Рішення № 93143848, 27.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

27 листопада 2020 року Справа № 160/8354/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Жукової Є.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) про визнання дій щодо не зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи протиправними; зобов`язання зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи, -

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) про визнання дій щодо не зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи протиправними; зобов`язання зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 р. було відкрито провадження у справі №160/8354/20, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у періоди, а саме: з 01.09.1976 р. по 01.08.1978 р. (1 рік і 11 місяців 1 день) - навчалася в професійному училищі взуттєвої промисловості Криворізької взуттєвої фабрики; з 01.08.1978 р. по 03.09.1992 р. (1 рік 1 місяць 2 дні) - працювала заготівельником верху взуття Криворізької взуттєвої фабрики; з 10.09.1979 р. по 01.02.1990 р. (10 років, 4 місяці 22 дні) - працювала у вечірній загальноосвітній школі № 25 лаборантом фізкабінету, прибиральницею службових приміщень; з 01.02.1990 р. по 26.02.1997 р. (7 років 0 місяців 25 днів) - касиром аптеки № 221 (з 07.12.1990 — аптеки № 39); з 26.02.2020 р. по 28.02.2020 р. (зараховано 6 днів відповідно сплачених внесків) - працювала сторожем ДП «Ринок північний»; з 12.03.2020 р. по 04.04.2020 р. (зараховано 11 днів відповідно сплачених внесків.) -прибиральницею території ДП «Ринок північний».

Позивач зазначає, що з 21.07.1994 р. остання перебуває на обліку в Криворізькій північній об`єднаній ДПС як фізична особа-підприємець, з 23.04.1997 р. є фізичною особою-підприємцем в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З 15.07.2014 р. здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності. Основний вид діяльності: КВЕД 47.89. Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що до моменту державної реєстрації і по 01.01.2014 р. здійснювала підприємницьку діяльність із застосуванням фіксованого податку, а з 01.01.2014 р. по 01.04.2014 р. перебувала на спрощеній системі оподаткування.

Станом на 16 червня 2020 р. позивачу виповнилось 59 років 8 місяців, мій страховий стаж перевищував 27 років, а тому я звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії, надавши усі необхідні документи.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.07.2020 р, № 0400-0305-8/50601 у призначені пенсії мені було відмовлено, так як на думку відповідача «стаж роботи становить 21 рік 2 місяці і 20 днів, що недостатньо для призначення пенсії на дату звернення».

На підставі зазначеного вище, та з урахуванням відповідних норм чинного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України, позивач вважає протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та такими, що порушують його законні права.

Про розгляд даної справи, відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

27.11.2020 р., шляхом поштового зв`язку, представником відповідача було направлено на адресу Дніпроптеровського окружного адміністратвиного суду відзив на позовну заяву від 27.11.2020 р. вх.№78788/20, в обгрунтування якого відповідач посилається на норми ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядку №22-1, Постанови КМУ від 12.08.1993 р. №637, та просить суд у задоволенні пред`явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд розглянув справу відповідно до ст. 263 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, враховуючи строк розгляду справи, передбачений ч.2 даної статті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується відомостями, які містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 звернулась із заявою від 16.06.2020 р. до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було направлено на адресу ОСОБА_1 лист №0400-0305-8/50601 від 03.07.2020 р. «Про відмову в призначенні пенсії», в тексті якого зазначено наступне.

16 червня 2020 р. ОСОБА_1 звернулась із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов 'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно дати народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначеною статтею визначено, що право пенсію за віком мають жінки після досягнення 59 років 6 місяців, які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року та за умови наявності страхового стажу не менше 27 років.

Відповідно до п. 3-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку, зокрема:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. При цьому, підтвердженням застосування періоду спрощеної системи оподаткування є свідоцтво про сплату єдиного податку або патент про сплату фіксованого розміру податку.

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.

Разом з тим повідомлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 р. № 793 (набрала чинності з 05.10.2018р.) внесено зміни до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637.

З урахуванням внесених змін періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01.01.1998 р. по 31.12.2003 р. при призначенні пенсії після 05.10.2018 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності незалежно від сплати страхових внесків.

В довідці Державної Податкової Служби України ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначено, щодо доходів від провадження підприємницької діяльності, за період з 01.01.2004 р. — 31.12.2013, з 01.04.2014 -15.05.2015р. роки застосована загальна система оподаткування (фіксований податок), тому зарахувати даний період до страхового стажу не має можливості».

Відтак, відповідачем було відмовлено в зарахуванні до стажу позивача періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 01.01.1998 р. по 30.06.2000 р.

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки позивача – ОСОБА_1 Серії НОМЕР_1 , в якій визначено трудовий шлях останньої.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що факт державної реєстрації здійснення підприємницької діяльності з 23.04.1997 р. по 15.07.2014 р. підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В01 №075283, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до довідки ДПС України №8000/04-36-57-86-49, копія якої міститься в матеріалах справи, позивач – ОСОБА_1 взята на облік як фізична особа-підприємець з 21.07.1994 р.

В матеріалах справи містяться відомості, що у період з 01.01.2004 р. по 01.01.2014 р. ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування фіксованого податку. З 01.01.2014 р. по 01.04.2014 р. - спрощена система оподаткування - єдиний податок 1 група.

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, які містяться в матеріалах справи, у період з 01.01.2004 р. по 31.12.2014 р. включно мною сплачено щомісячні страхові внески за 73 місяці (6 років 1 місяць): 2004 р. - з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. (12 місяців); 2005 р. - з 01.02.2005 р. по 31.03.2005 р.; з 01.07.2005 р. по 31.12.2005 р. (8 місяців ); 2006 р. -з 01.02.2006 р. по 31.12.2006 р. (11 місяців); 2007 р. - з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. (12 місяців); 2008 р. - з 01.02.2008 р. по 31.12.2008 р.(11 місяців); 2009 р. - з 01.02.2009 р. по 30.04.2009 р.; з 01.07.2009 р. по 30.11.2009 р. (8 місяців); 2010 р. з 01.04.2010р. по 30.09.2010 р.; з 01.11.2010 по 30.11.2010 р. (7 місяців)); 2011 р.- з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р.(1 місяць); 2012 р. – 0; 2013 р. – 0; 2014 р. - з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р. (3 місяці).

Відповідно до частин першої, другої та третьоїстатті 159 КАС України та частин першої, другої та третьоїстатті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченимиКонституцієюта законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття Управлінням спірного рішення, що регулюється нормамиКонституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058),Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII(далі - Закон № 1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зі змінами, внесеними Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

- 58 років 6 місяців які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Згідно «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» до 01 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилось 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в стаж роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору, а також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (пункт 20 Порядку).

Відповідно до пункту 11 Порядку №18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.

Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 року № 13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.

Відповідач в своєму відзиві, обґрунтовуючи правомірність відмови у зарахуванні спірного стажу, посилається на те, що згідно довідки ГУ ДПС у Дніпропетровській області, доходів від провадження підприємницької діяльності, за період з 01.01.2004 р. – 31.12.2013 р., з 01.04.2014 р. – 15.05.2015 р. застосована загальна система оподаткування (фіксований податок), тому зарахувати даний період до страхового стажу не має можливості.

Доводи відповідача спростовуються наступним.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування позивачем – ОСОБА_1 сплачено щомісячні страхові внески за 70 місяці (6 років 1 місяць), а самме: 2004 р. - з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р. (12 місяців); 2005 р. - з 01.02.2005 р. по 31.03.2005 р.; з 01.07.2005 р. по 31.12.2005 р. (8 місяців ); 2006 р. -з 01.02.2006 р. по 31.12.2006 р. (11 місяців); 2007 р. - з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. (12 місяців); 2008 р. - з 01.02.2008 р. по 31.12.2008 р.(11 місяців); 2009 р. - з 01.02.2009 р. по 30.04.2009 р.; з 01.07.2009 р. по 30.11.2009 р. (8 місяців); 2010 р. з 01.04.2010р. по 30.09.2010 р.; з 01.11.2010 по 30.11.2010 р. (7 місяців)); 2011 р.- з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р.(1 місяць); 2012 р. – 0; 2013 р. – 0; 2014 р. - з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р. (3 місяці).

Відтак, з врахуванням інформації, викладеній у довідці Державної податкової служби (ДПС) України № 8000/04-36-57-86-49 щодо ведення ОСОБА_1 підприємницької діяльності із застосуванням фіксованого податку у період з 01.01.2004 р. по 01.01.2014 р. та інформації щодо фактичної сплати страхових внесків у вказаний період, відображених в наданих пенсійним органом Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, до страхового стажу повинні бути також зараховані періоди здійснення підприємницької діяльності, а саме: з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р., з 01.02.2005 р. по 31.03.2005 р., з 01.07.2005 р. по 31.12.2005 р., з 01.02.2006 р. по 31.12.2006 р., з 01.01.2007 р, по 31.12.2007 р., з 01.02.2008 р. по 31.12.2008 р. з 01.02.2009 р. по 30.04.2009 р., з 01.07.2009 р. по ЗОЛ 1.2009 р. з 01.04.2010 р. по 30.09.2010 р., з 01.11.2010 по 30.11.2010 р., з 01.07.2011 по 31.07.2011 р., що загалом складає 6 років 1 місяць.

Таким чином, з врахуванням періодів здійснення підприємницької діяльності, що підлягають зарахуванню до страхового стажу, станом на день досягнення пенсійного віку, а саме: 06.04.2020 р., стаж для призначення пенсії ОСОБА_1 складає 29 років 1 місяць 09 днів (1 рік і 11 місяців 1 день + 1 рік 1 місяць 2 дні + 10 років 4 місяці 22 дні + 7 років 0 місяців 25 днів + 6 днів + 11 днів + 2 роки 6 місяців + 6 років 1 місяць), що є підставою для призначення пенсії за віком.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Відтак, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме: до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку, саме яка була надана позивачем, та долучена до матеріалів справи.

Окрім того, суд зазначає, що згідно статті 62 Закону № 1788-XIIта підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача.

Зазначена вище позиція суду кореспондується позиції ВС від 26 жовтня 2018 р. у справі № 643/20104/15-а (адміністративне провадження № К/9901/36231/18, в тексті якої зазначено настцупне.

Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією

Як свідчать матеріали справи, Пенсійним органом враховано періоди підприємницької діяльності позивача, в які підтверджена сплата страхових внесків. Проте, позивачем ні до пенсійного органу, ні до судів попередніх інстанцій не надано належних доказів про сплату страхових внесків за період з 1993 року по 31 березня 2002 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) про визнання дій щодо не зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи протиправними; зобов`язання зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно достатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom, № 44277/98).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такогозакону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Аналізуючи поняття «якість закону», Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» №2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючивід законувідповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національнийзаконпередбачає можливість обмеження прав особи, такийзаконмає бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини законмає відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява №39766/05, пункт 51; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява №33014/05, пункт 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява №77703/01, пункт 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), №18139/91, пункт 37; «Санді Таймс» проти Об`єднаного Королівства» (№1) («SundayTimes v. The United Kingdom (№1) 6538/74 пункти 48-49); «Мелоун протии Об`єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), № 8691/79, пункт 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), заява №12963/87, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), №11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), № 42921/09, пункт 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява №27798/95, пункт 56).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Таким чином, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку, що обставини на які посилається відповідач є необґрунтованими та можуть порушувати законні права позивача на не зарахування до загального страхового стажу роботи, періоду роботи, а саме: 01 січня 1998 р. по 30 червня 2000 р., та з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р., з 01.02.2005 р. по 31.03.2005 р., з 01.07.2005 р. по 31.12.2005 р., з 01.02.2006 р. по 31.12.2006 р., з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р„ з 01.02.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.02.2009 р. по 30.04.2009 р., з 01.07.2009 р. по 30.11.2009 р„ з 01.04.2010 р. по 30.09.2010 р., з 01.11.2010 по 30.11.2010 р., з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції № 0.0.1767181438.1 від 14.07.2020 р. за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збіру розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.),який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) про визнання дій щодо не зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи протиправними; зобов`язання зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, а саме, судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.),

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255, 258, 260, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) про визнання дій щодо не зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи протиправними; зобов`язання зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи, – задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01 січня 1998 р. по ЗО червня 2000 р., та з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 з 01.02.2005 р. по 31.03.2005 р., з 01.07.2005 р. по 31.12.2005 р., з 01.02.2006 р. по 31.12.2006 р., з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р., з 01.02.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.02.2009 р. по 30.04.2009 р., з 01.07.2009 р. по 30.11.2009 р., з 01.04.2010 р. по 30.09.2010 р., з 01.11.2010 по 30.11.2010 р., з 01.07.2011 по 31.07.2011 р. протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності, а саме: з 01 січня 1998 р. по 30 червня 2000 р., та з 01.01.2004 р. по 31.12.2004 р., з 01.02.2005 р. по 31.03.2005 р., з 01.07.2005 р. по 31.12.2005 р., з 01.02.2006 р. по 31.12.2006 р., з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. з 01.02.2008 р. по 31.12.2008 р., з 01.02.2009 р. по 30.04.2009 р., з 01.07.2009 р. по 30.11.2009 р„ з 01.04.2010 р. по 30.09.2010 р., з 01.11.2010 по 30.11.2010 р., з 01.07.2011 по 31.07.2011 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з дня настання пенсійного віку, тобто з 06.04.2020 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання даної позовної заяви у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.),

Рішення суду набирає законної сили відповідно дост.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова