Рішення № 93144090, 26.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2020 р. Справа№200/8815/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення № 2141 від 09.06.2020 та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення № 2141 від 09.06.2020 та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що рішенням № 2141 від 09.06.2020 відповідач відмовив їй у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 54 роки 06 місяців. З рішенням відповідача позивачка не згодна з наступних підстав.

Так, згідно зі спірним рішенням через не проведення атестації робочого місця відповідач не зарахував до пільгового стажу позивачки період її роботи на підприємстві ПрАТ «ЦЗФ «Україна» з 11.03.1999 по 20.06.2001. Однак ОСОБА_1 зауважує, що не повинна нести жодних негативних наслідків через не проведення роботодавцем атестації робочих місць, адже обов`язок щодо проведення атестації покладено саме на роботодавця.

Крім того, згідно зі спірним рішенням через відсутність відомостей про сплату роботодавцем щомісячних внесків до МДЗ України відповідач не зарахував до пільгового та страхового стажу позивачки період її роботи з 01.11.2019 по 31.05.2020. ОСОБА_1 зазначає, що в даному випадку факт її роботи на посадах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 в спірний період з 01.11.2019 по 31.05.2020 підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.

Дії відповідача щодо не зарахування спірного періоду до страхового (загального та спеціального) стажу позивачка вважає неправомірними, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Водночас, позивачка зазначає, що під час підрахунку її пенсійного віку відповідач не застосував до спірних правовідносин норму права, яка підлягала застосуванню, а саме пункт «б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в частині застосування відносно неї вікового цензу 50 років.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 просить суд:

визнати неправомірним рішення відповідача № 2141 від 09.06.2020 про відмову в призначені їй пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 54 роки 06 місяців та скасувати його;

зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву від 06.06.2020 про призначення пенсії, зарахувавши до спеціального страхового стажу період роботи з 11.03.1999 по 20.06.2001 та до страхового (загального та спеціального) стажу період роботи з 01.11.2019 по 31.05.2020;

зобов`язати відповідача під час повторного розгляду її заяви від 06.06.2020 застосувати відносно неї віковий ценз 50 років, передбачений п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», утримавшись від застосування вікового цензу 54 роки 06 місяців, передбаченого частиною 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідачем надано відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди управління Пенсійного фонду зазначає, що відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивачки складає 32 роки 10 місяців 26 днів. В тому числі пільговий стаж за Списком № 2 - 27 років 6 місяців.

До пільгового та страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи на ПрАТ «ЦЗФ «Україна» з 01.11.2019 по 31.05.2020, оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України (форма ОК-5 від 09.06.2020), а також до пільгового стажу не зараховано період роботи на ПрАТ «ЦЗФ «Україна» з 11.03.1999 по 20.06.2001, оскільки за вищевказаний період не проводилась атестація робочих місць.

За таких обставин позивачці було відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у зв`язку недосягненням пенсійного віку - 54 роки 06 місяців.

Відповідач наголошує, що на момент звернення позивачки до Управління положення Закону “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” не визнавались такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними, а тому і були застосовані відповідачем.

З огляду на наведене, відповідач вважає, що не порушив прав позивачки, діяв в межах, наданих йому законами та нормативно-правовими актами та не порушив вимоги чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 30.09.2020 Донецький окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження по даній справі. Розгляд адміністративної справи визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачка - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Про вказане свідчать копії паспорта громадянки України серії НОМЕР_2 (а.с.9-11).

06.06.2020 позивачка через веб-портал звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно з п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, рішенням Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 2141 від 09.06.2020 позивачці було відмовлено у призначені пенсії.

Так, у спірному рішенні зазначено, що до досягнення віку право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1969 року народження і старші, після досягнення ними такого віку з 01 квітня 1969 по 30 вересня 1969 - 54 роки 06 місяців.

Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію до 31.12.2021.

Відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 склав 32 років 10 місяців 26 днів. В тому числі пільговий стаж за Списком № 2 складає 27 років 06 місяців.

До пільгового стажу не зараховано період роботи на підприємстві ПрАТ «ЦЗФ «Україна» з 11.03.1999 по 20.06.2001, оскільки за вищевказаний період не проводилась атестація робочих місць.

До пільгового та страхового стажу не зараховано періоди роботи на підприємстві ПрАТ «ЦЗФ «Україна» з 01.11.2019 по 31.05.2020, оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за ці періоди до МДЗ України (форма ОК-5 від 09.06.2020).

За таких обставин, відповідачем вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за нормами п. 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з недосягненням необхідного віку - 54 років 06 місяців (а.с.7-8).

При цьому, судом встановлено, що трудова книжка позивачки серії НОМЕР_3 оформлена належним чином, всі записи засвідчені належним чином (а.с.12-18).

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст.ст. 21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

За приписами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Як передбачено частиною 2 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171).

Згідно з ч. 1 ст.16 Закону № 1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

За змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином, несплата за доводами відповідача страхувальником страхових внесків та єдиного соціального внеску не може слугувати підставою для не зарахування спірних періодів до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 .

Крім того, суд зазначає, що позивачка не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків страхувальником щодо своєчасної сплати страхових внесків, а отже період роботи позивачки з 01.11.2019 по 31.05.2020 має бути зарахований до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 .

Стосовно не зарахування періодів роботи позивачки через не підтвердження проведення атестації, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першої статті 114 Закону № 1058 та пункту «а» статті 13 Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

В пунктах 4.2 та 4.3 наведеного Порядку застосування Списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок № 442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації № 41).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій № 41 періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку № 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Наведені вище положення свідчать про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Згідно з даними трудової книжки позивачки остання працювала на посадах, що передбачені Списком № 2.

Водночас, суд зазначає, що законодавцем покладений обов`язок своєчасного та якісного проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому не проведення або не своєчасне та неякісне проведення з вини керівників підприємств атестації не може позбавити позивачку її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII.

Водночас, суд зазначає, що згідно з розрахунком до спірного рішення, до пільгового стажу позивачки не зараховані періоди з 11.03.1999 по 20.06.2001.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про протиправність не зарахування до пільгового стажу позивачки періодів роботи з 11.03.1999 по 20.06.2001 через не проведення атестації робочих місць.

А тому, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії від 09.06.2020 № 2141, оскільки вказане рішення ґрунтується саме на не зарахуванні оспорюваних періодів.

При цьому суд вважає за необхідне визнати рішення відповідача саме протиправними, а не неправомірним, як просить позивачка, оскільки вказане передбачено ч. 2 ст. 245 КАС України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 11.03.1999 по 20.06.2001 та до страхового та пільгового стажу позивачки період роботи з 01.11.2019 по 31.05.2020.

Також підлягає задоволенню позовна вимога ОСОБА_1 про повторний розгляд її заяви про призначення пенсії із зарахуванням до пільгового та страхового стажу роботи спірних періодів роботи позивачки з урахуванням висновків суду, оскільки є похідною від вищевказаних.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача під час повторного розгляду заяви позивачки від 06.06.2020 застосувати віковий ценз 50 років, встановлений п. «б» ст.13 Закону № 1788-XII , суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону № 1788-XII (в редакції, яка діяла до 23.01.2020) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року в справі № І-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.

Пунктом 3 резолютивної частини вказаного рішення визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме, зокрема:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам .

Таким чином, з 23.01.2020 - дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 в справі № І-р/2020, зокрема положення п. «б» статті 13 Закону № 1788-XII, які визначають умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, підлягають застосуванню у наведеній у цьому рішенні редакції.

Разом з тим, залишилися чинними відповідні положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

Відповідно до частин 1, 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.

Щодо даної спірної ситуації норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом «б» ст.13 Закону № 1788-XII у редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та 54 роки 6 місяців за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

Крім того, суд зазначає, що на момент звернення позивачки до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком Списком № 2 у червні 2020 року норми Закону N 1788-XII були чинними. Цей закон не скасований Верховною Радою України, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.

Судом встановлено та відповідачем не заперечується той факт, що позивачка має 32 роки 11 місяців 00 днів страхового стажу, в тому числі 27 років 6 місяців 00 днів пільгового стажу за списком № 2 (а.с.8). На день звернення із заявою про призначення пенсії від 06.06.2020 позивачці виповнилось повних 50 років (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Оскільки позивачка досягла 50 років, має більше 10 років пільгового стажу по списку № 2, тому ОСОБА_1 має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.

Отже, вимога позивачки про зобов`язання відповідача під час повторного розгляду її заяви від 06.06.2020 застосувати відносно неї віковий ценз 50 років, передбачений п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» 2 березня 2015 року, підлягає задоволенню.

Разом із тим, суд вважає обрати саме такий спосіб захисту порушеного права позивачки без вказання про зобов`язання відповідача утриматись від застосування відносно позивачки вікового цензу 54 роки 06 місяців.

Так, зобов`язання відповідача застосувати відносно неї віковий ценз 50 років, передбачений п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» 2 березня 2015 року унеможливлює одночасно застосувати відносно ОСОБА_1 віковий ценз 54 роки 06 місяців, передбачений ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачкою при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн. згідно з квитанцією від 22.09.2020 (а.с.6).

Відповідно до положень частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 840, 80 грн підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41247274, 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Героїв праці, буд. 6) про визнання неправомірним та скасування рішення № 2141 від 09.06.2020 та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.06.2020 № 2141 «Про відмову в призначенні пенсії», яке винесено відносно ОСОБА_1 .

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2020 про призначення пенсії, зарахувавши до її пільгового стажу період її роботи з 11.03.1999 по 20.06.2001, а також до страхового та пільгового стажу період роботи з 01.11.2019 по 31.05.2020.

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.06.2020 застосувати відносно неї віковий ценз 50 років, передбачений п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 840, 80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.11.2020.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб