Рішення № 93144114, 26.11.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/17961/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Нагірняк М.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1815 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить:

- визнати протиправним дії військової частини А1815 щодо невиплати йому грошового забезпечення за період з 24.10.2019 року по 31.12.2019 року обрахованого із розміру надбавки за вислугу років 50%, а також дії щодо не проведення остаточного та повного розрахунку з їм при звільненні;

- зобов`язати військову частину А1815 нарахувати та виплатити йому з урахуванням виплачених раніше сум грошове забезпечення за період з 24.10.2019 року по 31.12.2019 року обраховане із розміру надбавки за вислугу років 50%;

- зобов`язати військову частину А1815 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за період з 17.03.2020 року по день фактичної виплати доплати грошового забезпечення, обчислений шляхом множення середньоденного розміру мого грошового забезпечення за останні два місяці служби на кількість днів затримки виплати грошового забезпечення.

Позивач зазначає, що з 16.03.2020року звільнений з військової служби та виключений зі списків військової частини А1815, але при звільненні не був проведений повний розрахунок грошового забезпечення. Позивач зазначає, що 24.10.2019року отримав права на включення до складу грошового забезпечення надбавки за вислугу років в розмірі 50%, так як загальна вислуга років склала 25років. Таку надбавку Відповідач почав виплачувати лише з січня 2020року.

На своє звернення на виплату такої недоплаченої частини грошового забезпечення Позивач відповіді від Відповідача не отримав. На думку Позивача, затримка виплати вказаної частини грошового забезпечення є підставою для відшкодування середнього заробітку за весь час такої затримки.

Ухвалою суду від 20.10.2020року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Представник Відповідача, військової частини А1815, 24.11.2020року направив до суду відзив на позов, в якому визнав, що Позивачу помилково була недоплачена спірна надбавка за вислугу років за вказаний період 2019року. Таку надбавку Позивачу донараховано наказом командира військової частини від 14.09.2020року №1646 та виплачено 30.10.2020року 485,48грн. грошового забезпечення. По цій причині, на думку Відповідача, відсутній спір та підстави для стягнення середнього заробітку.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовців, регулюються правовими нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (надалі - Закон N 2011-XII), що були чинні на день виникнення спору.

За змістом ст.9 Закону N 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач в розумінні вимог ст.9 Закону N 2011-XII мав право на включення з 24.10.2019року та виплату грошового забезпечення із врахуванням надбавки в розмірі 50% за вислугу років.

Сторони визнають, що розмір такої надбавки за вислугу років виплачувався лише з 01.01.2020року та не був врахований при проведенні розрахунку з Позивачем при звільненні його з військової служби 16.03.2020року. Як зазначено у відзиві, спірну надбавку Позивачу донараховано наказом командира військової частини від 14.09.2020року №1646 та виплачено 30.10.2020року 485,48грн. грошового забезпечення.

Зазначене свідчить, що право Позивача на виплату вказаних коштів є поновленим, а тому додатковому судовому захисту не підлягає і позовні вимоги Позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав, для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, у вигляді виплати Позивачу середнього заробітку за весь період затримки повного розрахунку при звільненні.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розмір виплати грошового забезпечення.

Водночас такі питання врегульовано нормами загального трудового законодавства - Кодексом законів про працю України.

Безспірно, за приписами ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Суд зазначає, що вказані правові норми розміщені в Главі VII "Оплата праці" Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП заробітною платою є винагорода, яка виплачується працівникові за виконану ним роботу.

При визначенні способу захисту порушеного права Позивача в результаті несвоєчасної сплати компенсації за невикористану відпустку, суд враховує, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі N761/9584/15-ц (провадження N 14-623цс18) дійшла висновку, що оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати Позивач, та за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням N 6-113цс16, зазначивши, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

В зв`язку з цим суд також враховує, що середньомісячне грошове забезпечення Позивача в 2020році становило 7241,00грн., розмір спірної надбавки складав 485,48грн., а затримка в її виплаті мала місце в період з 16.03.2020року по 30.10.2020року.

Ураховуючи зазначене та досудове врегулювання Відповідачем питання щодо нарахування та виплати Позивачу спірної частини грошового забезпечення, суд визначає розмір відшкодування Позивачу середнього заробітку (грошового забезпечення) за час такої затримки розрахунку при звільнені в результаті затримки виплати частини надбавки за вислугу років в сумі 2000,00грн.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України відсутні судові витрати в даній справі для їх стягнення або відшкодування.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково, стягнути з Військової частини А1815 (вул. Танкістів, смт. Гончарівське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15558, код ЄДРПОУ 07880688) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 2000,00грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк