач зазначав про те, що внесення змін до наказу про проведення документальної перевірки не передбачено нормами ПК України. Щодо висновків перевірки позивач вказував на те, що ним відповідно до пункту 5.6. НП(С)БО 25, при складанні фінансової звітності за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 дані показників відображених в журналах – ордерах та відомостях по бухгалтерському рахунку 93 «Витрати на збут» включалися до складу рядка 2180 Звіту про фінансові результати (Форма 2) «Інші операційні витрати», а не до складу рядка 2270, як помилково вказує контролюючий орган. Також, позивач вказував на те, що витрати на збут не є транспортно-заготівельними витратами та не входять до собівартості товару. Позивач вважає, що контролюючим органом помилково визначено середній відсоток транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, тому розрахунок транспортно – заготівельних витрат на залишок товару є не правильним та не може бути підставою для донарахування податку на прибуток. Крім того, позивач вказував і на неприпустимість факту зменшення контролюючим органом товарно-заготівельних витрат на суму залишків запасів на кінець періоду, але не віднесення їх до періоду де запаси вибули, оскільки при розрахунку товарно-заготівельних витрат за кожен період відповідач додає товарно-заготівельні витрати на початок періоду при розрахунку середнього відсотку, що призводить до подвійного оподаткування податком на прибуток. Позивач зазначає, що ним відображено всі господарські операції, в тому податковому періоді, в якому такі витрати були понесені, а витрати позивача пов`язані з його господарською діяльністю, та відображені на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення витрат. Позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а адміністративну справу розглядати в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 18.05.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 15.06.2020.

11.06.2020 відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. №27119). У відзиві зазначає, що контролюючим органом в порядку передбаченому чинним законодавством України проведено планову перевірку позивача та позапланову перевірку, в частині розгляду питань, що були викладені в запереченнях платника податків на висновки Акту планової перевірки. Відповідно до висновків викладених в Актах перевірок контролюючим органом встановлено, що на бухгалтерському рахунку Дт93 «Витрати на збут» підприємством ТОВ «Азов Трейд Бердянськ» обліковувались транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ), що також підтверджується даними показників, відображених в журналах-ордерах та відомостях по рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» та первинними документами до них по контрагентах ТОВ «Бердянськ Шиппинг» та ПП « ОСОБА_1 ». Відповідач зазначає, що оскільки позивачем дані показників бухгалтерського рахунку 93 увійшли до складу інших операційних витрат по рядку 2270 Звіту про фінансові результати (Форма 2) повністю без будь-якого коригування, підприємством завищено показник витрат на суму транспортно-заготівельних витрат, частка яких мала б бути залишена у складі первісної вартості запасів (придбаного товару). Відповідач зазначає, що оскільки ТОВ «Азов Трейд Бердянськ» до складу рядку 2270 Звіту про фінансові результати форми 2 «Інших операційних витрат» віднесено транспортно-заготівельні витрати, які у складі первинної вартості товарів мали б бути залишені на кінець звітних періодів, то підприємством завищено показник рядку 2270 Форми №2 «Звіт про фінансові результати» за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 на загальну суму 1631136,00 грн. У зв`язку із наведеним у відзиві, відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

15.06.2020 підготовче засідання відкладено на 07.07.2020.

Ухвалою суду від 07.07.2020 провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 25.08.2020 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 25.08.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 22.09.2020.

Ухвалою суду від 22.09.2020 провадження у справі зупинено та ухвалою суду від 12.10.2020 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 12.10.2020 провадження у справі зупинено до 09.11.2020.

У зв`язку із відсутністю судді ОСОБА_2 у період часу з 07.11.2020 по 21.11.2020 на роботі, відповідно до довідки Запорізького окружного адміністративного суду вих. № 02-35/20/90 від 23.11.2020, судове засідання перенесене на 24.11.2020.

Ухвалою суду від 24.11.2020 провадження у справі поновлено.

24.11.2020 учасники справи надали суду клопотання про розгляд справи у письмову провадженні.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 24.06.2019 по 05.08.2019 співробітниками контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Азов Трейд Бердянськ» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, валютного – за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, за результатами якої складено акт від 12.08.2019 №493/08-01-14-14/39597159.

Відповідно до висновків Акту планової перевірки від 12.08.2019 №493/08-01-14-14/39597159 встановлено порушення позивачем:

п.44.1, 44.2, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134. п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 86 975 990 грн., у тому числі по періодах: ІІ квартал 2016 року на суму 3 898 538 грн.; ІІІ квартал 2016 року на суму 19 671 373 грн.; IV квартал 2016 року на суму 64 951 грн.; II квартал 2017 року на суму 581 265 грн.; III квартал 2017 року на суму 26 305 169 грн.; IV квартал 2017 року на суму 9 197 648 грн.; II квартал 2018 року на суму 11 573 016 грн.; III квартал 2018 року на суму 8 154 701 грн.; IV квартал 2018 року на суму 7 086 272 грн.; І квартал 2019 року на суму 443 057 грн.;

п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201,4 ст.201, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу, в результаті чого:

занижено податок на додану вартість, в періоді що перевірявся, на загальну суму 6 358 460 грн., у т.ч. вересень 2019 року на суму 6 358 460 грн;

завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді що перевірявся на загальну суму 15 254 055 грн., у т.ч.: за липень 2017 - 1 924 722 грн.; за серпень 2017 - 4 443 392 грн.; за вересень 2017 р. - 8 885 941 грн.;

завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді що перевірявся на загальну суму 279 182 грн., у т.ч. за вересень 2017 року рядка на суму 279 182 грн.;

значення рядка 21 «сума від`ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» станом на 31.03.2019 року складає 1 539 619 грн.

Не погодившись з висновками Акту планової перевірки, позивач подав на них письмові заперечення.

За результатами розгляду заперечень контролюючим органом прийнято накази:

№519 від 23.10.2019 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Азов Трейд Бердянськ» з 28.10.2019 тривалістю 5 робочих днів;

№563 від 28.10.2019 про внесення змін до наказу від 23.10.2019 №519, яким дату проведення перевірки «28.10.2019» змінено на «02.12.2019»;

№902 від 29.11.2019 про внесення змін до наказу від 28.10.2019 №563, яким дату проведення перевірки «02.12.2019» змінено на «16.12.2019»;

№1063 від 13.12.2019 про внесення змін до наказу від 29.11.2019 №902, яким словосполучення «... провести документальну позапланову виїзну перевірку з 16.12.2019» замінити на словосполучення «...провести документальну позапланову виїзну перевірку з 20.01.2020».

У період з 20.01.2020 по 24.01.2020 співробітниками контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що викладені у запереченнях від 07.10.2019 №120 на акт перевірки від 12.08.2019 №493/08-01-14-14/39597159 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, за результатами якої складено Акт позапланової перевірки від 31.01.2020 №41/08-01-05-13/39597159.

Відповідно до висновків Акту позапланової перевірки від 31.01.2020 №41/08-01-05-13/39597159 встановлено порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.2, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134. п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 293604 грн. у тому числі по періодах: за 2016 рік у сумі 64951 грн.; за 2017 рік у сумі 15100 грн.; за 2018 рік у сумі 117156 грн.; за 1-й квартал 2019 р. у сумі 96397 грн.

На підставі висновків Акту №41/08-01-05-13/39597159 від 31.01.2020 з питань, що викладені у запереченнях від 07.10.2019 (вх.№5888/10 від 15.10.2019) на акт перевірки №493/08-01-14-14/39597159 від 12.08.2019, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення – рішення №0001550513 від 06.02.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 367005,00 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням – 293604,00 грн. та 73401,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, позивач оскаржив його до ДПС України. Рішенням ДПС України від 07.04.2020 №12513/6/99-00-08-05-01-06 спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу платника податків – без задоволення.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, звернувся з цим позовом до суду.

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного рішення стали висновки контролюючого органу про те, що ТОВ «Азов Трейд Бердянськ» до складу рядку 2270 Звіту про фінансові результати форми 2 «Інших операційних витрат», в порушення вимог чинного законодавства України, віднесено транспортно-заготівельні витрати, які у складі первинної вартості товарів мали б бути залишені на кінець звітних періодів, в результаті порушення завищено показник рядку 2270 Форми № 2 «Звіт про фінансові результати» за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 на загальну суму всього 1 631 136 грн.

Позивач, в свою чергу, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги виходив з того, що ним правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства України при формуванні показників фінансової звітності за перевіряємий період, що відображені в журналах – ордерах відомостях по бухгалтерському рахунку 93 «Витрати на збут» включалися до складу рядка 2180 Звіту про фінансові результати (Форма 2) «Інші операційні витрати».

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно п.135.1 ст135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Так, дослідивши висновки Акту позапланової перевірки, проведеної з урахуванням заперечень платника податків, судом встановлено, що зазначаючи про порушення позивачем п.44.1, п.44.2, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134. п.135.1 ст.135 ПК України, контролюючим орган вказано таке «…Перевіркою встановлено, що по бухгалтерському рахунку 93 «Витрати на збут» відповідно до прийнятої на підприємстві ТОВ «Азов Трейд Бердянськ» облікової політики, відображались витрати на придбання послуг перевезення зернових культур (пшениці, ячменю, гороху) до місця їх зберігання на складі підприємства, отриманих від контрагентів – постачальників таких послуг, а саме: ТОВ «Бердянськ Шиппинг» та ПП ОСОБА_3 . В бухгалтерському обліку операцію придбання послуг перевезення товарів до складу (місця зберігання) відображено проводкою Дт 93 «Витрати на збут» Кт 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами…».

При цьому, контролюючий орган робить висновок про те, що «…Оскільки підприємством ТОВ «Азов Трейд Бердянськ» дані показників бухгалтерського рахунку 93 увійшли до складу Інших операційних витрат по рядку 2270 Звіту про фінансові результати (Форма 2) повністю без будь-якого коригування, підприємством ТОВ «Азов Трейд Бердянськ» завищено показник витрат на суму транспортно-заготівельних витрат, частка яких мала б бути залишена у складі первісної вартості запасів (придбаного товару)».

Тобто, якщо проаналізувати описову частину Акту позапланової перевірки та нормативне обґрунтування покладене в основу таких висновків, то фактично контролюючий орган обґрунтовує власну позицію тим, що витрати в розмірі 1 631 136 грн. мають відноситись до складу собівартості запасів, згідно з пунктом 9 П(С)БО 9 та у подальшому до вартості реалізованого товару.

Разом з тим, суд не може погодитись з такою позицією відповідача, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Бердянськ Шиппинг» щодо надання послуг експедирування, з ПП «Войніков і Ко» щодо надання послуг транспортування товару для завантаження на судна та з ТОВ «Інспекторат Україна» щодо надання послуг інспектування вантажу (продукції) при відвантаженні на відправку.

З наданих до матеріалів справи документів встановлено, що в 2016 році на бухгалтерському рахунку Дт 93 «Витрати на збут» Кт 6851, в тому числі рахуються витрати: ТОВ «Бердянськ Шиппинг» послуги експедирування — витрати на збут дорівнюють 8065190,27 грн.; ПП «Войніков і Ко» транспортування покупцеві в порт (БМТП та м.Маріуполь)- витрати на збут дорівнюють 403638,56 грн.; ТОВ «Інспекторат Україна» інспекція під час навантаження дорівнює 460880,78 грн.; послуга відвантаження товару зі складу (місця зберігання) витрати на збут в розмірі 759711,14 грн. яка є складовою послуги зберігання згідно договору складського зберігання з ТОВ «Бердянськ Шиппинг».

В 2017 році на бухгалтерському рахунку Дт 93 «Витрати на збут» Кт 6851, в тому числі рахуються витрати: ТОВ «Бердянськ Шиппинг» послуги експедирування — витрати на збут дорівнюють 6676793,37 грн.; ПП «Войніков і Ко» транспортування покупцеві (с.Губиніха (шрот), БМТП, Гагаріна 11 (кукурудза))- витрати на збут дорівнюють 169510,57 грн.; ТОВ «Інспекторат Україна» інспекція під час навантаження дорівнює 505623,21 грн.; послуга відвантаження товару зі складу (місця зберігання) витрати на збут в розмірі 753040,43 грн. яка є складовою послуги зберігання згідно договору складського зберігання з ТОВ «Бердянськ Шиппинг».

В 2018 році на бухгалтерському рахунку Дт 93 «Витрати на збут» Кт6851, в тому числі рахуються витрати: ТОВ «Бердянськ Шиппинг» послуги експедирування — витрати на збут дорівнюють 2899416,36 грн.; ПП «Войніков і Ко» транспортування покупцеві в порт (БМТП, с.Просторе (селітра))- витрати на збут дорівнюють 32103,88 грн.; ТОВ «Інспекторат Україна» інспекція під час навантаження дорівнює 272993,58 грн.; послуга відвантаження товару зі складу (місця зберігання) витрати на збут в розмірі 451108,02 грн. яка є складовою послуги зберігання згідно договору складського зберігання з ТОВ «Бердянськ Шиппинг».

В 2018 році в складі суми ТЗВ рахується сума складського зберігання з приймання товару в розмірі 902216,06 грн. яка за умовами договору складського зберігання відображається в періоді формування собівартості реалізованого товару «п. 5.5.3 дата закінчення обліку — дата відвантаження зі складу, що є підставою для виписки Акту виконаних робіт».

В І кварталі 2019 року на бухгалтерському рахунку Дт 93 «Витрати на збут» Кт6851, в тому числі рахуються витрати: ТОВ «Бердянськ Шиппинг» послуги експедирування — витрати на збут дорівнюють 43984,06 грн.; ПП «Войніков і Ко» транспортування покупцеві (с.Петрівське)- витрати на збут дорівнюють 19789,91 грн.; ТОВ «Інспекторат Україна» інспекція під час навантаження дорівнює 5346,05 грн.; послуга відвантаження товару зі складу (місця зберігання) витрати на збут в розмірі 31122,42 грн. яка є складовою послуги зберігання згідно договору складського зберігання з ТОВ «Бердянськ Шиппинг».

В І кварталі 2019 року в складі суми ТЗВ рахується сума складського зберігання з приймання товару в розмірі 31122,42 грн. яка за умовами договору складського зберігання відображається в періоді формування собівартості реалізованого товару «п.5.5.3 дата закінчення обліку — дата відвантаження зі складу, що є підставою для виписки Акту виконаних робіт».

Суд зазначає, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (надалі - П(С)БО-16), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.00 за №27/4248.

Пунктами 10, 11 П(С)БО-16 передбачено, що собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Відповідно до пункту 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (надалі - П(С)БО-9), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2.11.99 за №751/4044, первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка, зокрема, включає транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

При цьому, пунктом 4 П(С)БО-9 визначено, що запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

У свою чергу, згідно з пунктом 17 П(С)БО-16 витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

А відповідно до пункту 19 П(С)БО-16 витрати на збут включають витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів); витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 №291 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.99 за №893/4186 (далі - Інструкція №291), визначено, що рахунок 90 «Собівартість реалізації» призначено для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За дебетом рахунку 90 «Собівартість реалізації» відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати». За дебетом цього рахунку підприємства, які здійснюють діяльність з випуску та проведення лотерей на території України, відображають створення (формування) забезпечення призового фонду (резерву виплат) і резерву, що покриває суму джек-поту, не забезпечену сплатою участі у лотереї.

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду - 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Так, на рахунку 93 «Витрати на збут» ведеться облік витрат, пов`язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг.

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

До витрат на збут, зокрема, належать витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

Відповідно до п.5.7 розділу II Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 25.02.2000 №39 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 24.01.2011 №25) у статті «Інші операційні витрати» ( код рядка 2180) наводяться адміністративні витрати, витрати на збут, а також собівартість реалізованих оборотних активів (крім готової продукції, товарів і фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та груп вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і сума списаних безнадійних боргів; втрати від знецінення виробничих запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних операційних витрат; інші витрати, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства. У цій статті також відображається належна до сплати за звітний період відповідно до законодавства сума податків і зборів.

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду займався реалізацією сільськогосподарської продукції, яку реалізовував на експорт через Бердянський морський торгівельний порт.

При цьому, у ході ведення звичайної господарської діяльності підприємство використовувало послуги ТОВ «Бердянськ Шиппинг» щодо надання послуг експедирування, ПП «Войніков і Ко» щодо надання послуг транспортування товару для завантаження на судна, ТОВ «Інспекторат Україна» щодо надання послуг інспектування вантажу при завантаженні товару на відправлення.

При цьому, наведені витрати за перевіряємий період платник податків відобразив по рахунку 93 «Витрати на збут» (рядок 2180 Звіту про фінансовий результат «Інші операційні витрати»), що, на думку контролюючого органу, є помилковим, адже такі витрати підприємство мало віднести до собівартості запасів (висновок контролюючого органу наведено на сторінці 6 Акту перевірки від 31.01.2020 №41/08-01-05-13/39597159).

Разом з тим, суд зазначає, що витрати, понесені на транспортування активів, що придбаваються, та транспортні витрати, послуги експедирування, інспектування, тощо, понесені при реалізації продукції (товарів), мають абсолютно різний характер.

А тому порядок відображення транспортних витрат в обліку замовника-покупця та в обліку замовника-продавця має відмінності в частині віднесення таких витрат на транспортування (експедирування, інспектування, тощо) на рахунки обліку витрат звітного періоду або на рахунки собівартості реалізації.

Системний аналіз положень П(С)БО-9, П(С)БО-16 та Інструкції №291 вказує на те, що виходячи з поняття «запаси», визначеного у пункті 4 П(С)БО-9, такими є активи (товари) до моменту їх відпуску у торгівельну мережу з метою реалізації. В силу приписів пункту 9 П(С)БО-9, витрати на транспортування відповідних активів є первісною вартістю запасів, що за своєю суттю означає віднесення до собівартості запасів транспортно-заготівельних витрат, пов`язаних виключно з набуттям активу, а не його кінцевою реалізацією.

Позивач у спірних відносинах сформував витрати у зв`язку з доставкою товарів (активів) з метою їх реалізації кінцевому споживачу. Отже, відповідні витрати пов`язані не з набуттям активів, а з їх вибуттям, оскільки стосувались збуту готової продукції.

Враховуючи вищенаведене, позивач у спірний період правомірно відніс до витрат на збут витрати понесені у зв`язку оплатою послуг на експедирування, транспортування та інспектування реалізованої сільськогосподарської продукції, а висновок контролюючого органу про те, що такі витрати повинні бути віднесені до вартості запасів є помилковими та такими, що суперечать стандартам бухгалтерського обліку та положенням податкового законодавства України.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час ухвалення рішення судом враховується правова позиція, яка викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 по справі №440/1052/19 та від 24.09.2020 по справі №816/1329/16.

Щодо доводів позивача про порушення контролюючим органом порядку проведення позапланової перевірки, то суд такі доводи відхиляє, оскільки під час розгляду адміністративної справи не встановлено порушень контролюючим органом порядку проведення перевірки, яке могло бути окремою (самостійною) підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що певні недоліки (помилки) контролюючого органу під час призначення та проведення перевірки не можуть бути формальної підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Проте, суд погоджується з доводами позивача про необґрунтованість та безпідставність висновків Акту перевірки щодо встановленого порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.2, ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134. п.135.1 ст.135 ПК України, що є підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд зауважує, що у пункті 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Під час розгляду адміністративної справи відповідачем не надано суду жодних доказів, які б могли підтвердити обґрунтованість висновків Акту податкової перевірки, а всі доводи відповідача фактично лише дублюють висновки Акту перевірки.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Трейд Бердянськ» – задоволенню.

Відповідно до ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи викладене, судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору у розмірі 5505,08грн. мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Трейд Бердянськ» (04211, м.Київ, Оболонський район, Оболонська набережна, буд.1, корпус 3; код ЄДРПОУ 39597159) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 06.02.2020 №0001550513.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов Трейд Бердянськ» судовий збір у розмірі 5505,08 грн. (п`ять тисяч п`ятсот п`ять гривень 08 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.11.2020.

Суддя Ю.В. Калашник