Рішення № 93143873, 23.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року Справа № 160/11335/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у спрощеному провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Акім" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Акім" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якій просить скасувати Наказ Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 18.02.2020 року №12-Л "Про результати розгляду питань щодо ліцензування" в частині анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Акім" (ідентифікаційний код юридичної особи 24612305) серія АЕ №525978.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що у зв`язку зі зміною даних зазначених в ліцензії виникла необхідність у переоформлені наявної ліцензії, відповідно до Порядку ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, затвердженого Постанови КМУ від 5 грудня 2007 р. № 1396.

13.02.2020 р. позивачем було направлено до відповідача заяву про анулювання ліцензії та заяву про видачу ліцензії (зі збільшеним переліком робіт та актуальною адресою).

Однак, відповідач стару ліцензію скасував, а у видачі нової ліцензії відмовив.

Позивач стверджує, що відповідачем порушено складові принципу верховенства права - правову передбачуваність та правову визначеність, внаслідок чого позивач фактично змушений припинити свою господарську діяльність.

Ухвалою суду від 22 вересня 2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

22 жовтня 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв`язку з наступним.

13.02.2020 року на адресу Держархбудінспекції надійшла заява позивача про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками.

У відповідності до вимог ст. 16 Закону Держархбудінспекцією розглянуто дану заяву та прийнято наказ від 18.02.2020 № 12-Л, яким анульовано ліцензію позивача.

Крім того, 13.02.2020 року позивачем було подано заяву на отримання ліцензії. Проте, у зв`язку з невідповідністю поданих документів п.п. 7, 10, 14, 17 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, затверджених постановою КМУ від 30.03.2016 р. № 256 (далі - Ліцензійні умови), винесено наказ від 26.02.2020 № 14-Л, яким відмовлено у видачі ліцензії.

Встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам є підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

20.02.2015 року на підставі наказу Держархбудінспекції від 16.02.2015 № 5-Л, позивачу видано ліцензію серії АЕ № 525978 щодо провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури. Строк дії ліцензії встановлено з 16.02.2015 по 16.02.2020.

У відповідності до ч. 6 ст. 21 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII від 02.03.2015 року (далі Закон № 222), ліцензії на провадження видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону, які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк. Тобто ліцензія позивача була безстроковою.

Відповідно до п. 1 ч. 12 ст. 16 Закону № 222 (в редакції від 25.12.2019) та п. 21 постанови КМУ від 05.12.2007 № 1396 «Про ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури» (в редакції від 10.06.2017) заява ліцензіата про анулювання власної ліцензії повністю або частково є підставою для прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково.

Згідно ч. 14 ст. 16 Закону № 222 орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії повністю або частково протягом п`яти робочих днів з дня одержання документа, передбаченого п. 1 ч. 12 ст. 16 Закону.

Рішення про анулювання ліцензії повністю або частково має містити:

1) дату і номер;

2) вид господарської діяльності (частини виду господарської діяльності), на провадження якого анулюється ліцензія;

3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний контролюючий орган та має відмітку в паспорті);

4) підстави для анулювання ліцензії повністю або частково (ч. 15 ст. 16 Закону).

Згідно ч. 16 ст. 16 Закону № 222 рішення про анулювання ліцензії, прийняте на підставах, передбачених пунктами 1,3-5 і 9 частини дванадцятої цієї статті, набирає чинності з дня його прийняття.

13.02.2020 року на адресу Держархбудінспекції надійшла заява позивача про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками.

Відповідач розглянув дану заяву та виніс наказ від 18.02.2020 № 12-Л, яким анулював ліцензію позивача.

Інформацію щодо рішення про анулювання ліцензії Держархбудінспекцією було внесено до ліцензійного реєстру, а також оприлюднено на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції. Також листом Держархбудінспекції від 24.02.2020 року № 40-402-20-695/8 повідомлено позивача про анулювання ліцензії, що ним не заперечується.

Таким чином, ліцензію позивача анульовано на правових підставах та у відповідності до порядку, встановленому ст. 16 Закону № 222.

Щодо посилань позивача про невиконання відповідачем своїх обов`язків щодо видачі нової ліцензії, суд має зазначити наступне.

13.02.2020 року позивачем було подано заяву на отримання ліцензії. Однак, у зв`язку з невідповідністю поданих документів п.п. 7, 10, 14, 17 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, затверджених постановою КМУ від 30.03.2016 № 256 (далі - Ліцензійні умови), прийнято наказ від 26.02.2020 № 14-Л, яким відмовлено у видачі ліцензії.

За результатами розгляду поданих документів для отримання ліцензії встановлено наступні невідповідності Ліцензійним умовам:

невідповідність складу будівельних машин, технологічних комплектів засобів малої механізації, устаткування, оснащення, інвентарю, пристроїв та інструменту технологічним вимогам виконання робіт та заявленому переліку робіт (1.00.00, 2.02.00);

відсутність інформації про підтвердження попереднього досвіду роботи на об`єктах будівництва (1.00.00, 2.00.00).

Листом Держархбудінспекції від 28.02.2020 № 40-402-20-773/33 повідомлено позивача про відмову у видачі ліцензії, що підтверджується позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 222 встановлення невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам є підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону № 222 рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, суду.

У позовній заяві позивач стверджує, що відповідачем було анульовано ліцензію без можливості видачі іншої ліцензії, в результаті чого позивач змушений припинити свою господарську діяльність.

Однак, суд наголошує на тому, що ліцензію було анульовано саме на підставі заяви позивача та у відповідності до вимог ст. 16 Закону № 222. Крім того, позивачем не оскаржується наказ від 26.02.2020 № 14-Л, яким йому відмовлено у видачі нової ліцензії.

Також суд враховує, що 01.03.2020 р. набули чинності зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва», до п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», відповідно до яких Держархбудінспекція більше не керувалась Порядком ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, затвердженого постановою КМУ від 05.12.2007 № 1396.

10 березня 2020 р. на адресу Держархбудінспекції повторно надійшла заява позивача про отримання ліцензії. Проте, у зв`язку з невідповідністю поданих документів п.п. 7, 10, 14, 17 Ліцензійним умовам прийнято наказ від 13.03.2020 № 21-Л, яким відмовлено у видачі ліцензії.

Відповідно до ч. 9 ст. 13 Закону № 222 рішення набирає чинності та оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу ліцензування, а інформація про таке рішення вноситься до ліцензійного реєстру наступного робочого дня після його прийняття. При цьому Законом не встановлено вимоги щодо інформування суб`єкта господарювання про відмову у видачі ліцензії.

Наказ від 13.03.2020 № 21-Л розміщено на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції https://dabi.gov.ua у розділі «Поточна діяльність» - «Прийняті рішення про видачу ліцензій на провадження господарської діяльності з будівництва».

Також 18.03.2020 р. набрала чинності постанова КМУ від 13.03.2020 № 219 «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду», відповідно до якої:

визнано такою, що втратила чинність, постанова КМУ від 30.03.2016 № 256 «Деякі питання ліцензування будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками», якою затверджені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, та Перелік видів робіт із провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, які підлягають ліцензуванню;

Держархбудінспекцію виключено із Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою КМУ від 05.08.2015 № 609; внесено зміни до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, згідно яких виключено повноваження Держархбудінспекції щодо ліцензування господарської діяльності будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що протягом судового розгляду справи відповідач довів правомірність оскаржуваного наказу від 18.02.2020 № 12-Л, так як анулювання ліцензії відбулось за заявою директора підприємства відповідно до вимог чинного законодавства.

У зв`язку з цим суд не вбачає законних підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник