Рішення № 93144106, 25.11.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/6758/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якому просить:

- визнати відмову в призначенні пенсії за віком з 04 травня 2019 року протиправною;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок належної мені пенсії з 4 травня 2019 року.

В обґрунтування позову вказано, що 02.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії. Не отримавши відповіді на своє звернення, 11.01.2020 нею була подана повторна заява про призначення пенсії за віком з усіма необхідними документами у тому числі з доказами доплати страхових внесків за 2004-2005 роки як було їй запропоновано. Листом від 14.01.2020 №1900/03-5 повідомлено про те, що згідно поданих документів її страховий стаж становить 24 роки 9 місяців 12 днів, тому у призначенні пенсії відмовлено через відсутність необхідного стажу роботи (26 років). Листом від 24.01.2020 за №С-228 відповідачем було повторно повідомлено, про відмову в призначенні пенсії з 02.07.2019 оскільки не було достатнього трудового стажу. В даному листі також зазначено, що ОСОБА_1 повідомлялось листом від 16.07.2019 за № 19764/03, позивач вказує, що листа за №19763/03 від 16.07.2019 не отримувала. В листі №С-228 від 24.01.2020 також вказано, що відповідно до поданої заяви від 11.01.2020 та наданих документів їй призначено пенсію за віком з 11.01.2020. ОСОБА_1 звернулась до відповідача з листом від 25.02.2020 в якому вказала на те, що дії співробітників Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області щодо призначення пенсії за віком з 11.01.2020, а не з 03.05.2019 є неправомірними та просила повідомити: чому трудового стажу було недостатньо для призначення пенсії з 02.07.2019 року, та який період роботи, чи навчання не входить до трудового стажу відповідно до поданих документів 02.07.2019. На своє звернення позивач отримала лист, в якому вказано, що станом на 02.07.2019 її страховий стаж становив 24 роки 9 місяців 12 днів, в тому числі 17 років 3 місяці 25 днів, страховий стаж до 01.01.2004 7 років 5 місяців 17 днів страховий стаж з 01.01.204 обчислений за даними системи персоніфікованого обліку пропорційно до сплачених страхових внесків. Позивач вказує, що відповідачем жодним чином не повідомлено, а разом з тим не доведено, чому недостатньо було трудового стажу станом на 02.07.2019 року, який трудовий стаж не враховано згідно поданих документів. Також позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 їй виповнилось 59 років, тому саме з цієї дати у неї виникло право на призначення пенсії за віком, а тому відповідачем неправомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком з травня місяця 2019 року.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказано, що за наданими ОСОБА_1 документами до заяви від 02.07.2019 № 4444/782 її страховий стаж склав 24 роки 9 місяців 12 днів, в тому числі 17 років 3 місяці 25 днів страховий стаж до 01.01.2004 та 7 років 5 місяців 17 днів страховий стаж з 01.01.2004 обчислений за даними системи персоніфікованого обліку пропорційно до сплачених страхових внесків, що не достатньо для призначення пенсії, а тому у призначенні пенсії за віком позивачу було відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу роботи (26 років).

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 02.07.2019 вперше звернулася до Управління з заявою № 4444/782 щодо призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У зв`язку з недостатньою кількістю страхового стажу позивачу було відмовлено в призначенні пенсії, про що повідомлено листами від 16.07.2019 №19764/03-5 та від 14.01.2020 № 1900/03-5.

11.01.2020 ОСОБА_1 була подана повторна заява про призначення пенсії за віком з усіма необхідними документами у тому числі з доказами доплати страхових внесків за 2004-2005 роки та з 11.01.2020 їй було призначено пенсію за віком.

Вважаючи, що відповідачем було неправомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком з травня місяця 2019 року позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII), яка визначає право громадян України на державне пенсійне забезпечення, передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Частиною 1 статті 44 Закону України № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку- на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 82 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії, не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).

Згідно п. 4.7 Порядку N 22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

На підставі зазначених нормативних актів, при наявності звернення особи за призначенням пенсії суб`єкт владних повноважень повинен прийняти рішення.

Разом з тим, судом встановлено та не заперечується відповідачем у відзиві, що про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 повідомлено листами від 16.07.2019 №19764/03-5 та від 14.01.2020 № 1900/03-5. Вказані обставини свідчать, що відповідачем не було прийнято відповідного рішення.

Відповідачем не було надано суду доказів протилежного.

Крім того, зі змісту листів, якими позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії не можливо визначити періоди, які не зараховано до страхового стражу позивача та причини такого незарахування.

Вказані обставини дають суду підстави до висновку, що відповідачем порушено визначений законодавством порядок розгляду заяви про призначення пенсії, що є протиправним.

Така позиція суду грунтується на позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 14 лютого 2019 року по справі №500/55/17.

Визначаючись із способом захисту порушеного права суд виходить з наступного.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Враховуючи, що відповідачем фактично не було прийнято рішення за заявою про призначення пенсії позивача, суд також позбавлений можливості встановити періоди, які не зараховано позивачу до страхового стажу та причини такого незарахування та надати оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію за віком з 04.05.2019 та здійснити перерахунок пенсії з цієї дати, слід відмовити.

Разом з тим, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Зважаючи на встановлену протиправність дій відповідача, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.07.2019 про призначення пенсії з прийняттям відповідного обгрунтованого рішення.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені судом обставини, які підтверджується належними доказами, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.07.2019 про призначення пенсії з прийняттям відповідного обгрунтованого рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева