Рішення № 93144088, 26.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2020 р. Справа№200/8335/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9898-48 від 10.08.2020 року на суму 29 276,08 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Донецькій області (надалі – ГУ ДПС у Донецькій області) № Ф-9898-48 від 10.08.2020 року на суму 29 276,08 грн. (далі за текстом – Спірна вимога).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є пенсіонером та отримує пенсію за віком, яка була призначена відповідно до ст. 7,1 Закону Російської Федерації «Про державні пенсії в Російській Федерації», тому вона звільнена від сплати за себе єдиного внеску відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». При цьому, на думку позивача, відповідач не вірно визначив розмір недоїмки, оскільки включив до неї суми, раніше скасовані судовими рішеннями. Виходячи з наведеного, позивач вважає Спірну вимогу протиправною та просить її скасувати у судовому порядку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Станом на 26.11.2020 року відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 є фізичною особою – підприємцем, перебуває на обліку в Волновасько-Мангушському управлінні ГУ ДПС у Донецькій області, зареєстрована як платник єдиного податку, є громадянином Росії. Згідно посвідки на постійне проживання № серія НОМЕР_1 позивач мешкає в Україні з 2000 року та зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 16-20, 26).

Позивач є пенсіонером за віком, пенсія призначена в Російській Федерації, що підтверджено посвідченням № НОМЕР_2 від 03.02.2012 року (а.с. 15).

10 серпня 2020 року Головне управління ДПС у Донецькій області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9898-48 у відношенні ОСОБА_1 на загальну суму 29276,08 грн. В спірній вимозі зазначено, що сформована вона станом на 31 липня 2020 року (а.с. 6).

Разом з цим, вимоги про сплату боргу (недоїмки) у відношенні позивача вже були визнані протиправними та скасовані рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі №805/4159/18-а, від 20 грудня 2018 року у справі №0540/8884/18-а, від 13 березня 2019 року у справі №200/1995/19-а, від 10 квітня 2019 року у справі №200/3516/19-а, від 15 липня 2019 року у справі №200/7602/19-а, від 14 листопада 2019 року у справі №200/10952/19-а, від 05 лютого 2020 року у справі №200/13871/19-а, від 15 травня 2020 року у справі №200/2629/20-а (а.с. 7-14).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі Закон №2464-VI) єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є, крім інших, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 12 Закону №2464-VI забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску віднесено до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, п. 3 Інструкції № 499 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку (на кінець календарного місяця), вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за даними інформаційної системи органу доходів та зборів.

Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України № 2464-VI. Проте, за частиною другою пункту 1 цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в статтю 4 якого було внесено зміни згідно із Законом № 3609-У1 від 07.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 1774-У111 від 06.12.2016, № 2148-УІІ1 від 03.10.2017, зокрема, її було доповнено частиною 4 наступного змісту: Особи, зазначені у пунктах 4 (фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування) та 54 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (60 років), та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, як вбачається із вказаної норми, законодавець більш чітко заповнив прогалину, вказавши, що пенсіонери не сплачують ЄСВ при отриманні ними пенсії за віком або якщо вони є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. При цьому, раніше вказана ст. 4, частина 4 зазначеного Закону, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачала, що не тільки фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, а й фізичні особи - підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску винятково за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону №2464-VІ, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Суд звертає увагу, що позивач є отримувачем пенсії відповідно Закону РФ «Про державні пенсії в Російській Федерації» та досягла віку, визначеному статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 60 років.

Також, суд зазначає, що спірна вимога сформована відповідно до статті 25 Закону №2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу 2 частини 1 цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини 4 цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином, відсутність у позивача обов`язку сплати внесків, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги.

За положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9898-48 від 10.08.2020 року на суму 29 276,08 грн. – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-9898-48 від 10.08.2020 року на суму 29 276,08 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний НОМЕР_3 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Повне судове рішення складене 26 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.М. Чучко